79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.12.2025 Справа № 914/2305/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Олійника Мирона Михайловича, с. Підвисоке, Тернопільська обл.
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомля Львівська обл.
про стягнення заборгованості на суму 514 025, 00 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Олійника Мирона Михайловича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення заборгованості на суму 564 025, 00 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2025 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 18.09.2025 підготовче засідання призначено на 29.10.2025.
Ухвалою суду від 29.10.2025 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2025.
09.12.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення засідання без його участі, в якій позовні вимоги просив задоволити повністю.
У судове засідання 10.12.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча повідомлені належним чином.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору перевезення № 28/08/23 від 28.08.2023 в частині оплати за надані послуги щодо перевезення вантажу на суму 564 025, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що розмір заборгованості перед позивачем становить 564 025, 00 грн. Водночас просив розстрочити виконання рішення суду на один рік.
Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду та звернув увагу, що відповідач надає підтвердження про право власності на дванадцять виробничих об'єктів, постійне великомаштабне виробництво та фінансовий звіт станом на 30.06.2025, який повністю спростовує скрутне фінансове становище, оскільки декларує чистий прибуток майже в два мільйони гривень.
Обставини справи.
28 серпня 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (у тексті договору - Замовник) та Фізична особа-підприємець Олійник Мирон Михайлович (у тексті договору - Перевізник) уклали договір №28/08/23 перевезення (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом наданий йому Замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж Вантажоодержувачу. Замовник буре на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу обумовлену плату.
Згідно з пунктом 4.1. договору вартість перевезення Вантажу визначається Перевізником та вказується у рахунках-фактурах або погоджується сторонами у Замовленнях.
Сторони визнають, що достатнім та належним доказом виконання послуг з перевезення Перевізником та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконання робіт (послуг), або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт виконання та прийняття робіт (послуг) за цим Договором (пункт 4.4. договору).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджено, зокрема, актами №4 від 28 серпня 2023 року на суму 76 835, 00 грн; №5 від 29 серпня 2023 року на суму 77 550, 00 грн; №6 від 30 серпня 2023 року на суму 77 550 , 00 грн; №7 від 31 серпня 2023 року на суму 77 110, 00 грн; №8 від 01 вересня 2023 року на суму 76 890, 00 грн; №9 від 02 вересня 2023 року на суму 38 610, 00 грн; №10 від 07 вересня 2023 року на суму 29 315, 00 грн; №11 від 08 вересня 2023 року на суму 55 165, 00 грн; №12 від 11 вересня 2023 року на суму 55 000, 00 грн.
Тобто позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 564 025, 00 грн.
Акти надання послуг підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору та містять посилання на договір № 28/08/23 від 28.08.2023.
Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу 50 000, 00 грн.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача 514 025, 00 грн основної заборгованості.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).
Абзацом 2 пункту 2 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору № 28/08/23 від 28.08.2023 надав послуги з перевезення вантажів на загальну суму 564 025, 00 грн, що підтверджується актами надання послуг.
Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами.
У відзиві на позов відповідач визнав наявність основного боргу на суму 564 025, 00 грн та в подальшому сплатив позивачу 50 000, 00 грн.
Проте доказів оплати решти заборгованості на суму 514 025, 00 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи надані позивачем докази та відсутність заперечень відповідача в частині факту поставки товару загальну суму 564 025, 00 грн та оплати на суму 50 000, 00 грн, позовні вимоги щодо стягнення 514 025, 00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік з вересня 2025 року зі щомісячною сплатою по 47 002, 08 грн.
Згідно із частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідач зазначив про скрутне матеріальне становище у зв'язку із необхідністю проведення посівної кампанії, однак не надав жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Також ствердив про початок збору врожаю, що дасть змогу сплатити заборгованість, однак доказів також не надав.
Крім того, подані відповідачем документи, долучені до заперечення проти заяви про забезпечення позову спростовують твердження про скрутне матеріальне становище.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Щодо судового збору.
Враховуючи приписи статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, позивачу підлягає поверненню 50% сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, решта 50 % покладається на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000, 00 грн.
Повноваження адвоката Мартищук Л.П. підтверджуються ордером на надання правничої допомоги № 1106002 від 24.07.2025.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив договір про надання правової допомоги № 03/07 від 14.07.2025 та акт приймання виконаних робіт/наданих послуг від 17.10.2025 на суму 15 000, 00 грн.
У пункті 3.1 договору про надання правової допомоги зазначено, що гонорар адвоката становить 15 000, 00 грн.
У акті приймання виконаних робіт/надання послуг від 17.10.2025 зазначено про надання таких послуг: вивчення документів Клієнта та надання юридичних консультацій; аналіз судової практики; складання і подача позовної заяви та інших заяв по суті і процесуальних заяв; участь у судових засіданнях.
Суд встановив, що представник позивача підписала позовну заяву; подавала суду відповідь на відзив та клопотання.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позов відповідач зазначав про неспівмірну завищеність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, відсутність подання додаткових документів відповідачем, які необхідно опрацьовувати.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши надані докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України дійшов висновку не покладати на відповідача усі витрати позивача.
Так у контексті зазначеного суд керується тим, що справа не є особливо складною, ураховуючи, що спори про стягнення заборгованості за договорами про перевезення неодноразово розглядались Верховним Судом, а судова практика з вирішення подібних спорів наразі є послідовною та сталою.
Суд враховує, що усі первинні бухгалтерські документи підписані відповідачем, таким здійснювались проплати та зрештою відповідач визнав позовні вимоги у першій заяві по суті.
Також суд враховує, що в акті приймання виконаних робіт однією із наданих послуг зазначено участь у судових засіданнях.
Однак представник позивача не брала участь у жодному судовому засіданні, а 09.12.2025 подала заяву про проведення засідання за її відсутності.
Тому керуючись критеріями доведеності, обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що справедливий розмір таких витрат має становити 11 000, 00 грн.
Таким чином, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 11 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (місцезнаходження: 81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідент код: 03763282) на користь Фізичної особи-підприємця Олійника Мирона Михайловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідент код (номер): НОМЕР_1 ) 514 025, 00 грн заборгованості, 3 084, 15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 11 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Олійник Мирону Михайловичу (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідент код (номер): НОМЕР_1 ) з державного бюджету України судовий збір на суму 3 084, 15 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.12.2025.
Суддя Никон О.З.