79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.12.2025 Справа № 914/3123/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/3123/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до відповідача: Коханського Віталія Мирославовича, м. Броди Львівської області
про стягнення 143 319, 88 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Коханського Віталія Мирославовича про стягнення 143 319, 88 грн за кредитним договором від 29.09.2023.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.10.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали в його електронний кабінет та отримав таку 16.10.2025.
Суд надсилав запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.
У відповіді на запит відображено адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Поштова кореспонденція, яка скеровувалась відповідачу на адресу його реєстрації, повернута суду із зазначенням причин: «адресат відсутній».
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Крім того, суд скеровував ухвалу і на електронну адресу відповідача, зазначену в анкеті клієнта.
Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.
Аргументи сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.09.2023 сторони у справі уклали договір про надання кредиту № 471867-КС-002 у письмовій формі у вигляді електронного документа, підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну комерцію". На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача на суму 33 000, 00 грн (відповідно до зазначених даних позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті).
Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та повернення суми кредиту не виконав, тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту на суму 33 000, 00 грн, суму прострочених платежів по процентах - 105 369, 88 грн та 4 950, 00 грн комісії.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" і Фізична особа - підприємець Коханський Віталій Мирославович 29.09.2023 уклали договір про надання кредиту (електронна форма) № 471867-КС-002 на суму 33 000, 00 грн зі строком кредитування 24 тижнів, з фіксованою (стандартною) процентною ставкою 2,00000000, зниженою процентною ставкою 1, 15013537. Договором передбачено також сплату комісії за надання кредиту - 4 950, 00 грн, визначено термін дії договору - 15.03.2024 і орієнтовну загальна вартість кредиту 85 800, 00 грн (п. 1 договору).
Договір зі сторони відповідача підписано 29.09.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0540.
Договором (п. 3) встановлено графік платежів щодо повернення суми кредиту в розмірі 33 000, 00 грн, комісії в розмірі 4 950,00 грн і процентів в розмірі 47 850, 00 грн, відповідно до якого позичальник мав здійснити дванадцять платежів по 7 150, 00 грн загального платежу.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Позивач подав візуальну форму послідовності дій клієнта Фізичної особи - підприємця Коханського Віталія Мирославовича, складену з урахуванням положень Закону України "Про електронну комерцію" та Повідомлення Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 про роз'яснення особливостей порядку укладення електронних договорів.
Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Елаєнс" видано позивачу довідку від 09.08.2025 про успішне проведення 29.09.2023 платежу на картку Коханського В.М. з номером НОМЕР_1 на суму 8 000, 00 грн.
Акціонерним товариством "ТаскомБанк" надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 83 від 11.11.2025 ТОВ «Бізнеспозика» Банком здійснено 29.09.2023 успішне зарахування 25 000, 00 грн. У призначенні платежу зазначено: перерах. Коштів Коханський В.М. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного договору № 471867-КС-002 від 29.09.2023.
Також суд ухвалою від 14.10.2025 витребовував в АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Коханському Віталію Мирославовичу (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 29.09.2023 по 30.09.2023 включно.
У відповіді АТ «Універсал Банк» надало інформацію про отримання Коханським Віталієм Мирославовичем картки з номером НОМЕР_1 та долучено виписку про рух коштів по картці за період з 29.09.2023 по 30.09.2023 включно, в якій відображено, зокрема, відомості про переказ коштів 29.09.2023 на суму 33 000,00 грн (двома платежами 25 000,00 грн та 8 000,00 грн).
Відповідно до розрахунку позивача, відповідач не здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, що є предметом спору. Платежів в рахунок оплати за кредит від позикодавця у розрахунку не відображено, а позивач ствердив, що таких не здійснено. Відповідач доказів протилежного не надав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредиту, позивач заявив до стягнення з відповідача на його користь заборгованість по тілу кредиту на суму 33 000, 00 грн, суму прострочених платежів по процентах - 105 369, 88 грн та 4 950, 00 грн комісії.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
З аналізу матеріалів справи встановлено, що 29.09.2023 сторони у справі уклали договір про надання кредиту №471867-КС-002 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Щодо способу укладення договору та додаткової угоди до нього, то суд зазначає про положення ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем регламентований Законом України "Про електронну комерцію". Так, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 11 цього закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Крім цього, відповідно до ст. 12 вказаного закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено вище, відповідач підписав договір із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тому договір від 29.09.2023 є укладеним в законодавчо встановлений спосіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до встановлених вище обставин загальний розмір наданого кредиту - 33 000,00 грн, строк кредиту 24 тижні, строк дії договору до 15.03.2024. Факт надання позивачем кредиту підтверджено виписками по рахунку клієнта, а саме платежами від 29.09.2023. Відповідач мав обов'язок повернути позивачу кредит, сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту до 15.03.2024, однак, відповідних платежів не здійснив.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц виснував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У матеріалах немає доказів здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення тіла кредиту, тому позовна вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту на суму 33 000, 00 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач заявляє до стягнення комісію в розмірі 4 950, 00 грн та проценти на суму 105 369, 88 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми комісії - 4 950, 00 грн, суд зазначає, що розмір комісії визначено сторонами у пункті 1 кредитного договору, комісія підлягала сплаті трьома платежами, відповідно до графіку: 1 456, 90 грн 13.10.2023, 1 836, 44 грн по 27.10.2023, 1 656, 66 грн по 10.11.2023. Відсутність оплати комісії за надання кредиту у погодженому розмірі є підставою для стягнення такої з відповідача.
Щодо заявлених до стягнення 105 369, 88 грн процентів, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Саме такі висновки висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.102.2018 (провадження № 14-318цс18), від 19.05.2020 (провадження № 12-286гс18).
Розмір процентів за користування кредитом із заниженою процентною ставкою (що застосовується за умови дотримання графіку) передбачено графіком в п. 3 договору. Крім цього, договором визначено процентну ставку (стандартну) в день - 2,00000000 грн.
Сторони у пункті 2 договору погодили, що протятом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у п. 1 договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку, описаному нижче.
Так, у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочення по кредиту, та строк цього прострочення більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. Водночас нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору (п. 2.2. договору).
Суд звертає увагу, що п. 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит Фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
Позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом з 29.09.2023 по 13.10.2023 із застосуванням пониженої ставки за кредитним договором 1, 15013537, загальний розмір процентів за цей період склав 5 693, 10 грн, як визначено у пункті 3 кредитного договору. Надалі позивач по 20.10.2023 продовжив нарахування із застосуванням пониженої ставки за кредитним договором. У подальшому, з огляду на неповернення кредитних коштів згідно з визначеним графіком, позивач застосовував стандартну проценту ставку - 2, 00000000 в день, що з розрахунку 2% * 33 000, 00 грн, становить 660, 00 грн в день. Розрахунок процентів здійснено включно до 15.03.2024, що є останнім днем строку дії договору та відповідає приписам законодавства і судовій практиці. Такі нарахування відповідають погодженим сторонами умовам договору, однак відповідачем не сплачені.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий є правильним.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи в їх сукупності, перевіривши підстави позову, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум та підстави їх нарахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, що не спростовані іншою стороною спору.
Крім того, суд встановив, що 28.01.2025 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Коханського В.П.
Однак суд встановив, що договір укладався фізичною особою-підприємцем. Тобто правовідносини виникли з виконання господарського договору та не припинились у зв'язку з втратою особою статусу ФОП.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а кошти підлягають стягненню з фізичної особи - Коханського В.П.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Глуховецький Олександр Степанович, що діє на підставі довіреності від 01.10.2024.
До справи позивач долучив договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс".
Умовами договору про надання правової (правничої) допомоги (п.4.4.) визначено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги в її вартість (ціна) - гонорар (винагорода).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" підписано акт №Р - 00000260-070-10/25 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 07.10.2025. Зокрема, згідно з актом виконавцем надано правову допомогу згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з Коханського В.М. на суму 10 500, 00 грн.
Адвокатським об'єднанням виставлено рахунок - фактуру № Р- 00000260 від 07.10.2025 позивачу на оплату наданих послуг з професійної правничої допомоги на суму 10 500, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №5154 від 07.10.2025 позивач здійснив оплату 10 500, 00 грн на рахунок адвокатського об'єднання за надану правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тому суд має обов'язок перевірити обґрунтованість розміру витрат, які підлягають відшкодуванню іншою стороною.
Усталеною є позиція, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.
Відповідач не скористався правом на звернення до суду із запереченнями щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши обсяг наданих послуг адвоката, характер спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 500, 00 грн є співмірним із складністю справи та реально наданими послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Коханського Віталія Мирославовича (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідент. номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок, 26, офіс 411, ідент. код: 41084239) 143 319, 88 грн заборгованості, 2 422, 40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 10 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.