вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа № 911/2840/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства фінансів України, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 00013480
про стягнення 237 720,28 гривень
за участю представника позивача Українця О.П. (довіреність №11619-К-О від 16.07.2024)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі також - АТ КБ "Приватбанк"/позивач) до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича (далі також - ФОП Добровольський В.В./відповідач) про стягнення 252 720,28 гривень, з яких:
- 116 542, 98 грн заборгованості за тілом кредиту;
- 19 634, 32 грн заборгованості за процентами;
- 116 542,98 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.11.2024 у справі №911/2840/24 залишив позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
20.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.11.2024 у справі №911/2840/24 прийняв позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до розгляду та відкрив провадження, призначив підготовче засідання на 30.12.2024, а також, зокрема:
- залучено до участі у цій справі Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код 00013480) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі також - третя особа);
- встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання з розгляду цієї справи неодноразово відкладалось, зокрема ухвалою від 14.04.2025 таке засідання відкладено на 13.05.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.05.2025 постановив закрити підготовче провадження у справі №911/2840/24 та призначити її до судового розгляду по суті на 24.06.2025.
Поряд з тим під час підготовчого провадження у цій справі судом прийнято до розгляду подані третьою особою 06.12.2024 пояснення стосовно позову АТ КБ "Приватбанк".
Також під час підготовчого провадження у цій справі судом, у тому числі і з метою повного та всебічного розгляду спору у цій справі, прийнято до розгляду подані АТ КБ "Приватбанк" пояснення в частині детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, а саме:
- пояснення від 27.12.2024 разом з доданими до таких пояснень розрахунком заборгованості, виписками по рахунку та платіжними інструкціями від 05.09.2024 на суму 116 542,98 грн, від 21.10.2024 на суму 15 000,00 грн;
- пояснення від 26.02.2025 разом з доданим до таких пояснень розрахунком заборгованості станом на 31.01.2025.
Так, згідно пояснень від 27.12.2024 позивач, зокрема, зауважив, що 21.10.2024 о 12:11 відповідач частково здійснив оплату заборгованості у розмірі 15 000,00 грн, тоді як з позовом банк звернувся до суду 21.10.2024 о 09:57, а тому згідно долученого до таких пояснень розрахунку заборгованість відповідача складає 237 720,28 грн, з яких:
- 109 042,98 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 19634,32 грн - заборгованість за процентами;
- 109 042,98 грн - заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією.
Господарський суд Київської області ухвалами від 24.06.2025, 29.07.2025, 02.09.2025 та 07.10.2025 у цій справі оголошував перерву у судовому засіданні/призначав судове засідання, відповідно, до/на: 29.07.2025, 02.09.2025 та 07.10.2025 та 11.11.2025.
Зокрема призначене на 07.10.2025 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, що і стало підставою для призначення судом згідно відповідної ухвали засідання на іншу дату.
Відповідний висновок суду про призначення засідань на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги" передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
У судове засідання 11.11.2025, як у всі попередні засідання під час розгляду цієї справи ані відповідач, ані його представник не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили.
До того ж у встановлений судом строк відповідач не скористався наданим йому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав вказаний учасник судового процесу жодних доказів у справі.
В розрізі зазначеного вище та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електоннний суд» відповідач не зареєстрував, а тому ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та всі надалі постановлені ухвали судом надіслано:
- на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача згідно даних ЄДР, відтак вказане поштове відправлення повернуто органом поштового зв'язку із причин «за закінченням терміну зберігання»/«адресат відсутній за вказаною адресою»;
- на електронну пошту відповідача, вказану як офіційний засіб зв'язку згідно з відомостями ЄДР, - dobrota6@gmail.com.
Також ухвалу про відкриття провадження у цій справі та всі надалі постановлені ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачам надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Поряд з тим за наслідками дослідження на стадії розгляду справи по суті поданих позивачем пояснень від 27.12.2024 та доданих до них, зокрема, розрахунку заборгованості і платіжної інструкції від 21.10.2024 на суму 15 000,00 грн Господарський суд Київської області ухвалою від 11.11.2025 у справі №911/2840/24 провадження позовом АТ КБ "Приватбанк" до ФОП ДобровольськогоВ.В. в частині вимог про стягнення 7 500,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 7 500,00 грн заборгованості перед державним бюджетом за сплаченою гарантією закрив.
У судовому засіданні 11.11.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
18.01.2022 між АТ КБ "Приватбанк" як банком та ФОП Добровольським В.В. як позичальником укладено кредитний договір №2562803498-КД-1 (далі - кредитний договір) та додаткову угоду №1 до такого кредитного договору (далі - угода №1).
До позовної заяви додано копії вказаних кредитного договору та угоди разом з додатком до неї (графік платежів), а також протоколи створення та перевірки кваліфікованих та удосконалених електронних підписів, накладених сторонами під час підписання вказаних правочинів.
Так, відповідно до розміщених у розділі кредитного договору - «Істотні умови кредитування», пунктів А.1, А.2., А.3., А.6. та А.7. сторони погодили, зокрема, таке:
- вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія;
- ліміт цього договору: 622 101,50 грн;
- термін повернення кредиту 01.01.2025;
- за користування кредитом позичальник сплачує проценти розмірі 14,41% річних від суми залтишку непогашеної заборгованості;
- у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,82% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Відповідно до пунктів 1.1., 2.2.2., 2.2.3., підпункту а) пункту 2.3.1., пунктів 4.1., 4.2., 5.8., 6.1. та 6.2. кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Позичальник зобов'язується: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пп. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пп. 1.2., 2.2.16, 2.3.2. цього договору.
При настанні будь-якої з наступним подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, викоання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пп. 1.2., 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1. цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пп. А.6., А.6.1. цього договору.
У разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8. цього договору.
Сторони дійшли згоди, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3., п. 2.3.2 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.6. цього договору. При цьому проценти за користування кредитом банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Водночас згідно з підпунктами а), в), и) пункту 1 угоди №1 сторони, керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 за №28 (надалі - Порядок), погодили, зокрема, таке:
- протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки;
- позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою КМУ від 25.11.2020 №1151 (далі - Порядок надання державних гарантій);
- фінансова підтримка призупиняється у разі порушення позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення позичальником заборгованості за договором, здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором. За період призупинення позичальнику фінасова державна підтримка не надається.
Згідно з пунктом 2 угоди №1 сторони узгодили внести зміни в договір та викласти умови договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції, зокрема відповідно до підпунктів 2.1., 2.3., 2.7., 2.8., 2.13. та 2.17. визначаили, що:
- за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процента ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї додаткової угоди розмір 14,41% річних;
- позичальник за умови належного виконання положень порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти у розмірі 0% річних на період дії строку карантину та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після скасування - 7% річних;
- погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки та розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною чатиною цієї додаткової угоди;
- в разі відсутності більше ніж 6 місяців підряд на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів, що є фінансовою державною підтримкою, позичальник, за умови належного виконання порядку та умов цієї додаткової угоди, сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки, визначеної на дату сплати за формулою згідно з п. 2.1. цієї угоди;
- водночас позичальник за весь період відсутності на рахунку умовного зберігання Фонду необхідної суми коштів зобов'язується сплатити банку компенсацію процентів за кредитом, що розраховується, як різниця між базовою процентної ставкою та компенсаційною процентної ставкою;
- позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника по сплаті пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди);
- позичальнику забороняється подальше використання кредиту у разі існування за кредитом заборгованості зі сплати основного боргу та/або відсотків більше 1 дня.
Надалі 04.10.2022 до кредитного договору сторонами внесено зміни шляхом укладення відповідного договору (далі - договір про внесення змін), копії якого разом з додатком до нього (графік погашення заборгованості), а також протоколи створення та перевірки кваліфікованих та удосконалених електронних підписів, накладених АТ КБ "Приватбанк" та ФОП Добровольським В.В. під час підписання вказаних правочину та додатку додано до позовної заяви.
Відповідно до підпунктів 1), 2), 3) пункту І, підпункту 2) пункту ІІ вказаного договору про внесення змін сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування та встановити наступні додаткові умови, зокрема:
- позичальник підтверджує свої зобов'язання перед банком щодо погашення заборгованості за договором, яка складається з: суми неповернутого кредиту - 591 214,66 грн та суми нарахованих до 04.10.2022 та несплачених позичальником процентів за користування кредитом - 177,70 грн;
- право банку, у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених пп. 1) п. ІІ цього договору про внесення змін, вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення;
- при цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повенути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
Згідно ж додатку до договору про внесення змін - графіку погашення заборгованості, сторони погодили такі строки та суми погашення:
- 01.11.2022 та 01.12.2022 по 59,23 грн процентів, а також 59,24 грн процентів - 01.01.2023;
- кожного першого числа місяців з лютого по липень 2023 року по 8 611,11 грн кредиту у кожну з дат;
- кожного першого числа місяців з серпня 2023 року по грудень 2024 по 29 974,89 грн кредиту у кожну з дат, а також 01.01.2025 - 29 974,87 грн.
Поряд з тим 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем від імені держави, як гарантом, та АТ КБ "Приватбанк" як бенефіціаром укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі - договір гарантії) у розділі І якого надано визначення, зокрема, таким поняттям:
- принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля;
- портфель - сукупність всіх кредитів, зобов'язання за яким частково забезпечені гарантією;
- сума сплати за гарантією (ССГ) - сума, що визначається за відповідно вказаною формулою.
Відповідно до пунктів 2.1., 5.5., 6.1. та 13.14. договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше тридцяти календарних днів після отримання відповідної вимоги).
У разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.
Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Копія означеного договору гарантії наявна в матеріалах справи.
Покликаючись на вказане вище та мотивуючи звернення з позвом до суду у цій справі, АТ КБ "Приватбанк" зазначив, що ФОП Добровольський В.В. не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та, отримавши 620 000,00 грн кредиту, припинив здійснювати передбачені графіком щомісячні платежі, на підтвердження чого до позову додано:
- платіжне доручення від 19.01.2022 на суму перерахованого банком відповідачу кредиту - 620 000,00 грн;
- розрахунок заборгованості за кредитним договором;
- виписки по рахунках;
- реєстр за портфелем кредитів станом на 30.04.2023 із внесеними до такого реєстру відомостями про укладений з відповідачем кредитний договір та надану суму кредиту;
- адресоване ФОП Добровольському В.В. повідомлення-вимогу позивача від 02.04.2024 (далі - вимога від 02.04.2024) та роздруківку про надіслання такої вимоги відповідачу на його електронну пошту - dobrota6@gmail.com.
Згідно з вказаною вище вимогою від 02.04.2024 позивач повідомив відповідача про те, що станом на дату вимоги заборгованість складає: кредит у сумі 330 927,64 грн; прострочений кредит у сумі 61 153,65 грн; проценти у сумі 29 421,04 грн та прострочені проценти у сумі 2 296,15 грн, відтак загальний розмір боргу складає 360 348,68 грн, з яких 63 449,80 грн простроченої заборгованості.
Також згідно вказаного повідомлення банк зазначив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 02.05.2024 узгоджений договором строк (01.01.2025) буде вважатися таким, що настав 02.05.2024.
Втім, як зауважив позивач, станом на 02.05.2024 прострочену заборгованість перед банком не погашено, а тому ним 07.08.2024 направлено до Міністерства фінансів України та АТ "УКЕКСІМБАНК", як агента, вимогу на сплату коштів за гарантією, відтак 05.09.2024 Міністерством фінансів України перераховано суму сплати за гарантією у розмірі 121 867,98 грн.
На підтвердження вказаного до позовної заяви додано копії електронного повідомлення до Міністерства фінансів України та АТ "УКЕКСІМБАНК", від 07.08.2024 та доказів направлення банком такого повідомлення вказаним особам електронною поштою, а також копію адресованого відповідачу повідомлення про надсилання вимоги гаранту та доказів направлення цього повідомлення на електронну пошту відповідача - dobrota6@gmail.com.
Підтверджуючи ж обставини перерахування Міністерством фінансів України суми сплати за гарантією, позивач надав виписку по рахунку р/р 29098020208753, у якій відображено, що 05.09.2024 Кабінет Міністрів України перерахував на погашення заборгованості 116 542,98 грн (призначення «перерахування коштiв зг. розпорядження 05.09.2024 №8306 погашення розп. МФУ 29.08.2024 №9962).
Надалі, подаючи під час розгляду цієї справи детальні пояснення стосовно заборгованості відповідача за кредитом та відповідні деталізуючі розрахунки, позивач надав платіжну інструкцію №1 від 05.09.2024 на підтвердження обставин часткового погашення заборгованості за рахунок 116 542,98 грн гарантії.
Відтак позивач вказав, що 21.10.2024 відповідач частково здійснив оплату заборгованості у розмірі 15 000,00 грн, а тому, з урахуванням гарантійної виплати, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на час розгляду справи склала 237 720,28 грн, з яких:
- 109 042,98 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 19 634,32 грн - заборгованість за процентами;
- 109 042,98 грн - заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією.
Обґрунтовуючи вказані суми простроченої заборгованості відповідача за кредитом, банк зауважив, що такі суми підтверджують та відбражають додані до справи розрахунок заборгованості і банківські виписки, зокрема виписки по р/р 20638030203259, р/р НОМЕР_1 та р/р НОМЕР_2 (заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією).
Деталізуючи та роз'яснюючи здійсний розрахунок заборгованості, банк пояснив, що Фонд розвитку підприємництва (Фонд) коменсував відсотки за кредитним договором за умови належного виконання відповідачем власних зобов'язань, у тому числі і щодо погашення тіла кредиту.
Звідси, за доводами позивача, оскільки відповідачем допускалось прострочення такого обов'язку, зокрема з 01.02.2022 по 20.07.2022 не здійснено погашення платежів у розмірі по 17 222.22 грн щомісячно згідно графіку платежів, до сплати позичальнику нараховувались проценти без компенсації Фондом.
Надалі, як зазначив позивач 04.10.2022 після реструктуризації боргу відповідача та погодження, зокрема, суми неповернутого кредиту у розмірі 591 214,66 грн, відповідач допускав прострочення у внесенні щомісячних платежів, відтак сплачені останнім з порушенням строків кошти розподілялись банком як на погашення тіла кредиту, у тому числі і простроченого кредиту, так і на погашення процентів, і вказані операції відображено у поданому до суду розрахунку заборгованості у відповідних колонках.
З огляду на такі обставини, за поясненнями банку з посиланням на доданий до позову розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором станом 31.01.2025:
- 02.05.2024 прострочену заборгованість не погашено, а тому залишок кредиту у розмірі 269 773,99 грн вийшов на прострочку, відтак після часткової сплати відповідачем коштів та станом на дату виплати державної гарантії сума боргу складала 233 085,96 грн, від якої і розраховано суму гарантії як 50% вказаної заборгованості;
- процентiв на залишок поточної заборгованостi за кредитом всього нараховано - 207 656,25 грн;
- процентiв на залишок простроченоi заборгованостi за кредитом нараховано - 8 298,01 грн;
- сплачено процентiв всього - 196 319,94 грн, з яких компенсовано Фондом - 172 853,39 грн;
- до відповідача заявлено достроково суму неповернутого кредиту та відсотків, які були нараховані до настання дострокової вимоги;
- дострокове стягнення обумовлено несплатою відповідачем визначених позивачем у вимозі від 02.04.2024 сум заборгованості у повному обсязі, зокрема непогашено суми прострочених процентів.
Під час розгляду цієї справи по суті та дослідження судом вказаних вище розрахунків, виписок по рахунках на запитання останнього представник банку надав такі пояснення.
Зокрема представник позивача зазначив, що зі змісту колонки розрахунку «процентна ставка (прострочена)» вбачається, що підвищена ставка не нараховувалась.
На питання ж суду стосовно правових підстав для нарахування 8 298,01 грн процентiв на залишок простроченоi заборгованостi за кредитом, представник позивача пояснив, що такі проценти не є іншим розміром відсотків річних у розумінні статті 625 ЦК України, а є процентами, передбаченими договором, зокрема пунктом А.7.
Зокрема, як пояснив представник позивача, оскільки у країні війна, банк нараховував на прострочені суми тіла звичайні проценти, тобто у розмірі звичайної, а не подвійної відсоткової ставки.
Водночас, за доводами представника позивача, право на нарахування процентів у розумінні статті 625 ЦК України у банку виникає після закінчення строку кредитування, відтак банком не здійснювалось нарахування таких процентів.
Також на запитання суду стосовно умов укладених сторонами додаткових угод, зокрема в частині погодженої угодою №1 від 18.01.2022 нульової відсоткової ставки та відображених до сплати відповідачу у договорі про внесення змін від 04.10.2022 процентів у сумі 177, 70 грн з одночасним відображенням у розрахунку заборгованості інших сум боргу по процентах, представник позивача пояснив, зокрема, таке:
- банк не може видавати кредит під нульову ставку, тому у системі та розрахунку відображено нарахування процентів з відсотковими ставками, які мав компенсувати Фонд, тоді як позичальнику підлягали б відсотки за ставкою « 0»;
- кредитний договір побудовано на тому, що, якщо позичальник перестає вносити черговий платіж/чергові платежі, Фонд перестає компенсувати відсотки та їх погашення зобов'язаний здійснити позичальник;
- у договорі про внесення змін від 04.10.2022 сторони зафіксували 177,70 грн процентів, необхідних до погашення саме позичальником.
З огляду на все вказане та закриття провадження у цій справі в частині вимог про стягнення 7 500,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 7 500,00 грн заборгованості перед державним бюджетом за сплаченою гарантією, АТ КБ "Приватбанк" підтримало позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Добровольського В.В. 237 720,28 грн, з яких:
- 109 042,98 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 19 634,32 грн - заборгованість за процентами;
- 109 042,98 грн - заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією.
Стосовно вказаних вимог Міністерство фінансів України підтвердило, що станом на 26.09.2024 заборгованість відповідача перед державним бюджетом склала 116 542,98 грн.
За доводами третьої особи, АТ КБ "Приватбанк" доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, а тому позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, згідно зі статтею 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З описової частини зазначеного рішення та наявних в матеріалах справи виписок по особовим рахункам, а також наданого розрахунку заборгованості слідує, що позивачем як кредитодавцем надано 19.01.2022 ФОП Добровольському В.В. як позичальнику кредитні кошти у сумі 620 000,00 грн.
Зі змісту наявних в матеріалах справи виписок по рахунку та розрахунку заборгованості, позивачем винесено відповідачу 02.04.2024 на прострочку:
- 61 153,65 грн кредиту, які до визначеної у повідомлення від 02.04.2024 дати - 02.05.2024, відповідач погасив 03.04.2024 та 08.04.2024 у сумах 28 467,53 грн та 32 686,12 грн відповідно;
- 29 421,04 грн процентів за користування кредитом, тоді як до визначеної у повідомлення від 02.04.2024 дати - 02.05.2024, на погашення надійшло 12 997,55 грн та 97,06 грн, тобто непогашеними залишились 16 326,43 грн.
Водночас, як слідує зі змісту наданих позивачем розрахунку та виписок, з урахуванням сплачених відповідачем коштів після визначеної у повідомленні від 02.04.2024 дати виконання зобов'язань - 02.05.2024, а також часткової компенсації боргу по тілу кредиту 05.09.2024 за рахунок державної гарантії, заборгованість відповідача за кредитним договором, зокрема за тілом кредиту склала 109 042,98 грн.
Тобто наданими позивачем доказами підтверджено, що з отриманих загалом 620 000,00 грн кредитних коштів відповідачем повернуто 386 914,04 грн в межах строку кредитування, а 116 542,98 грн компенсовано за рахунок державної гарантії, внаслідок чого сума неповернутого кредиту склала 116 542,98 грн та на час звернення позивача до суду зменшилась за рахунок часткового зарахування 7 500,00 грн із сплачених відповідачем 21.10.2024 коштів у сумі 15 000,00 грн.
З огляду наведених вище норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що підписання позивачем як банком та ФОП Добровольським В.В. як позичальником кредитного договору і всіх угод/договорів про внесення змін до нього свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики (кредиту), що, у сукупності з обставинами отримання позичальником кредитних коштів, породжує для останнього обов'язок як по достроковому поверненню кредиту у загальній сумі 109 042,98 грн, так і по сплаті процентів за користування цим кредитом.
Стосовно ж обов'язку відповідача сплатити проценти за користування кредитом та, відповідно, періоду їх нарахування і розміру заборгованості за таким зобов'язанням слід зазначити таке.
Частина 1 ст. 1050 ЦК України презюмує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З викладених норм матеріального права, у сукупності із наведеною раніше ч. 1 ст. 1048 ЦК України слідує, що такими приписами врегульовано відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, і такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Водночас абзац 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, як те унормовано частиною 1 ст. 1050 ЦК України.
Тобто законодавство встановлює як надання можливості правомірно користуватись отриманими коштами протягом певного часу до погодженого моменту їх повернення, одночасно зі сплатою коштів за таке користування - відсотків, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен повернути гроші, але неправомірно їх не повертає.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, як наслідок за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за легальне користування кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі 917/682/20 та від 07.10.2021 у справі №918/153/21.
До того ж така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є послідовною та сталою, викладена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та підлягає застосуванню під час вирішення цього спору.
Щодо сталості правових висновків суду касаційної інстанції в частині застосування приписів статті 1050 ЦК України, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила таке:
- надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування;
- фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя);
- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Поряд з тим при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту).
Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Так, з наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості, зокрема станом на 31.01.2025, та наданих позивачем до цих розрахунків пояснень слідує, що заявлені до стягнення з відповідача 19 634,32 грн заборгованість за процентами банком обраховано як: 207 656,25 грн + 8 298,01 грн - 196 319,94 грн = 19 634,32 грн, з яких:
- у колонці №8 розрахунку - 207 656,25 грн процентів, нарахованих за період з 20.01.2022 по 02.05.2024 на залишок поточної заборгованості за кредитом (непрострочене тіло кредиту);
- у колонці №9 розрахунку - 8 298,01 грн процентів, нарахованих на залишок простроченої заборгованості за кредитом (прострочені чергові платежі, винесені у колонку №4), яка існувала у такі періоди: з 02.07.2022 по 04.10.2022, з 03.07.2023 по 08.09.2023, з 01.12.2023 по 08.04.2024;
- у колонці №10 розрахунку - 196 319,94 грн загалом сплачених за весь період процентів, до яких включено відображені у колонці №11 розрахунку 172 853,39 грн компенсованих Фондом процентів.
Тобто позивачем здійснено нарахування як на суми тіла кредиту, обов'язок по поверненню якого не настав, так і на чергові платежі, строки внеснення яких позичальник протягом усього строку кредитування порушував.
Ураховуючи наведене, а також передбачену вказаними вище нормами закону неможливість нарахування кредитодавцем процентів за нелегальне (прострочене) користування кредитом, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем відсотків загалом у сумі 8 298,01 грн на прострочені суми чергових кредитних платежів.
Стосовно ж доводів позивача про договірну узгодженість з позичальником його права на нарахування відсотків, зокрема згідно з пунктом А.7. суд відхиляє такі аргументи як неспроможні, позаяк:
- принцип свободи договору не є безумовним і межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права;
- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх;
- наведений в описовій частині цього рішення зміст пункту А.7 кредитного договору, у системному аналізі разом з пунктами 4.2. та 5.8. такого договору, передбачає право на нарахування банком подвійних процентів - 28,82%, як міри відповідальності позичальника у випадку порушення ним грошового зобов'язання по сплаті (повернення) кредиту.
Попри вказане нарахування банком, за своєю волею, з посиланням на пункт А.7. кредитного договору, «звичайних» процентів на прострочені чергові платежі за відсотковою ставкою, тотожною ставці для процентів за легальне користування кредитом (тіло кредиту, строк повернення якого не настав), не відповідає ані свободі договору, ані наведним вище нормам закону та правовим висновкам суду касаційної інстанції про можливість нарахування процентів тільки за легальне користування кредитним коштами.
Твердження позивача про те, що такі проценти нараховано в межах загального строку кредитування, тобто до моменту дострокового повернення усієї суми кредиту, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
У розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що наведені вище норми закону та правові висновки суду касаційної інстанції про можливість нарахування процентів тільки за легальне користування кредитним коштами стосується не тільки загального строку кредитування - дата остаточного поверенння всієї суми кредиту, у тому числі і достроково, але і тих випадків, коли позичальник порушує строки внесення чергових платежів в межах такого загального строку.
У спорі за цією справою банк та позичальник погодили не тільки остаточну дату повернення всього наданого кредиту, але і визначили, що він буде повертатись не однією сумою у цю визначену дату, а черговими місячними платежами з часу отримання кредиту та до вказаної остаточної дати або дострокового стягнення кредитних коштів.
Стосовно ж оцінки умов та положень кредитного договору разом з усіма додатковими угодами та договорами до нього, якими врегульовано питання нарахування процентів: за легальне користування та як міри відповідальності, у тому числі і згідно зі статтею 625 ЦК України суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Схожі висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №920/1142/20 та від 05.09.2023 у справі №904/8014/21, від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23, від 11.06.2025 у справі №922/2553/24.
Водночас, як вказано вище та не заперечено позивачем, 8 298,01 грн процентів нараховано на прострочені чергові платежі у періоди, який загалом тривали з липня 2022 року по квітень 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що арифметично правильна сума заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом складає загалом 11 336,42 грн, обрахованих судом як: 207 656,25 грн процентів, нарахованих на непрострочене тіло кредиту - 196 319,94 грн загалом сплачених та відшкодованих процентів.
Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 19 634,32 грн заборгованості за процентами є частково обґрунтованою у сумі 11 336,42 грн.
Стосовно ж вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 109 042,98 грн заборгованості перед державним бюджетом за сплаченою гарантією суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 560 та ч. 1 ст. 569 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Пунктами 6.2. та 6.3. договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання, зокрема, вимог передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, зокрема, що надаються позивачу в судах.
Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховується на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору), та зараховується гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з цим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Ураховуючи вказані норми закону, суд висновує, що підтверджені доказами обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором та подальша сплата Міністерством фінансів України позивачу суми державної гарантії з метою погашення 50% боргу по тілу кредиту, породжують:
- для відповідача - обов'язок по відшкодуванню відповідної суми гарантії перед державним бюджетом;
- для позивача - кореспондуюче право на регресну вимогу про стягнення у порядку пунктів 6.2. та 6.3. договору в межах суми виплаченої гарантії заборгованості перед державним бюджетом, арифметично підтверджена сума якої складає 109 042,98 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Втім станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано належних доказів на підтвердження обставин повернення відповідачем на рахунок позивача решти отриманого кредиту у сумі 109 042,98 грн та сплати процентів за користування таким кредитом у арифметично обрахованій судом сумі, як і не надано доказів сплати відповідачем вказаної вимще суми заборгованості перед державним бюджетом за наданою гарантією.
У розрізі зроблених висновків судом враховано, що відповідач як позичальник, підписуючи додаткові угоди до кредитного договору, погодився із відповідним забезпеченням його кредитного зобов'язання у вигляді державної гарантії та, власне, і з наслідками порушення кредитного зобов'язання та сплати держаної гарантії на погашення боргу.
За таких обставин, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а розмір заявленої до стягнення заборгованості, зокрема, по тілу кредиту та по відшкодуванню суми державної гарантії відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з ФОП Добровольського В.В.:
- 109 042,98 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 109 042,98 грн - заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією.
Водночас, враховуючи встановлення нормативно обґрунтованого та арифметично правильного розміру відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ФОП Добровольського В.В. 19 634,32 грн заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню в розмірі 11 336,42 грн.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору, обрахованого від суми позовних вимог - 237 720,28 грн, та пониженого на коефіцієнт 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача на приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Валерійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570):
- 109 042 (сто дев'ять тисяч сорок дві) грн 98 коп. простроченої заборгованості за тілом кредиту;
- 11 336 (одинадцять тисяч триста тридцять шість) грн 42 коп. заборгованості за процентами;
- 109 042 (сто дев'ять тисяч сорок дві) грн 98 коп. заборгованості перед державним бюджетом за сплаченою гарантією;
- 2 753 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн 07 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя В.А. Ярема