ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.12.2025Справа № 910/15408/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» про забезпечення позову до пред'явлення позову
Особи, які отримають статус учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ»
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС КОНСАЛТ»
інша особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання пред'явлення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на наступні об'єкти нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:010:5027, площею 0,1001 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 740277032224, за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255- А; домоволодіння із складовими частинами, загальною площею 355,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 279386832224, за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255-А;
- заборони всім суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи (рішення) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:010:5027, площею 0,1001 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 740277032224, за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255- А; домоволодіння із складовими частинами, загальною площею 355,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 279386832224, за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255-А.
Заява обгрунтована тим, що 02.12.2025 з інформаційної довідки № 454517135 директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» Задорожній Крістіні Сергіївні стало відомо про реєстрацію в державному реєстрі Іпотек приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун Андрієм Івановичем іпотек про обтяження нерухомого майна, яке належить Заявнику на праві власності, та розташоване за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255-А, а саме:
- земельної ділянки кадастровий номер 3222486201:01:010:5027, площею 0,1001 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 740277032224, номер запису про іпотеку 62235507, рішення про державну реєстрацію обтяження індексний номер 81749901 від 07.11.2025, прийняте на підставі іпотечного договору № 5957, виданого 07.11.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун Андрієм Івановичем, іпотекодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС КОНСАЛТ»;
- домоволодіння із складовими частинами, загальною площею 355,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 279386832224, номер запису про іпотеку 62235698, рішення про державну реєстрацію обтяження індексний номер 81750147 від 07.11.2025, прийняте на підставі іпотечного договору № 5957, виданого 07.11.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун Андрієм Івановичем, іпотекодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС КОНСАЛТ».
Відповідно до відомостей вказаної інформаційної довідки зазначений договір іпотеки № 5957 від 07.11.2025 щодо вищевказаного нерухомого майна укладено в порядку забезпечення виконання основного зобов'язання Заявника перед ТОВ «ДЕЛОС КОНСАЛТ», встановленого договором позики грошових коштів б/н від 07.11.2025 на суму 3 000 000,00 грн., відомості про нотаріальне посвідчення якого відсутні.
Заявник вважає, що вказані договори позики грошових коштів та іпотеки щодо нерухомого майна Заявника є недійсними, укладеними неуповноваженою особою від імені Заявника, дійсним наміром укладання яких є протиправне заволодіння нерухомим майном Заявника через штучно створені боргові зобов'язання та узгоджені дії пов'язаних осіб.
Також, заявник зазначає, що вказані договори укладені від імені Заявника неуповноваженою особою - Рибчинським К.А., якого призначено директором на підставі підробленого рішення учасника № 5 від 20.06.2023 та за відсутності дійсного грошового зобов'язання, єдиною метою укладення яких є штучне створення боргових зобов'язань Заявника перед ТОВ «ДЕЛОС КОНСАЛТ» для незаконного відчуження в рахунок погашення останніх нерухомого майна, належного Заявнику, вартістю 260 000,00 доларів США.
Тож, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС КОНСАЛТ» про визнання недійсними договору позики грошових коштів б/н від 07.11.2025 та договору іпотеки 5957 від 07.11.2025, укладених між заявником та ТОВ «ДЕЛОС КОНСАЛТ».
Розглянувши заяву Товариства з обмежена відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що у даному випадку у поданій заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» зазначає, що 02.12.2025 з інформаційної довідки № 454517135 директору заявника стало відомо про реєстрацію в державному реєстрі Іпотек приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун Андрієм Івановичем іпотек про обтяження нерухомого майна, яке належить Заявнику на праві власності, та розташоване за адресою: Київська область, Бучанський (Києво-Святошинський) район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Шевченка, 255-А, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3222486201:01:010:5027 та домоволодіння із складовими частинами, загальною площею 355,2 кв. м., підставою зазначено договір іпотеки № 5957 від 07.11.2025 щодо вищевказаного нерухомого майна укладено в порядку забезпечення виконання основного зобов'язання Заявника перед ТОВ «ДЕЛОС КОНСАЛТ», встановленого договором позики грошових коштів б/н від 07.11.2025 на суму 3 000 000,00 грн.
Проте, суд зазначає, що в додатках до заяви відсутні копії вказаних договорів позики та іпотеки, враховуючи що останні будуть предметом майбутніх позовних вимог про визнання їх недійсним та саме в забезпечення майбутніх позовних вимог заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову. Тож суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини, враховуючи заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник.
Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
Так, у поданій заяві заявник вказує, що договір позики та договір іпотеки укладені від імені Заявника неуповноваженою особою - Рибчинським К.А., якого призначено директором на підставі підробленого рішення учасника № 5 від 20.06.2023 та за відсутності дійсного грошового зобов'язання.
Проте, наведені у заяві обставини щодо підроблення рішення учасника та підписання договорів неуповноваженою особою підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті, суд не може в межах розгляду заяви про забезпечення позову надавати оцінку вказаним обставинам.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Так, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Проте, заявником не надано суду доказів вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС КОНСАЛТ» дій направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки, як підставу для застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно із забороною суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії
При цьому, заходи забезпечення позову в частині заборони вчинення всім суб'єктам державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій стосується необмеженого кола осіб.
У пункті 8.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 викладено висновок про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення майбутніх позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява заявника про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» про забезпечення позову до пред'явлення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЖАН ЦЯНЬ» про забезпечення позову до пред'явлення позову- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.12.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.