вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5511/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Управління Державної казначейської служби України у Буринському районі Сумської області, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 10 398,00 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Управління Державної казначейської служби України у Буринському районі Сумської області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення попередньої оплати в розмірі 10 398,00 грн.
Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
13.10.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 14.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
15.12.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 742/2 від 16.09.2024 в частині повного та своєчасного відпуску пального за скретч-картками.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 20.02.2024 16:26.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 06.10.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 06.10.2025, ухвалу від 14.10.2025 було доставлено 14.10.2025 (а.с.40, 62).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива за скетч-картками за договором поставки № 742/2 від 16.09.2024.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - Постачальник) та Управлінням Державної казначейської служби України у Буринському районі Сумської області (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 742/2 від 16.09.2024 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування Товару: Бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512), (ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти») (для заправки бензинового генератора).
Одиниця вимірювання: літр
Кількість: згідно накладних на товар (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума договору 10398,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.
Пунктом. 4.1 Договору передбачено умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно з п. 4.4 Договору Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця і за наявності в нього паспорту.
Стретч - картка (талон) - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155).
Талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно з п. 5.1 Договору місце поставки (передачі) товарів:
5.1.1 Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
5.1.2 Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін за погашеними скретч-картками вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено у скретч-картці.
За умовами п. 5.2 Договору умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС.
Згідно п.9.1. Договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Відповідно до п. 10.2 Договору даний договір діє до 31.12.2024.
На виконання своїх зобов'язань за договором позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 10 398,00 грн., згідно видаткової накладної №0002/0003118 від 16.09.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1620 від 17.09.2024. (а.с. 21).
Згідно видаткової накладної № 0002/0003177 від 20.09.2024 та специфікації №0002/003177-С відпущених скетч карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0002/0003177 від 20.09.2024 позивач отримав від відповідача скетч-картки на пальне: бензин А-95 в кількості 80л на суму 4159,20 грн.
Згідно видаткової накладної № 0002/00031118 від 20.09.2024 та специфікації №0002/003118-С відпущених скетч карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0002/00031118 від 20.09.2024 позивач отримав від відповідача скетч-картки на пальне: бензин А-95 в кількості 120л на суму 6238,80 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов'язок щодо відпуску пального, внаслідок чого позивач не може отримати пальне на суму 10398,00 грн. в кількості 200л. бензину А-95, про що свідчать невикористані скрес-картки (а.с.25-27).
Позивач направляв відповідачу претензію про виконання своїх зобов'язань за спірним договором. У разі неможливості виконання обов'язків позивач просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 10 398,00 грн. (а.с. 28-30).
Відповіді на претензію відповідач не надав,попередню оплату в розмірі 10 398,00 грн. не повернув.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
(стаття 530 Цивільного кодексу України).
Доказів поставки товару за договором поставки № 742/2 від 16.09.2024 в обумовлений сторонами строк Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" до суду не надало.
Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.
Таким чином, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.
Доказів повернення попередньої оплати відповідач за договором поставки №742/2 від 16.09.2024 в розмірі 10 398,00 грн. не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 10 398,00 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.40, 62), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Управління Державної казначейської служби України у Буринському районі Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія» про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 10 398,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул.Соборна, б. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Управління Державної казначейської служби України у Буринському районі Сумської області (41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Успенський шлях, буд.5, код ЄДРПОУ 37352463) основний борг у розмірі 10 398,00 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко