15.12.2025 м.Дніпро Справа № 908/3489/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 (суддя Черкаський В.І., повний текст якої підписаний 25.09.2025) у справі № 908/3489/21
Заявник 1 - Коршун В.В., м. Запоріжжя
Кредитор - Державна податкова служба України м. Київ в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
Боржник - Приватне підприємство "БРАТ", м.Запоріжжя
Ліквідатор (заявник 2) - Забродін Олексій Михайлович , м. Запоріжжя
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 у справі № 908/3489/21 заяву арбітражного керуючого Коршуна В.В. (вх. № 9803/08-08/25 від 13.05.2025) задоволено.
Стягнуто з Державної податкової служби України м.Київ в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області м. Запоріжжя на користь арбітражного керуючого Коршун Владислава Володимировича м. Запоріжжя основну грошову винагороду за період з 20.12.2021 по 04.04.2022 у розмірі 9 927 грн. 27 коп., здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна у справі № 908/3489/21 про банкрутство ПП "БРАТ" у розмірі 280 грн. 00 коп.
Стягнуто з Державної податкової служби України м. Київ в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області м. Запоріжжя на користь арбітражного керуючого Коршун Владислава Володимировича м. Запоріжжя основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 908/3489/21 про банкрутство ПП "БРАТ" за період з 19.04.2022 по 19.09.2024 у розмірі 607 675 грн. 00 коп.
Заяву ліквідатора (вх. № 18996/08-08/25 від 19.09.2025) задоволено.
Затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 908/3489/21 про банкрутство ПП "БРАТ" з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.03.2025 по 30.04.2025, з 01.06.2025 по 15.09.2025 у розмірі 156 000, 00 грн., здійснення та відшкодування витрат у розмірі 160, 00 грн.
Стягнуто з Державної податкової служби України м. Київ в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області м. Запоріжжя на користь арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича м. Запоріжжя основну грошову винагороду за періоди з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.03.2025 по 30.04.2025, з 01.06.2025 по 15.09.2025 у розмірі 156 000 грн., здійснення та відшкодування витрат за періоди з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.03.2025 по 30.04.2025, з 01.06.2025 по 15.09.2025 у розмірі 160 грн. 00 коп.
Звіт ліквідатора (вх. № 19007/08-08/25 від 19.09.2025) та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "БРАТ" м. Запоріжжя затверджено.
Банкрута - Приватне підприємство "БРАТ" м. Запоріжжя ліквідовано.
Провадження у справі № 908/3489/21 закрито.
Не погодившись із зазначеною ухвалою в частині стягнення основної грошової винагороди на користь арбітражного керуючого Коршуна Владислава Володимировича, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС у Запорізької області, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви арбітражного керуючого Коршуна В.В. щодо стягнення з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Коршуна Владислава Володимировича основної грошової винагороди за період з 20.12.2021 по 04.04.2022 у розмірі 9 927 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 27 коп., здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна у справі № 908/3489/21 про банкрутство ПП "БРАТ" у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 00 коп. та основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора за період з 19.04.2022 по 19.09.2024 у розмірі 607 675 (шістсот сім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. та виданий на підставі цієї ухвали Наказ. Просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви і стягненні цих виплат.
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано первісним вчасним оскарженням ухвали, вчасним усуненням недоліку первісної скарги - 07.10.2025, дотриманням основних засад господарського судочинства щодо можливості апеляційного оскарження судового акту і дотримання конституційних гарантій щодо відновлення порушених прав.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.11.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
27.11.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізької області залишено без руху через подання скарги поза межами строку на її подання, і визнання неповажними підстав пропуску строку після розгляду відповідного клопотання апелянта про його поновлення. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зокрема надання нового клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду.
Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету скаржника 01.12.2025 о 13:51 годині. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 11.12.2025 (включно).
10.12.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 01.12.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги, у якій наведене нове клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду, яке мотивовано загальними нормами щодо можливості повторно подати скаргу, конституційними гарантіями захисту прав та знов наголошено, що недолік скарги фактично усунено 07.10.2025 фактом надходження судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
В свою чергу, 10.12.2025 до суду від арбітражного керуючого Коршуна В.В. надійшли заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку на подання скарги, в яких заявник зауважив, що подане клопотання обґрунтоване тими самими обставинами, що вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким суд надав належну оцінку.
Згідно зі статтею 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Розглянувши нове клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.
По-перше, як правильно зауважив арбітражний керуючий Коршун В.В., доводам щодо сплати судового збору 07.10.2025 до спеціального фонду державного бюджету за первісною скаргою, доказів чого апелянт вчасно не надав суду, суд надав оцінку в ухвалі від 01.12.2025 при розгляді первісного клопотання про поновлення процесуального строку.
Отже, апелянт не наводить жодних інших нових обставин в обґрунтування підстав пропуску строку.
Стосовно посилань апелянта на загальноправові процесуальні норм щодо можливості повторно подати скаргу і конституційних гарантій захисту права.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Існування обставин повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Головного управління ДПС у Запорізької області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 у справі №908/3489/21.
Апеляційну скаргу №б/н від 20.11.2025 з додатком на 14 аркушах, в тому числі платіжну квитанцію №3698 від 07.10.2025 про сплату 2422,40 грн, повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу і заяву про усунення недоліків апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зазначена заява зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков