08 грудня 2025 року м. Харків Справа №922/867/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Гвоздецька О.М., посвідчення №0086980 від 22.11.2022 року;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1 - Маслош С.М., представник Головного управління Національної поліції у Харківській області, посвідчення №0088076 від 22.07.2025 року;
2 - не з'явився;
3 - Ільницька Л.В., самопредставництво, виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;
першого та другого відповідачів - Василенко І.Ю., посвідчення №201 дійсне до 31.12.2025 року;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1 (в режимі відеоконференції) - Мартіна Л.Г., довіреність б/н від 01.01.2025 року;
2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Національної поліції України (вх.№2133Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі №922/867/25,
за позовом Держави України в особі суб'єкта управління державним майном - Національної поліції України, м.Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Головне управління Національної поліції у Харківській області, м.Харків,
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,
3. Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ
до 1. Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, м.Харків,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Комунальне підприємство «Харків-Сигнал», м.Харків,
2. Комунальне підприємство «Інкоммедсервіс», м.Харків,
про витребування майна,-
Позивач - Держава України в особі суб'єкта управління державним майном - Національної поліції України, м.Київ звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, м.Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, в якій просив суд витребувати від Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як суб'єкта управління майном, на користь Держави Україна в особі Національної поліції України частину будівлі літ. "А-9" площею 2337,7 кв.м по вул. Ярославській, 1/29, м.Харкова (зареєстрована за територіальною громадою м.Харкова за адресою: м.Харків, вул. Чоботарській, 6), а саме: нежитлові приміщення підвалу №36-57, нежитлові приміщення 1-го поверху №58-81, нежитлові приміщення 2-го поверху №46-55, нежитлові приміщення 3-го поверху №50-54 та нежитлові приміщення технічного поверху №1-3 - загальною площею 2130,3 кв.м, а також нежитлові приміщення 3-го поверху кімнати №55-63 - загальною площею 203,4 кв.м (згідно технічного паспорту на будівлю літ. "А-9" по вул. Ярославській, 1/29, м.Харкова). Витрати зі сплати судового збору позивач просив суд покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема наявністю порушення права власності належним Державі України в особі Національній поліції України (як суб'єкту управління) державним майном, з боку Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі №922/867/25 (повний текст складено 18.09.2025 року, суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі №922/867/25 і ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції:
- повністю проігноровано ключовий довід про перевищення повноважень Харківською міською радою при прийнятті рішення від 22.11.2001 року, що є прямим порушенням ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
- безпідставно визнав волю держави на передачу майна вираженою, незважаючи на неналежний склад комісії з приймання-передачі, що суперечить ст. 6 того ж Закону;
- не врахував факт безперервного та відкритого володіння майном з боку позивача, що унеможливлювало обізнаність про порушення права у вигляді видання розпорядження та свідоцтва і проведення реєстрації без відома суб'єктів управління державним майном;
- дійшов хибного висновку про добросовісність першого відповідача, проігнорувавши надані позивачем докази (видачу свідоцтва про право власності державі у 2005 році, наявність судових рішень), які беззаперечно доводять, що органи місцевого самоврядування знали і не могли не знати про існування права державної власності, що виключає їх добросовісність відповідно до ст. 388 ЦК України;
- порушив засади господарського судочинства, зокрема ст. 13, 74, 75, 86 ГПК України, не забезпечивши всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, проігнорувавши преюдиційні факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили (постанова ВГС України від 16.02.2011 року у справі №35/183-08), якою було підтверджено чинність свідоцтва про право власності Держави Україна від 09.02.2005 року, і цим самим було спростовано законність передачі будівлі до комунальної власності у 2002 році, що призвело до неправомірного висновку суду про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/867/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
14.10.2025 року матеріали справи №922/867/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Національної поліції України на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі №922/867/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 27.10.2025 року.
11.11.2025 року від першого відповідача - Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради та від другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшли відзиви на апеляційну скаргу (вх.№13081, вх.№13082), які є ідентичними за змістом та в яких зазначають, що згодні з рішенням господарського суду першої інстанції, вважають його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, щодо оформлення права комунальної власності Харківської міської територіальної громади на нерухоме майно по вул. Чоботарській, 6 у м. Харкові та його передачі в господарське відання, відповідачі зазначали про те, що КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» помилково у 2003 році було проведено інвентаризацію нежитлових приміщеннь підвалу № 36-:-57, 1-го поверху № 58-:-81, 2- го поверху № 46-:-55, 3-го поверху № 50-:-63, технічного поверху № 1-:-3 площею 2333,7 кв.м нежитлової будівлі літ. «А-3», що розташована по вул. Чоботарській, 6 та включено до загальної площі нежитлової будівлі літ. «А-9» по вул. Ярославській, 1/29 м. Харкова.
У зв'язку із вказаними обставинами, в розпорядженні Харківського міського голови від 08.02.2005 року №311 та виданому на його підставі свідоцтві про право власності від 09.02.2005 року серія ЯЯЯ №178021 була вказана помилкова загальна площа 11234,7 кв.м. нежитлової будівлі літ. «А-9», розташованої по вул. Ярославській, 1/29 в м. Харкові, тому загальна площа нежитлової будівлі літ. «А-9» по вул. Ярославській, 1/29 м. Харкова складає 9327,6 кв.м, що також відображено в інформації КП «Харківське міське БТІ» від 31.05.2011 року №2257/3/1, згідно якої технічна інвентаризація нежитлової прибудови літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, не проводилась у зв'язку з її відсутністю, а до складу нежитлової будівлі літ. А-9 за вказаною адресою не входять будь-які інші будівлі чи прибудови.
Також, відповідачі зазначали про те, що КП «Харківське міське БТІ» своїм листом від 30.12.2011 року №11623 повідомило Харківське міське управління УМВС України в Харківській області про необхідність звернення для внесення змін до розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 року №311 та свідоцтва про право власності від 09.02.2005 року, у зв'язку із допущеною помилкою під час проведення технічної інвентаризації нежитлової будівлі літ. А-9, розташованої по вул. Ярославській, 1/29 у м. Харкові.
Крім того, відповідачі звертали увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.12.1983 року №482-12 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління рухом в Ленінському районі по вул. Чоботарській, 6 у м. Харкові з внутрішньо квартальними інженерними мережами та прилеглим благоустроєм як перший пусковий комплекс будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи керування дорожнім рухом (ІДКП АСК-Д). Згідно повідомлення до авізо №676 від 26.02.1988 року вказаний об'єкт переданий СМЕУ управління внутрішніх справ Харківської міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.1987 року №57 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом по пр. Машинобудівників у м.Харкові з внутрішньо квартальними інженерними мережами та прилеглим благоустроєм як другий пусковий комплекс будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи керування дорожнім рухом (ЦКП АСК-Д). Згідно повідомлення до авізо №79 від 06.05.1987 року вказаний об'єкт переданий СМЕУ управління внутрішніх справ Харківської міської ради.
Отже, як стверджували відповідачі, було збудовано дві окремо розташовані нежитлові будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом, при цьому ці будівлі розташовані за різними поштовими адресами.
У подальшому, на підставі звернень начальника спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підрозділу ДАІ від 17.03.2000 року №95/69, в.о. начальника управління МВС України в Харківській області від 16.08.2001 року №90/1521, Головного управління Державної автомобільної інспекції МВС України від 31.10.2001 року №4/4146 рішенням Харківської міської ради від 22.11.2001 року «Про комунальну власність м. Харкова» СМЕП ДАІ у складі триповерхової будівлі по вул. Чоботарській, 6 та виробничої бази по вул. Польовій, 81 загальною площею 2,8 тис.кв.м. та балансовою вартістю 2560,60 грн. прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Харкова та наказом Управління комунального майна та приватизації від 21.01.2002 року №162 було створено комісією, до складу якої входили начальник СМЕП ДАІ, заступник начальника відділу ДАІ ХМУ УМВС України в Харківській області, головний бухгалтер СМЕП ДАІ та в.о. начальника фінансової частини відділу ДАІ ХМУ УМВС України в Харківській області, якою 04.02.2002 року підписано акт приймання-передачі триповерхової будівлі по вул. Чоботарській, 6 у м. Харкові.
Відповідачі наголошували, що рішення Харківської міської ради від 22.11.2001 року «Про комунальну власність м. Харкова» в частині включення спеціалізованого монтажно-експлуатаційного управління ДАІ по вул. Чоботарській, 6, до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова є чинним, не скасоване та не оскаржено у встановленому порядку.
Вищевказаним актом приймання-передачі від 04.02.2002 року підтверджено факт фактичної передачі будівлі по вул. Чоботарській, 6, з державної у комунальну власність територіальної громади м. Харкова, а документи про повернення вказаної будівлі з комунальної власності територіальної громади м. Харкова у державну власність шляхом підписання акта приймання-передачі або іншим чином у встановленому законом порядку відсутні.
Щодо оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідачами зазначено Харківським міським головою приймалося розпорядження від 15.03.2011 року №965 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно». Під час прийняття спірного розпорядження не були порушені вимоги чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а розпорядження Харківського міського голови було прийняте на підставі підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в межах визначених законом повноважень та відповідно до поданих документів, що підтверджують набуття у власність територіальної громади м. Харкова вказаного майна.
Відповідачі зазначали, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права позивача. Отже, на переконання відповідачів, матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача діями посадових осіб Харківської міської ради та КП «Харківське Міське БТІ» під час видачі розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№13158 від 11.11.2025 року), в якому зазначає, що Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.03.2011 року без відповідних правових підстав було видано свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2333,7 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Чоботарська, 6. Таким чином вважає, що порушені відповідачами права та законні інтереси Держави в особі Національної поліції України, як суб'єкта управління державної власності, підлягають захисту у спосіб, обраний позивачем, що цілком узгоджується з нормами актів законодавства та висновків Верховного Суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Національної поліції України підлягає задоволенню.
12.11.2025 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшло клопотання (вх.№13197), в якому просить суд проводити судові засідання по справі без участі представника та прийняти рішення на розсуд суду відповідно до законодавства.
У судовому засіданні 17.11.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України протокольно оголошено перерву до 08.12.2025 року.
У судовому засіданні 08.12.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Головне управління Національної поліції у Харківській області та Міністерство внутрішніх справ України) підтримали позицію апелянта. Представник відповідачів проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзиві. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (Комунальне підприємство «Харків-Сигнал») підтримує доводи відповідачів у справі та їх правову позицію, викладену у відзивах на апеляційну скаргу, тому апеляційну скаргу Національної поліції України - не підтримує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах, письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як передбачено положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільний кодекс України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У той же час стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Для застосування приписів статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Можливість задоволення позовних вимог на підставі статті 388 ЦК України пов'язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребовує майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України при вирішенні спору визначальним є питання добросовісності / недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, також слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (зокрема, постанови від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (зокрема, постанови від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.66)).
З'ясування судом ознак добросовісності / недобросовісності у діях кінцевого набувача майна необхідно також для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19).
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №482-12 від 30.12.1983 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом першого пускового комплексу будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом в Ленінському районі та передано дану будівлю управління капітального будівництва міськвиконкому міському відділу державної автоінспекції.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №57 від 23.02.1987 року затверджено акт приймання в експлуатацію другого пускового комплексу будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління рухом у складі пускового комплексу ЦКП ВСУД по пр. Машинобудівників та передано дев'ятиповерхову будівлю по вул. Ярославській, 1/29 Управлінню внутрішніх справ міськвиконкому.
Нежитлова будівля по вул. Ярославській, 1/29 в комплексі з триповерховою будівлею була прийнята до державної власності та оприбуткована на баланс Управління внутрішніх справ Харківського міськвиконкому, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією авізо №79 від 06.05.1987 року.
08.02.2005 року Харківським міським головою було видано розпорядження №311 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», на підставі якого було видано свідоцтво про право власності Державі Україна на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові. Даним розпорядженням було зобов'язано Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно з п. 1 цього розпорядження та в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові будівлі.
На виконання вищезазначеного розпорядження виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.02.2005 року видано свідоцтво про право власності Державі Україна серії ЯЯЯ №178021 на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м.Харкова літ. А2-3 була об'єднання з нежитловою дев'ятиповерховою будівлею літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (фактично входить до складу цієї будівлі) та з моменту приймання в експлуатацію перебувала на балансі управління внутрішніх справ міськвиконкому, суб'єктом управління було Міністерство внутрішніх справ України та вказані будівлі були державною власністю.
Вказані обставини також підтверджуються листами Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.01.2006 року №424, від 24.08.2007 року №2890, від 10.04.2008 року, від 10.04.2008 року №1583/3, а також довідкою за підписом завідувача сектором фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ХМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Харківській області від 30.05.2008 року №108/1089.
Розпорядженням Харківського міського голови від 28.05.2008 року №1082 у зв'язку з порушенням вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/2 (із змінами і доповненнями), скасовано розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 року №311 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо видачі свідоцтва про право власності державі Україна на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові».
З матеріалів справи також вбачається, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №35/183-08 за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, до .Харківської міської ради та Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області про скасування свідоцтва про право власності держави Україна на нежитлові будівлі літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м, Б-1 загальною площею 58,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 88,9 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 150,2 кв.м, літ. Д-1 загальною площею 149,5 кв.м, які розташовані за адресою: місто Харків, вул. Ярославська,1/29; визнання права власності за територіальною громадою міста Харкова на триповерхову прибудову площею 1907,1 кв.м літ. А2-3 по вул. Чоботарській, 6 в місті Харкові.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 року у справі №35/183-08 скасовано свідоцтво про право власності держави Україна на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Харків, вул. Ярославська,1/29; визнано право власності за територіальною громадою міста Харкова на триповерхову прибудову площею 2333,7 кв.м, літ. А-3 по вул. Чоботарській, 6 в місті Харкові.
Після ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 06.11.2008 року у справі №35/183-08, яким було скасовано свідоцтво про право власності Держави Україна на спірне нерухоме майно, Харківською міською радою було зареєстровано право власності на триповерхову прибудову літ. А-3 площею 2333,7 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 26.12.2008 року.
17.03.2011 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 згідно якого право власності належить територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва та копією витягу про реєстрацію права власності від 23.03.2011 року. Підставою видачі свідоцтва визначено розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965.
Також, з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 площею 2333,7 кв.м по вулиці Чоботарській, 6 у м. Харків зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Документом, поданим для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, видане 17.03.2011 року, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради. Дата державної реєстрації 23.04.2014 року.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 16.02.2011 року у справі №35/183-08 задоволено апеляційну скаргу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 року у справі №35/183-08 та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року у справі №35/183-08 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 року у справі №35/183-08 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі №35/183-08, провадження у справі припинено.
Таким чином, свідоцтво про право власності Держави Україна серії ЯЯЯ №178021 на нежитлові будівлі літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 58,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 88,9 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 150,2 кв.м, літ. Д-1 загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові є чинним.
Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 року у справі №2а-36478/09/2070 визнано нечинним та скасовано розпорядження Харківського міського голови від 28.05.2008 року №1082 «Про скасування розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 року №311».
Вказані постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року у справі №35/183-08 та Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 року у справі №2а-36478/09/2070 в судовому порядку оскаржені не були, а отже набрали законної сили та є обов'язковими до виконання.
Позивач наголошував, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову прибудову літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29 у м. Харкова площею 2333,7 кв.м (вул. Чоботарській, 6) за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради - були скасовані, при цьому, будь-яких інших підстав, в тому числі для видання розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965 не існувало.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, а матеріали справи свідчать, що нежитлова прибудова літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова залишається у державній власності, а суб'єктом управління є Національна поліція України, балансоутримувачем Головне управління Національної поліції в Харківській області.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить Державі Україна. Від імені та в інтересах Держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Щодо права власності Держави Україна на триповерхову прибудову літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29 (вул. Чоботарська, 6) м. Харкова, судова колегія зазначає, що нежитлова дев'ятиповерхова будівля по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова в комплексі з триповерховою прибудовою була прийнята до державної власності та оприбуткована на баланс Управління внутрішніх справ Харківського міськвиконкому, що підтверджується копією авізо №79 від 06.05.1987 року.
Відповідно до положень абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно- територіальних одиниць (комунальною) власністю» (надалі - Постанова №311) державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Відповідно до пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (в редакції чинній на момент прийняття нежитлової будівлі до державної власності) на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Матеріалами справи підтверджується, що нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м.Харкова літ. А2-3 була прийнята в експлуатацію згідно акту від 30.12.1983 року, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №482-12 від 30.12.1983 року для розміщення центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом в Ленінському районі та передано дану будівлю міському відділу державної автоінспекції. Зазначену будівлю займав спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ державної автомобільної інспекції Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
Нежитлова дев'ятиповерхова будівля літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова була прийнята до експлуатації згідно акту від 23.02.1987 року та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 23.02.1987 року №57 разом із нежитловою триповерховою будівлею по вул. Чоботарській, 6 пускового комплексу центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом передано на баланс управлінню внутрішніх справ міськвиконкому.
При цьому, нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова була прийнята до державної власності на підставі документу - авізо №79 від 06.05.1987 року та відповідно до положень Постанови №311.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова літ. А2-3 була об'єднана з нежитловою дев'ятиповерховою будівлею літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (фактично входить до складу цієї будівлі) та з моменту приймання в експлуатацію перебувала на балансі управління внутрішніх справ міськвиконкому, суб'єктом управління було Міністерство внутрішніх справ України та вказані будівлі були державною власністю.
Вказані обставини також підтверджуються листами Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.01.2006 року №424, від 24.08.2007 року №2890, від 10.04.2008 року, від 10.04.2008 року №1583/3, а також довідкою за підписом завідувача сектором фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ХМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Харківській області від 30.05.2008 року №108/1089.
Щодо оформлення права власності Держави Україна на нежитлову будівлю літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м.Харкова разом із прибудовою літ. А2-3 (приймалася в експлуатацію за адресою: Чоботарська, 6), судова колегія враховує, що дев'ятиповерхова будівля з триповерховою прибудовою літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м по вул. Ярославській, 1/29, м.Харкова знаходилася на балансі ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області з 1987 року.
08.02.2005 року Харківським міським головою було видано розпорядження №311 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності Державі Україна на нежитлові будівлі літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 58,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 88,9 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 150,2 кв.м, літ. Д-1 загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м.Харкові. Даним розпорядженням було зобов'язано Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно з п. 1 цього розпорядження та в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові будівлі.
На виконання вищезазначеного розпорядження виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.02.2005 року видано свідоцтво про право власності Держави Україна серії ЯЯЯ №178021 на нежитлові будівлі літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м літ. Б-1 загальною площею 58,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 88,9 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 150,2 кв.м, літ. Д-1 загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові.
На підставі розпорядження та у зв'язку з видачею свідоцтва Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності Держави України на нежитлові будівлі, вказані у розпорядженні та у свідоцтві. Дата реєстрації 15.02.2005 року, номер витягу 6501759.
Разом з тим, розпорядженням Харківського міського голови від 28.05.2008 року №1082 у зв'язку з порушенням вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/2 (із змінами і доповненнями), скасовано розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 року №311 Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо видачі свідоцтва про право власності державі Україна на нежитлові будівлі літ. А-9 загальною площею 11234,7 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 58,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 88,9 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 150,2 кв.м, літ. Д-1 загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м.Харкові.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2008 року у справі №35/183-08 скасовано свідоцтво про право власності держави Україна на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Харків, вул. Ярославська,1/29; визнано право власності за територіальною громадою міста Харкова на триповерхову прибудову площею 2333,7 кв.м., літ. «А-3 по вул. Чоботарській, 6 в місті Харкові (т.1 а.с.73-75).
Після ухвалення господарським судом Харківської області рішення від 06.11.2008 у справі №35/183-08, яким було скасовано свідоцтво про право власності держави Україна на спірне нерухоме майно, Харківською міською радою було зареєстровано право власності на триповерхову прибудову літ. А-3 площею 2333,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 26.12.2008 року.
17.03.2011 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 згідно якого право власності належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва та копією витягу про реєстрацію права власності. Підставою видачі свідоцтва визначено розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965.
Також, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 площею 2333,7 кв.м по вулиці Чоботарській, 6 у м. Харків зареєстровано за Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Документом, поданим для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, серія та номер: б/ н, видане 17.03.2011 року, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради. Дата державної реєстрації 23.04.2014 року.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову прибудову літ. А 2-3 по вул. Ярославській, 1/29 у м. Харкова площею 2333,7 кв.м. (вул. Чоботарській, 6) за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради - були скасовані. При цьому, будь-яких інших підстав, в тому числі для видання розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965 не існувало і станом на момент його видання спірне майно перебувало у власності Держави Україна.
Щодо доводів про правомірність та законність виникнення права власності на спірне нерухоме майно на підставі розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 року №965 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Державної автомобільної інспекції звернулось до Харківської міської ради з листом від 31.10.2021 року №4/4146, в якому просило прийняти в комунальну власність територіальної громади міста Харкова спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ ДАІ Харківського міського управління УМВС України в Харківській області.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.11.2001 року «Про комунальну власність м. Харкова» затверджено перелік об'єктів, що прийняті до комунальної власності м. Харкова і в додатку 1 під номером 31 зазначено про прийняття спеціалізованого монтажно-експлуатаційного управління ДАІ по вул. Чоботарській 6.
Наказом управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 21.01.2002 року за №162 «Про створення комісії з прийому спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підрозділу ДАІ» створено комісію з прийому до комунальної власності спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підрозділу ДАІ.
Відповідно до акту приймання-передачі від 04.02.2002 року було передано триповерхову будівлю по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова до комунальної власності. Площа переданої будівлі згідно акту приймання-передачі становила 1907,1 кв.м.
Судова колегія наголошує, що зі змісту вказаних документів вбачається, що передача спірної нежитлової будівлі відбулась лише тільки на підставі листа Головного управління Державної автомобільної інспекції МВС України від 31.10.2021 року №4/4146, в якому була висловлена пропозиція до Харківського міського голови прийняти в комунальну власність територіальної громади міста Харкова спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ ДАІ Харківського міського управління УМВС України в Харківській області.
Поряд з цим, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», визначено перелік об'єктів нерухомого майна, що можуть безоплатно передаватися з державної до комунальної власності.
Нерухоме майно органів чи підрозділів міліції (державне майно, яке перебувало на балансі, господарському віданні міліції) в цій статті не визначено.
Крім того, судова колегія зауважує, що будівля по вул. Ярославській, 1/29 не відносилася до житлових будинків (визначення якого наведено в статті 380 Цивільного кодексу України), а Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ ДАІ Харківського міського управління УМВС України в Харківській області не відносився до підприємств міського і приміського транспорту чи підприємств шляхового господарства, у розумінні Закону України «Про підприємства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безоплатна передача яких була визначена статтею 7 вказаного Закону.
Окрім викладеного, судова колегія наголошує, що відповідно до пункту 8 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 (в редакції чинній вересень 2001 - лютий 2002 років) передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів до складу якої входять в тому числі представники орану уповноваженого управляти державним майном, однак всупереч цьому положенню представник МВС України до складу комісії не був включений.
Проте, пропозиція щодо передачі спірного нерухомого майна не була погоджена з відповідним органом уповноваженим управляти державним майном, а саме - Міністерством внутрішніх справ України, яке відповідно мало надати згоду на передачу такого майна.
Натомість, лист Головного управління Державної автомобільної інспекції МВС України від 31.10.2021 року №4/4146, не є листом згодою на передачу майна.
Отже, за наведених обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що передача триповерхової будівлю по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова до комунальної власності на підставі рішення Харківської міської ради від 22.11.2001 є такою, що проведена з порушенням вимог законодавства.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за першим відповідачем (комунальна власність) формально наділяє останніх певними юридичними правами щодо спірного нерухомого майна і з огляду на вищевказані обставини свідчить про неправомірність вибуття спірного майна з Державної власності і неправомірне визначення його у якості комунальної власності.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги позивача про витребування майна з комунальної власності, оскільки воно належить до Державної власності, а дії по його реєстрації у комунальній власності є неналежними і безпідставними.
Вірним є висновок, що спірне у даній справі майно є у державній власності, суб'єктом управління є Національна поліція України, а балансоутримувачем Головне управління Національної поліції в Харківській області. Вибуття спірного майна з державної власності відбувалось поза волею власника (протилежного відповідачами не доведено) і відповідачі не можуть вважатись добросовісними набувачами такого майна, оскільки їх дії щодо реєстрації майна у комунальну власність є неправомірним, а неправомірні дії не породжують правомірні наслідки.
Спірний об'єкт нерухомого майна має статус Державної власності, а тому здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним, а відтак, володіння Харківською міською радою нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, є неправомірним (незаконним) та в силу приписів чинного законодавства підлягає витребуванню на користь законного власника.
Щодо строку позовної давності необхідно зазначити наступне.
Національна поліція України була створена 07.11.2015 року. Будівля по вулиці Ярославській, 1/29, м.Харкова була передана до сфери управління Національної поліції України із сфери управління Міністерства внутрішніх справ України тільки 30.07.2018 року, а право володіння зареєстровано 17.12.2020 року. Тобто, Національна поліція України могла дізнатись, що її право порушено та почати вчиняти дії щодо припинення порушення її прав тільки після прийняття будівлі, а саме з 31.07.2018 року - це перший день після прийняття будівлі.
Враховуючи, що строк позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України становить 3 роки, то якщо відраховувати від дати складання акту приймання-передачі, то строк закінчиться 31.07.2021 року, а якщо від дати реєстрації права володіння, то строк закінчиться 17.12.2023 року.
Позовна заява подана в березні 2025 року.
Відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, строк позовної давності у три роки встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України зупинився 02.04.2020 року (набрання чинності Закону України №540-IX від 30.03.2020 року).
Аналогічна позиція щодо зупинення строку позовної давності на підставі Закону України №540-IX від 30.03.2020 року викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2023 року у справі №27/55(914/4078/21).
Постановою Кабінету Міністрів України з 01.07.2023 року скасовано карантин в Україні. Отже з 01.07.2023 року розпочався знову перебіг строку.
Таким чином, до встановлення карантину з 30.07.2018 року пройшов 1 рік та 8 місяців (до 02.04.2020 року). Після цього на строк дії карантину строк було продовжено і він почав діяти тільки з 01.07.2023 року.
28.12.2023 року Національною поліцією України було подано негаторний позов до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про усунення перешкод у здійсненні Національній поліції України права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (справа № 922/5476/23).
Постановою Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі №922/5476/23 було скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій і в позові відмовлено.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, з 04.09.2024 року (постанова КГС у справі №922/5476/23, закінчено розгляд справи) відлік строку позовної давності у три роки розпочався з початку, тому строк позовної давності для подання позову суб'єктом управління Національною поліцією України не пропущений.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначені ст.277 ГПК України.
Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції базуються на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення по справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі №922/867/25, скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Витребувати від Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412), як суб'єкта управління майном, на користь Держави Україна в особі Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578) частину будівлі А-9 площею 2337,7 кв.м по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (зареєстрована за територіальною громадою м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Чоботарській, 6), а саме: нежитлові приміщення підвалу № 36-57, нежитлові приміщення 1-го поверху №58-81, нежитлові приміщення 2-го поверху № 46-55, нежитлові приміщення 3-го поверху № 50-54 та нежитлові приміщення технічного поверху № 1-3 - загальною площею 2130,3 кв.м; а також нежитлові приміщення 3 поверху кімнати № 55-63 -загальною площею 203,4 кв.м (згідно технічного паспорту на будівлю літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова).
Стягнути з Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) на користь Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578) 5288,44 грн судового збору за подання позовної заяви та 7932,66 грн за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412) на користь Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578) 5288,44 грн судового збору за подання позовної заяви та 7932,66 грн за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.12.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов