15 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/2208/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача , за вх. №1983 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "25" серпня 2025 р. ( суддя Лаврова Л. С .) у справі №922/2208/25
за позовною заявою Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ,Лозівський р-н, Харківська обл., місто Лозова,
до АСОЦІАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» , Харківська обл., місто Лозова,
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Харківської області від "25" серпня 2025 р. у справі №922/2208/25 зокрема - Позов задоволено; Стягнуто з АСОЦІАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (64604, Україна, Харківська обл., місто Лозова, Мікрорайон 1, будинок, 13, інше, № 1, ідентифікаційний код особи 22629483) на користь Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Україна, Лозівський р-н, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Сковороди Григорія, будинок, 23, ідентифікаційний код особи 38076191) заборгованість в розмірі 54 957,82 грн, пеню - 942,07 грн, три відсотки річних - 4 273,00 грн, інфляційні втрати - 13 417,72 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням , апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, щодо порушення норм процесуального , матеріального права при розгляді справи .
Як зазначає відповідач, підприємство не укладало договору з позивачем і не користувалося послугами .
Зазначає також про те, що вимога про виплату заборгованості незаконна та необґрунтована .
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В. В. , суддя Гетьман Р. А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду - відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача , за вх.№1983 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "25" серпня 2025 р. у справі №922/2208/25. Встановити учасникам справи строк до 24.10.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувати матеріали оскарження по справі №922/2208/25 з Господарського суду Харківської області.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважила , що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
На адресу суду апеляційної інстанції з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи .
Позивачем у встановлені строки надано відзив на означену апеляційну скаргу , зазначено щодо необґрунтованості посилань відповідача .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності - АСОЦІАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (надалі - Відповідач) в житловому багатоквартирному будинку на правах власника займає нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 13, н/п № 1, загальною площею 223,0 кв.м., опалюваною площею 102,8 кв.м.
Це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 9316363110, наведеними в Інформаційній довідці № 401711658 від 31.10.2024.
Житловий будинок за вказаною адресою оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під'єднана до магістральних мереж Позивача.
Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення Відповідача є невід'ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку в цілому. Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно його показань.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189), «послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом».
Пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830) передбачає, що «виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії.».
Позивач вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2189, споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. Але співвласниками багатоквартирного будинку №13 на мікрорайоні 1 м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було.
Тому, відповідно до ч. 5 ст. 13 та ч. 7 ст. 14 Закону № 2189, п.13 Правил № 830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (далі - Договір), який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору (публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі «Оголошення» від 01.11.2021 та на веб-сторінці Позивача, яка розміщена на веб-сайті «Лозівський комунальний портал», за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo, в розділі «Повідомлення» від 01.11.2021).
Відповідно до п. 4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послуги; факт отримання послуги.
Приєднанням Відповідача до умов Договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії. Позивач постачав теплову енергію (теплоносій) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі Договору протягом опалювальних сезонів 2022-2023 років, 2023-2024 років та 2024-2025 років.
Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується:
- актом про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2022;
- актом про відключення від подачі теплової енергії від 24.03.2023;
- актом про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023;
- актом про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024;
- актом про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2024;
- актом про відключення від подачі теплової енергії від 28.03.2025
У відповідності до пунктів 3, 8 Правил № 830 рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.
Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону: опалювальний сезон 2022-2023 рр. - від 11.10.2022 № 658 та від 21.03.2023 № 223; опалювальний сезон 2023-2024 рр. - від 10.10.2023 № 1078 та від 26.03.2024 № 611; опалювальний сезон 2024-2025 рр. - від 08.10.2024 № 1936 та від 25.03.2025 № 340.
Таким чином Позивачем забезпечувалось безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) мешканцям будинку № 13 на мікрорайоні 1 та Відповідачу, як власнику нежитлового приміщення № 1 у цьому будинку.
Зазначені обставини не були спростовані відповідачем.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і з даним позовом.
Як зазначалося вище, у позові у справі позов задоволено .
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5 Договору, виконавець зобов'язаний надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені Договором. Проведення нарахувань за надання послуг з постачання теплової енергії виконуються згідно з Правилами № 830. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав повністю.
Відповідно до умов п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
За період з 01.11.2022 року по 28.03.2025 року надав до багатоквартирного будинку, де розташоване нежитлове приміщення Відповідача, послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкового приладу обліку теплової енергії. Про це зазначено в «Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об'єкту» в колонках «Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об'єкту» - «споживання в Гкал» - «за показ. в/о».
Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/ приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Інформація щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для об'єкту Відповідача наведена в «Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об'єкту», в колонці «Врахований (розподілений) обсяг споживання».
Нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення Відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії «Інші споживачі»: від 25.01.2022 № 55, від 10.10.2023 №1127, від 13.02.2024 № 259, від 08.10.2024 № 1963, від 21.01.2025 № 37.
У відповідності до Закону № 2189, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За умовами п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Згідно з п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач вказував, що відповідачу Позивачем направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії, але Відповідачем не було зроблено оплату жодного разу.
Внаслідок цього, станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 54 957,82 гривень, яка утворилась за період з 01.11.2022 по 28.03.2025.
Доказів на спростування факту отримання послуг з постачання теплової енергії або доказів на підтвердження оплати вартості таких послуг відповідачем не було надано, тому апеляційний суд визнає обґрунтованими задоволені судом першої інстанції вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 45 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі п. 45 Договору, Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.11.2022 по 31.05.2025 в сумі 942,07 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного Позивач нарахував за період з 01.11.2022 по 31.05.2025 3% річних в сумі 4 273,00 грн та інфляційні втрати в сумі 13 417,72 грн.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що за таких обставин, позов підлягає правомірно задоволено .
Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу відповідача , за вх. №1983 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "25" серпня 2025 р. у справі №922/2208/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Харківської області від "25" серпня 2025 р. у справі №922/2208/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов