ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2025 року Справа № 906/1401/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився
відповідач - Горобець Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі № 906/1401/25 (суддя Тимошенко О.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП" про забезпечення позову по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП"
про стягнення 8579729,64 грн
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі № 906/1401/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт в межах суми 8682686,40 грн. на грошові кошти, майно, майнові права, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія ВП".
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" 30.10.25 від СТОВ "Надія ВП" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі відповідач просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване судове рішення. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "БІС АГРО ГРУП" про забезпечення позову у справі №906/1401/25 відмовити повністю.
Листом суду апеляційної інстанції № 906/1401/25 від 31.10.25 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 10.11.25 від Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1401/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ "Надія ВП" на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі №906/1401/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2025 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
18.11.25 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника СТОВ "Надія ВП" - Дяченко О.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 906/1401/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщенні суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.25 заяву представника СТОВ "Надія ВП" Дяченко О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 906/1401/25 задоволено.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 04.12.2025 по 26.12.2025 включно, відповідно до ст. 32 ГПК України та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 прийнято апеляційну скаргу СТОВ "Надія ВП" на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі № 906/1401/25 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю..
08.12.25 через підсистему "Електронний Суд" від тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора СТОВ "Надія ВП" Горобця Р.В. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'зку.
09.12.25 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.25 заяву тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора СТОВ "Надія ВП" Горобця Р.В. СТОВ "Надія ВП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку задоволено.
09.12.25 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "БІС АГРО ГРУП" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заява мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України, про що позивачеві стало відомо напередодні судового засідання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що використання заявником прислівника "напередодні" свідчить про те, що позивач дізнався про мобілізацію його представника за день до настання певної події (у даному випадку - проведення судового засідання 09.12.2025). Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як убачається з повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №906/1398/25, 01.12.2025 від представника ТОВ "БІС АГРО ГРУП" до суду апеляційної інстанції також надходила заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представника апелянта Андреєвського Є.В. було мобілізовано. Таким чином доводи ТОВ "БІС АГРО ГРУП" які викладені у заяві про відкладення розгляду даної справи є недостовірними, адже позивач достеменно знав про мобілізацію представника ще станом на 01.12.25.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
09.12.25 у судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник СТОВ "Надія ВП" Горобець Р.В., який надав свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення. Позивач у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 8 579 729,64 грн., з яких: 3 176 892,17 грн борг за поставлений товар по Договору поставки №08052023470/14 від 08.05.2023; 4 603 112,36 грн проценти за користуваннями грошовими коштами; 799 725,11 грн курсової різниці гривні до долара США.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.25 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з допущеними недоліками в її оформленні та надано строк для їх усунення.
Позивач у встановлений судом першої інстанції строк недоліки усунув, а також подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 8 579 729,64 грн та судового збору - 128 695,94 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках СТОВ "Надія ВП" у всіх банківських установах України та на майно, яке належить відповідачу; шляхом заборони СТОВ "Надія ВП" та іншим особам розпоряджатися майбутнім врожаєм на земельних ділянках , які знаходяться у межах Пулинського, Червоноармійського та Житомирського районів Житомирської області та ОТГ Житомирської області, що знаходяться в оренді у СТОВ "Надія ВП", та які зазначені у п.4 фінансової аграрної розписки від 22.04.23 (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1790) та п.4 фінансової аграрної розписки від 22.04.24 (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1791).
Заява про забезпечення позову ґрунтується на тому, що 08.05.2023 між СТОВ "Надія ВП" (покупець) та ТОВ "Украгропротект" (постачальник) укладено договір №08052023470/14 поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. Поставка здійснювалась партіями згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань 22.04.2024 СТОВ "Надія ВП" видало дві фінансові аграрні розписки: на суму 3 627 546,12 грн (реєстр. №1790); на суму 41 842 332 грн (реєстр. №1791).
Як зазначає ТОВ "БІС АГРО ГРУП" 11.04.2024 СТОВ "Надія ВП" відступило ТОВ "Украгропротект" право вимоги до ТОВ "Катеринопільський елеватор", чим погасило 37 947 859, 87 грн перед первісним кредитором. Відсотки та курсова різниця за період прострочення - 4 948 398,03 грн. Станом на 07.10.2025 основна заборгованість за договором поставки становила 3 176 892,18 грн.
11.10.2025 на адресу СТОВ "Надія ВП" надійшла письмова вимога ТОВ "БІС АГРО ГРУП" (правонаступник кредитора) про усунення порушення виконання зобов'язань, стягнення заборгованості, неустойки та процентів із повідомленням про заміну кредитора. Згідно вказаної вимоги ТОВ "БІС АГРО ГРУП" повідомило, що 01.10.2025 підприємство придбало право вимоги до СТОВ "Надія ВП" у ТОВ "Украгропротект" на суму 68 847 433, 62 грн за ціною 4 000 000 грн. Заявник також вимагав у заявника сплатити заборгованість протягом визначеного законодавством строку від дня отримання письмової вимоги.
Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався з первісним кредитором за поставлений товар згідно Договору поставки № 08052023470/24; в забезпечення виконання зобов'язань перед первісним кредитором відповідач передав у заставу майбутній врожай ріпака та сої на земельних ділянках, які зазначені у п.4 фінансової аграрної розписки від 22.04.23 (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1790) та п.4 фінансової аграрної розписки від 22.04.24 (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1791), зобов'язався письмово повідомити про свій намір розпочати збирання врожаю ріпаку та сої з земельних ділянок та зберігати зібрану аграрну продукцію у визначеному місці; однак, відповідач умисно приховав від первісного кредитора факт початку збирання заставленого ним врожаю, здійснив самовільний збір врожаю, який перевіз на невідомий склад. Належні відповідачу грошові кошти, майно та майбутній врожай можуть зменшитись за кількістю на момент ухвалення рішення судом, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.10.2025 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. вчинено виконавчі написи на повні суми фінансових аграрних розписок.
20.10.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. відкрито виконавчі провадження ВП №79392351 та ВП №79392718, які об'єднано у зведене ВП №79396931.
У зв'язку з незгодою СТОВ "Надія ВП" із діями приватного виконавця, СТОВ "Надія ВП" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3948 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р. №1790, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10094, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 3 627 546, 12 грн у строк до 30.11.2024 на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП". Зупинено стягнення виконавчого напису, вчиненого 07.10.2025 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С. за реєстровим №3949 на аграрній розписці, посвідченій ним же 22.04.2024 за р.№1791, дата реєстрації в Реєстрі аграрних розписок 22.04.2024, номер запису 10095, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити 41 842 332,00 грн у строк до 30.11.2024 на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП". Стягувач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія ВП". Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІС АГРО ГРУП".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ "БІС АГРО ГРУП" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі №906/1398/25 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі № 906/1401/25 заяву ТОВ "БІС АГРО ГРУП" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт в межах суми 8 682 686,40 грн. на грошові кошти, майно, майнові права, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія ВП". Мотивуючи оскаржуване судове рішення місцевий господарський суд оцінив доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів та як наслідок виснував про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 8 682 686, 40 грн (ціна позову + судовий збір) на грошові кошти та майно відповідача.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від СТОВ "Надія ВП" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.10.2025. Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення з огляду на наступне:
- місцевий господарський постановляючи оскаржувану ухвалу порушив принцип співмірності;
- судом першої інстанції не враховані подані заперечення СТОВ "Надія ВП" на заяву "БІС АГРО ГРУП";
- заява про забезпечення позову не містить пропозиції зустрічного забезпечення;
- місцевий господарський суд помилково визначив суму арешту у розмірі 8 682 686, 40 грн з огляду на те, що судовий збір позивачем було сплачено у сумі 102 956, 75 грн із урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, передбаченого для подання документів в електронній формі.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Відповідно до пункту 1 та 4 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Щодо незгоди СТОВ "Надія ВП" із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.10.2025, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Як убачається з матеріалів оскаржуваної ухвали предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості, процентів річних за користування грошовими коштами, а також курсової різниці гривні до долара США, що в загальному становить 8 579 729, 64 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 08052023470/14 від 08.05.2023.
Предметом апеляційного перегляду є постановлена ухвала Господарським судом Житомирської області від 29.10.2025 про забезпечення позову в розмірі 8 682 686, 40 грн.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний підхід викладений в постановах Верховного Суду у справі №904/1478/19, від 16.12.2019 у справі №904/3459/19, від 28.05.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21.
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 висвітлив наступний правовий висновок:
"Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін."
У постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 906/991/25 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"Ураховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції щодо обов'язковості надання Позивачем конкретних доказів вчинення Відповідачем 2 активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна.
Відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідача 2 реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна".
Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 висвітлив наступні правові висновки:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника."
Аналогічні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18".
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 10.05.2023 по 30.09.2025, згідно якого сторонами підтверджена заборгованість відповідача станом на 30.09.2025 у розмірі 3 176 892,18 грн.
З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання СТОВ "Надія ВП" видало фінансову аграрну розписку (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1790) та фінансову аграрну розписку (номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 1791).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2025 між ТОВ "Украгропротект" (первісний кредитор) та ТОВ "БІС АГРО ГРУП" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 01/10-2025. Згідно умов договору первісний кредитор оплатно відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги до СТОВ "Надія ВП", а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за: договором поставки № 08052023470/14 від 08.05.2023 на суму 3 196 872 грн, фінансовою аграрною розпискою № 1790 від 22.04.2024 на суму 3 627 546, 12 грн та фінансовою аграрною розпискою № 1791 від 22.04.2024 на суму 41 842 332, 00 грн (п. 2.1 - 2.1.3 договору про відступлення права вимоги № 01/10-2025).
У подальшому 03.10.25 ТОВ "БІС АГРО ГРУП" як новий кредитор звернувся з письмовою вимогою до СТОВ "Надія ВП" про усунення порушення виконання зобов'язань, стягнення заборгованості, неустойки та процентів із повідомленням про заміну кредитора. Позивач вимагав протягом визначеного законодавством строку від дня отримання цієї вимоги виконати відповідачу свої зобов'язання на суму заборгованості, яка в загальному становить 68 847 433, 62 грн.
Судом апеляційної інстанції проаналізовано матеріально правову позицію відповідача з приводу грошових вимог позивача до відповідача та встановлено, що відповідач категорично не погоджується з нарахуваннями, що проведені новим кредитором, вважає, що розмір його заборгованості становить саме 3 176 892, 18 грн з огляду на підписаний акт-звірки взаємних розрахунків з ТОВ "Украгропроектбуд".
Із урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, при прийнятті судового рішення:
- враховує позиції сторін з приводу предмета спору;
- бере до уваги принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими ТОВ "БІС АГРО ГРУП" вимогами про стягнення з СТОВ "Надія ВП" заборгованості, процентів річних за користуваннями грошовими коштами, а також курсової різниці гривні до долара США, що в загальному становить 8 579 729, 64 грн;
- виснує про беззаперечений ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися через вплив на виконуваність рішення суду у даній справі (див. постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22);
- враховує, що наявність вільного режиму розпорядження відповідачем майном (коштами) за наявності позовних вимог створює ризик утруднення виконання можливого рішення суду;
- виснує про не встановлення судом обставин зловживання позивачем процесуальними права при зверненні з заявою про забезпечення позову.
Також суд апеляційної інстанції наголошує, що під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті, а тому й дослідження доказів щодо проведення взаєморозрахунків відповідача з первісним кредитором, правомірності нарахування похідних сум (процентів та курсової різниці) не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що предметом спору є стягнення 8 579 729, 64 грн. При цьому позивач за подання позовної заяви мав сплатити судовий збір у розмірі 128 695, 95 грн, а із урахуванням подання позову засобами електронного зв'язку та пониженого коефіцієнту в розмірі 0,8 (див. ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір") розмір судового збору становить 102 956, 76 грн.
Як убачається із оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд наклав арешт в межах суми 8 682 686,40 грн. (8 579 729, 64 грн + 102 956, 76 грн) на грошові кошти, майно, майнові права, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія ВП".
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що доводи апелянта в частині безпідставного включення місцевим господарським судом до розміру арешту 25 739, 19 грн понад належне не відповідають змісту резолютивної частини оскаржуваного судового рішення.
Також апелянт зазначає про те, що у заяві про забезпечення позову ТОВ "БІС АГРО ГРУП" всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не надав пропозицій суду щодо зустрічного забезпечення, чим порушив приписи ГПК України.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 915/559/25:
"Також скаржник стверджує, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Натомість, заявником лише надано оцінку недоцільності такого застосування, оскільки забезпеченням позову не наносяться збитки відповідачу. Скаржник вважає, що вказане було підставою для повернення заяви про забезпечення позову заявнику.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про застування зустрічного забезпечення з метою дотримання балансу між інтересами сторін.
Так, стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.
Крім цього, зважаючи на положення частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
Оскільки вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом суду, а не його обов'язком та зважаючи, що відповідач не заявляв клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, підстав стверджувати про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову немає. Схожий правовий висновок щодо застосування положень статті 141 ГПК України викладено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21.
За таких обставин у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не був позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення".
Таким чином суд апеляційної інстанції виснує про необґрунтованість доводів апелянта в частині не врахування місцевим господарським судом приписів п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Екстраполюючи актуальні правові позиції Верховного Суху з приводу вирішення питань забезпечення позову на судовий акт, який є предметом апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції виснує, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам ГПК України та актуальній судовій практиці Верховного Суду, а доводи, які висвітлені у запереченнях на заяву про забезпечення позову та апеляційній скарзі не спростовують відповідність судового рішення, постановленого судом першої інстанції згідно норм матеріального/процесуального права, що як наслідок свідчить про обґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у даній справі.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Зважаючи на вказане судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 140, 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" на ухвалу про забезпечення позову Господарського суду Житомирської області від 29.10.25 у справі № 906/1401/25 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
3. Справу № 906/1401/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "16" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Павлюк І.Ю.