вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" грудня 2025 р. Справа№ 910/13288/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київський культурний кластер»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 (повний текст складено 29.10.2025)
у справі № 910/13288/25 (суддя Маринченко Я.В.)
за заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київський культурний кластер»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Громадської організації «Школа естетичного виховання «Модельна агенція «Рімо» заборгованості в розмірі 13 974,78 грн, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами договору оренди,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київський культурний кластер» (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Громадської організації «Школа естетичного виховання «Модельна агенція «Рімо» (далі - Організація) заборгованості в розмірі 13974,78 грн, що виникла внаслідок порушення останньою умов укладеного між сторонами Договору № 3174 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором №3174 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 відмовлено Підприємству у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Організації заборгованості в розмірі 13 974,78 грн.
Суд дійшов висновку, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за Договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2025, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу до Господарського суду міста Києва для повторного розгляду заяви, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на боржника.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що винесена із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Підприємство вважає, що не допустило пропуску строку позовної давності для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, оскільки з моменту виникнення права заявника для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з боржника за договором не пройшов строк, встановлений законом для такої вимоги.
Позиції учасників справи.
Від Організації відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13288/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 до надходження матеріалів справи №910/13288/25.
24.11.2025 матеріали справи №910/13288/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємствана ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 у справі №910/13288/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
31.01.2020 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Організація (орендар) та Підприємство (балансоутримувач) уклали договір №3174 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар (боржник) приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення 1-й поверх), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Володимира Маяковського, 31, літ. А, для проведення господарської діяльності - організація модельної школи.
Згідно з п. 4.2.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
За актом надання послуг №3174-02 від 29.02.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в січні і лютому 2020 року за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція), з індексом інфляції за січень 2020 року на загальну суму 10048,49 гривень;
За актом надання послуг №3174-03 від 31.03.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в березні 2020 року (період з 01.03.2020 до 11.03.2020) за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 3444,02 гривень;
За актом надання послуг №3174-04 від 30.04.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в квітні 2020 року за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 01,20 гривень;
За актом надання послуг №3174-05 від 31.05.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в травні 2020 року і в березні 2020 року (період з 12.03.2020 до 31.03.2020) за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 1,97 гривень;
За актом надання послуг №3174-06 від 30.06.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в червні 2020 року за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 01,20 гривень;
За актом надання послуг №3174-07 від 31.07.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в липні 2020 року за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 01,20 гривень;
За актом надання послуг №3174-08 від 31.08.2020 були надані послуги з оренди нежитлового приміщення в серпні 2020 року (період з 01.08.2020 до 03.08.2020) за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 31 (кінотеатр Флоренція) на загальну суму 476,70 гривень.
Заявник неодноразово звертався з претензіями до Організація, однак ці претензії були залишені без виконання.
Зазначені вище акти неодноразово відправлялися боржнику; рахунки і акти за надані послуги були надіслані Організації в т.ч. 13.10.2025.
Згідно із зазначеними вище актами надання послуг заборгованість Організації за договором становить 13974,78 грн (період з лютого по серпень 2020 року).
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).
Підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги.
Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Висновуючи про те, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, суд не врахував, що законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Так, з 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповнений Законом №540-ІХ від 30.03.2020); постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого строки позовної давності спочатку були продовжені (Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022), а з 30.01.2024 - зупинені (Законом України №3450-ІХ від 08.11.2023) (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Законом України №4434-IX від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено.
Тобто, фактично строки позовної давності були зупинені у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 (тобто, більше 5 років). Це стосується, зокрема, загального строку позовної давності три роки, передбаченого ст. 257 ЦК України.
А отже у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, а з 04.09.2025 відповідні положення ЦК України щодо позовної давності були виключені Законом України №4434-IX від 14.05.2025.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про те, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, є необгрунтованим.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала має бути скасована, а справа - направлена до господарського суду першої інстанції для розгляду питання про видачу судового наказу за поданою Підприємством заявою.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київський культурний кластер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 у справі №910/13288/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 у справі №910/13288/25 скасувати.
3. Справу №910/13288/25 направити до Господарського суду міста Києва на стадії розгляду питання про видачу судового наказу за поданою Підприємством заявою.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак