ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
15 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3001/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ МАТЕРІАЛ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 року, суддя в І інстанції Лічман Л.В. повний текст якого складено 27.10.2025, в м. Одесі
у справі: №916/3001/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ МАТЕРІАЛ»
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 у справі №916/3001/25 у позові відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ МАТЕРІАЛ», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року по справі №916/3001/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження з місцевого господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується.
Зі змісту прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/2/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.
Між тим відповідно до матеріалів даної справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення, про яке апелянт зазначає у прохальній частині апеляційної скарги, вказаним судом не ухвалювалось.
Так, 25.11.2025 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено акт про те, що під час реєстрації апеляційної скарги б/н від 25.11.2025 по справі №916/3001/25, надісланої Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Матеріал" в особі представника Родіонова Артема Володимировича" через підсистему "Електронний суд" виявлено недоліки, а саме: заявником зазначене оскаржуване рішення ГСОО від 27.10.2025 по справі №916/3001/25, проте згідно даних з ЄДРСР, вищезазначене оскаржуване рішення ГСОО по справі №916/3001/25 ухвалене - 16.10.2025 (повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 р.)..
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в апеляційній скарзі неправильно вказано дату ухвалення оскаржуваного рішення, адже згідно з матеріалами справи, а також даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень вірною датою зазначеного рішення є 16.10.2025.
Отже, з огляду на викладене, скаржнику необхідно уточнити вимоги даної апеляційної скарги, а саме: з урахуванням визначених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду апеляційної інстанції та змісту викладених скаржником доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення чітко вказати, яке саме судове рішення апелянт просить прийняти за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 у справі №916/3001/25.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 16.10.2025, а повний текст останнього складено та підписано 27.10.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду є 17.11.2025.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга сформована в системі «Електронний суд» 25.11.2025, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом двадцятиденного строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження та посилається на воєнний стан, проблеми з електропостачанням та на те, що договір про надання правничої допомоги ТОВ «ПРАЙМ МАТЕРІАЛ» в суді апеляційної інстанції було укладено 25.11.2025, а повний текст рішення скаржник не отримував.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Дійсно, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває й на теперішній час.
Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).
У постанові від 10.11.2022 у справі за № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду виснує, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що “введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відтак є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.
Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Водночас, у даному випадку скаржником не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв'язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли рф населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
Скаржник не довів жодними доказами, що обставини, на які він посилається (у тому числі аварійні відключення електроенергії), завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого апелянта.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
В той же час, відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Нормами ст. 627 ЦК України врегульовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п.6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відтак, з урахуванням наведеним норм матеріального і процесуального права, юридична особа не обмежена у виборі представника.
Колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Причини пропуску строку, викладені скаржником в обґрунтування клопотання про його поновлення, не являються поважними.
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об'єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання не містить належного обгрунтування причин пропуску строку, як то передбачено приписами ст.118,119 ГПК України.
Також відповідно до пункту 2 частини третьої ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини третьої ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п.п.4 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В силу ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").
Предметом спору за позовом у даній справі є одна вимога майнового характеру.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даної апеляційної скарги, складає 4542 грн (3028 грн х 150%).
При цьому колегія суддів вбачає, що вказану апеляційну скаргу було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання вищенаведеної апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн (4542 грн х 0,8).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено подвійне або потрійне застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Також, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання апеляційної скарги сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті (а не фактично була сплачена) при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В силу вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата апелянтом судового збору за розгляд апеляційної скарги у даній справі.
Порядок залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги встановлені ст. 260 ГПК України.
Згідно із ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційної скарги не подано доказів доказів сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, звернення з апеляційною скаргою з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження та без поважних причин на його пропуск, а також недоліки в оформленні апеляційної скарги, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ МАТЕРІАЛ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 у справі №916/3001/25 - залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн, надання суду відповідних уточнень прохальної частини апеляційної скарги та звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська