Справа № 541/3910/25 Номер провадження 11-сс/814/839/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника ТОВ «Карбонленд» - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Карбонленд» в особі ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2025 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області та накладено на виявлене та вилучене під час огляду місця події від 01.10.2025 року поза межами населеного пункту поблизу с.Байрак Миргородського району Полтавської області майно, а саме:
- дві пластикові ємності;
- обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання, власником якого є ТОВ «Карбонленд»;
- вугілля в загальній кількості 492 мішки, власником якого є ФОП « ОСОБА_9 »,
шляхом встановлення заборони їх відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В частині накладення арешту на інше майно відмовлено.
Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим відділом СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025170550000969 від 01.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, 01.10.2025 року на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що в с.Байрак Миргородського району Полтавської області виготовляють вугілля із деревини без будь-яких законних підстав.
01.10.2025 року проведено огляд місця події поза межами населеного пункту поблизу с.Байрак Миргородського району Полтавської області майно під час якого було виявлено та вилучено:
- дві пластикові ємності;
- обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання;
- вугілля в загальній кількості 492 мішки;
- автомобіль «DAF XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Krone SD 27», д.н.з. НОМЕР_2 , власниками яких є ОСОБА_10 ;
- обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання, власником якого є ТОВ «Карбонленд».
Постановою слідчого від 01.10.2025 року вказане майно визнано речовими доказами.
З огляду на вказане, в ході досудового розслідування виникла необхідність у збереженні майна, яке є об'єктом кримінально-протиправних дій, а також може бути використано як доказ у кримінальному провадженні. Збереження майна на час проведення досудового розслідування можливе лише за умови накладення арешту на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.170 КПК України, вказав на наявність підстав вважати, що зазначене майно може мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, а тому вважав за необхідне вжити заходи задля збереження речових доказів.
Частково відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав, що прохання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: вантажний автомобіль з напівпричепом та обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання є безпідставним, оскільки не доведено, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому не відповідає критеріям, визначеним положеннями ст.98 КПК України.
В апеляційній скарзі представник просить ухвалу слідчого судді, у частині накладення арешту на обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання та вугілля в загальній кількості 492 мішки, скасувати та повернути майно власнику - ТОВ «Карбонленд», оскільки прокурором не надано достатніх і належних доказів на обґрунтування необхідності накладення арешту.
Вказує, що виявлене та вилучене під час огляду місця події майно не має жодного відношення до обставин досудового розслідування кримінального провадження та не відповідають ознакам, визначеним ст.98 КПК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, нікому повідомлено не було.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, представника ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурорів, які вважали ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Наведені вимоги закону слідчим суддею дотримані не в повній мірі.
Диспозицією ч.1 ст.241 КК України передбачена кримінальна відповідальність за забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля.
Наведений у витязі з ЄРДР короткий виклад обставин, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме виготовлення вугілля з деревини без будь-яких законних підстав, не містить жодних ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України.
Крім того, обов'язковою ознакою складу кримінального правопорушення також є створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи для довкілля.
Небезпека для життя - реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, унаслідок вдихання забрудненого атмосферного повітря.
Небезпека для здоров'я людей - загроза захворювання людей у результаті забруднення атмосфери шкідливими речовинами.
Небезпека для довкілля - загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря.
Кримінальне правопорушення можна кваліфікувати як закінчений лише з моменту, коли внаслідок забруднення або інших природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля. Загроза небезпеки має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини, які не залежать від волі винної особи. Створення такої небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов'язані з діянням, однак мають самостійний характер.
Однак, матеріали клопотання не містять жодних даних, що внаслідок виготовлення вугілля з деревини створено небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля.
При цьому, жодних експертних досліджень щодо замірів якості атмосферного повітря на предмет забруднення або іншої зміни його природних властивостей наслідок дії шкідливих речовин, відходів або інших матеріалів промислового чи іншого виробництва, встановлення їх ступеню впливу життя, здоров'я людей або для довкілля органом досудового розслідування проведено не було.
Тобто слідчим, всупереч вимогам ч.3 ст.132 КПК України, не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, що унеможливлює застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді, в частині накладення арешту на обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання та вугілля, скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора в цій частині відмовити.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Карбонленд» в особі ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2025 року, в частині накладення арешту на обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання, власником якого є ТОВ «Карболенд», та вугілля у кількості 492 мішки, скасувати.
Постановити у цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про арешт цього майна відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4