Справа № 569/22541/25
10 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер ОСОБА_2 (актовий запис № 576 від 20.11.2024, що підтверджується - свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 20.11.2024).
Після смерті її батька, ОСОБА_2 , за її заявою, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сержант Наталією Миколаївною було заведено спадкову справу № 13/2025. Згідно наявних відомостей у спадковій справі спадкоємцем за законом першої черги є позивач, дочка спадкодавця, ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину (заява про прийняття спадщини вх. № 30 від 17.02.2025). Дружина спадкодавця, ОСОБА_3 , від спадщини відмовилася (заява про відмову від спадщини вх. № 31 від 17.02.2025). Інших спадкоємців за законом першої черги немає. Згідно даних Спадкового реєстру від імені ОСОБА_2 заповітів не посвідчувалося. Дані обставини підтверджуються - довідкою приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержант Н.М. № 62/02-14 від 30.06.2025, та можуть бути підтверджені матеріалами спадкової справи № 13/2025.
Таким чином, позивач - ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті її батька ОСОБА_2 , належним чином прийняла спадщину, що відкрилася після його смерті.
У відзиві на позовну заяву від 11.11.2025 представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказує на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не наділене повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року підготовче провадження у справі закрито.
Позивач у судове засідання не з'явилася. У поданій заяві від 19.11.2025 просить справу розглядати за її відсутності, позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. У поданій заяві від 01.12.2025 просить справу розглядати без участі представника відповідача на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер ОСОБА_2 (актовий запис № 576 від 20.11.2024, що підтверджується - свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 20.11.2024).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217, ч.ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_2 був батьком позивача, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20.06.1968, відповідно до якого він вказаний батьком позивача, а ОСОБА_3 - матір'ю (актовий запис № 960 від 20.06.1968), та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 22.10.1988, відповідно до якого після укладення шлюбу позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (актовий запис № 232 від 22.10.1988).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Після смерті її батька, ОСОБА_2 , за її заявою, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сержант Наталією Миколаївною було заведено спадкову справу № 13/2025. Згідно наявних відомостей у спадковій справі спадкоємцем за законом першої черги є позивач, дочка спадкодавця, ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину (заява про прийняття спадщини вх. № 30 від 17.02.2025). Дружина спадкодавця, ОСОБА_3 , від спадщини відмовилася (заява про відмову від спадщини вх. № 31 від 17.02.2025). Інших спадкоємців за законом першої черги немає. Згідно даних Спадкового реєстру від імені ОСОБА_2 заповітів не посвідчувалося. Дані обставини підтверджуються - довідкою приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержант Н.М. № 62/02-14 від 30.06.2025, та можуть бути підтверджені матеріалами спадкової справи № 13/2025.
Таким чином, позивач - ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті її батька ОСОБА_2 , належним чином прийняла спадщину, що відкрилася після його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
За життя, батько ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримував пенсію призначену йому з 18 січня 1990 року за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року. Дані обставини підтверджуються - розрахунком на пенсію за вислугу 25 років (пенсійна справа № ХГ-9079) від 16.03.1990, та були встановлені Рівненським окружним адміністративним судом при розгляді адміністративних справ № 460/1848/21, № 460/25548/23.
В зв'язку з неодноразовими протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області батько, ОСОБА_2 , був змушений звертатися до Рівненського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, яке набрало законної сили 27 липня 2021 року по адміністративній справі № 460/1848/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2020 № 12/1/хг9079/1809; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2020 № 12/1/хг9079/1809 про розмір грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, яке набрало законної сили 12 березня 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення з 01.05.2023 ОСОБА_2 нарахування та виплати щомісячної доплати в сумі 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.05.2023 ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням проведених виплат.
Дані обставини підтверджуються: паперовою копією інформації щодо стану розгляду справ за параметром пошуку «Номер справи: 460/25548/23» з порталу Судова влада України, паперовою копією рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23, отриманою позивачем з Єдиного державного реєстру судових рішень та виконавчим листом № 1, виданим 18 березня 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23.
На виконання вказаних рішень суду для ОСОБА_2 була нарахована, але не виплачена, доплата до пенсії у загальній сумі 167 656,13 грн., зокрема за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, що набрало законної сили 27 липня 2021 року по адміністративній справі № 460/1848/21 в сумі 145 656,13 грн. і за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, що набрало законної сили 12 березня 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23 в сумі 22 000,00 грн.
Дані обставини підтверджуються: повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 1700-0203-8/55221 від 24.07.2025, розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ХГ 019079 здійсненим на виконання рішення суду по справі № 460/1848/21, розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ХГ 019079 здійсненим на виконання рішення суду по справі № 460/25548/23 та повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 16973-16084/К-02/8-1700/25 від 09.09.2025.
Вказані суми пенсії ОСОБА_2 не були отримані в зв'язку з протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в зв'язку з чим померлий батько був змушений неодноразово звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, які були підтвердженні вказаними вище рішеннями суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Після звернення приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержант Наталії Миколаївни із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нотаріусу було відмовлено у надані інформацію про наявну заборгованість пенсії перед ОСОБА_2 , вказано, що виплата пенсії припинена з 01.12.2024, пенсійні кошти по листопад 2024 року перераховані йому на поточний рахунок в AT «Ощадбанк» в повному обсязі, що підтверджується повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 1700-0405-8/59982 від 12.08.2025. В зв'язку з цим, після звернення позивача до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержант Наталії Миколаївни за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, у такій видачі мені було відмовлено, про що нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 19/02-31 від 08.09.2025.
05 серпня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою, в якій пояснивши стан речей та долучивши підтверджуючі документи просила виплатити їй - ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми не отриманої ним пенсії за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року по адміністративній справі № 460/1848/21 в сумі 145 656,13 грн.; за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23 в сумі 22 000,00 грн..
На дану заяву позивачем було отримано повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 16973-16084/К-02/8-1700/25 від 09.09.2025, в якому її було повідомлено про те, що її звернення щодо виплати коштів нарахованих на виконання судових рішень у справах ОСОБА_2 розглянуто. Вказано, що ОСОБА_2 перебував на обліку, як отримувач пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Зазначено, що виплата пенсій, призначених за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» проводиться за нормами статті 52 Закону за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Разом з тим, статтею 61 Закону передбачено, що суми пенсії, котрі підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Недоотримані суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Зазначено, що згідно з матеріалами пенсійної справи, та враховуючи те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , виплата пенсії припинена з 01.12.2024. Вказано, що на виконання рішення суду у справі № 460/1848/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 , заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.08.2021, що склала 145 656,13 грн., внесена до Реєстру судових рішень.
На виконання рішення суду у справі за № 460/25548/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 , заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення суду за період з 01.05.2023 по 31.03.2024, що склала 22 000,00 грн., внесена до Реєстру судових рішень.
Зазначено, що оскільки з моменту смерті ОСОБА_2 минуло 6 місяців, то виплата заборгованості на виконання рішення суду буде здійснена правонаступникам у разі зміни стягувана за судовим рішенням, згідно ухвали суду за наявності відповідного фінансування.
З урахуванням викладеного рекомендовано позивачу звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справах № 460/1848/21 та № 460/25548/23, померлого ОСОБА_2 в порядку правонаступництва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Розглядаючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження після смерті пенсіонера, який мав право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХП від 09 квітня 1992 року, Верховний Суд прийняв постанову від 15 лютого 2024 року по адміністративній справі № 560/14067/21 (адміністративне провадження № К/990/24766/23), згідно якої звернув увагу на те, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, v ньому випадку, не є належним способом захисту прав заявника. В свою чергу, відмова пенсійного органу у виплаті спадкоємцю таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.05.2023 у справі № 520/926/21 та від 21.11.2023 у справі № 420/25799/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, - положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 та статті 61 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Верховний Суду складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (Постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Недоотримана сума пенсії ОСОБА_2 , у загальній сумі 167 656,13 грн., виникла внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які були визнані протиправними Рівненським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративних справ № 460/1848/21 та № 460/25548/23. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_2 . Дружина ОСОБА_2 , матір позивача - ОСОБА_3 від спадщини відмовилася. Інші особи, крім позивача, до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу отримання недоотриманих ОСОБА_2 сум пенсії не зверталися.
Крім того, згідно з копією спадкової справи № 13/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 підтверджуються фактичні обставини, вказані у позові.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування задоволити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 недоотриману пенсію в загальній сумі 167 656,13 грн., зокрема за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, що набрало законної сили 27 липня 2021 року по адміністративній справі № 460/1848/21 в сумі 145 656,13 грн. та за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, що набрало законної сили 12 березня 2024 року по адміністративній справі № 460/25548/23 в сумі 22 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 7; код ЄДРПОУ 21084076.
Повний текст рішення складено 12.12.2025.
Суддя Н. Г. Кучина