Справа № 201/14766/25
Провадження № 1-кс/201/5006/2025
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001595 від 15.11.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,
У судовому засіданні брали участь:
слідчий ОСОБА_5 ,
власник майна ОСОБА_6 ,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 15.11.2025 року близько 18:57 год. надійшло повідомлення з спец лінії №102» про те, що за адресою: м. Дніпро, проспект Праці 8 о 18:49 год. на проїжджій частині біля ресторану «Мова» невстановлена особа перебуваючи у транспортному засобі, модель і марка якого встановлюється із застосуванням предмету схожого на пістолет з хуліганських мотивів здійснила 1 постріл в бік потерпілого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого покинула місце вчинення кримінального правопорушення продовжуючи пересуватись на транспортному засобі. В результаті пострілу потерпілий ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді кульового поранення черевної стінки праворуч непроникаюче у черевну порожнину та госпіталізований до «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги».
За даним фактом 15.11.2025 відкрито кримінальне провадження № 12025042130001595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
16.11.2025 року в ході проведення обшуку на проїжджій частині по вул. Вокзальна 1, м. Дніпро, було виявлено автомобіль марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_6 . Під час обшуку з вищевказаного автомобіля виявлено та вилучено:
- предмет схожий на пістолет чорного кольору з маркуванням SUR TT33 разом з від'єднаним магазином які було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139695;
- гільзу з маркуванням «9 мм Р.А.» яку поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025451;
- коробку з маркуванням SUR MOD TT33 в середині якої знаходиться магазин поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139707;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 було поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025448;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з рукоятки предмета схожого на пістолет, який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з затвору предмета схожого на пістолет, який поміщено до паперового конверту НПУ;
- 1 слід папілярного візерунку який поміщено на 1 липку стрічку який було виявлено на поверхні магазину поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з карти передньої правої двері транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з керма транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з поверхні правого переднього сидіння транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
В подальшому також було вилучено транспортний засіб марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_6 , який було опечатано та поміщено на зберігання до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
В рамках кримінального провадження вилучене майно було визнано речовим доказом. Вищевказане майно може мати доказове значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження та буде направлене на відповідні експертні дослідження.
З метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, слідчий просить задовольнити подане клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
Слідчий у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав наведених у ньому.
Власник майна у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, заслухавши думку учсаників, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001595 від 15.11.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 16.11.2025 року в період часу з 02:37 год. по 03:46 год. слідчим СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 було проведено обшук автомобіля марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , на проїжджій частині біля будівлі по вул. Вокзальна 1, м. Дніпро, у ході якого виявлено та вилучено:
- предмет схожий на пістолет чорного кольору з маркуванням SUR TT33 разом з від'єднаним магазином які було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139695;
- гільзу з маркуванням «9 мм Р.А.» яку поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025451;
- коробку з маркуванням SUR MOD TT33 в середині якої знаходиться магазин поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139707;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 було поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025448;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з рукоятки предмета схожого на пістолет, який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з затвору предмета схожого на пістолет, який поміщено до паперового конверту НПУ;
- 1 слід папілярного візерунку який поміщено на 1 липку стрічку який було виявлено на поверхні магазину поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з карти передньої правої двері транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з керма транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
- змив за допомогою дистильованої води та марлевого тампону з поверхні правого переднього сидіння транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
Постановою слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 16.11.2025 року вищевказані предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001595 від 15.11.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Відповідно ч.1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 21 листопада 2025 року у відповідності до положень ст.233 КПК України, був наданий дозвіл на проведення обшуку групі прокурорів та групі слідчих у кримінальному провадженні № 12025042130001595 від 15 листопада 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, автомобіля марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наявної у матеріалах кримінального провадження копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_6 .
Відповідно до ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Слідчий судця при вирішенні питання про накладення арешту не може обмежуватись лише формальними висновками про відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України, не дослідивши і не надавши будь-якої оцінки решті обставин, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 КПК України підлягають обов'язковому з'ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про арешт майна у кримінальному провадженні, зокрема наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КК України, обґрунтованості підозри (за її наявності) у вчиненні кримінального правопорушення, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для інших осіб.
Тому, слідчий суддя зазначає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Оскільки існують ризики приховування, знищення вилученого майна, суд вважає за необхідне накласти арешт на виявлене та вилучене майно під час проведення 16.11.2025 обшуку транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 речі та предмети, а саме: предмет схожий на пістолет чорного кольору з маркуванням SUR TT33 разом з від'єднаним магазином які було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139695; гільзу з маркуванням «9 мм Р.А.» яку поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025451; коробку з маркуванням SUR MOD TT33 в середині якої знаходиться магазин поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139707.
Разом із тим, зі змісту клопотання слідчого та доданих до нього документів не вбачається за можливе встановити, яким чином вказане вище кримінальне правопорушення, пов'язане із іншою частиною майна, вилученою в ході проведення обшуку.
Варто зауважити на тому, що навіть при наявності в матеріалах справи постанови про визнання речовими доказами вилученого майна, остання не може слугувати безумовною підставою для накладення на нього арешту, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відтак стороною обвинувачення не надано будь-яких даних щодо того, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 було поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025448; транспортний засіб марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 було набуто кримінально-протиправним шляхом та з ним проводяться будь-які слідчі дії у зв'язку з встановленням чи перевіркою обставин вчинення даного кримінального правопорушення, відносно якого здійснюється досудове розслідування.
Також слідчим під час розгляду клопотання у судовому засіданні не доведено той факт, що вищевказане майно може бути предметом чи знаряддям вчинення злочину.
Отже, клопотанням не доведено, що вилучені під час проведення 16.11.2025 обшуку транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 було поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025448; транспортний засіб марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 відповідають критеріям речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України, тому підстав для накладення на нього арешту не має.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Тому з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на іншу частину майна, зазначеного у клопотанні слідчого, не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73, Series AN52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN98).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Разом з тим, згідно зі ст. ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У клопотанні слідчого порушено питання про арешт майна, вилученого під час проведення 16.11.2025 обшуку транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 , але враховуючи не доведення слідчим обставин, визначених ст.ст.170,171 КПК України, а також правові підстави для арешту автомобіля, ключів, свідоцтва наслідки арешту майна, розумність співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено належні правові підстави для арешту.
Відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Таким чином, слідчим суддею не встановлено доведеність наявності правової підстави для арешту іншої частини зазначеного майна, що регламентуються ч. 2 ст. 170 КПК України, з огляду на додані до клопотання документи, у зв'язку із чим, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001595 від 15.11.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001595 від 15.11.2025, у вигляді заборони на користування та розпорядження на тимчасово вилучені 16.11.2025 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки "Ssang Yong" Korando д/н НОМЕР_1 речі та предмети, а саме:
- предмет схожий на пістолет чорного кольору з маркуванням SUR TT33 разом з від'єднаним магазином які було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139695;
- гільзу з маркуванням «9 мм Р.А.» яку поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1025451;
- коробку з маркуванням SUR MOD TT33 в середині якої знаходиться магазин поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP2139707;
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 10.20 годині 05.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1