Справа № 175/15709/25
Провадження № 2/175/3218/25
"11" грудня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя.
Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Вивчивши позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача заявлено вимогу про визнання за позивачем права іпотекодержателя за Договором іпотеки №11057541000/1, згідно умов якого зобов'язання, що випливають з Кредитного договору № 11057541000 від 18.10.2006 року, забезпечуються нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У постанові від 24.01.2018 р. у справі № 916/1220/17 Верховний Суд зазначив, що майновий позов (позовна заява майнового характеру)це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має оцінку, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під майновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Отже позовна вимога, пов'язана з підтвердженням чи оскарженням прав на майно, є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з майном, яке особа може набути чи позбавитися.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Тобто, вимога про визнання права іпотекодержателя має майновий характер.
Задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023(справа №906/1026/22 провадження №12-33гс23)зазначено, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2023 року справу № 906/1026/22 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи необхідним відступити від висновку про те, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, який викладено, зокрема, але не виключно, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) та у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що з метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, шляхом застави майна.
Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про визнання за ним права іпотекодержателя ґрунтується на наявності майнового інтересу, який виник на підставі Іпотечного Договору №11057541000/1, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором кредиту № 11057541000 від 18.10.2006 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним Договором іпотекодавцем надано в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою, а саме: АДРЕСА_1 , яке має вартісну оцінку, та на яку може бути звернено стягнення в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, у випадку задоволення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки рішенням суду, що набрало законної сили.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому ціна позову визначається з урахуванням положень ст. 176 ЦПК України.
Ціна позову має бути підтверджена висновком суб'єкта оціночної діяльності, який має відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності.
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до вимог статті 12 Закону України« Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
З позовної заяви та додатків до неї не вбачається даних щодо актуальної вартості майна чи проведення будь-якої оцінки цього майна.
Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
У відповідності до п. п. 1 п. 1Постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні хоча б за однією із спеціалізацій у межах напряму 1 Оцінка об'єктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при подачі позову, не надано документ, що містить висновки про вартість майна.
Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір має бути сплачений на р/р UA208999980313151206000004457 , отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/ТГсмтСлобож/22030101 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (назва суду, де розглядається справа) або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід:
-визначити ціну позову і надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову;
- сплатити судовий збір, виходячи зі ставки як за вимогу майнового характеру, виходячи із ціни позову (з урахуванням дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову).
Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься платіжна інструкція про переказ коштів судового збору № 21548 від 22.01.2025, яка була вже приєднана до матеріалів іншої цивільної справи - № 175/4839/25(2/175/2011/25), про що надана довідка № 12/233/2025 від 11.12.2025 начальника відділу організайного забезпечення функцій Дніпровського районного суду Дніпропетровської області. Та зазначений недолік також підлягає усуненню.
З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків.
Так, ч. 11 ст. 187 ЦПК України, передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно ч. 12 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 175-177, 187 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків та роз'яснити, що інакше, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Білоусова