12.12.25
22-ц/812/1950/25
12 грудня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/5180/25
провадження №22-ц/812/1950/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_1 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги водопосточання та водовідведення,
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2025 року Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі - МКП «Миколаївводоканал») звернулося до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувало наступним.
Позивач вказував, що надає послуги з водопостачання та водовідведення відповідачам, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Укладення договору відбулося шляхом оформлення особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі розрахункової книжки.
За особовим рахунком обліковується заборгованість за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2025 року у розмірі 5949,46 грн, яка складається з 5132,54 грн за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та 816,92 грн абонентської плати.
Нарахування за надані послуги до червня 2021 року здійснювалося відповідно до показів водоміра. З червня 2021 року у зв'язку з відсутністю інформації про показання вузлів обліку та недопущення споживачем виконавця до відповідного вузла обліку для зняття показань нарахування здійснено відповідно до затверджених норм згідно з благоустроєм помешкання на підставі рішення Миколаївської міської ради №661 від 28 липня 2021 року за нормою 9,10/8,94 куб. м на одну людину на місяць, які діяли на зазначений у заборгованості період. За особовим рахунком нараховується також абонентська плата у розмірі 38,08 грн на місяць.
МКП «Миколаївводоканал» вказувало, що воно у повному обсязі та належним чином виконувало свої обов'язки щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідачі зобов'язань щодо оплати наданих послуг не виконували належним чином, скарг чи претензій від них для здійснення перерахунку вартості послуг за період її ненадання, надання невідповідної якості не надходило.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 5949,46 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Позиція відповідачів у суді першої інстанції
Відповідачі просили застосувати позовну давність.
Крім того вони зазначали, що позов пред'явлений до неналежних відповідачів, оскільки в результаті проведення прилюдних торгів новим власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2025 року позов МКП «Миколаївводоканал» задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2025 року у розмірі 5949,46 грн та з кожного судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими доказами доведений обов'язок відповідачів сплатити позивачу кошти за надані послуги водопостачання та водовідведення у вказаній судом сумі.
Щодо посилань відповідачів на те, що новим власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 суд зазначив, що з відповідей №1722478, 1722410 від 01.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.05.2016 (справа №490/4006/14-ц) вбачається, що власником вказаної вище квартири є відповідач ОСОБА_2 . Прилюдні торги від 03 липня 2013 року, на яких ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 , були визнані недійсними.
Що стосується застосування позовної давності, то суд вважав, що позивачем її не було пропущено, оскільки відбулося переривання позовної давності, так як відповідачі частково здійснювали платежі за послуги водопостачання та водовідведення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заборгованість є недоведеною. Відповідачі вказували, що у квітні 2022 року під час воєнних дій було пошкоджено водогін «Дніпро - Миколаїв». До м. Миколаєва подавалася солона вода, а послуги позивача фактично надавалися безкоштовно, оскільки фінансові витрати позивача покривалися за рахунок коштів з місцевого та державних бюджетів.
До того ж у період з вересня 2013 року по травень 2016 року відповідачі не мали доступу до квартири та не користувалися нею, оскільки власником квартири була ОСОБА_3 .
Також відповідачі зазначали про порушення їх процесуальних прав, оскільки ними не було отримано копії позовної заяви з додатками.
Фактичні обставини справи
МКП «Миколаївводоканал» надає послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної вище квартири є відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2008.
З витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою з 08 грудня 2009 року, а ОСОБА_2 - з 01 листопада 2016 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2025 року у розмірі 5949,46 грн, яка складається з 5132,54 грн за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та 816,92 грн абонентської плати.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 з 20 серпня 2013 року була ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.08.2013 року.
Проте, вказане речове право ОСОБА_3 скасоване 31.05.2016 на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.05.2016 про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.08.2013 року.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Статті 13, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІV, який діяв до 01.05.2019, передбачають, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Норми статей 1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VІІІ, який набрав чинності 10.12.2017 р., визначають, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Кількісний показник комунальних послуг - це кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Норми споживання комунальних послуг - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.
Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до статей 7, 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VІІІ послуга з централізованого водопостачання та водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Стаття 322 ЦК України регламентує, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання, підстави виникнення яких передбачені у ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Стаття 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи позовні вимоги МКП «Миколаївводоканал» у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими доказами доведений обов'язок відповідачів сплатити позивачу у солідарному порядку кошти за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2025 року у розмірі 5949,46 грн. Суд вважав, що позивачем не було пропущено строк позовної давності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Отже, він зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Як він, так і відповідачка ОСОБА_1 зареєстровані у вказаній квартирі.
Оскільки позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення до вказаної квартири, а відповідачі, які користувалися цими послугами їх не оплачували, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вони у солідарному порядку повинні відшкодувати позивачу отримані комунальні послуги.
Посилання відповідачів на те, що позивач не довів наявність заборгованості, спростовується дослідженими доказами. Натомість відповідачі доказів відсутності заборгованості не надали. Розрахунок заборгованості свідчить, що відповідачі свій обов'язок щодо сплати послуг водопостачання та водовідведення виконували нерегулярно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Доказів не проживання у квартирі чи не користування послугами відповідачі не надали.
Що стосується висновку суду щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, то він є правильним, оскільки перебіг позовної давності переривався вчиненням відповідачами дій, що свідчили про визнання ними боргу (часткова сплата заборгованості).
Доводи відповідачів про те, що суд безпідставно не врахував того факту, що вони не мали доступу до квартири з вересня 2013 р. до травня 2016 р., коли її власником була ОСОБА_3 і, відповідно не користувалися комунальними послугами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони жодними доказами не доведені. Відповідачі не надали доказів зміни зареєстрованого місця проживання або звернення до виконавця послуги водопостачання та водовідведення з заявами про не проживання у квартирі та не користування послугами. Суд обґрунтовано вважав неможливим покладання обов'язку з відшкодування комунальних послуг на ОСОБА_3 , оскільки вона власником квартири не стала та доказів проживання її у квартирі та користування послугами не надано.
Щодо тверджень відповідачів про порушення їх процесуального права на отримання позовної заяви з додатками, оскільки ні позивачем, ні судом не було надано їм копії позовної заяви з додатками, що позбавило їх можливості звернутися за захистом їх прав до спеціаліста у галузі права та вчасно подати відзив на позовну заяву, то вони є необґрунтованими.
Матеріали справи свідчать, що позивач надсилав відповідачам засобами поштового зв'язку позов з додатками. ОСОБА_1 , яка діяла у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, 03 липня 2025 року ознайомлювалася з матеріалами справи, бажання отримати копії якихось документів суду не заявила. 14 липня 2025 року вона звернулася з заявою до позивача про надання позовної заяви з додатками. 21 липня 2025 року вона повторно подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, однак до суду для ознайомлення не з'явилася. Із складених відповідачкою в своїх інтересах та інтересах відповідача ОСОБА_2 процесуальних документів на адресу суду видно, що відповідачі обізнані про вимоги позовної заяви та зміст доданих до неї доказів. За такого, колегія суддів не вбачає у цій справі порушення прав відповідачів на отримання інформації щодо справи та заявлених до них вимог.
В исновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.