Справа №461/10236/25
Провадження №3/461/3468/25
16 грудня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова -Павлюк О. В., представника Львівської митниці Державної митної служби України - Лубоцького Б. І., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце народження - Львівська обл., місце роботи - тимчасово не працює, місце проживання - АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 від 01.10.2021 виданий 2AUT,
за ч. 3 ст. 471 Митного Кодексу України, -
09.11.2025 року о 09 год. 14 хв. в пункт пропуску для автомобільного сполучення «Шегині - Медика», митний пост «Мостиська» Львівської митниці на виїзд з України до Республіки Польща по смузі спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор» прибув транспортний засіб маки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому як пасажир слідувала громадянка України ОСОБА_1 .
У ході подальшого митного контролю та митного огляду транспортного засобу серед особистих речей без ознак приховування, була виявлена картина «Розы», розміром 80см х 120см, виконана на полотні фарбами, з підписом автора ОСОБА_2 та дати 1962 р. у лівому та правому нижньому куті, на дерев'яній рамі.
На момент переміщення через митний кордон у громадянки України ОСОБА_1 відсутні будь-які дозвільні документи.
У письмових поясненнях громадянка України ОСОБА_1 визнала, що перевозила зазначену картину та зазначила, що не має жодних дозвільних документів.
Відповідно до висновку первинної державної експертизи культурних цінностей експерта Волинського краєзнавчого музею № 554 від 01.12.2025 картина відомої української художниці В. Цвєткової «Рози» має історико-культурну і мистецьку цінність, підпадає під визначення «оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва»
Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила дії щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо вивезення за межі митної території України, які переміщуються громадянами через митний кордон України.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 417 Митного кодексу України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, яка була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, що стверджується матеріалами справи. Скерувала 16.12.2025 до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що не заперечує наведених у протоколі обставин і наданих раніше пояснень, однак при обранні адміністративного стягнення за порушення митних правил, просить Суд не застосовувати додаткове стягнення у виді конфіскації товару, що є предметом порушення митних правил.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Окрім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнаний пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Представник митниці Лубоцький Б. І. у судовому засіданні протокол підтримав, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Заслухавши представника митниці, перевіривши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, виходячи з такого.
Згідно зі ч. 3 ст. 471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 6 цієї статті, громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 №1068-XIV, культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме: оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва.
Згідно з п.1.6. Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», «вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України".
Також, відповідно до Наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 (п.7 Додатку п.1.5 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України), культурні цінності, що вивозяться з України, декларуються в установленому законодавством порядку митному органу України, який здійснює контроль за їх переміщенням та митне оформлення, а також за наявності свідоцтва.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, стверджується такими даними: протоколу про адміністративне правопорушення № 1609/UA209000/2025 від 09.11.2025, до якого ОСОБА_1 зауважень не висловила; копіями паспорта ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та контрольного талону; актом проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2025/018587 від 09.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.11.2025, у яких остання підтвердила обставини, наведені у протоколі про порушення митних правил; описом предметів у справі про ПМП № 1609/UA209000/2025 від 09.11.2025; постановою про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил №1609/UA209000/2025; протоколом про одержання проб і зразків для проведення експертизи у справі про порушення митних правил №1609/UA209000/2025; висновком первинної державної експертизи культурних цінностей експерта Волинського краєзнавчого музею № 554 від 01.12.2025, відповідно до якої картина відомої української художниці В. Цвєткової «Рози» має історико-культурну і мистецьку цінність, підпадає під визначення «оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва»; доповідною запискою та службовою запискою, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та узгоджуються з іншими доказами.
З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт вчинення порушення митних правил, зокрема спосіб та порядок проходження митного контролю вказаною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його характеристики, перелік, найменування, вартість та кількість.
Аналізуючи наведені докази по цій справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України доведена належним чином.
З урахуванням характеру вчиненого, особи порушниці, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, вину в інкримінованому їй правопорушенні визнає, з урахуванням даних про її сімейне та матеріальне становище, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу, у межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, без конфіскації товарів.
Згідно зі ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витратна провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а у частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, суд -
1. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5'100,00 гривень.
2. Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 1609/UA209000/2025 від 09.11.2025, - повернути ОСОБА_1 .
3. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівської митниці Державної митної служби України 36,74 грн витрат за зберігання товару на складі митниці.
4. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно зі ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Суддя Ольга ПАВЛЮК