Номер провадження: 11-сс/813/2332/25
Справа № 521/16815/25 1-кс/521/4076/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 14.11.2025, якою в межах к/п №12025163470000881 від 23.09.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, зі слів перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого неповнолітнього сина 2011 р.н., військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025163470000881 від 23.09.2025 було відмовлено в задоволенні клопотань підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про зміну застосованого стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та продовжено строк застосування стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 40 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.12.2025 включно, без визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та в зазначеному провадженні продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обумовлені тим, що: ОСОБА_8 на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі; останній обізнаний із особами свідків у кримінальному провадженні; тим фактом, що медичну допомогу потерпілому підозрюваний не надавав та карету швидкої допомоги не викликав.
Окрім того, врахувавши те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її постановленою із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилась недоведеність органом досудового розслідування наявності в даному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість, клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є суто формальним, не містить жодних доказів та не є обґрунтованим;
- слідчим суддею не було враховано того, що застосування запобіжного заходу не повинно бути очікуванням обвинувального вироку, а тримання підозрюваного під вартою в даному випадку не є виправданим, оскільки вимоги публічного інтересу з урахуванням презумпції невинуватості не переважають повагу до особистої свободи з огляду на те, що ОСОБА_8 є єдиним годувальником сім'ї, має фактичну дружину та виховує трьох малолітніх дітей, двох від першого шлюбу 2011 та 2007 р.н., а також доньку фактичної дружини від першого шлюбу; матеріально допомагає своїй матері виховувати малолітніх брата та сестру; підозрюваний має намір зібрати докази своєї невинуватості, не порушуючи норми законодавства;
- слідчим суддею не було визначено підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, не зважаючи на те, що не визначення розміру застави у кримінальному провадженні є правом, а не обов'язком слідчого судді.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційним судом здійснювались спроби забезпечити участь підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, проте встановити відео-зв'язок із ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не вдалось з огляду на технічні причини.
Враховуючи неможливість забезпечення дистанційної участі підозрюваного ОСОБА_10 в судовому засіданні апеляційного суду, колегія суддів, керуючись приписами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
Статтею 199 КПК України передбачено що, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зокрема, у тому, що він 22.09.2025 приблизно о 23:30 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 , розпивав зі знайомим ОСОБА_11 спиртні напої, в ході чого між ним та ОСОБА_11 виник конфлікт на побутовому рівні, під час якого в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму знайомому ОСОБА_11 , реалізуючи який ОСОБА_8 умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, розуміючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки їх настання, наніс ОСОБА_11 численні удари кулаком правої руки та ногами в область голови та обличчя, після чого ОСОБА_11 із отриманими тілесними ушкодженнями було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР із діагнозом: перелом кісток зводу та склепіння черепа, де йому надали невідкладну медичну допомогу, проте внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікувальному закладі.
Питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, сторонами кримінального провадження не оскаржується, внаслідок чого колегія суддів вважає, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується наданими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Колегією суддів, всупереч твердженням сторони захисту, встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшились.
Так, апеляційний суд погоджується із доводами слідчого судді та наголошує, що в зазначеному провадженні не зменшились ризики того, що підозрюваний ОСОБА_8 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідальність за який передбачена лише у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 10-ти років; підозрюваний, відповідно до власних пояснень, на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення, самовільно залишив військову частину, де проходив військову службу, що свідчить про підвищений ризик його можливого переховування з метою уникнення негативних наслідків свого вчинку;
- здійснювати незаконний вплив на свідків у провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, анкетними даними свідків у провадженні, які підлягають безпосередньому допиту судом під час розгляду кримінального провадження по суті; деякі свідки є знайомими підозрюваного, внаслідок чого останній може здійснювати вплив на них з метою схиляння до надання сприятливих для нього показань;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки є військовослужбовцем ЗСУ та, приступивши до виконання своїх службових обов'язків, не зможе своєчасно з'явитись до слідчого, прокурора та/або суду, що призведе до порушення засади розумності строків кримінального провадження.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, апеляційний суд вважає слушними та такими, що відповідають дійсності посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_8 має двох дітей 2011 та 2007 р.н., має цивільну дружину, проте наголошує на тому, що вказані обставини, хоча й характеризують особу підозрюваного з позитивної сторони, не зменшують встановлені вище ризики та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів перебування на утриманні ОСОБА_8 двох його дітей та дитини його фактичної дружини, а також фактів матеріальної допомоги підозрюваного на адресу його матері, наявні у розпорядженні суду апеляційної інстанції матеріали провадження не містять, внаслідок чого апеляційний суд критично оцінює вказані аргументи сторони захисту.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку апеляційний суд зауважує на тому, що злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 та передбачений ч. 2 ст. 121 КК України прямо посягає на життя та здоров'я людини, які приписами ст. 3 Конституції України визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає обґрунтованим та необхідним на даній стадії досудового розслідування продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що у клопотанні та доданих матеріалах слідчий та прокурор навели обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 неможливо, зокрема, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих (розшукових) дій, які потребують певного періоду часу, а саме: отримання висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 ; отримання висновків судово-медичних імунологічних, цитологічних експертиз; отримання висновку комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_8 ; виконання інших слідчих та процесуальних дій, в проведенні яких виникне необхідність.
Надаючи оцінку посиланням захисника на можливість визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави в якості альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів наголошує на наступних обставинах.
Положеннями п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу стосовно особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, є правом, а не обов'язком суду.
В цьому контексті апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Відтак, запобіжний захід має бути обрано (продовжено) із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
Разом із тим, з огляду на обставини злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , пов'язаного із нанесенням тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть особи, з урахуванням встановлених судами 1-ої та апеляційної інстанції ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також характеристики особи підозрюваного, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим рішення слідчого судді в частині використання передбаченого вищезгаданим ч. 4 ст. 183 КПК України права не визначати підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, оскільки він вочевидь не здатний буде забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігання встановленим вище ризикам.
При цьому, колегія суддів враховує наявність у підозрюваного ОСОБА_8 бойової вибухової травми, яку він отримав в травні 2025 року (а.с. 86-87), проте наголошує на тому, що зазначена обставина не свідчить про неможливість утримання підозрюваного під вартою та контролю стану його здоров'я в умовах попереднього ув'язнення.
Так, в умовах слідчого ізолятору ув'язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров'я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18.03.2013 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_8 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлений права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина стосовно наявності у підозрюваного бойового поранення не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Водночас, з урахуванням посилань сторони захисту на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 бойової вибухової травми, апеляційний суд вважає за необхідне доручити службовим особам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС України в Одеській та Миколаївській обл. забезпечити надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини провадження, дані щодо характеристики особи підозрюваного ОСОБА_8 та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження останньому строку тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 14.11.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.12.2025 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Доручити службовим особам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС України в Одеській та Миколаївській обл. забезпечити надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4