125/2025/25
3/125/739/2025
Іменем України
11.12.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До Барського районного суду надійшло три справи про адміністративні правопорушення: № 125/2025/25, № 125/2026/25, № 125/2045/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, які з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП об'єднано в одне провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП України якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення від 10.10.2025 водій ОСОБА_1 10.10.2025 о 13.18 год. по вул. Григоровичів-Барських в м. Бар Жмеринського району Вінницької області керуючи транспортним засобом «FAW ca 1011 cargo», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпеці руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Мазда» державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого пошкодив вказаний автомобіль, після чого, залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, визнав повністю , проти обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУПАП заперечив. Суду пояснив, що припаркував автомобіль біля кафе «Харчо» та пішов випити кави. Коли повернувся, його автомобіль заблокували інші автомобілі. Коли він спробував виїхати, рухаючись заднім ходом, випадково пошкодив припаркований автомобіль «Мазда» державний номерний знак НОМЕР_3 . Пошкодження були незначні. Він домовився з власником автомобіля на місці. Вона претензій не мала. Тому, ОСОБА_1 вважаючи, що ДТП не було, поїхав до дому. Дома вжив спиртні напої, щоб зняти стрес. Через певний період часу до нього зателефонували працівники поліції. ОСОБА_1 вийшов з дому. Працівники поліції службовим автомобілем привезли його до кафе «Харчо» на місце ДТП. Там склали протоколи про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
В порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. Тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, та ст. 122-4 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення - протоколами про адміністративні правопорушення: ЕПР1 № 479288 та ЕПР1 № 479308 від 10.10.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями свідків; схемою ДТП; фотографіями автомобіля.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, суд приходить до наступного висновку.
Вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №479348 від 10.10.2025 вбачається, що водій ОСОБА_1 10.10.2025 о 13.18 год. по вул. Григоровичів-Барських в м. Бар Жмеринського району Вінницької області керував транспортним засобом «FAW ca 1011 cargo», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно п.2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Диспозицією ст.130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Отже, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно п.1.5 ПДР України, водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії .
Відповідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з DVD-R диску встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на площі біля кафе «Харчо». На диску зафіксовано момент складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відеозаписом не зафіксовано наявності автомобіля «FAW ca 1011 cargo», державний номерний знак НОМЕР_2 , факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його зупинки. Вказаний файл не містить звуку.
За таких обставин заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_1 щодо вживання ним алкоголю в дома після ДТП, що не охоплюється ч. 1 ст.130 КУпАП.
Виниклі сумніви щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року, Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, та накласти на нього, з врахуванням вимог ст. 36 КУПАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: