125/1681/25
3/125/599/2025
14.10.2025 м. Бар Вінницької області
Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, менеджера торгового відділу ФК «Здоров'я», за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667311, складеного інспектором ЮП СВГ ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Розбийголовою А.Ю., 31.08.2025 о 18:05 у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , будучи матір'ю своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьківських обов'язків, унаслідок чого остання 31.08.2025 о 18:05 у АДРЕСА_2 здійснила завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102» та повідомила про вчинення матір'ю відносно неї домашнього насильства. Перевіркою встановлено, що дане повідомлення не знайшло підтвердження, факту домашнього насильства не виявлено, таким чином малолітня ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного порушення не визнала. Пояснила, що належно виховує свою доньку. 31.08.2025 вдома відбулася суперечка з приводу того, що доньці не сподобалося, що вона перевела її на домашню форму навчання.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 31.08.2025 їй стало відомо, що її мати - ОСОБА_3 перевела її на домашню форму навчання, тобто, що 01.09.2025 вона не піде до школи, а буде навчатися з дому. Це не сподобалося ОСОБА_4 , вона хотіла відвідувати школу, бо їй цікаве живе спілкування з однолітками, однак переконати матір вона не змогла. Тоді, оскільки їм раніше у школі розказували, що поліція має захищати права дітей, вона вирішила повідомити у поліцію, щоб поліцейські допомогли їй переконати матір.
У судовому засіданні бабуся ОСОБА_5 суду пояснила, що її донька - ОСОБА_3 з онукою зараз мешкають з нею. Ірина перевела ОСОБА_6 на домашню форму навчання, що не сподобалося онуці, у них була суперечка, через що ОСОБА_6 викликала поліцію.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з таких підстав.
За змістом ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, зібраних у справі і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП визначено поняття доказів. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які регламентуються законодавством. А суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належних умов життя, виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Отже, диспозиція частини першої статті 184 КУпАП є бланкетною та відсилає до певного законодавства, яке передбачає виконання обов'язків батьками.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки з виховання виконуються неякісно та не у повному обсязі.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
До протоколу про адміністративне правопорушення інспектором ЮП СВГ ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області додано копію рапорту про реєстрацію повідомлення про подію та реагування поліцейських ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 31.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , які відповідають тим поясненням, які ці особи надали суду під час судового засідання, копію паспорта ОСОБА_1 , скріншот із застосунку дія щодо актового запису про народження ОСОБА_8 . Проте, вказані документи ніяким чином не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не викладено об'єктивну сторону правопорушення, яке, на думку поліцейського, було виявлене, не вказано, які саме дії були вчинені ОСОБА_1 щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків чи у чому полягала її бездіяльність.
У протоколі зазначено, що унаслідок невиконання своїх батьківських обов'язків ОСОБА_9 , її донька ОСОБА_8 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Відповідальність за ст. 183 КУпАП настає за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб - пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліції, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
У судовому засіданні на підставі доказів, які були зібрані працівниками поліції, та усних пояснень учасників було встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 сталася суперечка з приводу форми навчання останньої, внаслідок якої ОСОБА_6 здійснила виклик поліції, тобто звернулася до поліції за захистом своїх прав, які вважала порушеними, що виключає висновок про умисний даремний виклик поліції.
З огляду на викладене, оскільки малолітня ОСОБА_8 не вчиняла діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, у протоколі поліцейським не викладено ознак об'єктивної сторони правопорушення, то у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні документи, що долучені до нього, не містять даних та доказів, які б підтверджували наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та вину особи, відносно якої складено протокол.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283-285КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя