Номер провадження 22-ц/821/2018/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №2-1842/12 Категорія: на ухвалу Пересунько Я. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
11 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
секретаря: Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України у справі № 2-1842/12, -
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 04 жовтня 2024 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 ; тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України - до повного виконання зобов'язань за судовим рішенням від 18 жовтня 2012 у справі № 2-1842/12 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
06 серпня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування вказаного обмеження у праві виїзду за межі України, уточнена 14 серпня 2025 року.
В обгрунтування заяви зазначено, що 09 червня 2025 року він повернувся з Чехії до України для вирішення спірних питань, пов'язаних з виконавчим провадженням.
ОСОБА_1 переніс декілька операцій з видалення злоякісної меланоми шкіри неспецифічної, у зв'язку з чим був поставлений на облік у медичному закладі в Чехії та отримував курс імунотерапії, який необхідно проходити кожен місяць. Проте, у зв'язку із забороною виїзду за кордон - він не може отримувати лікування, що є прямою загрозою його життю та здоров'ю. Перебування його за кордоном зумовлене лікуванням тяжкої хвороби, що передбачає щомісячні внутрішньовенні вливання ліків, яких немає в Україні.
Починаючи з травня 2025 року він щомісячно сплачує кошти на погашення заборгованості у виконавчому провадженні. Крім того, 23 лютого 2022 року з нього були стягнуті кошти в розмірі 42 923,91 грн, а 31 жовтня 2022 року - 30 465,32 грн.
Заявник також зазначив, що він є головою МГО «Дипломатична місії в Чеській республіці», внаслідок чого його діяльність спрямована безпосередньо на посилення обороноздатності нашої країни від агресора та на забезпечення гуманітарними вантажами лікарень та інших установ, зокрема критичної інфраструктури, в умовах воєнного стану.
Вказані обставини свідчать про необхідність скасування заходу у вигляді обмеження у виїзді за кордон.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 рокуу задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що питання скасування обмеження у праві виїзду боржника за кордон на даному етапі виконавчого провадження і за конкретної поведінки боржника є передчасним, але може бути повторно ним поставлено, за умови вчинення всіх можливих і залежних від боржника заходів задля реалізації нерухомого майна і надання відповідних доказів суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду скаргу, у якій зазначає, що оскаржуваною ухвалою прямо порушуються його конституційні права на свободу пересування та медичну допомогу.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції абсолютно не врахував, що право на виїзд за кордон йому необхідний не для постійного проживання за межами України, а для систематичних виїздів (на декілька днів) для проходження медичних процедур. Заявник не планує проживати за кордоном, як і не має на меті уникати виконання боргових зобов'язань. Повідомляє суду, що 24.10.2023 в нього відбулась перша операція з видалення пухлини за кордоном, у Чехії. 30.10.2023 заявнику встановлений клінічний діагноз - злоякісна мелонома шкіри неспецифічна. Лікування хвороби здійснюється ним виключно у Чехії. Згодом, 14.10.2024 року в Чехії відбулась повторна операція, яка була наслідком прогресування хвороби. Після цього оперативного втручання чоловіка було постановлено на облік у медичному закладі в Чехії та призначено курс імунотерапії, яка спрямована на уникнення прогресування хвороби та одужання.
Відтак, у встановлені дати лікарем, заявник зобов'язаний відвідувати медичний заклад в Чехії для проходження лікувальних процедур. Не відвідування таких процедур чи абсолютне їх припинення - є прямою загрозою життю ОСОБА_1 . Зокрема, призначене лікування полягає у тому, що він один раз на місяць (а точніше через кожні 28 днів) повинний приймати крапельниці (імунотерапії). Через накладену заборону на виїзд за кордон, заявник вже станом на зараз пропустив щонайменше 5 імунотерапій. Такі дії вже відобразились погіршенням його здоров'я, хвороба почала прогресувати. Консультаційним висновком спеціаліста Черкаського онкодиспансера № 589/19-67 від 01.08.2025 на підставі встановленого діагнозу та проведених досліджень йому рекомендовано продовження спеціального лікування в Чехії враховуючи наявність медичної страховки та відсутність необіхідних ліків за програмою медичних гарантій в України. В той же самий час, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зазначив, що заявником не доведено факту не можливості лікування в України, попри те, що в матеріалах справи наявний офіційний медичний документ, який свідчить, що таке лікування в України не можливе через відсутність ліків. Апелянт відмічає, що навіть за умови, що такі ліки й були б на території України, то на єдиний дохід в 10 000, 00 грн пенсії він фізично не міг би собі його дозволити. Патогістолічним дослідженням від 19.08.2025 підтверджується метастаз злоякісної епітеліоїдноклітинної пухлини, враховуючи дані анамнезу, неможливо виключати метастаз меланоми.
З вище наведеного вбачається, що відмова у скасуванні заборони виїзду за кордон прямо загрожує його життю та здоров'ю. Скаржник має тяжку хворобу, яка потребує регулярного лікування, переривання прийому ліків в швидких темпах сприяє прогресуванню хвороби. Натомість суд, порушуючи його конституційні права ігнорує такі важливі обставини справи, не враховує докази в повному обсязі та хибно виходить з того, що ОСОБА_1 не доведено не можливість лікування в Україні, коли це прямо спростовується медичним документом. Також суд ігнорує право скаржника, як громадянина самостійно обирати спосіб свого лікування, в тому числі яке можливе виключно за кордоном. Також зазначає, що чинним законодавством чітко визначено, що заборона на виїзд має бути виправдана лише тоді, коли такі дії сприятимуть погашенню заборгованості. Погіршення стану здоров'я заявника сприяє лише більшій загрозі його життю, але аж ніяк не погашенню заборгованості.
Щодо тверджень суду про неналежну поведінку ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, то апелянт зазначає, що ним було виконані всі вимоги приватного виконавця Недоступа Д.М., зокрема надано декларації про доходи, допущено виконавця до будинку та на земельну ділянку, систематично здійснюються платежі в рахунок сплати заборгованості. Недопуск виконавця за першим його зверненням було зумовлено тим, що скаржник здійснює адвокатську діяльність, і у приміщенні будинку були документи, які містять адвокатську таємницю. Після зміни місця зберігання цих документів, скаржник добровільно надав доступ до
майна виконавцю. Ці дії й призвели до того, що під час судового розгляду справи приватний виконавець зазначив, що не заперечує проти задоволення заяви та скасування заборони на виїзд.
Аргументи суду щодо необхідності заявнику знайти покупця на купівлю нерухомого майна скаржник відносить до виключної компетенції виконавчої служби і оцінює як спробу перешкодити конституційному праву ОСОБА_1 на медичну допомогу на ультимативних умовах.
В апеляційній скарзі просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.09.2025 по справі № 2-1842/12 скасувати та винести нову, якою заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2024 справі № 2-1842/12 задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає до задоволення.
Посилання боржника на обмеження його конституційних права на вільне пересування та лікування на переконання заявника є нічим іншим як маніпуляцією, оскільки у останнього є не тільки права, а є обов'язок по виконанню рішення суду, яке набуло чинності ще у 2012 році та залишається не виконаними. Посилання боржника, в т.ч. на тяжку хворобу та необхідність виїзду за межі країни з метою лікування є намаганням переглянути постанову суду апеляційної інстанції від 19.02.2025, якою відхиленні, як необґрунтовані, доводи боржника щодо необхідності виїзду за межі країни з метою лікування, із дослідженням тих же доказів, встановивши обставини його ухилення від виконання рішення суду.
Представник ТОВ «ФК «Форінт» у відзиві звертає увагу апеляційного суду на тому, що жодні права боржника не порушуються, оскільки в нашій країні достатньо клінік, фахівців та наявний спеціалізований інститут гематології, які можуть надати кваліфіковану медичну допомогу з захворювання меланоми, в т.ч. проводити імунотерапію. Боржник хоча і посилається на необхідність щомісячного внутрішньовенного вливання ліків, яких немає в України, але не надає жодних доказів на підтвердження таких обставин.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1842/12 від 12 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/1371-07 від 04 жовтня 2007 у розмірі 2 779 398,73 грн. та судового збору у сумі 3 219,00 грн., а всього 2 782 617,73 грн.
Крім того, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, стягувачем в якому також є ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», загальна сума боргу 45 789 841,28 грн, виконавче провадженні відкрито 04 березня 2025 року.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2024 року тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2 до повного виконання зобов'язань за судовим рішенням від 18 жовтня 2012 року у справі № 2-1842/12, покладених на нього згідно виконавчого листа № 2-1842/12, виданого 12 квітня 2013 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Встановлюючи таке обмеження, суд виходив із того, що приватним виконавцем вчинені всі необхідні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, боржник був повідомлений про наявність відкритого виконавчого провадження 24 листопада 2023 року, однак до приватного виконавця не з'являється, ухиляється від виконання рішення суду, пояснень не надає, а тому є всі підстави вважати таку бездіяльність боржника ухиленням від виконання зобов'язань, що є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон до повного виконання ним зобов'язань за судовим рішенням.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 04 жовтня 2024 року залишено без змін.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції, враховуючи обізнаність боржника щодо існування боргу по виконавчому документу, вчинення приватним виконавцем усіх необхідних виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу у цьому виконавчому провадженні, не надання боржником відомостей про наявність іншого майна та/або грошових коштів, за рахунок яких можна було б погасити існуючу заборгованість, дійшов висновку про наявність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом, у зв'язку з чим, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом матиме легітимну мету та переслідуватиме законні інтереси.
За результатами апеляційного перегляду заяви ОСОБА_1 щодо скасування обмеження у його праві виїзду, суд також вказав на те, що боржник не вчиняє реальні та фактичні дії на погашення боргу та ухиляється від виконання рішення, про наявність якого був обізнаний з 2023 року.
Крім того, колегія суддів також урахувала значну суму заборгованості по сплаті боргу та відсутність позитивної тенденції відносно її погашення, що свідчить про небажання боржника вчиняти активні дії щодо виконання рішення суду.
Колегія суддів відхилила як необгрунтовані, посилання скаржника на необхідність виїзду за межі України з метою лікування, оскільки такі обставини не спростовують правильності висновків суду щодо наявності обставин ухилення боржника від виконання рішення суду, зважаючи на те, що боржник не надав жодного доказу, який об'єктивно свідчить про наявність обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов'язання.
Таким чином, у силу ч. 8 ст. 441 ЦПК України заявник, звертаючись повторно до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, повинен вказати нові обставини, що обґрунтовують необхідність скасування такого тимчасового обмеження.
Повторно звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України 06.08.2025, заявник зазначив про те, що вже після ухвалення постанови Черкаським апеляційним судом 19.02.2025 ним вчиняються дії щодо вирішення спірних питань, пов'язаних із виконавчим провадженням: надана декларація про доходи, особисті пояснення виконавцю, доступ до нерухомого майна, заявник з травня 2025 року щомісячно сплачує кошти в рахунок погашення заборгованості.
Щодо тяжкого стану здоров'я, пов'язаного із видаленням пухлини у Чехії, необхідністю лікування прогресуючої хвороби, заявник зазначив, що, згідно з консультаційним висновком спеціаліста КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги» Черкаської обласної ради від 01.08.2025 форми № 028/0, ОСОБА_1 рекомендовано «продовження спеціального лікування в Чехії, враховуючи наявність медичної страховки та відсутність необхідних ліків за програмою медичних гарантій в Україні».
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/1293/17 (провадження № 61-11718св19).
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що у червні 2025 року ОСОБА_1 розпочав погашення заборгованості у виконавчому провадженні №72128429, що становила 2 782 617,73 грн.
Станом на 29.08.2025 року із боржника стягнуто 134 000 грн, з яких стягувачу перераховано 107 244,55 грн, 22 серпня 2025 року - 1500,00 грн, з яких стягувачу перераховано 1363,64 грн, 27 серпня 2025 року - 7500,00 грн, з яких стягувачу перераховано 6 818,18 грн. (а.с. 158, т. 4).
Із наданих боржником 22.09.2025 року квитанцій вбачається, що на погашення заборгованості за виконавчому провадженню №72128429 сплачено: 04.09.2025 - 1500,00 грн, 08.09.2025 - 2 000,00 грн, 12.09.2025 - 1500,00 грн, 16.09.2025 року - 1500,00 грн.
В ході розгляду заяви судом встановлено, що на примусовому виконанні перебуває також інше виконавче провадження № НОМЕР_2, в якому боржником є також ОСОБА_1 із загальною сумою боргу 45 789 841,28 грн, виконавче провадженні відкрито 04 березня 2025 року.
Враховуючи встановлені обставини апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині того, що значна сума заборгованості по сплаті боргу в сукупності із іншими доказами у справі, таке часткове виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості не є підставою для скасування обмеження у праві виїзду за кордон.
Нормами чинного законодавства не передбачено скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого внаслідок ухилення від виконання рішення суду, з підстав вчинення дій, спрямованих на часткове його виконання. Доказів на підтвердження повного виконання рішень суду боржником не надано, як і не доведено, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, боржником здійснені істотні дії для виконання рішень суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.
Тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за кордон відповідають практиці Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справах: «Гочев проти Болгарії» («Gochev v.Bulgaria» від 26.11.2009), «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia) від 13 листопада 2003 року, «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), «Рінер проти Болгарії».
Посилання скаржника на необіхідність виїзду за межі України з метою лікування апеляційним судом визнаються такими, що не обгрунтовують обставини виключної необхідності скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Апеляційний суд безумовно враховує консультативний висновок спеціаліста КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги» Черкаської обласної ради від 01.08.2025 форми № 028/0 щодо рекомендації ОСОБА_1 «продовження спеціального лікування в Чехії, враховуючи наявність медичної страховки та відсутність необхідних ліків за програмою медичних гарантій в Україні» та додані в суді апеляційної інстанції документи. Проте, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є безпосереднім направленням на лікування. При цьому, будь-яких відомостей щодо місця проживання, джерел фінансування у Чехії у випадку виїзду в подальшому за межі України заявником не надано. В матеріалах справи відсутні також відомості щодо безоплатного лікування апелянта виключно за рахунок страхування.
Апелянтом не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що він потребує лікування саме за межами країни із неможливістю лікувати захворювання меланоми в Україні (висновок МОЗ, рішення комісії тощо) та те, що йому призначено лікування із використанням препаратів, які відсутні в нашій країні.
За наведених обставин в сукупності, такі посилання ОСОБА_1 , як підстава для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, відхиляються апеляційним судом, оскільки належним чином не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.
Зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Судді