Єдиний унікальний номер 953/2054/24
Номер провадження 22-ц/818/1660/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року в складі судді Бородіної Н.М. по справі № 953/2054/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна, про встановлення юридичного факту, визнання права,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна про встановлення юридичного факту, визнання права.
Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка із ОСОБА_4 . З 14 жовтня 1997 року ОСОБА_4 був розлучений, від шлюбу має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 1998 року вони з ОСОБА_4 у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не перебували.
За час спільного проживання у них з ОСОБА_4 народилось двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вони з ОСОБА_4 з 18 червня 2003 року були зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_1 , діти зареєстровані за тією ж адресою. 26 липня 2006 року вона подарувала ОСОБА_4 власну 1/2 частку у вказаній квартирі.
Вказала, що факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю може бути підтверджено фактом народження у них двох спільних дітей, свідченнями сусідів, світлинами сім'ї за різний період часу, квитанціями про сплату комунальних платежів і купівлю майна для спільного користування.
З вересня 2022 року ОСОБА_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у лавах ЗСУ. Під час виконання службових обов'язків 31 жовтня 2022 року отримав тяжке поранення, яке призвело до смерті. Вони з дітьми здійснювали всі можливі заходи щодо лікування ОСОБА_4 , знаходились біля нього, але отримане поранення та наступні ускладнення були несумісні з життям.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер.
Організація поховання ОСОБА_4 та витрати на поховання здійснені нею.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 та автомобіль AUDI А8, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 12 грудня 2023 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не підтверджено факт родинних відносин з померлим.
У зв'язку з чим, для набуття права на спадкування їй необхідно встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в період з 1998 року по 28 листопада 2022 року.
Крім того, вона вважала можливим визнання судом за нею права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги в порядку зміни черговості, оскільки вона виховує малолітнього сина.
Просила:
встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
визнати її спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особу, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
визнати її право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги в порядку зміни черговості, оскільки вона ростить та виховує малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зареєстрована разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 ;
вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено факт її проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та наявності підстав для зміни черговості спадкування.
На вказане судове рішення 04 січня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 через представника до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що нею не надано доказів ведення спільного господарства із померлим, наявності між ними спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім'ї. За час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у неї та ОСОБА_4 народилось двоє дітей, з 1998 року вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але не зареєстрували шлюб. У період спільного проживання вони неодноразово виїжджали на відпочинок, вели постійно спільне господарство, спільний бюджет, купували майно, товари для сумісного користування, спільно проводили свята. Між нею та ОСОБА_4 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вказані факти підтверджуються наданими до позову копіями договорів на придбання та доставку товару за 2003-2005 роки, що укладені нею за адресою належної ОСОБА_4 квартири; копією листа ПАТ «Харківміськгаз» від 2004 року про дозвіл їй на встановлення газового котла у цій квартирі, копією акту зняття-встановлення лічильника електроенергії за 2004 рік у вказаній квартирі із зазначенням її як абонента; копією договору від 2005 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що укладений із нею; свідоцтвами про народження дітей, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг; фотографій; правовстановлюючих документів на майно померлого, а також показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідачі факти, викладені у позовній заяві, підтвердили, проти задоволення позовних вимог не заперечували. Дійсно, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено, проте вона просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в період з 1998 року по 28 листопада 2022 року, до часу його смерті, а не в період до 2004 року. Також посилалась на те, що Окружний суд у Шмар'є-при-Єлшах, Республіка Словенія, розглянув справу щодо спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_8 , а саме права грошової вимоги, та у рішенні від 27 вересня 2024 року по справі D 154/2024 проголосив спадкоємцями за законом у рівних частках її та трьох дітей ОСОБА_4 . Копію рішення суду було отримано у листопаді 2024 року зі Словенії, переклад зі словенської мови на українську мову посвідчено нотаріусом 19 грудня 2024 року і отримано адвокатом 24 грудня 2024 року, тому цей доказ не було подано до суду першої інстанції.
Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 грудня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 14-15), крім того про дату, час і місце судового засідання особу повідомлено через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 8).
ОСОБА_9 отримано 26 вересня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с. 6).
ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 16-17), крім того про дату, час і місце судового засідання особу повідомлено через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 9).
ОСОБА_3 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 18-19), крім того повідомлено через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 10).
Службою у справах дітей по Київському району отримано 26 вересня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с. 7).
Салига Наталії Анатоліївні, приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу, повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 12-13), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 11).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 10 серпня 1991 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_10 , від якого мають дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зараз ОСОБА_12 ). 14 жовтня 1997 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_13 , розірвано, про що складено актовий запис № 680 (а.с. 61, 62, 119-120).
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14 зворот, 15).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер (а.с. 15 зворот, 108-109).
Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А. заведена спадкова справа №4/2022 (а.с. 99-127).
Згідно спадкової справи №4/2022 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини звернулися: дочка померлого ОСОБА_3 , син померлого ОСОБА_2 , законний представник малолітнього сина померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 від свого імені (а.с. 100-107, 114-118).
За життя ОСОБА_4 заповіт не склав (а.с. 112).
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А. від 12 грудня 2023 року № 90/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано документів, що підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем (а.с. 16).
За життя ОСОБА_4 належали: на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_14 квартира АДРЕСА_2 ; на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_3 та автомобіль AUDI А8, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 152-163).
Квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 липня 2006 року (а.с. 153, 154), однак 26 липня 2006 року ОСОБА_1 подарувала свою частину вказаної квартири ОСОБА_4 (а.с. 155-161).
ОСОБА_1 разом з синами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17, 47, 67).
ОСОБА_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 113).
На підтвердження своїх доводів щодо проживання із померлим однією сім'єю позивачкою надано: копії фотографій; копії договорів на придбання та доставку товару (меблі) від 2003, 2004, 2005 років, укладені ОСОБА_1 із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 або 24; копію листа ПАТ «Харківміськгаз» від 2004 року про дозвіл ОСОБА_1 на встановлення газового котла за адресою: АДРЕСА_1 ; копії актів зняття-встановлення лічильника електроенергії за 2004 рік по АДРЕСА_1 , із зазначенням абонента ОСОБА_1 ; копію договору № 99 від 01 листопада 2005 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_1 , укладений із ОСОБА_1 ; копію типового договору № 28257 про надання послуг електрозв'язку від 18 червня 2003 року, укладеного з ОСОБА_1 , копію договору № 1076102 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного із ОСОБА_1 ; копії квитанцій про сплату комунальних послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , і за адресою: АДРЕСА_6 , за 2021-2023 роки (а.с. 18-43).
Судом першої інстанції допитано свідка ОСОБА_6 , яка повідомила, що вона зареєстрована з 2003 року по АДРЕСА_7 . Позивачку знає як сусідку. Зазначила, що заселилась у будинок у 2001 році, також у будинок заселилась позивачка та померлий ОСОБА_15 . Вони жили разом, у них народилось двоє дітей, вона вважала їх подружжям. Також зазначила, що вона з 2007 року по 2013 рік проживала у Китайській Народній Республіці по пів року, оскільки у неї там бізнес.
За показаннями свідка ОСОБА_7 він з 1984 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 . Знає позивачку та ОСОБА_8 , зустрічав їх біля будинку та в під'їзді. Бачив як вони разом йшли із продуктами. Також знає, що у ОСОБА_8 та позивачки є син ОСОБА_16 та ще молодший син, однак його не бачив.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 749/308/19-ц, провадження № 61-21477св19.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №127/11013/17, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/11298/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 756/3889/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 441/1811/20, провадження № 61-2633св24.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Як встановлено судом на підставі наданих доказів, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1998 року тривалий час проживали разом, у будь-якому зареєстрованому шлюбі в цей період жоден із них не перебував, вони спільно вели господарство і бюджет, разом придбавали рухоме та нерухоме майно, оплачували комунальні послуги, є батьками двох спільних дітей 2001 та 2016 року народження. Матеріали справи свідчать про те, що відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 носили характер сімейних, були пов'язані зі спільним побутом, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Відповідачі обставин щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не заперечували.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за різними адресами не спростовує встановлені у справі фактичні обставини.
Отже, надані позивачкою докази (договори щодо придбання рухомого майна, докази набуття у спільну власність і дарування позивачкою померлому нерухомого майна, договори з комунальними службами, квитанції щодо оплати комунальних послуг, фотографії, показання свідків) у їх сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Разом з тим, позивачка просила встановити такий факт з 1998 року по 28 листопада 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
У статті 13 КпШС України було передбачено, що права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Таким чином, норми чинного на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений позивачкою період з 1998 року.
Відповідно, термін проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу має обраховуватись з 01 січня 2004 року.
Із урахуванням наведених норм матеріального права, враховуючи, що правовідносини з приводу встановлення факту, які виникли між сторонами, регулюються нормами СК України, положення якого застосовуються лише з 01 січня 2004 року, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши письмові докази, показання свідків, колегія суддів дійшла висновку про доведеність ОСОБА_1 факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, протягом п'яти років на момент відкриття спадщини, що дає підстави вважати її спадкоємцем четвертої черги.
Водночас, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання її спадкоємцем першої черги та надання їй права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги в порядку зміни черговості, колегія суддів не вбачає.
Як особа, яка проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, позивачка є спадкоємцем четвертої черги. Діти спадкодавця згідно статті 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги. Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні.
Черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 729/879/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 470/437/17, від 11 січня 2022 року у справі № 320/178/18, від 24 травня 2023 року у справі № 361/4064/19, від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20, від 25 вересня 2024 року у справі № 278/2203/21.
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц, від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17, від 28 червня 2023 року у справі № 691/1559/18).
Установлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у порядку позовного провадження не звільняє позивача від обов'язку доведення обставин, які закон визначає підставами для зміни черговості спадкування.
Матеріали справи не містять належних, достовірних і достатніх доказів наявності передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України обставин і юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивачки могло б виникнути право на спадкування у першу чергу, зокрема здійснення нею протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані.
Виховання позивачкою малолітнього сина не є підставою для зміни черговості спадкування.
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо отримання ОСОБА_4 поранення, яке стало причиною смерті, перебування його на лікуванні, догляду за ним тощо, будь-яких доказів позивачка не надала. До того ж, з доводів її позову вбачається, що поранення ОСОБА_4 було отримано 31 жовтня 2022 року, а смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто його безпорадний стан, навіть за умови підтвердження цієї обставини, тривав менше місяця, що не може бути визнано тривалим часом.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання її спадкоємцем першої черги і водночас щодо зміни черговості спадкування по своїй суті є взаємовиключними, адже у зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не заперечували проти задоволення позову, отже між сторонами відсутній спір щодо зміни черговості спадкування. За таких умов це питання може бути вирішено у позасудовому порядку шляхом укладення нотаріально посвідченого договору між спадкоємцями.
Посилання ОСОБА_1 на рішення суду Республіки Словенія щодо визнання її спадкоємцем права грошової вимоги колегія суддів не бере до уваги, оскільки переклад тексту цього рішення як доказ отриманий вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що унеможливлює прийняття його до розгляду апеляційним судом (а.с. 193-197).
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання її спадкоємцем першої черги і щодо зміни черговості спадкування.
Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 - в частині вимоги про встановлення факту.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн (а.с. 11) та 6056,00 грн (а.с. 56), апеляційної скарги - 1818,00 грн (а.с. 198) та 2542,32 грн (а.с. 215).
Оскільки одна позовна вимога позивачки про встановлення факту підлягає задоволенню, з відповідачів на її користь підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн (1211,20 + 1211,20 х 150%) у рівних частках, по 1514,00 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна, про встановлення юридичного факту, визнання права - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп у рівних частках, по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина