Справа № 554/9790/24 Номер провадження 22-ц/814/3331/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
04 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.,
судді: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
секретар: Чемерис А.К.
за участю: представника відповідача Рогози Х.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому прохав стягнути з Державного бюджету України на його користь у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 440/18030/21 був задоволений частково його позов, визнано протиправним та скасовано розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області від 19.11.2021 № 45/1600-0207-15.
Зобов?язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статтей 51,63 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби а деяких інших осіб», Постанови КМУ № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи "Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області" № 33/37-4/7879 від 22 жовтня 2021 року, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. Дане рішення суду у апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили.
ГУПФУ згідно прийнятого рішення суду проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату (заборгованість) пенсії з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2022 року у розмірі 136984,99 грн.. Рішення суду в частині зобов?язального характеру виконано частково та ГУПФУ не проведено виплату нарахованої доплати (заборгованості) пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року у визначеному розмірі.
Вказує, що у зв?язку із довготривалим не виконанням зобов?язання щодо прийнятого рішення суду, з моменту набрання законної сили (26.02.2022) позивач неодноразово звертався із зверненнями до ГУПФУ та Пенсійного фонду України, які знаходяться в матеріалах пенсійної справи щодо повного виконання Рішення суду зобов?язального характеру. Через не виконання прийнятого рішення суду, яке набрало законної сили 22.02.2022 року змушений звернутися до суду.
Вважає, що визначений ним розмір моральної шкоди у 100 000 грн., враховуючи невиплату 136 984,99 грн. заборгованості, є розумним та справедливим.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Судовий збір компенсовано за рахунок держави.
Представник ГУ ПФУ в Полтавській області оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та закрити провадження у справі.
У доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоду у зв'язку з недоотриманням пенсії.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 440/18030/21 був задоволений частково позов ОСОБА_2 , визнано протиправним та скасовано розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області від 19.11.2021 № 45/1600-0207-15. Зобов?язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статтей 51,63 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби а деяких інших осіб», Постанови КМУ № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи "Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області" № 33/37-4/7879 від 22 жовтня 2021 року, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. Дане Рішення суду у апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення суду ГУПФУ проведено перерахунок пенсії, сума доплати (заборгованості) пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2022 року становить 136 984,99 грн., що підтверджується Розрахунком на доплату за пенсійною справою № 94 7879 від 18 березня 2022 року.
Проте зазначена сума на картковий (пенсійний) рахунок відкритий в установі банку виплачена не була, що не заперечується відповідачем.
Позивач надавав запит на інформацію № 01-08-24, щодо наявних фактичних документів у пенсійному органі в паперовому та електронному вигляді щодо прийнятого рішення суду у справі та його виконання в частині зобов'язального характеру, на що йому ГУ ПФУ в Полтавській області 08.08.2024 року за № 1600-0201-8/58816 надано відповідь, в якій зазначено про виконання рішення в межах покладених зобов'язань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд вказав, що вважає доведеним, що внаслідок порушення відповідачем пенсійних прав позивача, а саме невиконанням рішення суду у повному обсязі, останньому завдано значних душевних страждань. Враховуючи характер і тривалість вчиненого правопорушення, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності та виваженості районний суд вважає достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
ЄСПЛ також зазначив, що існує обґрунтована презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пп. 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 07.05.2002 в справі «Бурдов проти Росії», п. 100). Заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (рішення від 01.07.2010 в справі «Недайборщ проти Росії», п. 9.3).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Суд погоджується з висновком районного суду про те, що бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавськый області (органу державної влади), що виражається у невиплаті доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2022 року у розмірі 136 984,99 грн., позивачу завдано втрат немайнового характеру. Розмір відшкодування моральної шкоди місцевим судом визначено правильно: з урахуванням встановлених характеру й способу завдання такої шкоди та вимог розумності і справедливості.
У доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі №554/1326/24.
Зазначені доводи не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі №607/15692/19 наведено правовий висновок, згідно якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України). Проте таку вимогу справді не завжди можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Так, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п'ята статті 21 КАСУкраїни).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги виключно щодо відшкодування моральної шкоди, за змістом позовної заяви слідує, що позивач дії чи рішення відповідача у даній справі не оскаржує.
Отже, немає підстав стверджувати, що заявлена у даній справі вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведені апелянтом висновки не є релевантними обставинам даної справи.
Висновки у наведених апелянтом справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними. Так, зокрема у наведеній заявником правовій позиції, наведеній у постанові ВС №554/1326/24, Верховний Суд звернув увагу на те, що в цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за публічно-правовим зобов'язанням. А тому суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Із огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Ю.В. Дряниця
Судді Л.І. Пилипчук
О.В. Чумак