Справа № 526/2043/25 Номер провадження 22-ц/814/3959/25Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
04 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Дорош А.І., Одринської Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рой Інна Володимирівна, на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати),
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (далі - ТОВ «Агро-Край») про стягнення коштів (орендної плати).
В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем, як власником земельної ділянки, площею 1,8772 га, кадастровий номер 5320483000:00:001:0524, яка розташована на території Великобудищанської (до об'єднання - Книшівської) сільської ради Миргородського (до об'єднання - Гадяцького) району Полтавської області, та ТОВ «Агро-Край», з урахуванням додаткових угод до договору оренди, 16 листопада 2015 року було укладено договір оренди землі строком на 7 років.
Відповідно до пункту 27 перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, приватної власності.
Отже, строк дії договору до 17 листопада 2023 року.
Відповідно до пункту 5 договору оренди землі, з урахуванням додаткових угод, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5320483000:00:001:0524 становить 68217,71 грн.
Згідно додаткової угоди №б/н від 01 січня 2018 року до договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік, що складає 6821,71 грн.
Відповідно до пункту 10 договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Позивач зазначає, що орендна плата має здійснюватися за кожний календарний рік, який охоплював період з листопада 2015 року по листопад 2023 року, що становить повних 8 років.
Позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши в строкове платне користування відповідачу належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, однак ТОВ «Агро-Край» не здійснило сплату орендної плати за 2023 рік.
У зв'язку з вище викладеним, позивач прохав суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320483000:00:001:0524) за 2023 рік у загальному розмірі 7125,72 грн, з яких: 5491,48 грн - основний борг, 264,04 грн - 3 % річних, 1048,95 грн - інфляційні втрати, 321,25 грн - пеня, а також судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320483000:00:001:0524 за 2023 рік у загальному розмірі 6247,22 грн, яка складається з наступного: орендна плата у розмірі 4814,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 919,63 грн, 3 % річних у розмірі 231,49 грн, пеня у розмірі 281,65 грн.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1065,86 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього - 4065,86 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендна плата за 2023 рік має обраховуватися не в річному розмірі, а за період з 01 січня 2023 року до 16 листопада 2023 року, тобто за 320 днів.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме стягнути з ТОВ «Агро-Край» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320483000:00:001:0524) за 2023 рік у загальному розмірі 7125,72 грн, з яких: 5491,48 грн - основний борг, 264,04 грн - 3 % річних, 1048,95 грн - інфляційні втрати, 321,25 грн - пеня, а також покласти судові витрати на відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий суд помилково мотивував своє рішення строком виплати оренди в кількості 320 днів замість 365 днів.
Відповідно до дати укладення спірного договору оренди земельної ділянки та строку його дії (7 років) і умов виплати орендної плати у річному розмірі, вбачається, що закінчення річного періоду за узгодженими сторонами умовами припадає саме на 16 листопада 2023 року (перший рік з 16 листопада 2015 року по 16 листопада 2016 року, другий рік з 16 листопада 2016 року по 16 листопада 2017 року, третій рік з 16 листопада 2017 року по 16 листопада 2018 року, четвертий рік з 16 листопада 2018 року по 16 листопада 2019 року, п'ятий рік з 16 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року, шостий рік з 16 листопада 2020 року по 16 листопада 2021 року, сьомий рік з 16 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року, восьмий рік з 16 листопада 2022 року по 16 листопада 2023 року - пролонгація на рік відповідно до пункту 27 перехідних положень ЗК України).
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 7125,72 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №666097 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,880 га, що розташована на території Книшівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно договору оренди землі від 16 листопада 2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 5320483000:00:001:0524), з урахуванням додаткових угод до нього, орендодавець - ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Агро-Край», цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8772 га, земельна ділянка розташована на території Великобудищанської (до об'єднання Книшівської) сільської ради Миргородського (до об'єднання Гадяцького) району Полтавської області.
Договором передбачено: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 68217,08 грн (пункт 5 договору згідно додаткової угоди від 01 березня 2018 року); розмір орендної плати - 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (6821,71 грн) (пункт 9 договору згідно додаткової угоди від 01 березня 2018 року); пеня у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення (пункт 14 договору); строк дії договору до 16 листопада 2023 року (пункт 8 договору з урахуванням пункту 27 Перехідних положень ЗК України).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за 2023 рік, а тому виникла заборгованість у розмірі 7125,72 грн, з яких: 5491,48 грн - основний борг, 264,04 грн - 3 % річних, 1048,95 грн - інфляційні втрати, 321,25 грн - пеня.
Позиція апеляційного суду
Щодо орендної плати
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Із огляду на викладене, саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
З наданих до місцевого суду доказів вбачається, що сторонами справи у договорі оренди землі від 16 листопада 2015 року було узгоджено: пунктом 9 - орендна плата може сплачуватися як у грошовій формі, так і у формі відробітку чи в натуральній формі, що в свою чергу можуть бути поєднані (комбіновані) в межах суми, що не перевищує розміру грошової форми орендної плати; пунктом 11 - орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами; пунктом 12 - передача продукції та/або надання послуг/виконання робіт в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Крім того, згідно пункту 8 договору оренди землі вказаний договір укладено на 7 років.
Відповідно до пункту 27 перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, приватної власності.
З огляду на дату укладення спірного договору оренди земельної ділянки, а також строку його дії та умов виплати орендної плати у річному розмірі, вбачається, що закінчення річного періоду за узгодженими сторонами умовами припадає саме на 16 листопада 2023 року (перший рік - з 17 листопада 2015 року по 16 листопада 2016 року, другий рік - з 17 листопада 2016 року по 16 листопада 2017 року, третій рік - з 17 листопада 2017 року по 16 листопада 2018 року, четвертий рік - з 17 листопада 2018 року по 16 листопада 2019 року, п'ятий рік - з 17 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року, шостий рік - з 17 листопада 2020 року по 16 листопада 2021 року, сьомий рік - з 17 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року, восьмий рік - з 17 листопада 2022 року по 16 листопада 2023 року), відтак, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача підлягає орендна плата за повний рік.
Варто наголосити, що часткове стягнення орендної плати мало б місце у випадку дострокового розірвання орендних правовідносин між сторонами правочину, однак у справі, що переглядається, такі обставини відсутні.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 зроблено висновок, що: «у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).
Враховуючи, що відповідач є стороною, яка займалася підготовкою як проекту договору оренди та додаткових угод до нього, так і спірних умов щодо орендної плати, то колегія суддів зауважує, що тлумачення договору оренди землі та додаткових угод до нього повинно здійснюватися на користь позивача, а тому стягненню підлягає орендна плата у вказаному у позовній заяві розмірі - 5491,48 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про стягнення основного боргу у повному розмірі, який вказаний у поданій позовній заяві, то похідні від нього складові (3 % річних, інфляційні втрати, пеня) підлягають стягненню також у повному розмірі.
Щодо судових витрат, понесених під час розгляду справи місцевим судом
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
У поданій позовній заяві позивач прохав суд судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) покласти на відповідача.
Звертаючись до місцевого суду із позовною заявою, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за заявлені ним позовні вимоги у розмірі 1211,20 грн.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до місцевого суду було подано: копію договору про надання адвокатських послуг №б/н від 18 червня 2025 року, укладеного між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В., згідно умов якого сторонами правочину було узгоджено, що вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів, що визначені сторонами у додатку №1 до даного договору та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням тарифів та обсягу фактично наданих послуг (пункт 3.2); копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 18 червня 2025 року, згідно умов якої сторонами передбачено, що клієнт має здійснити оплату вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн; копію акту виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 18 червня 2025 року, датованого 24 червня 2025 року, що містить перелік та вартість наданих юридичних послуг: консультація - 500,00 грн, складання та подання адвокатського запиту - 500,00 грн, складання та подання позовної заяви - 3500,00 грн, складання та подання клопотання про витребування доказів по справі - 500,00 грн, а всього 5000,00 грн. Також на підтвердження повноважень представника, до суду було подано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рой І.В., а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю останньою.
Ознайомившись з вимогами позивача щодо відшкодування судових витрат, відповідачем до місцевого суду було подано клопотання про їх зменшення, у якому останній, зокрема, прохав зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по даній справі, до розміру 3000,00 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами спору закріплений положеннями статті 141 ЦПК України, зокрема частиною першою, другою якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення орендної плати, 3 % річних, інфляційних втрат та пені підлягає задоволенню у повному обсязі, та беручи до уваги подані відповідачем заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що стягненню з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вище викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рой І.В., слід задовольнити частково, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року - змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) у повному обсязі, а саме: стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320483000:00:001:0524 за 2023 рік у загальному розмірі 7125,72 грн (замість стягнутих 6247,22 грн), яка складається з наступного: орендна плата у розмірі 5491,48 грн (замість стягнутих 4814,45 грн), інфляційні втрати у розмірі 1048,95 грн (замість стягнутих 919,63 грн), 3 % річних у розмірі 264,04 грн (замість стягнутих 231,49 грн), пеня у розмірі 321,25 грн (замість стягнутих 281,65 грн); стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн (замість стягнутих 1065,86 грн) та витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (замість стягнутих 3000,00 грн), а всього - 5211,20 грн (замість стягнутих 4065,86 грн).
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі, то з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рой Інна Володимирівна - задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року - змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) у повному обсязі, а саме:
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320483000:00:001:0524 за 2023 рік у загальному розмірі 7125,72 грн (замість стягнутих 6247,22 грн), яка складається з наступного: орендна плата у розмірі 5491,48 грн (замість стягнутих 4814,45 грн), інфляційні втрати у розмірі 1048,95 грн (замість стягнутих 919,63 грн), 3 % річних у розмірі 264,04 грн (замість стягнутих 231,49 грн), пеня у розмірі 321,25 грн (замість стягнутих 281,65 грн);
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн (замість стягнутих 1065,86 грн) та витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (замість стягнутих 3000,00 грн), а всього - 5211,20 грн (замість стягнутих 4065,86 грн).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді А.І. Дорош
Т.В. Одринська