Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/600/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 386/1517/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
10.12.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, освіта базова середня, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , військове звання старший солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме: з 13 год. 30 хв., 21.11.2025 року до 13 год. 30 хв. 18.12.2025 року, без визначення застави
Слідчий СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 62023080200000056 від 05.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 12.05.2025, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця оператора третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , умисно діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 . без поважних причин, в умовах воєнного стану та, перебуваючи в різних місцях, ухилявся від проходження військової служби до 10.07.2025, коли добровільно прибув до Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській област за адресою: вул. Соборна, 28. селище Голованівськ, Кіровоградська область, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2025 року, клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначенням застави.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_8 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція статі передбачає безальтернативне відповідне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Виключно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а саме з 21.00 год. до 06.00 год. ранку. Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, не прийнято до уваги всі обставини та докази на які посилалась сторона захисту, невірно оцінені ризики, які не доведені належними доказами, не в повній мірі враховано особу підозрюваного. Так, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні матір пенсіонера, яка потребує постійного догляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника, який висловився у підтримку апеляційних вимог, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без зміни, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080200000056 від 05.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження 10.07.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 підтверджується доказами доданими до клопотання, а саме: матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби у військовій частині НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_8 ; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 10.07.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 , котрий пояснив, що не маючи на те поважних причин він не з'явився вчасно на територію військової частини НОМЕР_1 та в подальшому зобов'язався повернутись на військову службу; повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
Колегія суддів також ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, які слідчим суддею під час судового розгляду були встановлені.
На переконання колегії суддів, підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки останній 13 серпня 2025 року був оголошений у розшук, а кримінальне провадження зупинено, незаконно впливати на свідків чи вчиняти нові кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.
При цьому, тяжкість покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі доведеності його вини може бути передумовою на переховування від досудового слідства та суду. Незаконний вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, та продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а тому слід визнати обґрунтованими висновки слідчого судді про те, що існує реальний ризик незаконного впливу підозрюваним на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів враховує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому, про що слідчим суддею наведено відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні.
Апеляційні доводи захисника про необхідність скасування ухвали слідчого судді та відмови у застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою є безпідставними. Більш того, за встановлених обставин до підозрюваного неможливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014, вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Більш того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті у вигляді тримання під вартою.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу зміни обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, у зв'язку з тим, що він має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, матір похилого віку з вадами здоров'я, то слід зауважити, що ці обставини існували і на момент вчинення ним інкримінованих злочинів, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника залишає без задоволення.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4