Провадження № 22-ц/803/7273/25 Справа № 932/3092/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 49
15 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року у складі судді Салькової В.С.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 27 листопада 2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з нею та знаходятся на її утриманні.
Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на сімейне життя, що й призвело до фактичного розриву сімейних відносин. Відповідач нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи регулярно виникають конфлікти, свідками яких стають діти, тому позивач вимушена звернутися до суду та просити розірвати шлюб.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 листопада 2010 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №985, розірвано.
Після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище « ОСОБА_5 ».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки сторони створити міцної сім'ї за час спiльного проживання не змогли, наразі шлюб фактично розпався, подружнi стосунки припинилися та подальше спiльне життя подружжя i збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їх дітей, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Суд першої інстанції не взяв до уваги наявність трьох неповнолітніх дітей, а також не з'ясував та не надав можливості на збереження шлюбу. Вказує, що в матеріалах справи міститься заява від відповідача, в якій він підтримує позов та просить шлюб між сторонами розірвати, але цю заяву він не підписував, а тому така є підробленою. Також вказує, що він не був обізнаний про існування зазначеної справи та про її розгляд, у зв'язку з чим був позбавлений можливості скористатися своїм правом на подання відзиву на позов, а також заявити клопотання про надання строку для примирення сторін. Звертає увагу, що в рішенні суду першої інстанції допущені помилки, а саме не вірно зазначено дата народження дітей, а саме: дата народження ОСОБА_4 зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість вірного ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дата народження ОСОБА_3 , зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_5 , замість вірного ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що сторони у справі з 27 листопада 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.
Починаючи з листопада 2023 року між сторонами припинені подружні відносини, з того часу спільне господарство між ними не ведеться, спільно вони не проживають.
Відповідно до статті 51 Конституції Україн шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає положенням статей 24,55,56 СК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано наявність трьох неповнолітніх дітей, не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачено примушення особи до збереження шлюбних відносин проти його волі, відносини між подружжям не впливають на обсяг батьківських прав та обов'язків, а наявність спільних неповнолітніх дітей не є беззаперечною підставою для збереження шлюбу у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги з приводу не вжиття судом заходів для примирення, на правильність рішення суду першої інстанції не впливають, оскільки до подачі позову сторони не виявили наміру відновити шлюбні відносини. Крім того, за час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій подружжя не примирилось, позивач від позову не відмовилась, тому рішення суду відповідає дійсній волі позивача
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що заява від відповідача про визнання позову є підробленою, оскільки вказане ґрунтується виключно на припущеннях відповідача та жодним чином не підтверджено, так як в матеріалах справи відсутні будь-які офіційні документи, що підтверджують факт підробки підпису.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного зазначення дати народження дітей, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки це може бути вирішено шляхом виправлення описки в рішенні суду.
Отже, суд першої інстанції правомірно врахував всі обставини справи та дійшов вірного висновку про неможливість збереження сім'ї.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду .
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна