Провадження № 22-ц/803/10016/25 Справа № 214/2730/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/2730/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Дяченко Д.П.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 04 серпня 2025 року, -
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (надалі - ТОВ «Укрдебт Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11325231000, відповідно до умов якого позичальнику був виданий кредит у сумі 80 000 дол. США 00 центів, з кінцевим терміном повернення до 30.03.2018 року, зі сплатою 13,90% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11325231000П1 від 31.03.2008 року.
Крім того, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11325231000П2 від 31.03.2008 року.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року по справі №214/7646/13-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 927 523 грн. 06 коп. та вирішено питання розподілу судових витрат.
07 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К.
Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №11325231000 від 31.03.2008 року з усіма забезпечувальними договорами.
Таким чином, кредитора за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2008 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Укрдебт Плюс».
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2020 року замінено стягувача за виконавчим листом №214/7646/13-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс».
Позивач звертає увагу суду, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2015 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилось та триває по сьогоднішній день. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦПК за увесь час прострочення.
Позивачем нараховано відповідачам за період з 12 березня 2017 року по 23 липня 2022 року 3% річних у розмірі 137 908 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у сумі 474 569 грн. 19 коп.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 612 477 грн. 89 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 7 349 грн. 74 коп.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укрдебт Плюс» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суду було надано належні та допустимі докази, зокрема, довідку, про відсутність від боржників надходжень у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №11325231000 від 31 березня 2008 року, а тому позивач ТОВ «Укрдебт Плюс», як новий кредитор, має право на стягнення сум, нарахованих згідно статті 625 ЦК України.
Порушення судом норм процесуального права полягає в тому, що судом розглянуто у спрощеному позовному проваджені цивільну справу з ціною позову 612 477,89 грн., яка не є малозначною, а тому підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ТОВ «Укрдебт Плюс» - адвоката Ковалевського Є.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Статтею 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу складає 3 028,00 грн, тобто двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 757 000,00 грн.Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку ( п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становить 612 477,89 грн., що не перевищує перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому цей спрі міг бути розглянутий у порядку спрощеного позовного провадження, й правові підстави для скасування рішення суду, у порядку визначеному п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, відсутні.
Згідно матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин, 31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11325231000, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 80 000 дол. США 00 центів, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 13,90% річних, строком до 30.03.2018 року, а ОСОБА_1 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати проценти на умовах, визначених у Кредитному договорі.
31 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11325231000П1, а між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11325231000П2, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручились перед АКІБ «УкрСиббанк» за виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань за Кредитним договором №11325231000 від 31 березня 2008 року.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року у справі №214/7646/13-ц задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 927 523 грн. 06 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з кожного окремо, на користь ПАТ «Дельта Банк» по 1 147 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року у справі №214/7646/13-ц задоволено заяву ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено стягувача за виконавчим листом №214/7646/13-ц, по справі №214/7646/13-ц, за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в особі ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником в особі ТОВ «Укрдебт Плюс».
23 січня 2025 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано дублікат виконавчого листа по справі №214/7646/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором щодо стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2018 року у розмірі 927 523 грн. 06 коп. та понесені судові витрати у сумі 1 147 грн. 00 коп.
Згідно довідки про заборгованість, згідно виконавчого листа Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11325231000 від 31.03.2008 року у розмірі 927 523 грн. 06 коп., яка видана директором ТОВ «Укрдебт Плюс» Мацкевич А. №б/н від 28.03.2025 року, у період з 07 листопада 2019 року по 23 лютого 2022 року коштів у рахунок погашення заборгованості не надходило. Попереднім кредитором не повідомлялось про сплату боргу за виконавчим листом за період з 18 червня 2015 року по 07 листопада 2019 року. Станом на 23.02.2022 року, залишок заборгованості склав 927 523 грн. 06 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що, у разі невиконання вказаного рішення суду, зобов'язання відповідачів не є припиненими, а відтак, позивач має право на передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, які підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, суд вважав, що позивачем ТОВ «Укрдебт Плюс» не долучено до матеріалів позовної заяви жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження існування розміру заборгованості, на яку нараховують штрафні санкції, станом на дату звернення до суду з даним позовом. При цьому, суд не прийняв до уваги довідку, що видана ТОВ «Укрдебт Плюс» за вих. №б/н від 28.03.2025 року, оскільки така видана самим же позивачем та відображає відомості станом на 23 лютого 2022 року та тільки щодо боржника ОСОБА_1 . Відомостей щодо інших боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо стадії виконавчих проваджень відносно боржників.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11325231000 від 31 березня 2008 року, поручителями за яким є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , утворилась заборгованість в розмірі 927 523 грн. 06 коп., яка стягнута солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року у справі №214/7646/13-ц.
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника та поручителів, як солідарних боржників, перед банком та його порушення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням у 2015 році рішення про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11325231000 від 31 березня 2008 року, зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, ані позичальником - ОСОБА_1 , ані поручителями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не наданно суду доказів того, що на момент звернення кредитора до суду з даним позовом вищезазначене грошове зобов?язання виконано
Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
При цьому, колегія суддів погоджується з визначенням розміру сум, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язань на підставі статті 625 ЦК України, який не спростовано відповідачами, як і не надано ними власного розрахунку такої заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача ТОВ «Укрдебт Плюс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 21 130,48 грн. (а.с. 26, 74, 109), що відповідає розміру визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто по 7 043,50 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»три відсотка річних за прострочення виконання зобов'язань, за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, у розмірі 137 908 гривень 70 копійок та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язань, за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, у розмірі 474 569 гривень 19 гривень, а всього 612 477 (шістсот дванадцять тисяч чотириста смдесят сім) гривень 89 (вісімдесят дев?ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»судові витрати у справі у розмірі 7 043 (сім тисяч сорок три) гривні) 50 (п?ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»судові витрати у справі у розмірі 7 043 (сім тисяч сорок три) гривні) 50 (п?ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»судові витрати у справі у розмірі 7 043 (сім тисяч сорок три) гривні) 50 (п?ятдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: