Провадження № 11-кп/803/3550/25 Справа № 185/3339/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_8 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 03 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041370000065, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: м.Павлоград Дніпропетровської
області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_6 та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів до 01 січня 2026 року включно.В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю відмовлено.
Своє рішення судмотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Вважає, що зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено. Зауважив також, що в Україні діє воєнний стан.Суд дійшов висновку, що ризики впливу на свідків, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення продовжують існувати, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не будуть достатніми для їх запобігання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та винести нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти наступні обов'язки: не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду цілодобово; прибувати за кожним викликом прокурора або суду; не відлучатися з м. Павлограда Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; носити електронний засіб контролю.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та несправедливою по відношенню до обвинуваченого, прийнята з порушенням чинного законодавства України. Зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 було застосовано ухвалою слідчого судді 13.01.2025 року, який в подальшому продовжувався не менше 5 разів. Вказує, що кожного разу сторона обвинувачення звертаючись до суду з ідентичними клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 постійно вказує на наявність лише ризиків - переховування від суду, вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, при цьому, змінює лише дату клопотання, а текст клопотання залишається незмінним. Вважає, що дані обставини свідчать про формальний підхід сторони обвинувачення до порядку продовження запобіжного заходу. Зауважує, що ОСОБА_7 , перебуваючи під вартою, зробив висновки щодо своєї подальшої поведінки і опинившись на свободі не буде переховуватись від суду, не буде впливати на потерпілого та свідків, не вчинить нового злочину. Звертає увагу, що обвинувачений до моменту затримання постійно проживав у м. Павлограді, має родину.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , мотивуючи свою позицію тим, що лише запобіжний захід в вигляді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим може бути прийнято спроби переховування від суду, впливати на свідків, а також вчинення іншого кримінальне правопорушення, тому вважає застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільним.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого злочину, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання - судом не встановлено.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті є реальним.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_7 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні даного злочину в період іспитового строку.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_7 не має постійного місця роботи, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Крім того, апеляційний суд враховує, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосуванням запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо позитивних характеризуючих даних обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи під вартою, зробив висновки щодо своєї подальшої поведінки і опинившись на свободі не буде переховуватись від суду, не буде впливати на потерпілого та свідків, не вчинить нового злочину, до моменту затримання постійно проживав у м. Павлограді, має родину, не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності, до того ж не зменшують наявних ризиків.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах, у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4