Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1270/25
Провадження № 2-а/273/32/25
11 грудня 2025 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., за участі секретаря судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови від 26.07.2025 року серії ЕНА №5323540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі
ОСОБА_1 звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови від 26.07.2025 року серії ЕНА №5323540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що за обставин зазначених у постанові 26.07.2025 о 22 год. 34 хв. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не рухався транспортним засобом взагалі. Поліцейські жодним чином у вказаний час не зупиняли транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому, ОСОБА_1 не може вважатися суб'єктом правопорушень згідно оскаржуваної постанови. Сама подія відбувалась за адресою Биківське шосе селища Довбиш за 300-400 метрів до межі населеного пункту селище Довбиш, оскаржувана постанова була складена також за даною адресою, що прямо суперечить інформації зазначеній в постанові. Зазначає, що поліцейський Рибак С.О. взагалі не розглядав справу про адміністративне правопорушення згідно порядку визначеного розділом ІІІ Наказу №1395 від 07.11.2015 року та глави 22 КУпАП, що в подальшому призвело до неможливості реалізувати позивачем клопотання про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є суттєвий порушенням прав позивача.
Разом з тим, поліцейським було інкриміновано ОСОБА_1 порушення ПДР передбаченого п. 31.4.7.ї - відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил. Однак, даний пункт ПДР не міг бути інкримінований ОСОБА_1 з тієї причини, що дане правило стосується водіїв транспортних засобів, які перевозять великогабаритний, великоваговий або небезпечний вантаж. За вказаних обставин у оскаржуваній постанові, на кузові автомобіля ОСОБА_1 був відсутній жоден із вищеперелічених вантажів.
Крім того, навіть якби поліцейськими було б виявлено несправність задніх габаритних ліхтарів на транспортному засобі ОСОБА_1 , слід було керуватися п. 31.5 ПДР - у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 («і»; «д» - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги. Тобто, у даній ситуації відсутня об'єктивна сторона інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП за порушення п. 31.4.7.Ї ПДР, а тому поліцейський Рибак С.О. передчасно дійшов висновку про можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та протиправно виніс оскаржувану постанову.
Враховуючи наведене, просить скасувати постанову серії ЕНА № 5323540 від 26.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та вказує, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, -поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 Інструкції).
Зі змісту постанови вбачається, що 26.07.2025 року о 22 год. 34 хв. по вул. Орсівській, в с-щі Довбиш, Звягельського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Navara», номерний знак НОМЕР_1 , в якого в темну пору доби не освітлювались задні габаритні вогні, чим порушив п. 31.4.7 ї Правил дорожнього руху України. У зв'язку з порушенням вищевказаних норм, поліцейським СРПП Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Рибаком Сергієм Олександровичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданому до суду відзиві просить розглядати справу без його участі, в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив, що постановою серії ЕНА №5323540 від 26.07.2025 року винесеною поліцейським Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Рибаком Сергієм Олександровичем було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень), за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що 26.07.2025 року о 22 год. 34 хв. в селищі Довбиш по вулиці Орсівській Звягельського району Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Navara» з д. н. з. НОМЕР_2 в якому в темну пору доби не освітлювалися задні габаритні вогні, чим порушив п. 31.4.7.Ї. ПДР - порушення експлуатації ТЗ відсутні або несправні фари і задні габарити ліхтарі в ТЗ, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ч. 1ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як слідує з підпункту 31.4.3. пункту 31.4. ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, поліцейський на зміст підпункту 31.4.7 ї в ПДР України, зазначає про порушення в темну пору доби не освітлювались задні габаритні вогні, однак складає постанову у зв'язку з тим, що відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил, що суперечить один одному.
Згідно з оскаржуваною постановою позивач керував транспортним засобом, у якому не горіли задні габарити, що є порушенням п.31.6.б ПДР, де зазначено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Тобто працівники поліції не вірно вказали пункт Правил дорожнього руху.
Окрім цього, пунктом 2.3 (а) ПДРУкраїни передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Згідно п. 31.1ПДРУкраїни, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.5 ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Встановлене відповідачем в діях позивача порушення не відповідає жодному з підпунктів 31.4.3. ПДР України.
Таким чином обставини, зазначені у постанові, яку оскаржує позивач, не відповідають переліку несправностей транспортного засобу, керування яким за їх наявності заборонено.
В даному випадку працівники поліції, які виявили під час руху позивача несправність освітлювального приладу мали право обмежити рух транспортного засобу для перевірки технічного стану та вияснити наявність події адміністративного проступку. Виявлена несправність транспортного засобу з освітлення задніх габаритних вогнів під час руху на переконання суду не є адміністративним проступком, а приводом для усунення цих недоліків на місці зупинки транспортного засобу.
Суб'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, є наявність умислу, тобто водій повинен усвідомлювати, що він здійснює рух транспортним засобом за наявності певних несправностей транспортного засобу, в тому числі, роботи ліхтарів габаритних вогнів та стоп сигналів.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, відеозапис на місці вчинення правопорушення під час його вчинення та розгляду справи, фотографії з місця вчинення правопорушення, покази свідків, тощо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови відповідач притягнув до адміністративної відповідальності позивача за те, що водій керував транспортним засобом, у якого в темну пору доби не працювали задні габаритні ліхтарі.
Той факт, що габаритні вогні не горіли в момент зупинки транспортного засобу дійсно підтверджуються долученими до відзиву відеозаписами.
Проте, суд звертає увагу, що норми КУпАП передбачають відповідальність за умисний характер дії водія, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд зазначає, що відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП в разі порушення п.п. «б», п.31.6 Правил дорожнього руху настає, лише в разі виявлення факту умисної дії, в результаті якої у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості водій свідомо допустив непрацездатність ламп фар чи задніх габаритних ліхтарів, яка унеможливлює згідно ПДР подальшу експлуатацію транспортного засобу. Тут треба зазначити, що працівником поліції невірно витлумачено приписи ПДР з огляду на наступне.
По-перше, дизпозиція ч.1 ст.121 КУпАП наголошує: керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. В даному випадку, мова йде про несправності, при яких заборонено саме експлуатацію транспортного засобу. Вичерпний перелік таких несправностей перелічено у пункті 31.4 ПДР зі всіма його підпунктами, одним з яких є підпункт 31.4.3 під назвою «Зовнішні світлові прилади», в якому чітко зазначено заборону експлуатації т/з при наявності наступного переліку несправностей:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Перелік несправностей стосовно заборони експлуатації вичерпний. Інспектор, при цьому, застосовує підпункт 31.4.3 ПДР, який не забороняє подальшу експлуатацію.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України (ч. 2ст. 251 КУпАП України).
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Таким чином, з цієї правової норми та правового висновку Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 (заява N 16437/04), «Берктай проти Туреччини» від 01.03.2001 (заява 22493/93), «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 ( заява 263/2859/21), неодноразово вказує. що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення « за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 (серія А, № 25), «Коробов проти України» від 21.10.2011 року (Заява № 39598/03), Європейський суд з прав людини зазначає що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснуванням достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП, не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові, відповідачем не надано.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача проведений без дотримання законодавчих вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Обов'язок доказування вини у справах про адміністративне правопорушення та доведення правомірності прийнятого рішення покладено на відповідача. Однак доказів правомірності прийнятої постанови відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, відсутність достатніх доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень, обґрунтування вини сформовано на доказах, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Однак, аналізуючи вищенаведені законодавчі акти та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не подав належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було накладено на позивача адміністративне стягнення за ч.1 ст.121 у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасувати, провадження у справі закрити.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови від 26.07.2025 року серії ЕНА №5323540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови від 26.07.2025 року серії ЕНА №5323540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5323540 від 26.07.2025 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . за ч. 1 ст. 121 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 605,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Бєлкіна Д.С.