8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3779/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
при секретарі судового засідання Корнух В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1)
до Комунального підприємства «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» Лозівської міської ради Харківської області (64621, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Краснопавлівка, Мікрорайон, буд.16)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить:
- Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» суму заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 за період серпень 2025 року - вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн, 36 238,76 грн.- пені, 3 503,98грн - три проценти річних, а всього: 691 165,79 грн.;
- Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» судові витрат з оплати судового збору в сумі 8 293,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 щодо оплати послуги з розподілу природного газу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3779/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 17 листопада 2025 року о 11:00.
11.11.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника за вх. № 26235.
12.11.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 26265 та вх. № 26272.
12.11.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 26277.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 відкладено підготовче засідання на "01" грудня 2025 р. о 14:00 год.
26.11.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника за вх. № 27538.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "08" грудня 2025 р. о 14:45 год.
В призначене судове засідання 08.12.2025 учасники справи своїх представників не направили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Разом з цим, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Харківської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (далі - Оператор , позивач) - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глави І розділ 1 Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023.
Таким чином, відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору Оператор зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).
Тариф на послуги розподілу природного газу для ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ позивача встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Оператор зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора на розрахунковий календарний рік.
Позивачем, на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРМ, у Акті приймання передачі природного газу №10513 від 30.09.2024 було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 1 636 741,32 м3, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 136 395,11 м3 (1 636 741,32: 12 = 136 395,11 м3).
Однак, як стверджує позивач, відповідачем не виконуються у повному обсязі та своєчасно обов'язки із оплати послуг розподілу природного газу. Зокрема, Відповідачем не виконується встановлений типовим договором розподілу природного газу обов'язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора . Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та до п. 6.8 договору надання Оператором послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На виконання вимог Кодексу ГРМ та договору, сторонами було складено у 2025 році наступні акти наданих послуг за період стягнення заборгованості:
1) Акт №УХФ00014075 від 31.08.2025, відповідно до якого у серпні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 136 395.09 м3 природного газу, вартість послуг склала 325 711,48 грн. (136 395.093 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 325 711,48 грн);
2) Акт №УХФ00016203 від 30.09.2025, відповідно до якого у вересні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 136 395.13 м3 природного газу, вартість послуг склала 325 711,57 грн. (136 395.13 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 325 711,57 грн);
Всього за період серпень-вересень 2025 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму: 651 423,05 грн з урахуванням ПДВ (325 711,48+325 711,57).
Отже, Позивач стверджує, що ним у повному обсязі виконано зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу. Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень, однак відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату за фактично розподілений газ на загальну суму 651 423,05 грн.
Окрім того, позивач звертає увагу, що Відповідачем тривалий час порушуються умови типового договору розподілу природного газу відносно строків оплати. В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/1717/25 за участі тих самих сторін з приводу стягнення заборгованості за період травень 2024 - квітень 2025, а також справа №922/2842/25 щодо стягнення заборгованості за період травень-липень 2025.
Також, 09.10.2025 на адресу відповідача була направлена претензія (вих. № ХФ/100/4-8948-25 від 06.10.2025) на оплату суми заборгованості, але оплати на рахунок позивача не надходили.
Між сторонами підписаний акт звірки станом 11.09.2025, однак в добровільному порядку відповідач не оплатив вартість послуги розподілу природного газу.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем не виконано зобов'язання за Договором розподілу природного газу 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 в частині оплати вартості послуги розподілу природного газу за період серпень 2025 року - вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн.
Зважаючи на прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 36 238,76 грн та 3% річних у сумі 3 503,98 грн.
Вказані обставин стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 за період серпень 2025 року - вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн, 36 238,76 грн.- пені, 3 503,98грн - три проценти річних, а всього: 691 165,79 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494.
Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).
Кодекс ГРМ визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРМ).
Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Судом встановлена наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу відповідно до заяви-приєднання № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023. Доказів про розірвання даного договору матеріали справи не містять.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 525, ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати, але остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в період серпень-вересень 2025 року позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 651 423,05 грн., про що свідчать акти наданих послуг (Акт №УХФ00014075 від 31.08.2025 на суму 325 711,48 грн., Акт №УХФ00016203 від 30.09.2025 на суму 325 711,57), які підписані відповідачем без зауважень.
Також між сторонами підписано Акт звірки № 807 взаємних розрахунків по стану за період 01.08.2024-11.09.2025.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, внаслідок чого, за відповідачем рахується заборгованість з оплати вартості послуги розподілу природного газу за період серпень-вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період серпень-вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн. матеріали справи не містять. При цьому, відповідачем не спростовується існування заборгованості в зазначеній сумі.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період серпень 2025 року - вересень 2025 року не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині примусового стягнення з відповідача 651 423,05 грн. основного боргу за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 36 238,76 грн (за період з 01.08.2025 по 20.10.2025) та 3% річних у сумі 3 503,98грн (за період з 01.08.2025 по 20.10.2025). До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок вказаних нарахувань.
Перевіривши правильність нарахування пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 36 238,76 грн та 3% річних у сумі 3 503,98грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом із тим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення позивачем пені на 99%. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 551 ЦК України.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач посилається на скрутний фінансово - економічний стан, зокрема те, що КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" є підприємством житлово-комунального господарства, яке надає послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення споживачам різних категорій. З початку опалювального періоду 2023/2024 років, відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №896 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» (далі - Постанова №812), КП «Тепловодосервіс» придбавало природний газ у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на умовах, визначених Постановою №812. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2025 р. № 1267, дію Постанови №812 продовжено до 31 березня 2026 р. Постанова № 812 визначає механізм розщеплення коштів виробника теплової енергії та їх використання через казначейські рахунки шляхом встановлення чіткої пропорції розподілу коштів на рахунках підприємства: 65% коштів, що надійшли з поточних банківських рахунків КП «Тепловодосервіс», гарантовано перераховуються на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», і лише 35% коштів залишаються для потреб підприємства на небюджетному казначейському рахунку.
Також відповідач вказує, що КП «Тепловодосервіс» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 14570/25/10-23 від 31.08.2023 року. Оскільки, КП «Тепловодосервіс» не в змозі самостійно здійснювати погашення заборгованостей, Лозівською міською радою Харківської області частково надається допомога на погашення заборгованості шляхом спрямування фінансової підтримки на безповоротній основі на здійснення фінансово-господарської діяльності комунальному підприємству «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області на часткове погашення заборгованості за минулий бюджетний період. Також КП «Тепловодосервіс» має податковий борг, сума якого станом на 11.11.2025 становить 1 976 300,68 грн.
Крім того, відповідач вказує, що найголовнішою обставиною, яка безпосередньо вплинула на виконання договірних зобов'язань за договором розподілу природного газу, є те, що у Відповідача наявна невідшкодована державою заборгованість з різниці в тарифах, яку на теперішній час затверджено у розмірі 18 689 360,00 грн. Відповідно до офіційної відповіді Міністерства розвитку громад та територій України наразі у державному бюджеті не передбачено кошти для компенсації заборгованості з різниці в тарифах на 2024 та 2025 роки.
Крім цього, відповідач зазначає, що перебуває у зоні можливих бойових дій відповідно до наказу Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», у зв'язку із близькістю лінії фронту та можливими повітряними атаками на майно споживачі категорії населення не здійснюють або здійснюють частково оплату за житлово-комунальні послуги.
Відповідач зауважує, що КП «Тепловодосервіс» не ігнорувало заборгованість в цілому, а здійснювало платежі по мірі своїх можливостей і наявності коштів на рахунку.
В свою чергу, позивач заперечує проти зменшення розміру пені та зазначає, що нарахована Позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищує його. Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 551 Цивільного кодексу України.
Позивач вважає, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені. Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору. Позивач також є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, зокрема забезпечує безперебійне та безпечне функціонування об'єктів газових мереж та обладнання. Надання послуг Відповідачем є «похідним» від послуг з розподілу природного газу, які надаються Позивачем, оскільки здійснення господарської діяльності Відповідачем знаходиться у прямій залежності від роботи газорозподільних мереж, так як саме з газорозподільної системи Позивача надходять до Відповідача обсяги природного газу, які останній використовує у своїй діяльності. Позивач під час воєнного стану докладає усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності. В той же час, систематичне порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині оплати послуг Оператора ГРМ негативно впливає на результати господарської діяльності Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». До того ж пеня складає приблизно незначний відсоток від суми заборгованості, що не можна вважати значним перевищенням розміру збитків.
Зважаючи на вищенаведені доводи сторін та надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданої послуги, суд приймає до уваги принцип свободи договору. За підрахунком суду пеня складає майже 5,56 % від суми заборгованості (651 423,05 грн) та узгоджується зі справедливістю, добросовісністю та розумністю, які відповідно до статей 3, 509 ЦК України є не тільки одними із засад цивільного законодавства, а й підґрунтям для формування й виконання зобов'язань для учасників правовідносин. З огляду на невеликий розмір нарахованої пені, суд вважає, що така відповідальність є справедливою для боржника, відтак, підстави для її зменшення відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У поданому відзиві відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення на строк 1 рік з дня ухвалення такого рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 ГПК України).
Згідно зі статтею 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вищезазначеними нормами процесуального права встановлено певні межі діяльності суду - право суду вирішувати питання стосовно розстрочення виконання рішення та обов'язок суду розстрочити таке рішення, у разі наявності на те підстав, не більше чим на один рік з дня ухвалення такого рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Разом з цим, суд зазначає, що викладені Відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими та не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання.
Суд приймає до уваги, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому Позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Крім того, відповідачем не наведено графіку погашення заборгованості, що позбавляє суд самостійно визначити періоди та суми погашення, з огляду на відсутність самостійно встановити дійсну можливість відповідача провести розрахунок із позивачем у той чи інший строк.
Також відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде здійснювати погашення заборгованості.
А отже, оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення суду, а тому відмовляє у відповідному клопотанні відповідача.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 8 293,99 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» Лозівської міської ради Харківської області (64621, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Краснопавлівка, Мікрорайон, буд. 16, код ЄДРПОУ 37346355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Харківської філії «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) суму заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 за період серпень 2025 року - вересень 2025 року в сумі 651 423,05 грн, 36 238,76 грн.- пені, 3 503,98грн - три проценти річних, а всього: 691 165,79 грн.; судові витрати з оплати судового збору в сумі 8 293,99 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Харківської філії «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254).
Відповідач: Комунальне підприємство «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» Лозівської міської ради Харківської області (64621, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Краснопавлівка, Мікрорайон, буд. 16, код ЄДРПОУ 37346355).
Повне рішення складено "15" грудня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/3779/25