10 грудня 2025 рокуСправа № 921/476/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання: Бацько Р.Є.
розглянув заяву від 14.11.2025 року (вх.№8064 від 17.11.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН", адвоката Бачинської Наталії Орестівни про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Приватного підприємства "ВЕСТХІМ" (76000, Івано-Франківськ, вул. Юності, 62А)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр ВІАСАН" (46008, м. Тернопіль, вул. Медова, 12)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсними рішення загальних зборів. скасування відомості щодо реєстрації змін до статутного капіталу
За участю представників від:
Заявника: Бачинська Наталія Орестівна, адвокат
Позивача: не з'явився
Суть справи:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Приватного підприємства "ВЕСТХІМ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" про визнання недійсними рішення загальних зборів, скасування відомості щодо реєстрації змін до статутного капіталу .
Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
17.11.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН", адвокат Бачинська Н.О. через систему "Електронний суд", подала заяву (вх.№8064) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд вирішити питання щодо компенсації витрат у зв'язку з необґрунтованими діями позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).
Згідно ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду від 17.11.2025 подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" заяву (вх.№8064 від 17.11.2025) призначено до розгляду в судовому засіданні 03.12.2025 та запропоновано Приватному підприємству "ВЕСТХІМ" у строк до 03.12.2025 надати письмові заперечення щодо заяви.
За клопотанням представника ПП "ВЕСТХІМ", ухвалою від 03.12.2025, розгляд заяви відкладено на 10.12.2025.
Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" в судовому засіданні 10.12.2025 заяву підтримала у повному обсязі. В обґрунтування заяви надала суду копію рахунку-фактури № 18-08/2025 від 18.08.2025 року; копію платіжної інструкції № 33 від 18.08.2025 року та копію акта приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2025 року.
Позивач участь повноважного представника у судове засідання 10.12.2024 не забезпечив. Водночас заявою від 02.12.2025 (вх.№8008 від 03.12.2025) просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що ст.129 ГПК не передбачено розподілу судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду.
Також зауважив, що позивач був змушений подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду через зайнятість представника позивача у іншій справі. Судом було відхилене клопотання щодо відкладення розгляду справи та закрито підготовчого засідання. Дана обставина унеможливила подання заяви про збільшення позовних вимог яку мав намір подати позивач.
Просить суд відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр ВІАСАН" (вх.№8064 від 17.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України вказано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Такими заявами відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України є, зокрема відзив на позовну заяву.
Відповідачем орієнтовний розрахунок суми судових витрат наведено у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що витрати які поніс та очікує понести судові витрати пов'язані із розглядом справи в розмірі 93 600 грн.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Справа №921/112/24 розглядалась за правилами загального позовного провадження.
Як вже зазначалось ухвалою суду від 17.11.2025 у справі №921/476/25 позовну заяву залишено без розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" просить стягнути 93 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення судових витрат відповідачем долучено наступні докази:
- договір про надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2025;
- ордер серії ВО №1113926;
- платіжну інструкцію №33 на суму 46 800 грн;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2025;
- рахунок-фактура №18-08/2025 від 18.08.2025.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21).
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач зазначив розмір витрат на правову допомогу.
Клопотання про стягнення судових витрат подано в межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України.
Частина 5 ст.130 ГПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 ГПК України) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч.5 ст.130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).
Верховний Суд зазначав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Водночас, підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено три позовних вимог та сплачено судовий збір як за три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Таким чином, понесення витрат на правову допомогу відповідача було виправданим та необхідним, оскільки адвокат вчиняв дії на спростування позиції позивача, що відповідає принципу змагальності судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідача. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У зв'язку з наведеним безпідставними є посилання позивача на ст.129 ГПК України, якою не передбачено розподілу судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду.
Суд відхиляє і доводи позивача про те, що підприємство змушене було подати заяву про залишення позову без розгляду по причині зайнятості його представника у іншій справі та відхилення судом клопотання щодо відкладення розгляду справи. Дана обставина в подальшому призвела до закриття підготовчого засідання. Що в подальшому унеможливило подання заяви про збільшення позовних вимог яку мав намір подати позивач.
Суд звертає увагу Позивача, що він не позбавлений права забезпечити участь іншого представника в судовому засіданні.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Суд зазначає, що вартість послуг за надання правової допомоги визначений у Договорі від 13.08.2025 у розмірі 93 600,00 грн.
Водночас, як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2025 вартість останніх складає 46 800 грн. Платіжна інструкція №33 свідчить про їх оплату.
Таким чином, розмір підтверджених судових витрат складає 46 800 грн.
Як визначено ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст..79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи викладене вище в сукупності, оцінюючи подані до заяви докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 16, 20, 73-86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -
1.Заяву задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Вестхім", Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 62А (код 19394119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан", м. Тернопіль, вул. Медова, буд. 12 (код 40897236) - 46 800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн. судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 15 грудня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко