вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2147/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/2147/25
за позовом: Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 38)
в інтересах держави в особі
позивача: Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15)
до відповідача: Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» (08159, Київська обл., Фастівський р-н, с. Гатне, вул. Валовня Карпа, буд. 18/1, кВ. 25)
про стягнення 4521281, 58 грн.
за участю представників:
від прокурора: Младаневич З.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» про стягнення 4521281, 58 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
08.07.2025 через систему “Електронний суд» від прокурора надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 15.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2025 о 10:00. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Білоцерківської міської ради за наявними у справі матеріалами. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.08.2025 відкладено підготовче засідання на 04.09.2025 о 11:30.
Ухвалою суду від 04.09.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/2147/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025 о 10:45.
16.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Білоцерківської міської ради за наявними у справі матеріалами. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.10.2025 судом оголошено перерву до 13.11.2025 о 10:00.
Ухвалою суду від 16.10.2025 повідомлено Білоцерківську міську раду та Приватне підприємство “Білоцерківбудінвест» про те, що судове засідання у справі №911/2147/25 відбудеться 13.11.2025 о 10:00.
В судове засідання 13.11.2025 з'явився прокурор.
Представники сторін у судове засідання 13.11.2025 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, сторін було належним чином повідомлено про розгляд справи №911/2147/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Про хід розгляду справи відповідачі також могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" №3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію прокуратури та позивача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області під час виконання визначених у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повноважень встановлено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у бюджетній сфері за фактом невиконання замовником будівництва зобов'язання щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).
Так, прокуратура зазначає, що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Приватному підприємству «Білоцерківбудінвест» (далі -відповідач, замовник) надано дозвіл на виконання будівельних робіт від 17.08.2018 №КС112182290271 за об'єктом «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3 мікрорайон житлового масиву «Роток»)». На підтвердження вказаних обставин прокуратурою долучено до матеріалів справи копію відповідного дозволу.
Прокурор в позові зазначає, що будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:002:0018 з цільовим призначенням: 02.07 для іншої житлової забудови, площею 0, 7807 га.
Прокурор наголошує на тому, що відповідно до Акта готовності об'єкта до експлуатації, створеного ПП «Білоцерківбудінвест» 02.04.2021, будівництво багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток»), віднесено за класом наслідків до СС2, за кодом об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до 1122.1 «Будинки багатоквартирні масової забудови». Прокурором долучено до матеріалів справи Акт готовності об'єкта до експлуатації від 02.04.2021.
Згідно п. 5 вказаного Акта готовності об'єкта до експлуатації будівельні роботи виконано у строки: початок робіт - серпень 2018 року, закінчення робіт - лютий 2021 року.
На підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради замовнику ПП «Білоцерківбудінвест» 16.04.2021 видано сертифікат №КС122210402475, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток»). Вказаний сертифікат №КС122210402475 від 16.04.2021 прокуратурою долучено до матеріалів справи.
Прокурор зазначає, що згідно інформації Білоцерківської міської ради, викладеної у листах від 16.04.2025 №1559/01-07, від 21.05.2025 №2033/01-11, упродовж будівництва багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток») замовником з міською радою договір про пайову участь не укладено. Вказані листи прокуратурою долучено до матеріалів справи.
Прокурор в позові наголошує на тому, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт будівництво об'єкта розпочалося до 01.01.2020, тобто до набрання чинності як Законом №132-ІХ в цілому, так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 розділу І Закону №132-ІХ, замовник зазначеного будівництва був зобов'язаний у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта та очікувати від міської ради відповідного розрахунку та примірника договору.
Натомість, ПП «Білоцерківбудінвест», як замовник будівництва, до Білоцерківської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався, відповідно такий договір між сторонами не укладався, та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались, що свідчить про порушення останнім норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020 була чинною.
Прокурор вказує, що враховуючи, те що у даній справі будівництво об'єкту розпочате до 01.01.2020, абз. 2 п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених пп. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Проте, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, ПП «Білоцерківбудінвест» до Білоцерківської міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звернувся.
На думку прокуратури, невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі, у зв'язку з будівництвом об'єкта до введення його в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.
За розрахунком прокуратури, у зв'язку з прийняттям в експлуатацію багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3 мікрарайон житлового масиву «Роток») загальний розмір пайової участі ПП «Білоцерківбудінвест» становить 3 284 117, 88 грн.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем пайову участь, з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних, не сплачено. Відповіді на спрямовану відповідачу Білоцерківською міською радою претензію від 10.04.2025 №1472/01-07 про необхідність звернення до міської ради для отримання розрахунку пайової участі та її сплати матеріали справи не містять. Вказану претензію прокуратурою долучено до матеріалів справи.
Вказане вище стало підставою для звернення Білоцерківської окружної прокуратури до суду з позовною заявою, в якій остання просить суд стягнути з Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» на користь Білоцерківської міської ради 3 284 117, 88 грн. пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Біла Церква, 942 402, 88 грн. інфляційних втрат та 294 760, 82 грн. трьох процентів річних за користування грошовими коштами.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані прокуратурою докази, а також заслухавши пояснення прокурора у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Станом на дату початку виконання будівельних робіт відповідачем (серпень 2018 року) щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток») статтею 40 Закону закріплювався обов'язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 2, 3 ст. 40 Закону).
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (ч. 1 ст. 40 Закону).
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону (в редакції станом на серпень 2018 року) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є:
1) розмір пайової участі;
2) строк (графік) сплати пайової участі;
3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
При цьому, Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23).
Водночас, на момент завершення будівництва багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток») та до моменту прийняття його в експлуатацію 16.04.2021 (дата сертифіката №КС122210402475 від 16.04.2021) статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 (далі Закон №132-ІХ). Вказані зміни набули чинності з 01.01.2020 відповідно до підп. 2 п. 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020, передбачений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Водночас, частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання; установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 3, 4 ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ).
У постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
При цьому, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Аналогічні правові висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №909/1402/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.
Передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва був впроваджений законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож, враховуючи вимоги пунктів 3, 4 частини 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
З аналізу вказаного вище випливає, що обов'язок відповідача в частині сплати коштів пайової участі за будівництво багатоквартирного житлового комплексу, об'єктів соцкультпобуту з улаштуванням майданчика для відпочинку мешканців житлової групи по вул. Леваневського, в районі будинку №47/1 (3-й мікрорайон житлового масиву «Роток»), виник з моменту початку будівельних робіт, а саме в серпні 2018 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відтак, строк внесення коштів пайової участі відповідачем сплинув з дати видачі сертифіката №КС122210402475, а саме з 16.04.2021.
За встановлених судом обставин, відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інфраструктури м. Біла Церква, Київської області, шляхом перерахування до місцевого бюджету означеного населеного пункту коштів пайової участі.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 року справі №910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що "пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються" (пункт 8.51); "слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації" (пункт 8.55).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX встановлено розмір та порядок перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Прокурором здійснено розрахунок суми пайової участі станом на 16.04.2021. Так, розмір пайової участі щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу становить 3 013 257, 87 грн. (11 400, 9 кв.м (загальна площа квартир) х 13 215, 00 грн. (опосередкована вартість спорудження житла) х 2% вартості будівництва об'єкта = 3 013 257, 87 грн.), які суд вважає правомірно і правильно нарахованими.
Водночас, разом з житловим будинком по вул. Леваневського, буд. 47/1 в м. Біла Церква, згідно даних Акта готовності об'єкта до експлуатації відповідачем збудовано нежитлові приміщення та споруди - вбудовано нежитлові приміщення загальною площею 701, 3 кв.м., у зв'язку з чим сума пайової участі, належна до сплати за вказані нежитлові приміщення, визначається із розрахунку 4% від загальної кошторисної вартості.
Згідно Акта готовності об'єкта до експлуатації загальна площа будівлі становить 14 712,5 кв.м. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 142 058 607, 00 грн.
Відтак, виходячи з зазначених відомостей, розмір пайової участі за будівництво вбудовано-прибудованих приміщень у складі багатоповерхового житлового будинку по вул. Леваневського, 47/1 в м. Біла Церква вірно визначено прокуратурою та становить 270 860, 01 грн. (142 058 607, 00 грн.: 14 712, 5 кв.м. х 701, 3 кв.м. х 4% = 270 860, 01 грн.).
За таких обставин, позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» про стягнення пайової участі у загальному розмірі 3 284 117, 88 грн. (3 013 257, 87 грн.+ 270 860, 01 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З підстав порушення строків виконання грошового зобов'язання прокурор заявив до стягнення з відповідача 294 760, 82 грн. трьох процентів річних та 942 402, 88 грн. інфляційних втрат. Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат виконано прокуратурою за загальні періоди з 17.04.2021 по 23.02.2022 та з 12.04.2023 по 30.05.2025 на загальну суму заборгованості у розмірі розмірі 3 284 117, 88 грн.
Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №925/683/21 вбачається, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перевіривши надані прокурором розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги прокуратури про стягнення 294 760, 82 грн. трьох процентів річних та 942 402, 88 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Прокуратурою доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати пайової участі. Натомість, відповідач заявлених до нього вимог не спростував.
Судові витрати прокуратури зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Приватне підприємство “Білоцерківбудінвест».
У судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» (08159, Київська обл., Фастівський р-н, с. Гатне, вул. Валовня Карпа, буд. 18/1, кВ. 25, код ЄДРПОУ 33679403) на користь Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, код ЄДРПОУ 26376300) грошові кошти у розмірі 3 284 117 (три мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 88 коп., три проценти річних у розмірі 294 760 (двісті дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 82 коп. та інфляційні втрати у розмірі 942 402 (дев'ятсот сорок дві тисячі чотириста дві) грн. 88 коп., видавши наказ.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Білоцерківбудінвест» (08159, Київська обл., Фастівський р-н, с. Гатне, вул. Валовня Карпа, буд. 18/1, кВ. 25, код ЄДРПОУ 33679403) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 54 255 (п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 15.12.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.