Справа № 466/5264/23 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/1795/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
01 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.
Секретар Іванова О.О.
з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника -адвоката Загвойської О.В., представника відповідача-адвоката Кісіль Р.-В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 466/5264/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Загвойської Оксани Володимирівни на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 серпня 2023 року просила:
поновити строк на оскарження наказу директора Комунальної установи «Журавненська дитяча музична школа» Журавненської селищної ради Львівської області про винесення догани викладачу - інструменталісту ОСОБА_1 від 23.03.2023 №18;
визнати неправомірним і незаконним, і скасувати наказ директора Комунальної установи «Журавненська дитяча музична школа» Журавненської селищної ради Львівської області про винесення догани викладачу - інструменталісту ОСОБА_1 від 23.03.2023 №18;
визнати незаконним та неправомірним наказ директора Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області про звільнення викладача- інструменталіста ОСОБА_1 від 19.04.2023 №16-к і відповідно визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи у КЗ «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області на підставі вказаного наказу та поновити на роботі позивача на посаді викладача- інструменталіста з класу фортепіано у КЗ «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області і прийняти рішення про виплату позивачу ОСОБА_1 , як працівнику, середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.04.2023 до моменту прийняття рішення у справі;
стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням у сумі 10 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 01 вересня 2022 прийнята на роботу у Комунальний заклад «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області на посаду викладача-інструменталіста.
Наказом №16-к від 19.04.2023 її звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вважає, що звільнення з посади проведено з порушенням положень трудового законодавства, неправильно застосовано п. 3 ст. 40 КЗпП України.
У конкретні дні тижня у неї встановлені концертмейстерські години разом з директором школи ОСОБА_2 , однак на початку навчального року остання повідомила позивачу, що у її присутності на уроках поки немає потреби, саме тому вона була відсутня.
Стверджує, що прийнята саме на посаду викладача-інструменталіста з фортепіано, а не на посаду концертмейстера про що прямо зазначено у трудовій книжці та посадовій інструкції. 19 квітня 2023 року вона мала поважні і об"єктивні причини запізнення на робоче місце (зміна місця проживання, не надання їй допомоги в отриманні іншого житла в Журавно, важка хвороба похилого віку матері та необхідність постійного догляду за нею). Ці причини не були вивчені директором музичної школи ОСОБА_2 , була позбавлена можливості подати підтверджуючі документи і пояснення,- тому рішення про її дисциплінарне стягнення 19 квітня 2023 року у виді звільнення з роботи вважає неправомірним і незаконним.
Вона не отримувала наказ №18 від 23.03.2023 про оголошення догани та вважає такий сфальсифікованим відповідачем для отримання формальної підстави для звільнення позивача. Просить поновити строк для оскарження наказу №18 від 23.03.2023, оскільки копію такого отримано 19.05.2024. Незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідачем двічі, що призвело до її неправомірного, незаконного звільнення, - спричинило для неї душевні страждання від несправедливого ставлення до неї, відчуття незахищеності від свавілля посадовців із владними повноваженнями, необхідність знову шукати роботу не в звичному для неї оточенні, маючи доглядати за хворими батьками; причина звільнення зазначена у трудовій книжці позивача під час воєнного стану в Україні спричинить для неї суттєві труднощі із майбутнім працевлаштуванням, - тому їй завдана моральна шкода, на відшкодування якої, відповідач, при задоволенні позову, має сплатити грошову компенсацію.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Поновлено строк на оскарження наказу директора Комунальної установи «Журавненська дитяча музична школа» Журавненської селищної ради Львівської області про винесення догани викладачу - інструменталісту ОСОБА_1 від 23.03.2023 №18. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Загвойська Оксана Володимирівна. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом не було враховано, що відповідачем порушенонорми трудового законодавства, що регулюють порядок і підстави звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України та гарантії прав працівника при притягненні до дисциплінарної відповідальності. Стверджує, що відсутня систематичність, як обов'язкова умова для звільнення за п.3 ч.1 ст.40 К3пП. Суд помилково погодився з оцінкою дій позивачки як систематичного порушення, хоча між єдиною доганою і звільненням минуло менше 1 місяця. Відповідачем було перевищено свої повноваження, поклавши на ОСОБА_1 , не обумовлені умовами договору обов'язки. Звільнення ОСОБА_1 зумовлене її відмовою виконувати роботу концертмейстера, яку їй фактично нав'язав директор, в той час як за трудовим договором вона не зобов'язана була виконувати концертмейстерські функції, - така робота не входила до її посадових обов'язків викладача -інструменталіста.
Вимога відпрацьовувати концертмейстерські години без відповідного оформлення (без внесення зміни до трудового договору чи штатного розпису) була неправомірною, тому ОСОБА_1 правомірно відмовилася від додаткової роботи, що не була передбачена її посадовою інструкцією. Роботодавцем така відмова була розцінена як "невиконання посадових обов 'язків" в зв'язку з чим до неї було застосовано дисциплінарні стягнення.
Застосування звільнення як дисциплінарне стягнення допускається як винятковий захід за грубе порушення трудової дисципліни. Відповідач не врахував пом'якшуючі обставини , а саме, що ОСОБА_1 мала реальні труднощі (відсутність житла близько до роботи, необхідний час для добирання на роботу), сумлінне виконання нею своїх посадових обов'язків.
Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2025 року в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Журавненську селищну раду Стрийського району Львівської області (код ЄДРПОУ - 04374890, адреса: 81780, Стрийський р-н, Львівська обл., селище Журавно, площа Бандери С., будинок 2, ) як засновника Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника -адвоката Загвойської О.В. на підтримання доводів апеляційної скарги,заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача-адвоката Кісіль Р.-В.В., перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено такі обставини.
12.09.2022 року ОСОБА_1 прийнята на посаду викладача-інструменталіста по класу фортепіано в Комунальну установу «Журавненська дитяча музична школа», яку у подальшому перейменовано на Комунальний заклад «Мистецька школа» Журавненської селищної ради, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.122 зворот, т.1).
Наказом №18 від 23.03.2023 викладачу-інструменталісту ОСОБА_1 оголошено догану у зв'язку з систематичним недотриманням робочого графіку. Підстава-1:пояснююча записка ОСОБА_1 від 02.03.2023 року, підстава 2: Акт про неявку на роботу згідно розкладу занять від 23.03.2023 року (а.с.54 т.1) .
02.03.2023 ОСОБА_1 запізнилась на роботу у зв'язку з поганим самопочуттям, про що свідчить пояснювальна записка позивача (а.с.46 т.1).
Відповідно до акту №1 від 23.03.2023 складеного директором КУ «Журавненська дитяча музична школа» ОСОБА_2., викладачем-інструменталістом ОСОБА_3 , директором Журавненського КЗЗСО Цибаком Н.Я, викладач-інструменталіст ОСОБА_1 23.03.2023 не з'явилась для відпрацювання своїх робочих годин, а саме з 10:30 год. по 11:00 год. - концертмейтерські години у викладача ОСОБА_2 (а.с.50 т.1).
Актом №2 від 23.03.2023 складеного директором КУ «Журавненська дитяча музична школа» ОСОБА_2., викладачем-інструменталістом ОСОБА_3 , викладачем-інструменталістом ОСОБА_4 встанолено, що викладач-інструменталіст ОСОБА_1 23.03.2023 відмовилась надавати будь-які письмові пояснення стосовно відсутності на своїх концертмейстерських годинах (10:30 год. - 11:00 год.) (а.с.51 т.1).
Згідно з актом №3 від 24.03.2023 складеного директором КУ «Журавненська дитяча музична школа» ОСОБА_2., викладачем-інструменталістом ОСОБА_3 , викладачем-інструменталістом ОСОБА_4 , викладач-інструменталіст ОСОБА_1 24.03.2023 відмовилась від виконання своїх посадових обов'язків, а саме відпрацювання своїх концертмейстерських годин у викладача ОСОБА_2 згідно свого діючого розкладу (10:00-10:30; 15:00-15:30) (а.с.56 т.1).
Наказом №16-к від 19.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи 21.04.2023 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підстава: Акт про відмову від виконання своїх посадових обов'язків від 24.03.2023 року зареєстрований за №3; Акт про неявку на роботу згідно розкладу занять від 19.04.2023 року , зареєстрований за №4.
Відповідно до акту №4 від 19.04.2023 складеного директором КЗ «Мистецька школа» ОСОБА_2.,викладачем-інструменталістом ОСОБА_3 , викладачем -інструменталістом ОСОБА_5 , 19.04.2023 року викладач-інструменталіст ОСОБА_1 не з'явилась на вівдпрацювання своїх робочих годин, а саме з 10.25 год. по 11.00 год.(концертмейстерські години у викладача ОСОБА_2. без жодних на це підстав. (а.с.62 т.1).
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині визнання скасування та незаконними наказів про накладення на позивачку дисциплінарних стягнень від 23.03.2023 року та від 19.04.2023 року та поновлення на роботі , суд виходив з того, що відповідачем належним чином зафіксовано та доведено порушення позивачкою своїх посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, які мали місце 02.03.2023, 23.03.2023, 24.03.2023 та 19.04.2023. Суд вирішив не брати до уваги посилання позивачки про не покладення на неї обов'язків концертмейстера відповідними наказами, оскільки в судовому засіданні було встановлено що вислів «концертмейстерські години» має формальний характер, оскільки під час так званих «концертмейстерських годин» позивач лише надавала музичний супровід, що безпосередньо віднесено до її компетенції. Ніщо не свідчить про те, що під час «концертмейстерських годин» позивач виконувала функції організатора вистави.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).
При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов'язків без поважних причин.
На вказаному судам наголошено також у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Водночас систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20), від 07 червня 2023 року у справі № 336/9119/21 (провадження № 61-2038св23).
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного(тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків їх не знято і не погашено.
Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції належним чином не оцінив доводи позивачки про те, що до її трудових обов'язків не входило проведення концертмейстерських годин.
Як вбачається з посадової інструкції викладача початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, з якою позивачку було ознайомлено при прийнятті на роботу (а.с.125-126 т.1) до завдань та обов'язків викладача серед іншого входить проводити навчання учнів відповідно до навчального плану, власного поурочного плану і розкладу занять. Дотримуватися Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, інших нормативних стандартів закладу.
У п.4.6 Статуту Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області затвердженого рішенням сесії Журавненської селищної ради 14 липня 2022 року №18-33 (далі Статут) вказано, що педагогічними працівниками школи є директор, заступники директора, викладачі, концертмейстери, методисти (за наявності), інші педагогічні працівники, на яких поширюються умови оплати праці педагогічних працівників.
Пунктом 4.11 Статуту встановлено, що обсяг педагогічного навантаження педагогічних працівників школи встановлюється керівником згідно із законодавством України.
Згідно з ст.22 Закону України «Про позашкільну освіту» норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об'єднань закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, а також педагогічних працівників мистецьких шкіл становить 18 навчальних годин на тиждень. Оплата роботи здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його письмовою згодою.
Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів закладу позашкільної освіти, мистецької школи протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.
Перерозподіл педагогічного навантаження в мистецьких школах у зв'язку з вибуттям або зарахуванням учнів протягом навчального року здійснюється керівником закладу позашкільної освіти.
Розподіл педагогічного навантаження у закладі позашкільної освіти здійснюється його керівником.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про позашкільну освіту» трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.
Інших працівників закладу позашкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу освіти відповідно до законодавства.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
У п.4.11.1 Статуту визначено, що норма годин на одну тарифну ставку викладача та концертмейстера школи становить 18 навчальних годин на тиждень.
Правила внутрішнього розпорядку КУ «Журавненська дитяча музична школа» Журавненської селищної ради містяться на а.с.190-196 т.1. Згідно з п.21 Розділу V для працівників встановлений шестиденний робочий тиждень. Тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього розпорядку або розкладом занять,який затверджується керівником установи за попереднім узгодженням з працівником з додержанням тривалості робочого тижня.
12 вересня 2022 року заступником директора з навчальної роботи затверджено розклад уроків педагогічного працівника ОСОБА_1., який вступив в дію з 12 вересня 2022 року. Згідно з розкладом уроків, тижневе навантаження становить 18 год.,педагогічне навантаження - 14 годин та 4 концертмейстерські години .
Аналіз Розділу 4 Статуту свідчить про те, що у школі передбачені посади викладача та концертмейстера.
Разом з тим, відповідачем, без належного оформлення зазначені посади об'єднані в одну, що не відповідає вимогам статуту та посадовій інструкції з якою була ознайомлена позивачка при прийняті на роботу.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює надану відповідачем копію посадової інструкції викладача(концертмейстера) початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, оскільки при прийнятті на роботу позивач ознайомлена з інструкцією викладача початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів , що відповідає посаді на яку вона була прийнята.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Типовим штатним розписом школи (а.с.185 т.1), який введений в дію з 01.01.2023 року передбачені посади директора та викладача, а не викладача (концертмейстера) (а.с.185 т.1).
Суд першої інстанції, зробив помилковий висновок про те, що позивачка систематично не виконувала покладені на нею посадовою інструкцією та нормами чинного законодавства посадові обов'язки. Судом не враховано, що в матеріалах справи відсутнє розпорядження директора про покладення на позивачку обов'язків,які не передбачені її посадовою інструкцією, зокрема проведення концертмейстерських годин. Тобто ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, а надалі у вигляді звільнення за порушення трудових обов'язків,які не передбачені її посадовою інструкцією.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки є незаконним, оскільки дисциплінарне порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, однак у цьому випадку зафіксовані відповідачем порушення не стосуються покладених на позивачку Посадовою інструкцією трудових обов'язків .
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18 (провадження № 61-15025св20), від 20 липня 2022 року у справі № 724/1592/21 (провадження № 61-4383св22), від 08 квітня 2024 року у справі № 632/822/20 (провадження № 61-8742св23), від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21 (провадження № 61-5269св24).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Разом з тим, судом апеляційної інстарції встановлено, що позивачка притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зокрема 23 березня 2023 року, за неявку на концертмейстерські години,які не передбачені її посадовою інструкцію та у вигляді звільнення 19 квітня 2023 року, також за неявку на відпрацювання концертмейстерських годин, що не передбачено її посадовою інструкцією.
Наведене свідчить про відсутність у діях позивачки систематичного невиконання покладених на неї посадовою інструкцією та нормами чинного законодавства посадових обов'язків.
Суд першої інстанції зробив помилкові висновки про наявність систематичності порушення позивачкою трудових обов'язків, так як не надав належної правої оцінки наявним у справі доказам, зокрема, тому, що позивач прийнята на посаду викладача -інструменталіста, а не на посаду викладача(концертмейстера).
Зважаючи на викладене позовні вимоги про скасування наказу № 18 від 23 березня 2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та № 16-К від 19 квітня 2023 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » є підставними та підлягають до задоволення, внаслідок чого позивачку слід поновити на роботі, оскільки звільнення з роботи відбулося з порушенням законодавства про працю, на що суд першої інстанції не звернув уваги, неповно дослідивши обставини справи та надані докази.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 зроблено висновок про те, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції поновлено строк на оскарження наказу №18 від 23.03.2023 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » і рішення в цій частині не оскаржувалось, тому залишається в цій частині незміненим.
Відповідно до пункту 1,3,4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови у позові про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову .
Згідно з ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Порядок розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу регулюється Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 ( далі по тексту-Порядок).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У п.8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденний заробіток позивача складає 319,55 грн. (лютий 2023 року-5082,04грн.+березень 2023 року-8658,59 грн.-43 роб. дні). Час вимушеного прогулу тривав з 22 квітня 2023 року по 01 грудня 2025 року, що становить 683 днів, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток в сумі 218252,60 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обов'язок із відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України)
Верховний Суд у своїх постановах вказує, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з м.Бахмут, Донецької області, що стверджується довідкою від 01 червня 2022 року. Фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 . Незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а надалі і звільнення з роботи спричинили для неї душевні страждання від несправедливого ставлення до неї з боку керівництва школи, відчуття незахищеності , необхідність знову шукати роботу в незвичному для неї оточенні та в час воєнного стану. Запис про звільнення за систематичне порушення трудових обов'язків спричинив би для неї суттєві труднощі із подальшим працевлаштуванням. Крім цього, відповідач не врахував, яку відстань позивачка долала кожного разу, добираючись до роботи, а також, що в період накладення на неї дисциплінарних стягнень, її мати, яка є особою похилого віку, мала закритий перелом лівої стегнової кітки та потребувала її догляду.
Зазначені обставини свідчать про те, що незаконне звільнення з роботи створили для позивачки душевні страждання, вона змушена була вживати заходів для організації свого життя, звертатися за захистом свої порушених справ до суду, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивача 3000 грн. моральної шкоди.
У постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 вказано, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн. буде розумним і справедливим враховуючи Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1, п.п.3,4; 383; 384; 389 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загвойської Оксани Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ №16-к від 19 квітня 2023 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді викладача-інструменталіста по класу фортепіано Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області з 22 квітня 2023 року.
Стягнути з Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області (ЄДРПОУ 43954459) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2023 року по 01 грудня 2025 року включно в розмірі 218 252,60 (Двісті вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесять дві грн.. 60 коп.). (Із зазначеної суми підлягають стягненню податок та інші обов'язкові платежі).
Стягнути із Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області (ЄДРПОУ 43954459) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 3 000,00 (Три тисячі грн..).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнути із Комунального закладу «Мистецька школа» Журавненської селищної ради Львівської області (ЄДРПОУ 43954459) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 3633,60 (Три тисячі шістсот тридцять три грн.. 60 коп) за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, оскарженню не підлягає, крім судових рішень, визначених у частині третій ст.. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 10 грудня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра