ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/12233/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Державної митної служби України
про стягнення 41 490,36 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної митної служби України з вимогою про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 14-4470/23-БО-Т від 12.12.2023 у сумі 41 490,36 грн, з яких: 30 409,49 грн - основного боргу, 4 170,09 грн - пені, 1 462,47 грн - 3% річних, 5 448,31 грн - інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
23.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року не направлявся на передбачену договором офіційну електронну адресу. Також вказав на невірно проведений розрахунок штрафних санкцій.
Також 23.10.2025 відповідач подав заяву про заміну його належним відповідачем - Державною митно службою України в особі Одеської митниці.
Судом відмовлено в задоволені даного клопотання, оскільки Одеська митниця є філією Державної митної служби України та відповідно до ст.ст. 4, 45 ГПК України не може бути стороною в судовому процесі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 593/98/21.
28.10.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставинах заперечував.
Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.12.2023 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір постачання природного газу № 14-4470/23-БО-Т, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах договору.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу з вересня 2023 по 31.12.2023, передбачений у п. 2.1 договору.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп. 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефеціенту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 553,89 грн. (п. 4.1 договору).
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 223 477,52 грн. (п. 4.3 договору).
Згідно умов п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов п.п. 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу у грудні 2023 року природний газ вартістю 30 409,49 грн., про що позивачем складено та направлено відповідачу акт передачі-приймання природного газу від 12.01.2024 на електронну пошту kva1968@ukr.net, яка належить відповідачу, про що зазначено у іншому договорі від 27.11.2024 № 14-8470/24-БО-Т, укладеному між сторонами.
Посилання відповідача про те, що позивачем акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року не направлявся на передбачену договором офіційну електронну адресу не спростовують факту поставки позивачем відповідачу газу у вказаному обсязі, оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання ним п. 3.5.1 договору обов'язку надати постачальнику завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Крім того, доказів споживання відповідачем у спірний період природного газу у іншому обсязі також не подано.
Таким чином доводи відповідача з цього приводу необгрунтовані.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати за поставлений товар відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів оплати за отриманий природний газ та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 30 409,49 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4 170,09 грн. пені.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 4 170,09 грн. пені суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Також за прострочення виконання зобов'язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 462,47 грн. 3% річних та 5 448,31 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 1 462,47 грн. 3% річних та 5 448,31 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Посилання відповідача на невірно проведений розрахунок штрафних та фінансових санкцій необгрунтовані та доказами не підтверджені.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної митної служби України (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г, код 43115923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, Шолуденка, 1, код 42399676) 30 409 (тридцять тисяч чотириста дев'ять) грн. 49 коп. основного боргу, 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 09 коп. пені, 1 462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 47 коп. 3% річних, 5 448 (п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак