Красилівський районний суд Хмельницької області
вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000
Справа № 677/1906/25
15.12.2025м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025243800000214 від 28.08.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
28.08.2025 близько 15:00 год. у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ОСОБА_4 та його співмешканкою ОСОБА_7 виникла суперечка через те, що він заборонив останній вживати алкогольні напої, у ході якої у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
З цією метою ОСОБА_4 28.08.2025, близько 15:05 год, знаходячись у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_7 та наніс їй один удар кулаком правої руки в лобну ділянку голови.
У подальшому, після нанесення вказаного удару, у ході триваючої словесної суперечки між ОСОБА_4 та співмешканкою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, взявши поруч з диваном відрізок металевої арматури, підійшов до ОСОБА_7 та, утримуючи вказану арматуру у правій руці, наніс нею один удар в ліву частину голови ОСОБА_7 , після якого остання впала на підлогу та втратила свідомість.
Внаслідок вищевказаних протиправних діянь ОСОБА_4 , пов'язаних із застосуванням фізичного насильства відносно співмешканки ОСОБА_7 , яка відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є постраждалою від домашнього насильства, останній заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, травматичного субдорального крововиливу, забою головного мозку важкого ступеню, субдуральної гематоми лівої півкулі головного мозку, синців навколо лівого ока по типу окуляра, забійної рани лоба, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.
Своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення, позиції інших учасників.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. Водночас, уточнив, що предметом, яким наносився удар по голові, була металева трубка від світильника (однак предмет дійсно був металевим, тому не є принциповою назва трубки).
Обвинувачений повідомив, що вдень 28.08.2025 випивали алкогольні напої вдома по вул.Островського,50 у м.Красилів утрьох - він, ОСОБА_6 та
ОСОБА_9 є його співмешканкою, з якою він мешкав разом 7 останніх років. Загалом з нею добрі відносини; він ходить на роботу (неофіційну), заробляє кошти, вона готує їсти.
Вказав, що того дня 28.08.2025 випили орієнтовно 2 л горілки на трьох. Дійсно, випиваючи, ОСОБА_10 почала обзивати його нецензурними словами; Завойська просила наливати їй ще, а ОСОБА_4 сказав, що їй досить. Щоб припинити таку її поведінку, також щось їй казав, про не пам'ятає, що саме. У подальшому, щоб не говорила нецензурними словами, дійсно наніс удар залізною трубкою з-під світильника (за удар рукою в око не пам'ятає, оскільки був п'яний). ОСОБА_11 у цей момент вийшов, його не було. У подальшому ще випивали (3-4 стопки ще випили), згодом ОСОБА_10 пішла на вулицю. Вийшовши за нею, побачили, що вона лежить на землі. Викликав швидку, взяв води, виляв їй на лице (відливав водою).
Коли вийшли на вулицю та побачили Завойську на землі, усвідомив, що сталось. Підсумував, що погано вийшло, не хотів, щоб так сталось. У подальшому планує далі спільне проживання з Завойською.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_7 надала показання, згідно яких також повідомила, що 28.08.2025 удень випивали алкогольні напої (самогонку) вдома по вул.Островського,50 у м.Красилів втрьох - вона, ОСОБА_4 та
ОСОБА_9 часом ОСОБА_4 вирішив не давати їй пити алкоголь; вона “вчіпилася» до нього, обзивалася. ОСОБА_4 після цього наніс їй один удар кулаком в око, після цього - удар в ліву частину голови палкою (чим точно, не дивилась). Після удару не пам'ятає точно події, її «вирубило». Згодом пам'ятає, як уже була в лікарні; була з тиждень у лікарні, потім виписали.
Вказує, що того дня погано поводила себе та обзивала ОСОБА_4 , плюнула у нього, він не стримався. Наразі вона також зробила висновки, “не чіпляється» до людей.
Претензій до обвинуваченого не має. Пробачила йому. Характеризує його як доброго та спокійного, якщо вона його “не дістає».
Щодо покарання обвинуваченому, просила призначити умовне покарання (категорично проти, щоб він відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, на чому неодноразово наголошувала). Вказує, що вона не працює (уже 2-3 роки), тільки ОСОБА_4 заробляв кошти. Тому вважає за доцільне, щоб він і далі ходив на роботу та заробляв кошти, оскільки від цього залежить і її благополуччя. Зазначає, що наразі добре себе почуває, проте у разі необхідності ОСОБА_4 буде їй допомагати з коштами на лікування.
Захисник просив врахувати визнання вини обвинуваченим; те, що потерпіла йому пробачила і просила суворо не карати; перебування на утриманні потерпілої обвинуваченим. Враховуючи наведене, просить застосувати ст.75 КК України.
Прокурор у судовому засіданні вважав вимоги обвинувачення доведеним у повному обсязі, що знайшло відображення і у судовому розгляді.
III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Крім визнавальних показів обвинуваченого, його вина об'єктивно підтверджується доказами, що були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 28.08.2025 (у присутності понятих) із фототаблицями, а саме будинку по АДРЕСА_1 . При вході наявна нежитлова кімната, в якій слідів, які б становили інтерес виявлено не було, наступною кімнатою огляду є житлова кімната, у якій із права наявний стілець світлого кольору, із права від стільця наявна піч, поблизу якої шафа коричневого кольору, по середині кімнати наявний стіл коричневого кольору, на якому наявні продукти харчування у тарілках; наступною кімнатою огляду є житлова кімната, у якій слідів які б становили інтерес виявлено не було
- протоколом огляду документу від 29.08.2025 (з додатком - відеозаписом), згідно якого оглянуто оптичний диск, на якому знаходиться відео-запис, отриманий в ході виконання доручення згідно ст. 40 КПК України. На відео зображено гр. ОСОБА_7 , яка на відео лежить в палаті Красилівської БЛ на акушерці, одягнена в футболку синього кольору та штани чорного кольору, також на відео в останньої наявні тілесні ушкодження в області обличчя.
В ході огляду відео ОСОБА_7 повідомляє, що її співмешканець гр. ОСОБА_12 під час конфлікту взяв палку та наніс декілька ударів по ОСОБА_7 .. Також ОСОБА_7 повідомляє на відео, що неподалік на вулиці знаходився гр. ОСОБА_13 та курив.
Вказаний відеозапис переглянуто і в судовому засіданні.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2025 (за участі ОСОБА_8 ) (з додатком - відеозаписом). На запитання слідчого свідок повідомив, що він сидів у будинку ОСОБА_14 , де вони вживали алкогольні напої, ОСОБА_15 в свою чергу провокувала дуже довго ОСОБА_16 , внаслідок чого ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_15 ; алкогольні напої вони вживали зранку. У будинку були свідок ( ОСОБА_11 ), ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , ОСОБА_15 провокувала ОСОБА_16 , ОСОБА_16 встав та наніс їй один удар рукою в область голови, після чого свідок вивів ОСОБА_15 на вулицю, але ОСОБА_16 привів її назад у будинок, та повідомив, що внаслідок того, що він вдарив ОСОБА_15 , у нього червоний кулак; якою саме рукою ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_15 , той не пам?ятає. У подальшому вона через якийсь час лягла на пол, ОСОБА_16 взяв її за руку та вивів надвір, почав відливати її водою, щоб вона прийшла до свідомості, після чого ОСОБА_16 викликав швидку допомогу, та вони її забрали.
Вказаний відеозапис переглянуто і в судовому засіданні.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2025 (з ілюстративними таблицями) (за участі потерпілої ОСОБА_7 ), згідно якого потерпіла ОСОБА_7 розповіла, що 28.08.2025 близько 15 год., коли вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 знаходились в одній з кімнат будинку АДРЕСА_1 , під час спільного розпиття алкогольних напоїв в неї з ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 наніс їй один удар кулаком правої руки в праве око, після чого наніс один удар металевою арматурою в ліву сторону голови.
Згідно ілюстративних таблиць, потерпіла ОСОБА_7 показала на статисті, як ОСОБА_4 наніс їй один удар кулаком правої руки в праве око; як взяв в руку металеву арматуру, а також наніс удар металевою арматурою в ліву сторону голови, коли вона сиділа на кріслі.
- висновком експерта №268 від 14.10.2025 (складеного на підставі постанови слідчого щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до якого на вирішення експерту були поставлені такі запитання:
1.чи наявні на тілі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь які тілесні ушкодження? Якщо так, то яка їх давність, характер, механізм утворення та локалізація, а також ступінь тяжкості тілесних ушкоджень?
2.якою була кількість травмуючи дій, в наслідок яких ОСОБА_7 було спричинене такі тілесні ушкодження?
3.чи могли такі тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_7 , утворитись внаслідок нанесення ударів кулаками рук сторонньої особи?
4.чи могли такі тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_7 , утворитись внаслідок нанесення удару стороннім предметом, а саме металевою арматурою?
5.чи могли такі тілесні ушкодження спричиненні ОСОБА_7 утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту?
У підсумках експерт вказав, що:
1. згідно сукупності даних, які були отримані під час проведення судово-медичної експертизи такими методами як обстеження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дослідження медичної карти стаціонарного хворого №IX-2508284/18875 КНП “ХОЛ», медичної карти амбулаторного хворого №1108 КНП Красилівська БПЛ, на її ім'я, виявлено наступні тілесні ушкодження:
- закрита черепно-мозкова травма, травматичний субдуральний крововилив, забій головного мозку важкого ступеню, субдуральна гематома лівої півкулі головного мозку, синці навколо лівого ока по типу окуляр, забійна рана лоба, які виникли від дії (дій) - удару (ударів) тупого (их) твердого (их) предмету (ів), можливо в строк вказаний в постанові та ОСОБА_7 , і відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (пп. 2.1.3.в.г. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6);
- післяопераційний рубець в тім'яній ділянці голови зліва з деформацією черепа у вигляді вдавлення досередини на глибину до 0,8 см, являється наслідком проведеної операції - видалення внутрішньочерепної гематоми шляхом остеопластичної краніотомії.
Діагноз «Часткова атрофія ЗН обох очей. Ангіопатія сітківки OU. Астигматизм обох очей» являється захворюванням, тому при оцінці ступеню тяжкості до уваги не приймався.
2. (відповідь на 2, 3, 4, 5 питання) Під час проведення цієї судово-медичної експертизи такими методами як обстеження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дослідження медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-2508284/18875 КНП «ХОЛ», медичної карти амбулаторного хворого № 1.108 КНП Красилівська БПЛ, на її ім'я, не вказано будь-яких даних у момент поступлення в лікувальний заклад і в подальшому її обстеженні та лікуванні про кількість, розміри та характер зовнішніх тілесних ушкоджень (синці навколо лівого ока по типу окуляр (вказано у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-2508284/18875 КНП «ХОЛ» від 05.09.2025), забійна рана лоба (вказано у супровідному листку № 334 від 28.08.2025р. 16 год 27 хв), тому неможливо відповісти на питання: “ - якою була кількість травмуючи дій, внаслідок яких ОСОБА_7 було спричинено такі тілесні ушкодження? - чи могли такі тілесні ушкодження спричиненні ОСОБА_7 утворитись внаслідок нанесення ударів кулаками рук сторонньої особи? - чи могли такі тілесні ушкодження спричиненні ОСОБА_7 утворитись внаслідок нанесення удару стороннім предметом, а саме металевою арматурою? - чи могли такі тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_7 , утворитись в наслідок падіння з висоти власного зросту?»
- протоколом №15 медичного обстеження для встановлення стану сп'яніння від 28.08.2025, згідно якого ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_17 (парамедик, який був на виклику у складі медичної бригади, яка оглядала потерпілу після події), який надав показання, що 28.08.2025 був виклик на вулицю Островського,50, у м.Красилів. По приїзду побачив особу жіночої статі, була мокра, перебувала на ковдрі в садку біля хати. Потерпіла лежала. В сторону медиків з її боку була агресія з матами.
Поміряли їй тиск, взяли аналіз на цукор. Була в смутному стані (або через стан сп'яніння, або через черепно-мозкову травму), однак відмовлялась від госпіталізації. Крові не було. По рішенню медиків була госпіталізована, стан її був середньої важкості. Була гематома на голові, на ношах госпіталізували.
ОСОБА_4 цікавився станом потерпілої, допомагав заносити її на ношах; питав, що потрібно, виглядав занепокоєним.
На запитання, що сталось, потерпіла не відповідала, з її боку була нецензурна лайка. ОСОБА_4 сказав, що не знає, що з нею сталось, була в хаті, вийшла надвір, впала.
Привезли її в приймальне відділення Красилівської БЛ, там констатували черепну-мозкову травму.
Також був допитаний свідок ОСОБА_18 , однак він повідомив, що обвинувачений та потерпіла йому не знайомі, він вперше їх бачить та про конфлікт між ними йому невідомо.
IV. Висновки суду, мотиви суду при призначенні покарання.
Суд доходить висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об'єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України надається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Дослідженням особи обвинуваченого суд встановив, що останній вважається не судимим, офіційно не одружений, офіційно не працює (однак стверджує і потерпіла підтверджує те, що працював неофіційно), неповнолітніх дітей на утриманні не має (вказує про наявність повнолітнього сина, однак юридично цей факт не підтверджується, оскільки згідно наданої копії свідоцтва про народження дитини не прослідковується спільність їх прізвищ).
Згідно довідки Красилівської міської ради Хмельницької області від 02.09.2025 заяв і скарг на ОСОБА_4 в раду не надходило.
Згідно довідок КНП «Красилівська БЛ» ОСОБА_4 у лікаря нарколога та психіатра на обліку протягом останніх 5 років не перебуває.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №723 від 08.10.2025:
- ОСОБА_4 на період інкримінованого йому діяння виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не заходився;
- ОСОБА_4 на теперішній час виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.
- ОСОБА_4 на теперішній час усвідомлює свої дії та може керувати ними, усвідомлював свої дії та міг керувати ними і на період інкримінованого йому діяння;
- ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставиною, згідно ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №№629/847/15-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
В ході судового розгляду обвинувачений надавав правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій; вказавши, що тілесні ушкодження потерпілій наніс як реакцію на її нецензурну лайку, після того, як розпивши близько 2 літрів горілки на трьох, сказав потерпілій, що їй досить (що підтвердила потерпіла).
Після того, як наслідки тілесних ушкоджень потерпілій проявились, обвинувачений викликав швидку допомогу та перебував поряд з потерпілою, запитував про можливу допомогу з його боку у медичних працівників, допомагав занести потерпілу на ношах в автомобіль швидкої допомоги.
Отже, дії обвинуваченого були спрямовані на усунення негативних наслідків кримінального правопорушення, наскільки це було можливо.
У подальшому обвинувачений потерпілу зустрів уже у суді, оскільки був затриманий у день події. Просив вибачення у потерпілої.
Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Суд приймає до уваги також досудову доповідь, надану органом пробації, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб), оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, вчинив насильницький злочин, який є тяжким, виправлення цієї особи без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
У розділі «соціально-психологічна характеристика обвинуваченого» висновку органу пробації зазначено, що під час спілкування обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що житлом забезпечений, проживає разом із співмешканкою. Освіта середньо-спеціальна, за фахом плиточник-штукатур. Офіційно не працевлаштований, і підробляв різноробочим на будівництві. Матеріальне становище задовільне, потреби у додаткових коштах не має.
Під час спілкування із співмешканкою обвинуваченого, ОСОБА_7 , було встановлено, що ОСОБА_4 , є її колишнім співмешканцем, до моменту взяття його під варту проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_4 , зазначив, що будь-яких психічних хвороб або розладів не має. Алкогольними напоями не зловживає, на обліку з приводу зловживання алкогольними напоями в медичних установах не перебував та не перебуває. Наркотичних засобів або їх аналогів не вживає, на обліку з приводу вживання наркотичних засобів або їх аналогів в медичних установах не перебував та не перебуває, що також підтверджується відповідними довідками з КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня».
Зі слів співмешканки: - " ОСОБА_4 , добрий, спокійний, врівноважений, «не вспильчевий», забезпечував її грошовими коштами, оскільки працював на підробітках в м. Красилів, завжди прислухається до її думки, проте іноді втрачав контроль над собою, що виражалося у підвищенні голосу та сварці. Відносно неї будь-яких проявів агресивної поведінки зі сторони обвинуваченого не було. Також, на скільки їй відомо, до інших людей ОСОБА_4 агресію не застосовував, раніше контроль над емоціями та своєю поведінкою не втрачав. Коли робив помилку, то в майбутньому намагався не повторювати її. Завжди здатний мислити чітко та раціонально. Раніше будь-яких розладів за обвинуваченим не помічала, він завжди спокійний. Алкогольні напої ОСОБА_4 вживає, проте в малій кількості. В «запої» не заходить. Вживає рідко, оскільки ходить на підробітки. Може випити на свята чи іменини. Під впливом алкоголю поводить себе спокійно. Проте, коли вона його починає «діставати», може поводитися агресивно, що проявляється у підвищені голосу відносно неї, також може виставити за двері (тобто вигнати з дому, щоб вона протверезіла, говорячи при цьому: «що будеш скандалити у себе вдома»). Наркотичні речовини ОСОБА_4 не вживає, раніше також не вживав. Зі слів співмешканки обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 іноді втрачав контроль над собою, а також міг поводитись агресивно, що проявлялося у підвищенні голосу відносно неї, з чого можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_4 інколи у вирішенні проблем використовує неадекватні стратегії, які несуть загрозу або шкоду для неї, оскільки проявляв вербальну агресію, яка виражалась у підвищені голосу та вигнання з дому співмешканки. Також можливо зробити висновок, що вживання алкогольних напоїв чинить помітний шкідливий вплив на життя обвинуваченого; оскільки після його вживання ОСОБА_4 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, як були небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Під час проведення бесіди обвинувачений повідомив, що з раніше судимими особами будь-яких зв'язків не підтримує. Стосунки з рідними та близькими добропорядні та привітні. Також співмешканка обвинуваченого повідомила, що його друзі будь-якого впливу на нього не мають. Він завжди покладається тільки на себе.
Свою вину обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненому визнає, щиро кається, також повідомив, що готовий до змін та способу життя, має позитивні плани на майбутнє, а саме: знайти офіційну роботу, заробляти кошти, допомагати сім'ї. Також співмешканка ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_4 планував ходити на роботу, матеріально її забезпечувати.
У досудовій доповіді рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий. Рівень ризику небезпеки для суспільства - дуже високий.
Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Водночас, на переконання суду, не може вважатися справедливим обрання більш суворого покарання з огляду лише на тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також на наслідки, які настали, без належного врахування особливостей конкретних протиправних дій й інших даних, що всебічно характеризують винного та відображають його ставлення до скоєного.
При цьому, суд виходить як із суспільної небезпеки вчиненого, наявності пом'якшуючих покарання обставин, обставин, характеру та способу вчиненого злочину, кількості та локалізації заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень
Суд також звертає увагу, що згідно матеріалів провадження, жодного випадку вчинення обвинуваченим домашнього насильства у минулому не зафіксовано.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що обвинуваченому необхідно і доцільно призначити покарання в межах, визначених санкцією ч.1 ст. 121 КК України, у мінімальному розмірі - 5 років позбавлення волі.
Відповідно до положень ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Разом з цим, з огляду на положення ст.75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які знаходяться на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який відноситься до тяжких, однак вважається згідно положень КК України не судимим, щиро розкаявся, приймаючи до уваги думку потерпілої, яка просить не позбавляти волі обвинуваченого (відмічаючи, що не працює та саме обвинувачений її забезпечує; після ушкодження внаслідок події також потрібно буде кошти у подальшому, які може надати обвинувачений), обставини вчиненого злочину (зокрема, кількість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого після вчиненого), інформацію про відсутність скарг на обвинуваченого органу місцевого самоврядування, суд приходить до переконання про можливість досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, впродовж визначеного іспитового строку, встановленого у ст. 75 КК, який був би достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України, яке буде достатнім і необхідним для її виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
Судом прийнято до відома соціально-психологічну характеристику, складену представником органу пробації, проте суд не погоджується із висновком про можливість виправлення останнього лише в умовах призначення покарання у виді позбавлення або обмеження волі, та вважає можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто з випробуванням та іспитовим строком згідно вимог ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, встановлених ст.76 КК України.
Висновок органу пробації враховує, зокрема, вчинення обвинуваченим у минулому кримінальних правопорушень, проте останнє таке мало місце у 2013 році (вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 12.07.2013 у справі №677/949/13-к, який стосувався придбання (знайдення) та зберігання бойових припасів, вибухових речовин).
Суд при цьому враховує, що згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про пробацію», під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства, досудова доповідь, складена уповноваженим органом пробації, має рекомендаційний характер і слугує джерелом додаткової інформації для всебічної оцінки особи обвинуваченого. Висновки, що містяться в досудовій доповіді, не є обов'язковими для суду та підлягають критичному аналізу з урахуванням сукупності матеріалів кримінального провадження.
Суд реалізує дискреційні повноваження щодо призначення покарання, виходячи зі ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, а також інших релевантних чинників, які мають значення для вирішення питання щодо доцільності застосування до особи покарання, пов'язаного чи не пов'язаного з позбавленням волі.
Отже, суд враховує не лише висновки, викладені у досудовій доповіді, а й всі матеріали провадження, позиції учасників процесу.
Так, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, зокрема, й потерпілої.
На переконання суду, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Крім того, оскільки кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим стосовно співмешканки, тобто є таким, що пов'язане з домашнім насильством, суд дійшов висновку, що обвинувачений за наслідками вчиненого правопорушення є кривдником, а потерпіла постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до положень ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно яких кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до частини 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах тендерної рівності, взаєморозуміння: взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження (вчинення правопорушення по відношенню до співмешканки) та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників, оскільки сприятиме виправленню обвинуваченого та буде в інтересах потерпілого, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Так, застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників в межах мінімального строку, передбаченого ч.3 ст.91-1 КК України, суд вважає достатнім для зміни насильницької поведінки обвинуваченого, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_4 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покласти на Красилівську міську раду Хмельницької області, що узгоджується із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання стосовно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Стосовно обвинуваченого діє запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою суду від 27.10.2025 до 25.12.2025 включно.
З огляду на звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України, суд вважає за можливе змінити запобіжний захід останньому до набрання вироку законної сили з тримання під вартою на особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з 28.08.2025 (дати затримання, вказаної у протоколі затримання) по 15.12.2025 (дата звільнення з-під варти) включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд,-
1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
2. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає у 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
3. Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 15.12.2025.
4. На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
5. Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_4 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покласти на Красилівську міську раду Хмельницької області.
Роз'яснити засудженому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 390-1 КК України.
6. До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 29.08.2025 у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 27.10.2025 до 25.12.2025 включно, змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, та покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
7. Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.
8. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з 28.08.2025 (дати затримання, вказаної у протоколі затримання) по 15.12.2025 (дата звільнення з-під варти) включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
9. Речові докази по справі, а саме диск із відеозаписами - зберігати з матеріалах кримінального провадження.
10.На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1