номер провадження справи 15/35/25
10.12.2025 Справа № 908/969/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши в судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя» про розстрочку виконання рішення у справі № 908/969/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія», 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя», 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 135
про стягнення коштів
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Палькевич Н.С., адвокат, свідоцтво серії ЖТ № 000917 від 17.01.2018, довіреність б/н від 07.01.2025;
від відповідача: Гладкий В.К., адвокат, посвідчення № 687 від 27.06.2008; ордер серії АР № 1110949 від 10.02.2024;
установив
19.11.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя» (сформована 19.11.2025 у підсистемі представником - адвокатом Гладкий В.К.) про розстрочення виконання рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2025, вказану вище заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду 21.11.2025 прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 02.12.2025.
Окремо постановленими ухвалами суду від 25.11.2025 судом ухвалено забезпечити участь представників позивача та відповідача в судовому засіданні у справі № 908/969/25 з розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду в режимі відеоконференції.
26.11.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача суд отримав відзив на заяву про розстрочення виконання рішення із запереченнями позивача проти задоволення заяви відповідача.
27.11.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача суд отримав заперечення на відзив позивача щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Призначене на 02.12.2025 о 10:00 год. засідання з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/969/25 не відбулося через обмежену роботу підсистеми “Електронний суд», у зв'язку з проведенням позапланових технічних робіт на об'єктах інформаційної інфраструктури судової влади України.
Ухвалою суду від 02.12.2025 судове засідання з розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/969/25 було відкладено на 10.12.2025 об 11:30 год. з наданням представникам сторін можливості брати участь в засіданні в режимі відеоконференції.
Технічна фіксація судового засідання 10.12.2025 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Судом перевірені повноваження присутніх представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Суд оголосив документи, які отримав на день засідання.
Представник відповідача (заявника) підтримав вимоги заяви про розстрочення виконання рішення та просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 7 місяців (у судовому засіданні зазначив про 5 місяців, якщо на це погодиться позивач) з листопада 2025 року, з проведенням платежів згідно наведеного в заяві графіка. В обґрунтування вимог вказує те, що 10.10.2022 було значно пошкоджене майно ПрАТ “Інтурист Запоріжжя», яке мало місце у зв'язку із воєнними діями на території України, що підтверджується відповідними документами. З вказаної дати підприємство значно зменшило свою діяльність, що не надає можливості виконувати зобов'язання перед позивачем у справі. З 24.02.2022 розпочалась військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/ обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Територіальна наближеність міста Запоріжжя до лінії фронту значно зменшує попит на послуги з розміщення гостей та наданню послуг з тимчасового проживання громадян.
Представник позивача підтримала надані суду письмові заперечення проти заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду. Свою позицію обґрунтовує тим, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Проте, наведені боржником (за наказом суду, відповідачем у справі) підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тими винятковими обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Не дивлячись на беззаперечний факт військової агресії у відношенні України та безсумнівний вплив запровадженого воєнного стану на нормальне функціонування економіки України, позивач вважає неприпустимим невиконання боржником судового рішення. Відкритий лист Торгово-промислової палати України щодо форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається боржник, адресований “Всім кого це стосується». Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв'язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов'язання. Однак, до поданої заяви не додано документального підтвердження існування форс-мажорних обставин саме для боржника, а також не вказано, яким чином війна перешкоджає виконанню боржником судового рішення. Саме лише посилання відповідача на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022 не може слугувати належним та допустимим доказом у справі та бути підставою для задоволення заяви. З наданих відповідачем до заяви податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2022, 2023 та за 2024 роки не вбачається, що у Боржника на сьогоднішній день відсутні грошові кошти. Незадовільний фінансовий стан боржника є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю. Неоплата або несвоєчасна сплата боржником заборгованості погіршує фінансове становище самого стягувача, призводить до знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни, впливає на своєчасність розрахунків з постачальниками/ продавцями електричної енергії, а також на виконання договірних зобов'язань перед іншими контрагентами. Стягувач знаходиться з боржником у рівних економічних умовах та в одній державі. У зв'язку з воєнними діями стягувач також втратив значну частину споживачів, які залишилися на окупованих територіях, втратив майно тощо. Не доводить боржник і того, що робить зі свого боку все можливе для виконання судового рішення, як то залучення кредитних коштів, проведення позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку тощо. Просить відмовити відповідачу в наданні розстрочки виконання рішення суду у даній справі.
У відповіді на відзив відповідач вказував, що сума, яка підлягає стягненню у справі № 908/969/25, є штрафними санкціями в зв'язку невиконанням зобов'язань за договором. Сума основного боргу та штрафні санкції за його не сплату була сплачена у повному обсязі на підставі рішення суду по справі № 908/3208/23. Вказані обставини підтверджують, що при наявності можливості, відповідач виконав рішення суду. Виконання вказаного рішення було можливим в зв'язку з тим, що по вказаній справі була надана розстрочка по виплаті і відповідач належним чином виконував вказане рішення. Стосовно аргументу позивача про ненадання боржником жодних доказів на підтвердження відсутності грошових коштів, необхідних для виконання рішення суду, та/або того факту, що в майбутньому його фінансовий стан покращиться і у нього буде можливість погашати борг частинами та з тією періодичністю, які зазначені ним в заяві, то відповідач зазначає, що до заяви про розстрочку виконання рішення суду він надав щорічні звіти стосовно господарської діяльності підприємства. Згідно з даними вказаних Звіту, відповідач має збитки, що свідчить про його діяльність виключно за рахунок обігових коштів. Виконання відповідачем у справі № 908/3208/23 рішення суду у повному обсязі, на думку відповідача, має бути для позивача гарантією виконання рішення суду по справі 908/969/25. Але, при будь-яких обставинах, у разі надання розстрочки, відповідач виконає рішення суду. Стосовно зауваження позивача про невжиття відповідачем заходів задля виконання рішення суду у даній справі, то згідно з даними щорічного звіту, відповідач має збитки, що не надає йому можливості одержати кредитні кошти. Позовна робота відносно третіх осіб не проводиться відповідачем за відсутністю боржників, що свідчить про те, що єдиним джерелом доходу, є надання готельних послуг для населення.
У судому засіданні 10.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заяву про відстрочення виконання рішення, враховуючи аргументи представників сторін, суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/969/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія» до відповідача Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя» про стягнення заборгованості в розмірі 91169,62 грн, з яких: 3 % річних в розмірі 23659,18 грн, інфляційні втрати в розмірі 67510,44 грн задоволено повністю і присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 23659,18 грн, інфляційних втрат в розмірі 67510,44 грн, а також судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідача оскаржив його в апеляційному порядку і за підсумками апеляційного провадження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення Господарського суду запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/969/25 - без змін.
18.11.2025 на виконання рішення від 16.06.2025 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/969/25 видані відповідні два накази: про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, та про стягнення судового збору.
Відповідач просить надати розстрочку виконання рішення суду від 16.06.2025 у справі на сім місяців з проведенням наступних платежів у такому порядку: листопад 2025 - 13 024,00 грн; грудень 2025 - 13 024,00 грн; січень 2026 - 13 024,00 грн; лютий 2026 - 13 024,00 грн; березень 2026 - 13 024,00 грн; квітень 2026 - 13 024,00 грн та травень 2026 - 13 025,62 грн.
Стаття 1291 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання…
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка - це надання можливості виконання рішення визначеними частинами у встановлені строки.
Суд зазначає, питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Тобто, можливість виконання судового рішення частками, встановленими з певним інтервалом у часі, у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на зниження попиту на послуги по розміщенню гостей на послуги по тимчасовому проживанню громадян, спричиненого військовою агресією російської федерації, яка негативно вплинула на його фінансовий стан.
Судом враховано, що Указом Президента України 24.02.2022 за № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і наразі триває.
Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є безпідставним, оскільки вказаний лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов'язанням.
Але навіть за наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати його у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Вказана правова позиція наведена у постанові КГС ВС від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.
Щодо посилань відповідача на складне фінансове становище, то складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Але у будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Позивач у справі не перебуває в кращому економічному становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін справи.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Варто зауважити, що відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При цьому суд враховує те, що невиконання боржником рішення суду, яка набрало законної сили, ставить у невигідне фінансове становище стягувача, оскільки останній фактично не отримує кошти, що позбавляє його права користуватися ними за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку стягувача, що є порушенням принципу справедливості та добросовісності господарських взаємовідносин.
Необхідно вказати, що рішення суду у даній справі від 16.06.2025 було предметом апеляційного перегляду, ініційованого саме відповідачем, і процедура апеляційного перегляду посприяла відтермінуванню дати набрання рішенням законної сили майже на п'ять місяців - до 12.11.2025 (дата постанови суду апеляційної інстанції у даній справі).
Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду строком на сім місяців, починаючи з листопада 2025 року, вказуючи про намір сплатити позивачу у листопаді 2025 року частину присуджених до стягнення за рішенням суду коштів в сумі 13 024,00 грн.
Ухвалою від 21.11.2025 заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду була прийнята до розгляду, призначено засідання з розгляду заяви на 02.12.2025, яке у подальшому, з технічних причин, було відкладено на 10.12.2025.
Однак станом на 10.12.2025 відповідачем не було надано доказів того, що ним проведено оплату частини присуджених за рішенням суду коштів в розмірі 13 024,00 грн на користь позивача, про намір сплати якої у листопаді 2025 року ним було вказано в заяві про розстрочення виконання рішення.
Слід зауважити, що якщо триває вирішення в судовому порядку питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду про стягнення певної суми коштів, це не позбавляє боржника права здійснити самостійно сплату певної суми за рішенням на користь стягувача.
Вказуючи про пошкодження свого майна 10.10.2022 внаслідок воєнних дій на території України, відповідач не надає взагалі будь-якого документального підтвердження наявності у нього майна; доказів пошкодження цього майна саме 10.10.2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України.
За рішенням суду від 16.06.2025 у справі з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення грошові кошти в загальній сумі 91 169,62 грн 3 % річних та інфляційних втрат.
Надані відповідачем до матеріалів справи податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2022, 2023 та за 2024 роки не свідчать про відсутність у відповідача на сьогоднішній день грошових коштів.
Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про те, що рішення суду від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23, в межах якої стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 336/2020-Е постачання електричної енергії споживачу від 09.10.2020 за період січень - квітень 2022 року в сумі 1 092 204,78 грн, 3% річних у розмірі 56 098,34 грн за період з 14.02.2022 по 09.10.2023, інфляційні втрати у розмірі 289 772,80 грн за період лютий 2022 року - серпень 2023 року та 339 334,27 грн пені за період з 14.02.2022 по 14.11.2022, виконано відповідачем шляхом сплати присуджених сум саме у розстрочку.
Дійсно ухвалою Господарського суду Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А. (у провадженні якої перебувала справа № 908/3208/23) від 28.02.2024 було задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 і надано розстрочку виконання рішення у справі строком на один рік, починаючи з березня 2024.
Однак постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025, за наслідками задоволення апеляційної скарги позивача, ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 про надання відповідачу розстрочки виконання рішення у справі № 908/3208/23 була скасована і судом апеляційної інстанції з цього питання прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі.
У подальшому, ухвалою Господарського суду Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А. від 02.04.2025 було задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 і надано розстрочку виконання рішення у справі строком на один рік, починаючи з березня 2025.
Вказана ухвала також стала предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою позивача, яка постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 була задоволена та, як наслідок, була скасована ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 про надання відповідачу розстрочки виконання рішення у справі № 908/3208/23 і судом апеляційної інстанції з цього питання прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі.
Отже надана Господарським судом Запорізької області двічі можливість виконання рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 частинами, протягом певного періоду, була двічі скасована Центральним апеляційним господарським судом.
Заявляючи у даній справі вимоги про розстрочення виконання рішення суду від 16.06.2025 з листопада 2025 по травень 2026, включно, відповідач не надав належних доказів того, що запропонований ним порядок виконання рішення (певними частинами у визначений проміжок часу) дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що є підставою для розстрочення виконання рішення суду у справі на сім місяців.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Інтурист-Запоріжжя» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/969/25, відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали складено та підписано 15.12.2025.
Суддя І. С. Горохов