номер провадження справи 5/111/25
26.11.2025 Справа № 908/2476/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)
До відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 60 972 892,77 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Сінявська Г.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність №25/11-40 від 25.11.2024;
Від відповідача: Капуста А.В. (в залі суду) - довіреність №209 від 20.05.2025;
13.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про стягнення 60 972 892,77 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу №908/2476/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2476/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/111/25 та підготовче засідання призначено на 10.09.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнати обов'язковою.
Ухвалою суду від 29.08.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою суду від 10.09.2025 підготовче засіданні відкладено на 09.10.2025 о 12 год. 00 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 09.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.11.2025 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом оголошено перерву до 26.11.2025 о 10 год. 30хв.
В судовому засіданні 26.11.2025 судом проголошено вступну та резолютивну части рішення.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 26.11.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції та фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 01.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено публічний договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0503-03041-ПД, за яким у відповідача в період з травня 2025 по червень 2025 виникла заборгованість в сумі 60 803 913,76 грн. Також у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 168 979,01 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за від 02.09.2025 на позовну заяву, вказавши, що він не погоджується з обсягами наданих послуг з огляду на її надання на адміністративно-територіальній одиниці провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПАТ “Запоріжжяобленерго» всієї території Запорізької області. Також вважає безпідставним нарахування Позивачем 3 % річних. Вказує, що 24.02.2022 проти України здійснюється військова агресія російської федерації, у зв'язку з чим 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 на всій території України введено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-IX), який наразі триває. АТ «Запоріжжяобленерго» згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415, на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 провадить діяльність з розподілу електричної енергії на території Запорізької області, більша частина якої оточена (блокована) або на який ведуться активні бойові дії. Починаючи із 07.07.2022 року та на протязі липня - серпня 2022 року більшість структурних підрозділів АТ "Запоріжжяобленерго" були захоплені військовими країни агресора - рф. Вказаний злочин зареєстровано в ЄРДР за номером 22022080000001536, з кваліфікацією злочину за ст.28.ч.2, ст.111-2.ч.1.КК України. За таких умов, АТ «Запоріжжяобленерго» на значній території обмежено у виконанні зобов'язання при здійсненні діяльності з розподілу електричної енергії в частині контролю над системою ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії в структурних підрозділах. На значний території відсутній доступ до розрахункових засобів обліку (відсутність засобів зв'язку) та не надходять відомості споживачів про обсяг спожитої ними електричної енергії. 21 липня 2023 року Відповідач отримав Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати №2300-23-3315 щодо неможливості з 01 серпня 2022 року виконання зобов'язань по договору №0503-03041 від 27.05.2019 року на територіях на яких велися (ведуться) бойові дії, або тимчасово окупованих територіях. Крім того, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України. Відповідач неодноразово повідомляв Позивача про настання форс-мажорних обставин, а тому ПАТ “Запоріжжяобленерго» на підставі п. 7.1 Договору звільняється від відповідальності (в т.ч. ч. 2 ст. 625 ЦК України) за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором на час дії зазначених обставин до їх офіційного закінчення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача підтримав доводи викладені у письмовій відповіді від 09.09.2025 на відзив зазначивши, що Позивачем протягом травня 2025 - червня 2025 року надавалася Послуга на загальну суму 60 803 913,76 грн. з ПДВ. Відповідач протягом заявленого періоду не здійснював а ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, а ні оплат на підставі отриманих Актів, що є порушенням грошового зобов'язання за Договором. З огляду на запровадження в Країні військового стану, за порушення грошового зобов'язання Відповідачем в період по 16.02.2025, Позивачем розраховані три відсотки річних за користування коштами, які не являються неустойкою та носять компенсаційний характер. На сьогодні Позивач знаходиться у не менш скрутному становищі ніж інші суб'єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії російської федерації. Позивач вважає, що прохання Відповідача про відмову у стягненні 3% річних є необґрунтованим з огляду на тривале порушення Відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором. Тобто, порушення Відповідача не носять характеру «винятковості», враховуючи тривалість порушення. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. В укладеному сторонами Договору про передачу електричної енергії інший розмір процентів за порушення грошового зобов'язання не встановлювався, тому Позивач скористався правом стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК. Позивач зазначив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 168 979,01грн. становить лише 0,3 % до суми основного боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго», яка становить 60 803 913,76 грн., що не порушує принципи справедливості та пропорційності.
Також Позивач надавав суду додаткові пояснення від 08.10.2025, які долучені судом до матеріалів справи.
Крім того Відповідач надав суду письмову заяву від 04.11.2025 про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині, оскільки Відповідач 28.10.2025 відповідно до платіжної інструкції №8824 сплатив 20 000 100,00 грн. з призначенням: Опл.Акту за посл.дисп.(опер.техн.)упр.за 07.2025р, дог.№0503-03041-ПД вiд 01.01.2024. Враховуючи вищенаведені умови договору Позивач самостійно зараховує платежі за минулі періоди. На підставі викладеного, просить суд закрити провадження в частині позовних вимог на суму 20 000 100,00 грн., за відсутністю предмету спору.
Представник позивача надав суду письмові заперечення від 25.11.2025 на клопотання про закриття провадження пояснивши, що Позивач підтверджує надходження на свій рахунок кошти з призначенням платежу: Оплата акту за послуги диспетчеризації (оперативно технічного ) управління за 07.2025 дог. № 0503-03041 - ПД від 01.01.2024. Відповідно умов п. 3.9 Договору, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). Позивач звернувся до суду з вимогою стягнення з АТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості в сумі 60 803 913,76 грн. яка існувала станом на 16.07.2025 та термін оплати встановлений Договором якої закінчився 15.06.2025 та 15.07.2025 року відповідно. При цьому, за наслідком порушення зобов'язання за Договором, у АТ «Запоріжжяобленерго» виникла загальна сума боргу за отримані послуги, з урахуванням всіх актів та актів коригування з моменту укладання Договору, яка вказана у рахунку від 11.07.2025 № ДУ - 0066587/0503-03041- ПЛ та становила станом на 11.07.2025 року 432 843 766,74 грн. Зазначена загальна сума боргу Відповідача рахується з травня 2024 року, що є найдавнішим терміном її виникнення. Таким чином, з урахуванням умов п.3.9. Договору, оплати АТ «Запоріжжяобленерго» зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення і не можуть бути підставою для закриття провадження у справі 908/2476/25.
Також Позивач зазначив, що Відповідачем по іншій справі у складі відзиву на позов подано клопотання про закриття провадження у справі 908/3266/26, з посиланням на цю саму платіжну інструкцію № 8824 від 28.10.2025 на суму 20 000 100,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК «Укренерго») виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до ЗАЯВИ-ПРИЄДНАННЯ до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (далі - Відповідач, Користувач) 12.12.2023, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (кваліфікований електронний підпис щодо підписаних сторонами документів в рамках позову, далі скорочено - КЕП) та повідомлення НЕК «Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, між Відповідачем та Позивачем укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за № 0503-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024 (далі - Договір).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору, Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Користувача до умов Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до Договору.
Умови публічного Договору затверджено наказами НЕК «Укренерго» від 07.06.2024 за №344 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.
Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Розрахунковим періодом за цім Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Відповідно до п.3.4. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на період надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до п.3.6 Договору плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.
За п. 3.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з OCП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеного законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Акти приймання-передачі та акти коригування Користувач підписує протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання.
Коригування обсягу та вартості Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуги Користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем в якому отримав акт коригування до акту надання Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.
Відповідно до п.3.8. Договору, Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів до надання Послуги протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманих від OCП за попередній розрахунковий місяць актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей, ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно до пункту 6.6. глави 6 розділу XI КСП обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається: для ОСР - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР.
Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24.06.2019 № 1168), система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.
Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за Договором протягом травня 2025 - червня 2025 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 60803 913,76 грн.
Також Позивач при розрахунку штрафних санкцій врахував положення абз.16 п.п.3 п.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НРЕКП) від 26.04.2022 № 413 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, а тому керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив лише нарахування 3% річних у розмірі 168 979,01 грн. за користування коштами.
Оцінивши та дослідивши представлені сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України “Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно із п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що диспетчерське управління - це оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
У відповідності до п. 51 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії», об'єднана енергетична система України (далі - ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.
Відповідно до ст. 44 Закону України “Про ринок електричної енергії», в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії. Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.
Пунктом 1.4 підрозділу 1 Визначення основних термінів та понять розділу I. Загальні положення Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 визначено, що оперативно - технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.
Згідно із п.п.1.1-1.5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління (далі - диспетчерське управління ). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України “Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.
Як зазначалося раніше, укладений між сторонами договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024. № 0503-03041-ПД за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 ст. 193 ГК України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-П, ПрАТ “НЕК “Укренерго» протягом травня 2025 - червня 2025 року надало послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПАТ “Запоріжжяобленерго», що підтверджується:
- рахунками-фактурами за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, виписаними НЕК “Укренегрго»;
- актами наданих послуг, які підписані обома сторонами з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) у відповідності п. 3.7. договору.
Отже, Позивачем згідно підписаних сторонами Актів надання послуги за період травня 2025 - червня 2025 надано послуги на загальну суму 60 803 913,76 грн., що підтверджується Актом надання послуги від 31 травня 2025 року № ДУА - 0016324 за травень 2025 р. на суму 31 538 094,22 грн. з ПДВ та Актом надання Послуги від 30 червня 2025 року № ДУА - 0017103 за червень 2025 р. на суму 29 265 819,54 грн. з ПДВ.
Таким чином, заборгованість Відповідача за отримані послуги виникла за наступні періоди:
- травень 2025 р. - 31 538 094,22 грн. з ПДВ;
- червень 2025 р. - 29 265 819,54 грн. з ПДВ;
Зобов'язання Відповідача здійснити повний розрахунок за отримані послуги з урахуванням п. 3.7. Договору становить наступні дати :
- За Актом надання Послуги від 31 травня 2025 року № ДУА - 0016324 - до 15.06.2025 року;
- За Актом надання Послуги від 30 червня 2025 року № ДУА - 0017103 - до 15.07.2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Запоріжжяобленерго» протягом травня 2025 - червня 2025 не здійснював а ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, а ні оплат на підставі отриманих Актів (п. 3.7. Договору), що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання також заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період з 19.05.2025 по 16.07.2025 у розмірі 168 979,01 грн. за користування коштами
Як вбачається з матеріалів справи, НЕК «Укренерго» направлено Вимогу за вих. № 01/38178 від 19.06.2025 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, про сплату заборгованості.
Однак, заборгованість Відповідачем не сплачена.
Здійснивши перевірку вказаних розрахунків Позивача за спірний період за допомогою ІПС “Законодавство», суд дійшов висновку, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України, будь-яких заперечень щодо цих розрахунків відповідач суду не надав.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного, а також виходячи з наступного.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 20 000 100,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно умов п. 3.9 Договору, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором).
Крім цього, суд враховує, що у платіжній інструкції №8824 від 28.10.2025 вказано призначення платежу: «Опл.Акту за посл.дисп.(опер.техн.)упр.за 07.2025р, дог.№0503-03041-ПД вiд 01.01.2024», тобто Відповідачем зазначено про сплату заборгованості саме за липень 2025 року, а предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період травень 2025 року - червень 2025 року, тому вказаний платіж не має жодного відношення до спірного зобов'язання Відповідача.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання АТ «Запоріжжяобленерго» про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 20 000 100,00 грн.
Також АТ «Запоріжжяобленерго» просить суд врахувати вкрай важкий фінансовий стан підприємства та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 168 979,01 грн.
Відповідач пояснив, що станом на 01.12.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» 3,029 млрд, грн. з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат» 811 млн. грн., ЗДП “Кремнійполімер» 172 млн. грн., АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 9,3 млн.грн., ПрАТ «Завод напівпровідників» 10,7 млн.грн. та ДПЗД “Укрінтеренерго» 39,2 млн.грн. Відповідно розпорядження КМУ №36 від 16.01.2019 року ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до “Переліку об'єктів великої приватизації державної власності», що стало підставою зупинення виконавчих дій. Отже, заборгованість контрагентів перед Товариством є значною, яку Відповідач в силу певних обмежень, які пов'язані з вищезазначеними об'єктивними обставинами, та триванням воєнного стану в Україні (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження" тощо), не має можливості по незалежним від нього причинам стягнути з більшої частини контрагентів-боржників та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т ч Позивачем. За 2022 рік АТ “Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн. грн., за 2023 рік отримало збитки у розмірі 809 млн., за 2024 року отримало збитки у розмірі 580 млн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан (Звіт про сукупний дохід) (ф.2), показник прибутку (чистого фінансового результату) АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» значно зменшився з 272 672 тис.грн. у 2021 році до 1 187 тис.грн. у 2023 році , отже зменшено на 99%. За період 2021 - 2023 обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності - розподілення електроенергії. За період 2022-2024 рік середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв зменшилася на 2462 осіб (з 4834 осіб до 2372 осіб), що становить 51%. Вищенаведене підтверджує наявність у АТ «Запоріжжяобленерго» ознак критичної неплатоспроможності. Крім того, рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ “Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, встановлені для АТ «Запоріжжяобленерго» постановою НКРЕКП від 17.12.2021 № 2597 з 01 січня 2022 року, продовжили свою дію на 1 квартал 2023 року. Натомість, затверджені тарифи на 2023 рік для НЕК «Укренерго» на послуги з передачі електричної енергії збільшені в першому кварталі на 10,0%, в другому на 24,5% та в другому півріччі на 40,4%, у порівнянні з 2022 роком. Підвищення тарифів на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління щоквартально відбулося на 9,9%, 31,2% та 53,8%, відповідно. Однак, встановлені тарифів для АТ “Запоріжжяобленерго» на послуги з розподілу електричної енергії з 01 квітня 2023 року (постанова НКРЕКП від 30.03.2023 № 557), обсяги розподілу електричної енергії залишено на рівні, врахованому в діючих тарифах 2022 року, який сформований ще за фактом 2021 року, при цьому у зв'язку з активними бойовими діями на окремих територіях Запорізької області, через агресію російської федерації, окупацією значної території Запорізької області, відбулось суттєве зниження фактичних обсягів розподілу електричної енергії.
Отже, тарифи, на підставі яких Товариством надаються послуги, є фактично збитковими. Таким чином, у АТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат товариства.
Суд зазначає, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Отже, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати за надані послуги.
При цьому суд також враховує, що посилання на скрутний фінансовий стан АТ “Запоріжжяобленерго» не підтверджено доказами, а НЕК “Укренерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, а також є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Стабільна та безперебійна робота НЕК “Укренерго» має вкрай важливе значення для забезпечення життєдіяльності України в цілому і в тому числі Запорізької області.
Також, Відповідачем не надано доказів направлення звернень щодо приведення тарифів за 2024 рік до НКРЕКП до економічно обґрунтованих або стягнення збитків у разі їх завдання через суд.
Також, через військову агресію російської федерації проти України у НЕК “Укренерго» пошкоджено та знищено велику кількість обладнання високовольтних підстанцій та магістральних мереж електропередачі, спеціальних транспортних засобів, тощо. Саме об'єкти НЕК “Укренерго» неодноразово ставали основною ціллю ракетних атак російської федерації. НЕК “Укренерго» також має значні збитки, але у військових умовах проводить аварійно-відновлювальні роботи, забезпечує стійкість та надійність об'єднаної енергосистеми України. Неотримання НЕК “Укренерго» коштів за надані послуги, які є джерелом його фінансування, в тому числі для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 виклав свої висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, а саме: “Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18».
Щодо посилань Відповідача на наявність форс-мажорних обставин, на які Відповідач посилається як на підставу проти задоволення позову, а саме: ведення бойових дії або тимчасової окупації російською федерацією частини території Запорізької області, у зв'язку з чим вважає такі дії форс-мажорними обставинами через які: неможливо правильно визначити фактичний обсяг наданої послуги з диспетчеризації на таких територіях; надходження від суміжних ліцензіатів (операторів ППКО) ПАТ “Запоріжжяобленерго» даних комерційного обліку щодо обсягів прийому/віддачі електричної енергії в мережу, які не пройшли валіадацію та сертифікацію в період дії воєнного стану, після окупації частини території ліцензійної діяльності та захвату ресурсних об'єктів генерації та об'єктів відповідача; відсутня можливість у ПАТ “Запоріжжяобленерго» щодо перевірки даних засобів комерційного обліку на місці їх встановлення, також за допомогою програмного забезпечення, яке приймає дані комерційного обліку та забезпечує перевірку відповідності результатам вимірювання на основі яких вони утворені. Дані, отримані від суміжних ліцензіатів (ОСР/ОСП/ППКО), визначаються розрахунковим шляхом та не можуть відображати достовірні та фактичні обсяги споживання електричної енергії в мережу. Відповідач, посилаючись на п. 7.1. Договору, вважає, що звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором.
Відповідач листом від 09.03.2022 № 007-007/1533 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.
Натомість, відповідно до пунктів 8.1., 8.4. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України.
До відзиву на позовну заяву додана копія сертифікату Запорізької торгово - промислової палати від 21.07.2023 № 2300-23-3315, яким засвідчені форс-мажорні обставини, а саме військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, щодо певних обов'язків відповідача за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.05.2019 № 0503-03041, додаткової угоди до Договору від 31.12.2021.
У Сертифікаті вказано, період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 01.08.2022 року, дата закінчення - тривають на 21.07.2023.
Проте, цей сертифікат не підтверджує неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та те, що у спірний період: травень 2025 - червень 2025 відповідач не може виконати свої зобов'язання з оплати за надані послуги саме за договором від 01.01.2024 №0503-03041-ПД внаслідок дії форс-мажорних обставин.
У постанові Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зроблено висновок про те, що “форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».
Суд також враховує, що відповідно до постанови КГС ВС від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України і на який посилався відповідач у судах попередніх інстанцій, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні». Наявність сертифіката ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто зазначені обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести не лише наявність таких обставин, а й те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для зменшення або звільнення від відповідальності за невиконання / неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що введення воєнного стану в Україні само по собі призвело до неможливості виконання ним зобов'язань за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
При цьому суд звертає увагу, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладено сторонами вже під час дії воєнного стану та тимчасової окупації частини Запорізької області. Тобто йому було достеменно відомо про наявність вказаних обставин на дату укладання цього договору, але жодних зауважень відносно неможливості виконання своїх зобов'язань за договором Відповідач Позивачу не повідомив.
Також суд зазначає, що у випадку доведення наявності підстав для звільнення сторони від відповідальності за порушення умов договору внаслідок дії форс-мажорних обставин така сторона не звільняється від виконання самого зобов'язання. При цьому заходами відповідальності у господарських відносинах є неустойка (штраф, пеня), про стягнення якої позовні вимоги у цій справі не заявлені.
Крім цього, згідно абз.16 п.п.3 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НРЕКП) від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, Позивач правомірно згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив лише нарахування 3% річних за користування коштами, виходячи з суми простроченої заборгованості за надану послугу за період з травня 2025 по червень 2025.
Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі..
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) суму основного боргу в розмірі 60 803 913 (шістдесят мільйонів вісімсот три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 168 979 (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 01 коп. та 731 674 (сімсот тридцять одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 71 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано: 08.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.