10.12.2025 року м. Дніпро Справа № 904/884/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від прокурора: Карюк Д.О.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 р.
( суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.06.2025 р.)
у справі
за позовом
керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області,
м. Самар, Дніпропетровська обл.
до Відповідача -1:
Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області,
с. Гупалівка, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл.;
до Відповідача -2:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок",
с. Михайлівка, Царичанський р-н, Дніпропетровська обл.
про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сільської ради,
скасування державної реєстрації права оренди та
зобов'язання повернути земельну ділянку
1. Короткий зміст позовних вимог.
Керівник Самарівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 р. № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" в частині укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5, 56 га, з ТОВ "Агрофірма Світанок", код ЄДРПОУ 30824884;
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номером 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району ( Чернеччинської об'єднаної сільської територіальної громади ), проведену за ТОВ "Агрофірма Світанок", код ЄДРПОУ 30824884 на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 р. ( номер запису про право 29626211 );
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" ( код ЄДРПОУ 30824884 ) повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області ( код ЄДРПОУ 20241361 ).
Позов мотивовано тим, що Гупалівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка увійшла до складу Чернеччинської сільської територіальної громади, набувши в 2019 році у комунальну власність спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту, в порушення вимог ст. ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та окремих положень ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла рішення про надання дозволу на укладання договору її оренди, а ТОВ "Агрофірма Світанок" набуло право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, площею 5,56 га, з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 не на конкурентних засадах, без попереднього проведення земельних торгів ( аукціону ).
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 р. позовні вимоги задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номером 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району ( Чернеччинської об'єднаної сільської територіальної громади ), проведену за ТОВ "Агрофірма Світанок" ( код ЄДРПОУ 30824884 ) на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 р. ( номер запису про право 29626211 ). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" ( 51011, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Михайлівка, вул. Вороного, 1, код ЄДРПОУ 30824884 ) повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області ( 51110, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Гупалівка, вул. Савченка Романа, буд. 40А, код ЄДРПОУ 20241361 ). Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 р. № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" в частині укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га, з ТОВ "Агрофірма Світанок". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, у розмірі 2 422 грн 40 коп. Стягнуто з Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, у розмірі 2 422 грн 40 коп.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 р. у справі № 904/884/25 в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району, проведену за ТОВ "Агрофірма Світанок" ( код ЄДРПОУ 30824884 ) на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 р. ( номер запису про право 29626211 ) та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальінстю "Агрофірма Світанок" повернути земельну ділянку для ведення товарноо мільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району, Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, винести в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що позовна вимога про скасування держаної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського виробництва, задоволенню не підлягає як така, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 р. у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу Позивача у такому разі не є скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1). Отже, позовна вимога про скасування держаної реєстрації права оренди не відповідає належному способу захисту прав, що є підставою для відмови в позові у цій частині.
Водночас, на думку Скаржника, Прокурор порушив ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не додав до позову докази свого повідомлення компетентного органу до подання позову, також в позові не наведені факти та докази бездіяльності компетентного органу. В матеріалах справи є тільки листи-запити Позивача до Відповідача -1, щодо затребування інформації /документів відносно порядку укладання договору та проведення Відповідачем -1 судово-претензійної роботи. Недотримання Позивачем порядку надсилання повідомлення передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", позбавило компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Самарівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Прокурор посилається на те, що оскільки право або інтерес Чернеччинської територіальної громади, яка є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди, яке виникло з порушенням чинного законодавства без дотримання конкурентних засад, то саме скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, проведеної за товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Світанок» на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 р., є належним та ефективним способом захисту.
Прокурор також вказує на те, що згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради № 06/01-13 від 02.01.2025 р. сільською радою рішення про проведення конкурсу ( земельних торгів ) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося, що підтверджує порушення конкурентних засад набуття права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, тому державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, Прокурор зазначає про те, що в даному випадку до суду Прокурор звернувся як самостійний Позивач, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області є учасником спірних відносин і сам порушив інтереси держави. Єдиним органом, який відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України має виключну компетенцію щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, у тому числі щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади є Чернеччинська сільська рада Самарівського району, якою прийнято протиправне рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, що свідчить про неналежне виконання нею повноважень у сфері земельних відносин.
Відповідач -1 не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/884/25.
Матеріали справи № 904/884/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 р. у справі № 904/884/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.12.2025 р..
Відповідачі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.
У судовому засіданні 10.12.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
10.12.2018 р. Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 701-30/VІІ “Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди», відповідно до п. 2 якого вирішено дозволити укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га, з ТОВ “Агрофірма Світанок», вартість орендної плати складає 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі зазначеного рішення 13.02.2018 р. між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ “Агрофірма Світанок» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, без об'єктів нерухомості, терміном на 30 років, який 20.12.2018 державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно ( номер запису про інше речове право 29626211 ).
Згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради № 06/01-13 від 02.01.2025 р. сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося.
В свою чергу, Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що оскільки надання спірної земельної ділянки в оренду не належить до випадків, передбачених частинами 2 та 3 ст.134 Земельного кодексу України, необхідною умовою для передачі її в оренду в даному випадку є обов'язкове проведення земельних торгів (аукціону), за результатами яких органом місцевого самоврядування мало бути прийнято відповідне рішення. Однак, згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради № 06/01-13 від 02.01.2025 р. сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося. Наведені обставини свідчать про те, що Гупалівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка увійшла до складу Чернеччинської сільської територіальної громади, набувши в 2019 році у комунальну власність спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту, в порушення вимог ст. ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та окремих положень ч. 3 ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення про надання дозволу на укладання договору її оренди, а ТОВ “Агрофірма Світанок» набуло право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, площею 5,56 га, з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 не на конкурентних засадах, без попереднього проведення земельних торгів (аукціону).
Враховуючи вищевикладене, Прокурор вважає, що рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 701-30/VІІ “Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди» підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Крім того, Прокурор звертає увагу на те, що оскільки договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, укладений 13.02.2018 р. між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ “Агрофірма Світанок», без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, то він не містить всіх істотних вимог та відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Також прокурор вважає, що оскільки згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради №06/01-13 від 02.01.2025 сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося, що підтверджує порушення конкурентних засад набуття права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З огляду на незаконність набуття ТОВ “Агрофірма Світанок» права користування спірною земельною ділянкою, вона підлягає поверненню територіальній громаді.
Вказані обставини і стали причиною звернення Прокурора до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про часткове задоволення позовних вимог Прокурора.
Судове рішення мотивоване тим, що оскільки визнання незаконними та скасування п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" не дозволить Позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, такі вимоги не підлягають задоволенню. При цьому, договір украдений між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ “Агрофірма Світанок» згідно з частинами 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним та не підлягає визнанню таким в судовому порядку, оскільки договір оренди укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності. З урахуванням нікчемності договору оренди землі, з метою усунення перешкод Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га. Позовні вимоги Прокурора про повернення Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області земельної ділянки у даному випадку є такими, що спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Зважаючи на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського виробництва та повернення земельної, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із порушенням Прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний Позивач.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 ст. 53 ГПК України Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави Прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід Прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав Прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення Прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби Прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу Позивача.
Тобто визначений частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок Прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу Позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на Прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого Прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до Відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу Позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду Прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Щодо процесуального статусу Чернеччинської сільської ради.
Відповідно до частини першої ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У пунктах «б», «в», «є» ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до частини першої ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частини 1 ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У цій справі Чернеччинська сільська рада, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною Договору оренди землі). Рішенням від 10.12.2018 р. сільська рада відповідно до п. 2 дозволила укладання договору оренди на земельну ділянку та на підставі зазначеного рішення уклала Договір оренди землі.
Колегія суддів зауважує, що Прокурор оскаржив рішення сільської ради, саме тому визначив останню Відповідачем.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 р. у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від Відповідача.
У цій справі Прокурор зауважував, що порушення інтересів держави полягає в незаконному розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади, Чернеччинською сільською радою Самарівського району, якою прийнято протиправне рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, що свідчить про неналежне виконання нею повноважень у сфері земельних відносин.
Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов'язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура ( п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 р. у справі № 925/1133/18 ).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції Самарівською окружною прокуратурою направлялися запити від 10.11.2023 р. № 04/62-5575вих-23, від 10.01.2024 р. № 62-163вих24, від 20.02.2024 р. № 62-965вих24, від 30.07.2024 р. № 62-4114вих24, від 01.10.2024 р. № 62-5262вих24, від 15.11.2024 р. № 62-6288вих24, від 31.12.2024 р. № 62-7099вих24 до Чернеччинської сільської ради, в яких повідомлялося про встановлені факти. Згідно із відповідями сільської ради № 1021/01-13 від 12.12.2023 р., № 262/01-13 від 25.03.2024 р., № 262/01-13 від 25.03.2024 р., № 1089/01-13 від 21.11.2024 р., № 06/01-13 від 02.01.2025 р. заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави, спричинених незаконним без дотримання конкурентних засад вибуттям із комунального користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не здійснювалися.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у Прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних з тим, що позовна вимога про скасування держаної реєстрації права оренди не відповідає належному способу захисту прав, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За твердженням Прокурора - договір оренди земельної ділянки від 13.02.2018 р., укладений між Гупалівською сільською радою та ТОВ “Агрофірма Світанок» без проведення земельних торгів є нікчемним, що зумовлює необхідність скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади незалежно від факту розірвання зазначеного договору.
Як встановлено судом першої інстанції і не оскаржується ТОВ “Агрофірма Світанок» -
Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області надано Відповідачу -2 земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 в позаконкурсному порядку, що є порушенням ст. ст. 134, 135 ЗК України. Неконкурентне надання землі у користування не відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності ( пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)].
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то зазначає про це у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу ( пункт 33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 ).
З огляду на викладене вимога позову про визнання нікчемного спірного договору недійсним задоволенню не підлягає саме з підстав її невідповідності критеріям ефективності та належності способів захисту порушеного права.
Водночас, відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто, для ефективного захисту інтересу держави у цій справі необхідно повернути спірну земельну ділянку відповідній територіальній громаді, тим самим застосувавши наслідки недійсності нікчемного договору.
Саме застосування наслідків недійсності правочину (реституція) як юридичний наслідок констатації нікчемності договору є належним та ефективним способом захисту порушеного права держави в цій справі ( п. 197 постанови Великої Палати Верховного Суду 16.04.2025 р. у справі № 924/971/23 ( провадження № 12-25гс24 ).
Заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації прав ТОВ “Агрофірма Світанок» на спірну земельну ділянку, Прокурор має на меті повернути таке майно територіальній громаді.
В силу абзаців другого, третього частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування державної реєстрації прав оренди ТОВ “Агрофірма Світанок» на спірну земельну ділянку призведе до державної реєстрації набуття прав Гупалівської сільської ради Самарівського району на таке нерухоме майно [див. mutatis пункти 127-133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
У цій справі Прокурор обґрунтовує позовні вимоги інтересом держави щодо повернення спірного земельної ділянки ( раніше переданого в оренду ТОВ “Агрофірма Світанок» за договором оренди ) територіальній громаді задля забезпечення реалізації процедури передачі такого майна державі.
Державна реєстрація прав на спірну земельну ділянку за територіальною громадою за наслідками скасування реєстрації права оренди ТОВ “Агрофірма Світанок» підтверджує повернення майна власнику.
Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 р. у справі № 904/884/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.12.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус