10.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/407/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Фролов В.В.
від відповідача: Матохнюк А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації
на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025р.
(суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 29.05.2025р.)
у справі
за позовом: Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ БУД», м. Запоріжжя
про стягнення 398 319,72 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ БУД» 213 902,63 грн. неустойки, 24 681,07грн. 3% річних та 159 736,02 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем порушено умови договору №28/02/ПТР від 28.02.2024, згідно з яким останнім днем для повернення невідпрацьованого авансу або надання документів про його відпрацювання є останній день шестимісячного строку. Разом з тим, у встановлені строки, а саме: до 08.09.2024 та до 20.10.2024, акти приймання виконаних робіт не були надані, аванс вчасно не повернуто, у зв'язку з чим, на підставі п. 12.4 Договору нараховано неустойку у розмірі 213902,63 грн., 24681,07 грн. 3% річних та 159736,02 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу).
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025 у справі №908/407/25 у позові відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням, Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025 у справі № 908/407/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що у додатковій угоді № 7 від 29.09.2024 Позивач чітко зазначив термін відпрацювання авансу - до 6 місяців. Отже, останній день для повернення невідпрацьованого авансу, або надання документів про його відпрацювання є останній день шестимісячного терміну з моменту надання такого авансу.
Щодо фрази "не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав", Апелянт пояснив, що оскільки аванси Генпідрядникам надавались протягом 2024 року у різні дати, Запорізькою обласною державною адміністрацією листом від 26.09.2024 № 14652/08-20 «Про попередню оплату», на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» був погоджений узагальнюючий термін відпрацювання попередньої оплати на строк до 6 місяців (з дати виплати авансу). Відповідно, шестимісячний термін відпрацювання або повернення невідпрацьованих сум, отриманих в II півріччі 2024 року Генпідрядниками авансів, став припадати на 2025 рік. Для недопущення не цільового використання у 2024 році коштів резервного фонду державного бюджету, виникла необхідність у внесенні змін у договори, шляхом обмеження терміну повернення невідпрацьованих сум авансу до 25 грудня 2024 року включно, навіть якщо термін використання авансу не настав.
Скаржник зауважує, що у додатковій угоді № 7 було визначено не тільки граничний термін використання авансу - до 6 місяців, а й зазначені дії, які Відповідач повинен здійснити при закінченні такого терміну, між тим зазначені обставини судом першої інстанції не були взяті до уваги.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві вважає правильним висновок суду про те, що сторони свідомо змінили пункт 3.10 Договору додатковою угодою № 7 та визначили строк для повернення невідпрацьованого авансу не після закінчення шестимісячного строку (вересень 2024), а в конкретну дату - 25.12.2024 . При цьому станом на час розгляду цієї справи пункт 3.10 Договору в редакції додаткової угоди № 7 від 29.09.2024 є чинним, доказів визнання його недійсним суду не надано, сторони дійсності цього пункту Договору не оспорювали.
Відповідач зауважує, що п.12.4. Договору встановлено, що у разі порушення Генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу останній за користування коштами Замовника сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки такого повернення, однак договір не містить суму, на яку нараховується неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки повернення коштів.
За доводами Відповідача, на підтвердження виконання робіт і відпрацювання отриманого авансу по Договору, він надав Управлінню відповідні акти виконаних робіт ще у червні 2024, які ним не були підписані.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/407/25.
Матеріали справи № 908/407/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 10.12.2025.
10.12.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 10.12.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
28.02.2024 між Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ БУД» (генпідрядником) укладено договір № 28/02/ПТР про закупівлю робіт за бюджетні кошти, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проєктно-кошторисної документації і умов Договору та здати в установлений Договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника й оплатити закінчені роботи: «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (влаштування протитанкового рову) - 15 км (ВОП 49-57).
Загальна вартість договору на підставі договірної ціни складає 15149597,65 грн. з ПДВ (п. 2.1).
Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), завізованих відповідальними посадовими особами оперативного угрупування військ «Запоріжжя», довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) проміжними платежами в міру виконання робіт.
За умовами п. 3.10 Договору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», замовник може здійснити попередню оплату (виплату авансу) генпідряднику для виконання робіт з будівництва військово-інженерних і фортифікаційних споруд для потреб оборони у розмірі до 50% вартості робіт за Договором на строк до 31.03.2024. Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс для виконання робіт, зазначених у п. 1.2 розділу 1 Договору. Відпрацювання генпідрядником авансу підтверджується наданими замовнику актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). По закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 31 березня 2024 року включно.
Фінансування робіт, згідно з п. 3.12 договору, здійснюється за рахунок коштів державного, обласного та місцевого бюджетів.
У п. 12.4 договору передбачено, що генпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за Договором і у таких сумах:
- у разі порушення генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, генпідрядник за користування грошовими кошами замовника сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого повернення. Крім сплати штрафних санкцій, генпідрядник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Договір згідно з п. 15.1 діє до 31.12.2024.
На виконання умов договору Позивач перерахував на банківський рахунок Відповідача 7574790,00 грн. згідно платіжної інструкції № 32 від 06.03.2024 (оплачено 08.03.2024), у призначенні платежу вказано, що здійснюється попередня оплата по Договору № 28/02/ПТР від 28.02.2024.
Згідно платіжної інструкції № 1 від 27.03.2024 Відповідач повернув Позивачу суму 34152,26 грн. невикористаного авансу. У призначенні платежу платіжної інструкції зазначено "повернення невикор. авансу зг.п.3.10 дог. №28/02/ПТР"
Надалі, додатковими угодами до Договору п. 3.10, сторонами неодноразово викладався у новій редакції та збільшувався строк закінчення виконання робіт.
Так, додатковими угодами:
№ 1 від 28.03.2024 визначено можливість здійснення замовником попередньої оплати (виплата авансу) у розмірі до 50% вартості робіт за Договором на строк до 15.05.2024. Визначено, що по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 15 травня 2024 року включно.
№ 2 від 13.05.2024 визначено можливість здійснення замовником попередньої оплати (виплата авансу) у розмірі до 70% вартості робіт за Договором на строк до 31.05.2024. Визначено, що по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 31 травня 2024 року включно.
№ 3 від 30.05.2024 визначено перерахування попередньої оплати (виплата авансу) на строк до 30.06.2024; по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 30 червня 2024 року включно.
№ 4 від 26.06.2024 визначено перерахування попередньої оплати (виплата авансу) на строк до 31.07.2024; по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 31 липня 2024 року включно.
№ 5 від 26.07.2024 визначено перерахування авансу строком по 01.09.2024; по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 01 вересня 2024 року включно.
№ 6 від 28.08.2024 визначено перерахування авансу строком до 30.09.2024; по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, а саме: не пізніше 30 вересня 2024 року включно.
№ 7 від 29.09.2024 визначено перерахування авансу на термін до 6 місяців; по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, але не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав. Визначено закінчення виконання робіт за договором - 25.12.2024.
№ 8 від 25.12.2024 сторони виклали пункт 2.1 Договору в іншій редакції, встановивши договірну ціну - 4950279,21 грн. з ПДВ.
09.10.2024 між сторонами були підписані акти форми КБ-2в за березень 2024: № 1 від 09.10.2024 на суму 1767732,77 грн., № 2 від 09.10.2024 на суму 1637751,49 грн., № 3 від 09.10.2024 на суму 1328600,52 грн., № 3/1 від 09.10.2024 на суму 57999,94 грн., № 2/1 від 09.10.2024 на суму 158194,49 грн., всього на загальну суму 4950279,21 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 183 від 04.11.2024 Відповідач перерахував на рахунок Позивача 2590358,53 грн., вказавши у призначенні платежу, що повертає аванс по Договору № 28/02/ПТР від 28.02.2024.
Між Управлінням та ТОВ"Віват Буд" був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за 2024 рік за договором № 28/02/ПТР від 28.02.2024, де заборгованість на 31.12.2024 перед Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації відсутня.
Разом з тим, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області було складено протокол № 11 від 12.09.2024 про порушення бюджетного законодавства, згідно з яким, станом на 12.09.2024, розпорядником бюджетних коштів (Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації) не надано до органу Казначейства документи, що підтверджують факт виконання робіт на суму 7540637,74 грн. по Договору від 28.02.2024 № 28/02/ПТР та не забезпечено повернення невикористаної підрядником суми авансу, що є порушенням бюджетного законодавства. Також Управлінням було складено відповідне попередження від 12.09.2024 №41 про неналежне виконання бюджетного законодавства.
За доводами Позивача, оскільки сума авансу у розмірі 2590358,53 грн. була повернута товариством з порушенням шестимісячного строку встановленого договором, Управлінням нараховані Відповідачу неустойка у розмірі 213902,63 грн. та 3% річних у розмірі 24618,07 грн. за період з 08.09.2024 до 03.11.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 159736,02 грн. за період з вересня по жовтень 2024 року.
Неоплата Відповідачем вказаних сум стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що судом не було встановлено порушення Відповідачем визначеного договором строку повернення невідпрацьованих сум авансу, тому у Позивача відсутні підстави для нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, врегульовані договором будівельного підряду.
Відповідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 затверджено Порядок державного фінансування капітального будівництва, який визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів (пункт 1 Порядку).
У п. 3 вказаного Порядку (в редакції станом на час укладення Договору - на 28.02.2024) передбачено, що цей Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 пункт 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1764 доповнено абзацом такого змісту:
“На період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.».
Щодо досліджуваної справи, то на момент укладення договору від 28.02.2024, пунктом 3.10 сторони визначили надання попередньої оплати (виплату авансу) Відповідачу на строк до 31.03.2024 та, у разі невідпрацювання авансу, він мав бути повернутий не пізніше 31.03.2024.
Враховуючи перерахування Позивачем авансу у сумі 7574790,00 грн. 08.03.2024, шестимісячний строк його відпрацювання сплинув 09.09.2024 (оскільки 08.09.2024 було вихідним днем).
Як вбачається з матеріалів справи, частину невикористаного авансу у розмірі 34152,26 грн. було повернуто Відповідачем на рахунок Позивача 27.03.2024, згідно з платіжною інструкцією № 1. Викладені обставини не заперечуються сторонами.
Разом з тим, за приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У цьому спорі, додатковою угодою № 7 від 29.09.2024 до договору сторонами визначено здійснення замовником попередньої оплати (виплату авансу) генпідряднику на термін до 6 місяців та одночасно встановлено, що по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, не пізніше 25 .12. 2024 включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав.
При цьому факт відпрацювання Відповідачем авансу, за умовами п. 3.10 договору, підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Акти на загальну суму 4950279,21 грн. були підписані сторонами лише 09.10.2024, тобто після спливу шестимісячного строку.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У даному випадку, сторони з власної волі змінили п. 3.10 договору додатковою угодою № 7 та визначили строк для повернення невідпрацьованого авансу не після закінчення шестимісячного строку (вересень 2024), а до конкретної дати - 25.12.2024.
Станом на час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, п. 3.10 договору у редакції додаткової угоди № 7 від 29.09.2024 та сама ця угода є чинними, докази визнання їх недійсними відсутні . Сторони дійсності цього пункту Договору не оспорювали.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та умов договору, у редакції додаткової угоди №7, місцевим господарським судом було зроблено правильний висновок, що по закінченні терміну використання авансу, невідпрацьована сума авансу у розмірі 2590358,53 грн. (7574790,00 грн. (перерахований аванс) - 34152,26 грн. (повернутий аванс) - 4950279,21 грн. (сума актів КБ-2в)) мала бути повернута Відповідачем не пізніше 25.12.2024.
Вказана вище сума авансу була повернута Позивачу згідно з платіжною інструкцією № 183 від 04.11.2024, тобто у межах строку, визначеного сторонами у п. 3.10 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 29.09.2024.
Відповідно до ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У цьому спорі, у п.12.4 Договору сторони передбачили, що у разі порушення генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, генпідрядник за користування грошовими кошами замовника сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого повернення. Крім сплати штрафних санкцій, генпідрядник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивач нарахував неустойку у розмірі 213902,63 грн. та 3% річних у розмірі 24618,07 грн. за період з 08.09.2024 до 03.11.2024, інфляційні втрати у розмірі 159736,02 грн. за період з вересня по жовтень 2024.
Між тим, оскільки судом не встановлено порушення Відповідачем визначеного договором строку повернення невідпрацьованих сум авансу, Позивачем безпідставно нараховані неустойка, 3% річних та інфляційні втрати.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про недоведеність позовних вимог Позивача.
Доводи Скаржника про те, що у додатковій угоді № 7 було визначено не тільки граничний термін використання авансу - до 6 місяців, а й зазначені дії, які Відповідач повинен здійснити при закінченні такого терміну, і які судом першої інстанції не було взято до уваги, не мають під собою підґрунтя та спростовуються змістом оскаржуваного рішення.
Слід зазначити, що додатковими угодами, якими змінювався строк надання авансу, у тому числі додатковою угодою № 7, пункт 3.10 Договору викладався в іншій (новій) редакції. Тобто, після підписання цих угод діяла нова редакція зазначеного пункту договору, яким сторони мали керуватися. До того ж, такі угоди укладалися саме до договору №28/02/ПТР від 28.02.2024, таким чином посилання у скарзі на погодження Запорізькою обласною державною адміністрацією узагальнюючого терміну відпрацювання попередньої оплати є безпідставним.
Інші аргументи Скаржника розглянуті колегією суддів, між тим вони не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025р. у справі № 908/407/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.12.2025 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус