ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"15" грудня 2025 р. Справа № 906/1236/25
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Павлюк І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Безнощук Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі №906/1236/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління механізації"
до Фізичної особи - підприємця Безнощук Оксани Володимирівни
про стягнення 153 435,50 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі №906/1236/25 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Безнощук Оксани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління механізації" 153 435,50 грн боргу з орендної плати, 3028,00 грн судового збору, 8500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Безнощук Оксана Володимирівна 30.11.2025 звернулася до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем апелянта - відстрочити апелянту сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до 31.12.2025. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі № 906/1236/25 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
09.12.2025 матеріали справи №906/1236/25 надійшли до суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з таких підстав.
Згідно з п. 2 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Порядок справляння та розміри судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за розгляд апеляційних скарг на рішення суду передбачена сплата судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За положеннями частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення у даній справі необхідно сплатити 3 633,6 грн судового збору (3028 грн (враховуючи мінімальну ставку судового збору) * 150% * 0,8).
Однак, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Натомість скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до 31.12.2025.
Розглянувши заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі» ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
Однак, на підтвердження зазначеного до клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарг скаржником не надано жодного доказу про його фінансовий стан.
Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2024 в справі № 910/14968/22 (910/9066/23).
Натомість, скаржником не подано жодних доказів на підтвердження недостатності або відсутності коштів на його рахунках та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють сплату судового збору. При цьому, заявник просить відстрочити сплату судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем апелянта, однак заявником не надано належних доказів, які б в свою чергу підтверджували скрутне матеріальне становище.
Апеляційний суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі №906/1236/25.
Частиною 1 статті 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Безнощук Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі №906/1236/25 без руху на підставі статей 174, 260 ГПК України, з наданням скаржнику можливості усунути вищенаведені недоліки.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Фізичній особі- підприємцю Безнощук Оксані Володимирівні у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до 31.12.2025.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Безнощук Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у справі №906/1236/25 залишити без руху.
3. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати судового збору в 3 633,6 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Павлюк І.Ю.