ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2025 року Справа № 902/950/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" - не з'явився
відповідача Томашпільської селищної ради - пред-к Щербатий А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.10.2025 р.
постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 06.10.2025 р.
та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2025 р.
постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 08.10.2025 р.
у справі № 902/950/25 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"
до відповідача Томашпільської селищної ради
про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною
Відповідно до рішення від 06.10.2025 р. у справі № 902/950/25 Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Томашпільської селищної ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі № 10 від 04.06.2018 р. укладеною в запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до додаткового рішення від 08.10.2025 р. Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні заяви позивача Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" про стягнення з відповідача Томашпільської селищної ради 40000,00 грн. витрат на правничу допомогу у справі № 902/950/25.
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити і вирішити питання розподілу судових витрат на користь позивача.
Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції на момент звернення позивача з офертою щодо поновлення договору оренди землі, тобто станом на 26.03.2025 р. і пояснює, що на момент укладення договору оренди землі (04.06.2018 р.) ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» не передбачала заборони поновлювати договір оренди землі, орендарем за яким є особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 29.03.2023 р. у справі № 909/992/20, і доводить, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке було чинним станом на 04.06.2018 р., оскільки до договору оренди землі зміни не вносилися.
Зазначає, що враховуючи те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю, то оскаржуване додаткове рішення також підлягає скасуванню із стягненням судових витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача. Просить ухвалити нове судове рішення про стягнення з Томашпільської селищної ради на користь позивача 40000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідач Томашпільська селищна рада подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що скарга ґрунтується виключно на припущеннях, тоді як рішення суду першої інстанції вважає законним.
Зазначає, що стаття 19 Закону України «Про оренду землі» є спеціальною нормою, ч. 6 якої встановлено, що особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі.
Звертає увагу, що в умовах запропонованої позивачем додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди № 10 від 04.06.2018 р., яку позивач бажає визнати укладеною в судовому порядку, також присутня умова про переважне право орендодавця на поновлення договору оренди на новий строк (п.1.4. додаткової угоди), що прямо суперечить чинній редакції статті 19 Закону України Про оренду землі.
Вважає, що справа № 909/992/20, на висновки Верховного Суду у якій посилається скаржник, не є подібною цій справі, оскільки не регулює відносини відповідно до статті 19 Закону України Про оренду землі (управління спадщиною), а тому не має братися судом до уваги.
Наголошує, що Яланецька сільська рада та Томашпільська селищна рада як правонаступник Яланецької сільської ради після реорганізації останньої не була та не є власником земельної ділянки, яка надана в оренду, оскільки спірна земельна ділянка, яка надана в оренду не є комунальною власністю територіальної громади, а є приватною власністю особи, яка померла. Тому вважає, що до даних правовідносин не може бути застосована загальна норма статті 33 Закону України «Про оренду землі» ні в редакції станом на день укладення договору, ні в сьогоднішній редакції.
Також зазначає, що оскільки Господарський суд Вінницької області відмовив позивачу у задоволені його позовної заяви в повному обсязі, тому понесені позивачем витрати на правничу допомогу було залишено за ним, а отже скаржник безпідставно оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції.
Просить відмовити скаржнику Приватному акціонерному товариству «Продовольча Компанія «Поділля» у задоволені апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.10.2025 р. та на додаткове рішення від 08.10.2025 р. у справі № 902/950/25 в повному обсязі.
08.12.2015 р. позивач Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" подав до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника ПрАТ "ПК "Поділля", а вимоги, які викладенні у апеляційній скарзі, - задовольнити.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів враховує, що сторони, зокрема, позивач був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 175 зв. у т.1/. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, позиція позивача/скаржника викладена у апеляційній скарзі - тобто доведена апеляційному суду, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2025 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, вважає рішення та додаткове рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
Відповідно до рішення від 20.04.2018 р. № 130 Яланецька сільська рада Томашпільського району Вінницької області прийняла в управління спадщиною не успадковані земельні частки (паї) за номерами № 2, 158, 161, 202, 211, 234, 300, 405, 407, 846, 861, розташовані на території Яланецької сільської ради загальною площею 26,33 га /а.с. 15 у т.1/. Відповідно до п. 2 рішення від 20.04.2018 р. № 130 Яланецька сільська рада з метою збереження спадкового майна передала в оренду земельні ділянки № 2, 158, 161, 202, 211, 234, 300, 405, 407, 846, 861 ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" до моменту прийняття спадщини спадкоємцями або оформлення в комунальну власність Яланецької сільської ради на строк не більше 7 років.
04.06.2018 р. Яланецька сільська рада як орендодавець та Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» як орендар уклали договір оренди № 10 /а.с. 10 - 13 у т.1/.
Відповідно до п.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, не успадковану земельну ділянку, яка знаходиться на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка № 846 з площею 2,1072 га кадастровий номер: 0523986800:02:000:0394.
Пунктом 7 договору оренди передбачені інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме : право власності на земельну ділянку належало ОСОБА_1 , спадщина після смерті якої ніким не прийнята.
Відповідно до п. 8 договору оренди договір укладено на термін до моменту реєстрації права власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. При цьому строк оренди становить не більше 7 років. Після закінчення строку цього договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з п. 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5501, 67 грн. за 1 рік.
Відповідно до п. 18 договору оренди об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту підписання договору оренди.
Згідно з п. 44 договору оренди договір набирає чинності після підписання сторонами.
Договір оренди підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.07.2025 р. право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523986800:02:000:0394 було зареєстровано 25.04.2019 р. за Приватним акціонерним товариством «Продовольча компанія «Поділля». Відомості про власника такої земельної ділянки у вищезазначених реєстрах відсутні /а.с. 16 у т.1/.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» визначено, що до складу Томашпільської територіальної громади входять Томашпільська, Антонівська (ліквідованого Томашпільського району), Великорусавська, Вилянська, Гнатківська, Горишківська, Жолоб?янська, Кислицька, Комаргородська, Липівська, Нетребівська, Олександрівська (ліквідованого Томашпільського району), Паланська, Пеньківська (ліквідованого Томашпільського району), Пилипи-Борівська, Раківська, Рожнятівська, Стінянська, Яланецька (ліквідованого Томашпільського району) територіальні громади. Отже, з дати прийняття відповідного розпорядження земельна ділянка з кадастровим номером 0523986800:02:000:0394 знаходиться в межах Томашпільської територіальної громади, а її розпорядником є Томашпільська селищна рада.
26.03.2025 Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» подало до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області лист-повідомлення про поновлення договорів оренди, за змістом якого вказало про належне виконання своїх обов'язків відповідно до укладених договорів, в тому числі за договором оренди № 10, та із посиланням на п. 8 договору оренди повідомило про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк - 7 років, про що долучило відповідний проект додаткової угоди /а.с. 17 - 18 у т.1/.
Томашпільська селищна рада отримала такий лист-повідомлення 26.03.2025 р., що підтверджується відбитком печатки на першому аркуші листа із зазначення вхід. № 1253/02-08 та дати 26.03.2025 р. /а.с. 17 у т.1/.
Враховуючи відсутність протягом місяця письмового повідомлення від Томашпільської селищної ради про заперечення у поновленні договору оренди та вказуючи на переважне право ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" на таке поновлення, останнє звернулось з даним позовом до суду.
Відмовивши у задоволені позову, суд першої інстанції встановив, що Яланецька сільська рада, правонаступником якої є Томашпільська селищна рада діяла та продовжує діяти не як власник чи розпорядник земель комунальної або державної власності, а як управитель спадщини та виснував, що викладена в ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» норма є імперативною, а тому Томашпільська селищна рада позбавлена права поновлювати договір оренди землі у даному випадку в силу норм законодавства, що в свою чергу не може розцінюватись як порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до норм ст. 1285 ЦК України у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору), особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на дату звернення орендаря про поновлення договору оренди), особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Керуючись наведеними нормами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Томашпільська селищна рада не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523986800:02:000:0394, а лише управляє такою земельною ділянкою, і позивач/скаржник таку обставину не заперечує. При цьому з урахуванням до ч. 3 ст. 5 ЦК України є безпідставними доводи скаржника про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції на момент звернення позивача з офертою щодо поновлення договору оренди землі, тобто - станом на 26.03.2025 р.
Та обставина, що на момент укладення договору оренди землі (04.06.2018 р.) ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» не передбачала заборони поновлювати договір оренди землі, орендарем за яким є особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не має значення, оскільки станом на момент звернення орендаря про поновлення договору оренди існувала імперативна заборона на поновлення договорів оренди землі певної категорії (сільськогосподарського призначення), орендодавцем щодо яких є особа, яка управляє спадщиною, що унеможливлює реалізацію позивачем свого права, на яке він посилається.
Колегія суддів зауважує, що наявність в орендодавця права на продовження договору оренди є первинною передумовою для застосування умов, погоджених сторонами у договорі оренди, та дотримання порядку його укладення. Саме умови договору визначають його зміст, а порядок укладення - процедуру, яка може бути реалізована лише за наявності в сторони відповідного права на таке укладення. За відсутності в орендодавця повноважень на продовження договору застосування умов договору чи процедур його поновлення є неможливим.
Норма ч. 6 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість поновлення договору оренди у випадках, коли орендодавцем є особа, яка управляє спадщиною, оскільки новий правочин має здійснюватися у межах повноважень особи-орендодавця на момент звернення, а не виходячи з її статусу у минулому.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання додаткової угоди укладеною.
Посилання позивача на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 29.03.2023 р. у справі № 909/992/20 та постановах Верховного Суду у інших справах, не приймаються колегією суддів до уваги з підстав нерелевантності правовідносин у таких справах та даній справі № 902/950/25, оскільки у справах на які посилається скаржник Верховний Суд не застосовував ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду землі».
Щодо додаткового рішення від 08.10.2025 р. у даній справі колегія суддів зауважує, що скаржник взагалі не наводить підстав для його скасування, які суд апеляційної інстанції мав би оцінити на предмет законності і обгрунтованості. Підставою для скасування додаткового рішення позивач наводить лише підстави для скасування рішення по суті спору.
Колегія суддів, керуючись ст. 269 ГПК України, не встановила порушення норм ст. 129 ГПК України чи інших норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування додаткового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а також враховуючи відсутність підстав для скасування рішення по суті спору, не встановила підстав для скасування додаткового рішення.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Підсумовуючи вищевикладене, за результатом перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 06.10.2025 р. та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2025 р. у справі № 902/950/25 відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на чинному законодавстві і немає підстав для їх скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.10.2025 р. та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2025 р. у справі № 902/950/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 902/950/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 15.12.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.