ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 листопада 2025 року Справа № 906/377/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора Коки С.В.
позивача Міністерства оборони України - не з'явилися
позивача Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) - не з'явилися
позивача Житомирської обласної державної адміністрації - не з'явилися
відповідача фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича - адв. Сіра А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 12.09.2025 р.
у справі № 906/377/25 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України
2. Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району)
3. Житомирської обласної державної адміністрації
до відповідача фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди в частині та застосування наслідків недійсності правочину
Відповідно до рішення від 03.09.2025 р. у справі № 906/377/25 Господарський суд Волинської області відмовив у задоволені позову Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Звягельської квартирно-експлуатаційної частини та Житомирської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича про усунення перешкод державі у здійсненні права користування та розпорядження землями оборони, шляхом визнання недійсним договору оренди № 1/2016 від 01.08.2016 р. в частині передачі ФОП Кузьменко В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика та застосування наслідків недійсності правочину.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, керівник Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене із грубим порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11, 14, 43, 44, 53, 73, 76- 79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 16, 181, 182, 215, 235, 326 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, ст. 13, 21 Закону України «Поро благоустрій населених пунктів», ст. 5 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.2, 19, 79 , 92, 93, 116, 122 Земельного кодексу України).
Посилаючись на ч. 5 ст. 122 ЗК України, стверджує про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин при використанні земель оборони і доводить, що Міністерство оборони України, зареєструвавши 11.10.2016 р. за собою право власності на спірну земельну ділянку, не набуло правомочності розпоряджатись цією земельною ділянкою, оскільки це право законодавством (ст. 122 ЗК України) закріплене саме за Житомирською обласною державною адміністрацією.
Доводить, що виходячи з аналізу статей 179, 181, 189 ЦК України, спірна асфальтована площадка не може бути об'єктом нерухомого майна без земельної ділянки, на якій вона знаходиться. Натомість асфальтований танцювальний майданчик є елементом благоустрою, що виключає передачу його в оренду. Посилається при цьому на правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 918/633/16.
Зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою такий доказ, як лист виконавчого комітету Звягельської міської ради від 05.03.2025 р. № 04/398 про те, що ним не надавався дозвіл ФОП Кузьменку В.О. на встановлення у місті тимчасової споруди кафе, зокрема, - паспорт прив'язки на розміщення такої споруди.
Стверджує, що у даній справі прокурор заявив саме негаторний позов, що є належним способом захисту та вважає, що застосування наслідків недійсності правочину не є загально-зобов'язальним способом захисту, попри вимогу щодо зобов'язання відповідача повернути частину земельної ділянки, привівши її у попередній стан.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 р. у справі № 905/377/25 про відмову в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів викладених у скарзі прокурора.
Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 перебуває у постійному користуванні Новоград-Волинської КЕЧ району, належить до земель оборони і власником цієї землі є держава в особі Міністерства Оборони України, яке розпоряджається нею, тому повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою не належать Житомирській ОВА.
Погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно (асфальтований майданчик) за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, і як наслідок виникає можливість бути окремим предметом оренди відповідно до норм ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, аб. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 р. у справі № 921/144/24 про те, що зважаючи на специфіку правовідносин з оренди державного та комунального майна, виходячи із норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визначення у ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону, «орендованого приміщення, яке необхідне для власних потреб» має стосуватися не лише і виключно «приміщення», про яке йдеться у вузькоспеціальному розумінні цього слова, як частини внутрішнього об'єму будівлі, обмеженої з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) та перекриттям і підлогою, з можливістю входу і виходу (ДСТУ Б В.1.1.-36:2016, постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442 «Про затвердження національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» (Національний стандарт № 2, пункт 2)), а має тлумачитися та застосовуватися у більш ширшому, загальновизнаному значенні (загальновживаній термінології), а саме, до нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремих частин) відноситься інше окреме індивідуально визначене майно, як це визначено у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та, відповідно, які визначені об'єктами оренди за укладеними договорами оренди державного та комунального майна.
Звертає увагу, що прокурор оскаржує договір оренди лише в частині щодо асфальтного танцювального майданчика, який по суті є предметом договору оренди нерухомого військового майна.
Зауважує, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути майно Звягельській КЕЧ в розумінні ч. 1 ст. 173 ГПК України є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) - визнання недійсним договору оренди. Вказане свідчить про те, що визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору є загально-зобов'язальним способом захисту, який застосовується у випадку, коли між сторонами існують договірні відносини, тоді як позовна вимога щодо усунення перешкод в користуванні майном, яку заявляє прокурор, є негаторним позовом. Натомість скаржник вважає, що є неможливим задоволення негаторного позову, який заявив прокурор у даній справі, в разі існування між сторонами спору договірних правовідносин, у даному випадку - договору оренди нерухомого військового майна № 1/2016 від 01.08.2016 р.
Просить апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 р. у справі № 906/377/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 р. у справі № 906/377/25 залишити без змін.
Позивачі Міністерство оборони України, Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) та Житомирська обласна державна адміністрація відзивів на апеляційну скаргу не подали.
До початку судових засідань позивач Житомирська обласна державна адміністрація подавав заяву про проведення засідання без участі представника Житомирської обласної державної адміністрації.
Позивачі Міністерство оборони України, Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) та Житомирська обласна державна адміністрація не забезпечили явку представників у судові засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 231 у т.2, 27, 28 у т.3/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Прокурор в судових засіданнях 04.11.2025 р. та 25.11.2025 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Представник відповідача у поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення прокурора та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
31 Гарнізонний будинок офіцерів на підставі акту прийняття-передачі основних засобів № 472 від 30.11.2007 р. передав в експлуатацію Новоград-Волинської КЕЧ району танцювальний майданчик площею 150 кв.м., рік побудови: 1996; рік введення в експлуатацію 1996 /а.с. 91 у т.2/.
Згідно з актом інвентаризації Новоград-Волинської КЕЧ району від 09.04.2009 р. за 31 Гарнізонним будинком офіцерів рахується танцювальний майданчик площею 150 кв.м. (1992) /а.с. 89 - 90 у т.2/, і згідно з інвентарною карткою № 104 від 03.12.2014 р. на балансі Новоград-Волинської КЕЧ району з листопада 2007 року обліковується асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. з інвентарним номером 11370161, який побудований у 1992 році та знаходиться на території військового містечка № 3 /а.с. 88 у т.1/.
01.08.2016 р. Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району як орендодавець та фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович як орендар уклали договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Новоград-Волинському гарнізоні № 1/2016 /а.с. 17 - 21 у т.1/.
Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення ларьку торгівельного буд. № 147 площею 23 кв.м. військового містечка № 3, що знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ (району) та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. військового містечка № 3, що знаходиться на балансі Новоград-Волинської КЕЧ району. Об'єкти розташовані у м. Новоград-Волинський по вул. Леваневського, 25.
Відповідно до п. 1.3 договору назване в п.1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2016 року) на рівні: буд. № 147 - 680,00 грн, асфальтований танцювальний майданчик - 790,00 грн за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2016 року): буд. № 147 - 661,40 грн, асфальтований танцювальний майданчик - 764,93 грн (додаток № 5, № 5a). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством.
Відповідно до п. 5.10 договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.08.2016 р. до 01.07.2019 р. включно.
Договір підписаний ТВО начальника Новоград-Волинського КЕЧ району майором Кравченко М.В. та ФОП Кузьменко В.О. і скріплений печаткою Новоград-Волинського КЕЧ району.
Додатком № 1 до договору оренди є акт інвентаризації нерухомого військового майна - нежитлові приміщення ларька торгівельного буд. № 147 площею 23 кв.м. Будівля збудована у 2003 році, перед будівлею - асфальтований танцювальний майданчик загальною площею 150 кв.м. /а.с. 22 у т.1/.
Додатком № 1а до договору оренди є акт інвентаризації нерухомого військового майна - асфальтований танцювальний майданчик загальною площею 150 кв.м., який збудований у 1992 році /а.с. 23 у т.1/.
Додатками № 5, № 5а до договору оренди є розрахунки плати, яка становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку: за нежитлові приміщення ларька буд. № 147 - 661,40грн; за асфальтований танцювальний майданчик - 764,93грн /а.с. 27 - 28 у т.1/.
На виконання умов договору оренди 01.08.2016 р. Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району як орендодавець та фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович як орендар підписали акти приймання-передачі, згідно з якими орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме військове майно: ларьок торгівельний буд. № 147 площею 23 кв.м. і танцювальний майданчик площею 150 кв.м. /а.с. 24 зв. - 25 у т.1/.
27.07.2019 р. Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району/орендодавець і фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович/орендар уклали додаткову угоду № 2д/2019 до договору оренди № 1/2016 від 01.08.2016 р., пунктом 4 якої сторони виклали пункт 10.1 договору оренди в новій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 02.07.2019 р. до 01.06.2022 р. включно.» /а.с. 30 - 32 у т.1/.
02.06.2022 р. Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району і фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого військового майна від 01.08.2016 р. № 1/2016, з урахуванням змін від 02.07.25019 р. № 2д/2019 щодо продовження терміну його дії, шляхом викладення договору у новій редакції /а.с. 36 зв. - 43 у т.1/.
Відповідно до п.4.1 змінюваних умов договору в новій редакції об'єктом оренди є нерухоме військове майно - нежитлові приміщення ларька торгівельного буд № 147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. військового містечка № 3, розташоване за адресою: Житомирська обл. м. Новоград-Волинський вул. Леваневського, 25.
Згідно з п. 9.1 змінюваних умов договору в новій редакції місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 2399,00грн (без ПДВ).
Відповідно до п. 12.1 змінюваних умов договору в новій редакції строк дії договору становить 5 (п'ять) років з дати набрання чинності цим договором.
17.07.2024 р. комісією в складі помічника начальника частини з експлуатації Звягельської КЕЧ (району) старшого лейтенанта Костянтина Чубова, інженера із землекористування Звягельської КЕЧ (району) сл. ЗСУ Михайла Тимощука, сл. ЗСУ Інни Гедзюк здійснено обстеження земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме військове майно - нежитлові приміщення ларьку торгівельного площею 23м.кв. та асфальтованого танцювального майданчика площею 150 м.кв., що знаходиться на балансі Звягельської КЕЧ (району) в АДРЕСА_2 військового містечка № НОМЕР_1 , переданого в оренду ФОП Кузьменку Володимиру Олександровичу. За результатом обстеження земельної ділянки складений акт про виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки /а.с. 49 зв. у т.1/.
За змістом акту комісією встановлено, що нерухоме військове майно, знаходиться на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 1811000000:00:038:0352, площею 1,9614 га, цільове призначення - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. В ході проведення обстеження земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме військове майно, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,0039 га, а саме - здійснено добудову до майна, переданого в оренду ФОП Кузьменко В.О. Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено ФОП Кузьменком Володимиром Олександровичем. Обставини, які передували порушенню, наслідки на момент виявлення самозахоплення не визначені.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2018 р. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 площею 1,9614 га з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України 28.12.2017 р. було зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України /а.с. 47 зв. - 48 у т.1/.
Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2018 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, площею 1,9614 га, з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України 28.12.2017 було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за Новоград-Волинською КЕЧ (району) /а.с. 46 зв. - 47 у т.1/.
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Житомирської обласної державної адміністрації у позові до відповідача фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича просить про усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпорядження землями оборони шляхом:
- визнання недійсним договору оренди №1/2016 від 01.08.2016 з усіма змінами в частині передачі Звягельською КЕЧ району ФОП Кузьменку В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 кв.м. військового містечка АДРЕСА_2;
- застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зобов'язання ФОП Кузьменка В.О. повернути Звягельській КЕЧ району, за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка АДРЕСА_2, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що договір оренди нерухомого військового майна № 1/2016 від 01.08.2016 є удаваним правочином, оскільки у ньому сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Прокурор доводить, що асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв. м не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом благоустрою та виходячи зі змісту укладеного Звягельською КЕЧ району та ФОП Кузьменком В.О. правочину предметом такого договору є фактична передача частини земельної ділянки кадастровий номер 1811000000:00:038:0352, що має загальну площу 1,9614 га, тоді як у відповідності до норм ст. 92, 95 Земельного кодексу України Звягельська КЕЧ району не уповноважена на передачу в оренду земель оборони.
Прокурор доводить, що підставою реалізації представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів.
Законами України "Про управління об'єктами державної власності", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про оборону України" встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади Міністерством оборони України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26 листопада 2014 року, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 цього Положення на Міністерство оборони України покладено обов'язок організовувати планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснювати контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечувати організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Отже, Міністерство оборони як центральний орган виконавчої влади є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, яке безпосередньо зацікавлене у збереженні військового майна, яким є й землі оборони, їх використання за призначенням для виконання визначених функцій, у тому числі вказаної земельної ділянки під майданчиком, який передано в оренду для підприємницької діяльності відповідачу.
Також, відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини); квартирно-експлуатаційні служби військових частин (пункт 2.1. Положення).
Одним із основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення є забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками (пункт 1.3 Положення). Саме тому, на квартирно-експлуатаційну службу військової частини покладається організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації (пункт 3.1. Положення).
Фонди і територія військового містечка, а також земельні ділянки передаються військовим частинам на утримання і експлуатацію через квартирно-експлуатаційні органи за Актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка, який затверджується начальником територіального квартирно-експлуатаційного управління (пункт 4.4. Положення).
Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2018 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, площею 1,9614 га, з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України 28.12.2017 було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за Новоград-Волинською КЕЧ (району). При цьому земельна ділянка належить до земель оборони і власником цієї землі є держава в особі Міністерства Оборони України /а.с. 46 зв. - 47 у т.1/.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.11.2022 р. № 2779-ХІ місто Новоград-Волинський Новоград-Волинського району Житомирської області перейменовано на місто Звягель.
Згідно з інформацією, наявною у відкритих джерелах, «Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району» 21.07.2023 р. змінила назву на «Звягельська квартирно-експлуатаційна частина району», а 14.11.2023 р. змінила назву на «Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району)».
Отже, саме Звягельська КЕЧ (району) здійснює облік спірної земельної ділянки, її інвентаризацію, оформлення прав на неї, контроль за використанням її за цільовим призначенням та уповноважена вчиняти дії щодо захисту прав держави у сфері використання земель оборони.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності.
Отже, уповноваженим органом, що здійснює функції власника держави розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності, до яких належать землі оборони, у спірних правовідносинах є Житомирська обласна державна (військова) адміністрація.
Листом від 17.04.2024 р. № 33-1200вих-24 перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону повідомив Житомирську обласну військову адміністрацію про передачу в оренду ФОП Кузьменку В.О. земель оборони під видом асфальтованого майданчика всупереч нормам ст. 116, 122, 124 ЗК України та просив обласну адміністрацію надати інформацію про вжиття заходів реагування на таке порушення. Також прокурор зазначив, що у разі неможливості вжиття відповідних заходів, Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації на захист порушених інтересів держави /а.с. 76 - 79 у т.1/.
Листом від 23.04.2024 р. № 2636/2-24/81 Житомирська обласна військова адміністрація повідомила прокурора, що у обласної адміністрації відсутні будь які докази щодо порушення вимог земельного законодавства, тому адміністрація не заперечує щодо звернення органу прокуратури до суду із позовною заявою в інтересах держави /а.с. 79 зв. у т.1/.
Листом від 01.08.2024 р. № 62-2484вих-24 перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону повідомив Міністерство оборони України та Звягельську квартирно-експлуатаційну частину району про передачу в оренду ФОП Кузьменку В.О. земель оборони як асфальтованого майданчика всупереч нормам ст. 116, 122, 124 ЗК України та просив відповідні органи надати інформацію про вжиті заходи реагування на таке порушення. Одночасно прокурор зазначив, що у разі неможливості вжиття відповідних заходів Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Житомирської облдержадміністрації, Міністерства оборони України та Звягельської КЕЧ району /а.с. 69 - 72 у т.1/.
Міністерство оборони України листом № 220/74/1480 від 12.08.2024 р., розглянувши звернення прокурора, повідомило, що під час перевірок контролюючими органами стану використання нерухомого військового майна на умовах оренди жодного разу не було зазначено, що передача в оренду споруд технічних майданчиків є прихованою орендою землі і те, що технічний майданчик не є нерухомим майном. З огляду на можливе настання негативних наслідків у вигляді зменшення надходжень коштів від оренди нерухомого військового майна, звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, є недоцільним /а.с. 72 зв. - 73 у т.1/.
Листом від 18.08.2024 р. № 126-у Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) повідомила прокурора, що за результатами проведення ревізій, аудиту фінансово-господарської діяльності КЕЧ (району) за період 2016 - 2022 років порушень законодавства при передачі в оренду нерухомого військового майна не виявлено. В умовах спірного договору оренди зазначено підстави для дострокового припинення договору і станом на теперішній час таких підстав у Звягельської КЕЧ (району) немає /а.с. 75 у т.1/.
Отже, зміст переписки прокурора з Житомирською обласною військовою адміністрацією, Міністерством оборони України, Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району), які здійснюють функції власника держави на землі оборони у спірних правовідносинах, свідчить про небажання цих уповноважених органів реагувати на стверджувань порушення, тому усвідомлена пасивна поведінка позивачів стала підставою реалізації представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що спірне майно (асфальтований танцювальний майданчик) за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, як наслідок виникає і можливість бути окремим предметом оренди відповідно до норм ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, аб. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та виснував про відсутність підстав вважати укладений Звягельською КЕЧ (району) та ФОП Кузьменком В.О. договір оренди нерухомого військового майна № 1/2016 від 01.08.2016 р. (з подальшими змінами) удаваним правочином, який приховує собою договір оренди земельної ділянки.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до норм ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. З ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Так, правова природа договору визначається з огляду на зміст умов, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам колегія суддів надає правову оцінку його умовам. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з п. 1.1. договору оренди нерухомого військового майна, розташованого в Новоград-Волинському гарнізоні № 1/2016 від 01.08.2016 р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення ларьку торгівельного буд. № 147 площею 23 кв.м. та асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. перед будівлею.
Згідно з інвентарною карткою № 104 від 03.12.2014 р. на балансі Новоград-Волинської КЕЧ району з листопада 2007 року перебуває асфальтований танцювальний майданчик площею 150 кв.м. з інвентарним номером 11370161, який побудований у 1992 році та знаходиться на території військового містечка № 3 /а.с. 88 у т.1/.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно зі статтею 186 Цивільного кодексу України річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з нормами ч. 1, 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на час укладання правочину) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Матеріалами справи підтверджено, що асфальтований танцювальний майданчик не зареєстрований у Державному реєстрі прав, оскільки у відповідності до норм ч. 1, 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №1-вул (річна) "Звіт про дорожньо-мостове господарство" від 01 липня 2009 року № 193, затвердженої наказом Міністерства з питань Житлово-комунального господарства України "Про затвердження форми звітності № 1-вул (річна) "Звіт про дорожньо-мостове господарство":
- тверде покриття - цементобетонне, асфальтобетонне покриття, чорне шосе і чорні гравійні дороги, біле шосе (щебеневе, шлакове, гравійне), бруківки, включаючи булижні;
- удосконалене покриття - цементобетонне, асфальтобетонне, залізобетонне або армобетонне збірне покриття, бруківки із брущатки й мозаїки, збірні покриття з дрібнорозмірних бетонних плит, із щебеню і гравію, оброблених органічними й в'язкими матеріалами.
Пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що об'єкти у сфері благоустрою населених пунктів - це, серед іншого, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. За змістом статті 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є, поміж іншого: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм.
Державними будівельними нормами (ДБН) Б.2.2.-5:2011 "Благоустрій територій" у пункті 9.1 Покриття підпункті 9.1.1 визначено наступні види покриття, що використовуються для благоустрою:
- тверді (капітальні) - монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетонну, природного або штучного каменю тощо;
- "м'які" (некапітальні) - такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в'яжучим;
- газонні - такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав'яного покрову; комбіновані - сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо);
- комбіновані - сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо).
Отже, виходячи з аналізу наведених статей Цивільного кодексу України та норм підзаконних актів, асфальтований танцювальний майданчик, який є предметом договору у даній справі є земельною ділянкою, покритою твердим асфальтним покриттям, яке є поліпшенням земельної ділянки, спрямованим на полегшення її використання за призначенням як об'єкта благоустрою. Асфальтований танцювальний майданчик нерозривно пов'язаний із поверхнею частини земельної ділянки, яку він покриває, та не має самостійного значеня і не може бути зареєстрований як самостійний об'єкт нерухомого майна. Аналогічний підхід щодо визначення асфальтованого майданчика як поліпшення земельної ділянки застосовано Верховним Судом у постанові від 22.10.2025 р. у справі № 560/21804/23.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що асфальтований танцювальний майданчик за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, тоді як асфальтний танцювальний майданчик площею 150 кв. м. є поліпшенням земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 як елемент благоустрою в межах цієї земельної ділянки.
Враховуючи викладене, на переконання колегії судів, укладений Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району та фізичною особою-підприємцем Кузьменко Володимиром Олександровичем договір оренди нерухомого військового майна фактично за юридичними ознаками є договором оренди землі, оскільки очевидним є той факт, що метою ФОП Кузьменка В.О., який брав в оренду асфальтний танцювальний майданчик під розміщення кафе було отримання користі саме від земельної ділянки під ним, а не від властивостей асфальтного танцювального майданчика окремо. Тобто сторонами вчинений удаваний правочин, і на підставі оспорюваного договору відбулась передача в оренду частини земельної ділянки державної форми власності із призначенням - землі оборони.
Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тобто, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою, вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі та отримання прибутку.
Колегія суддів враховує, що відсутність у спірному правочині чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних правовідносин з оренди землі, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.
Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Частиною 2 статті 77 Земельного кодексу України визначено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Нормами ч.1 ст.116, ст. 124 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється па підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Отже, належна постійному землекористувачу правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з повноваженнями власника цієї земельної ділянки, який наділений як правом володіння та користування, так і правом розпоряджатись землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права, так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов'язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації. Водночас право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 р. у справі № 905/20/23 і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.
Як зазначено вище, земельна ділянка з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352 площею 1,9614 га перебуває у постійному користуванні Звягельської КЕЧ (району), і на час укладання оспорюваного договору земельне законодавство не передбачало право постійного користувача розпоряджатись такою земельною ділянкою державної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
Верховним Судом неодноразово зазначалося про існування принципу publicum privatorum pactis mutari non potest (публічне право не може бути змінено приватними угодами). Використання принципу "свободи договору" за наявності чіткого правового регулювання конкретних правовідносин не може бути використано для уникнення необхідності його дотримання, а приватно-правові інструменти не повинні створювати ілюзію дотримання законодавства та добросовісності дій учасників договірних відносин (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі №916/5766/23, від 11 березня 2025 року у справі №916/5753/23).
Відповідно до статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок належать до повноважень Кабінету Міністрів України.
Окрім зазначеного, частина 1 статті 19 Земельного кодексу України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, є землі оборони.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини можуть дозволяти фізичними і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, військові частини вправі здійснювати господарську діяльність, у тому числі шляхом укладення з фізичними і юридичними особами відповідних договорів щодо земельних ділянок, наданих військовим частинам у постійне користування. При цьому, порядок укладення таких договорів та надання дозволів фізичним та юридичним особам на використання земель оборони має визначатися Кабінетом Міністрів України.
Проте як на час укладання оспорюваного правочину, так і натепер Кабінетом Міністрів України не визначений порядок використання земель оборони в господарських цілях.
При цьому землі оборони є землями державної форми власності та об'єктами обмеженої оборотоздатності і не можуть бути передані в користування допоки не розроблено порядок передачі їх в оренду (користування) для інших цілей.
Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району (нині - Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) та фізична особа-підприємець Кузьменко Володимир Олександрович, уклавши оспорюваний договір, порушили порядок передачі в оренду земельної ділянки, визначений нормами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 ЗК України, тому є підставними позовні вимоги прокурора в інтересах держави про визнання правочину недійсним в частині передачі в оренду асфальтованого танцювального майданчика згідно з ч. 1-2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 р. у справі № 921/144/24, оскільки правовідносини у справі № 921/144/24 не є подібними до правовідносин даної справи № 906/377/25.
Так, справа № 921/144/24 розглядалася судами за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН» з орендованого державного нерухомого майна, і судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Верховного Суду виснувала про застосування норм ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка регулює підстави для відмови у продовженні договору оренди.
Натомість у даній справі № 906/377/25 позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Житомирської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, і такі вимоги прокурора є очевидно відмінними від предмету заявлених позовних вимог у справі № 921/144/24.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені у статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до норм частини 3 ст. 152 ЗК України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Зазначений у частині 3 ст. 152 ЗК України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Слід зазначити, що власник земельної ділянки не втрачає права володіння нею навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу (договору) використовує інша особа.
За вказаного зайняття земель оборони з порушенням Земельного кодексу України, не пов'язане з позбавленням володіння земельною ділянкою, належним способом захисту прав власника є негаторний позов.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Таким чином, визнання недійсним договору оренди має правовим наслідком повернення об'єкту оренди в порядку і на умовах, які встановлені законом.
З метою забезпечення реального відновлення порушених прав позивачів, враховуючи відсутність правових підстав для користування ФОП Кузьменком В.О. спірною земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що вимога про зобов'язання фізичної особи підприємця Кузьменка Володимира Олександровича повернути Звягельській квартирно-експлуатаційній частині (району), за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка АДРЕСА_2, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням (попередній стан), заявлена правомірно та також підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2025 р. на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що прокурор за подання позовної заяви сплатив 6056,00 грн. судового збору, а за подання апеляційної скарги 9084,00 грн. судового збору, тоді як належною до сплати за подання позовної заяви була сума судового збору у розмірі 4844,80 грн., а належною до сплати за подання апеляційної скарги була сума судового збору 7267,20 грн. оскільки прокурор подав позовну заяву та апеляційну скаргу в електронній формі і при поданні таких процесуальних документів застосовується коефіцієнт 0,8, який передбачений у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони задоволити.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 р. у справі № 906/377/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення. Позов задоволити.
Визнати недійсним договір оренди № 1/2016 від 01.08.2016 р. з усіма змінами в частині передачі Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (районом) фізичної особи-підприємця Кузьменку В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 кв.м. військового містечка АДРЕСА_2.
Фізичній особі-підприємцю Кузьменку Володимиру Олександровичу повернути Звягельській квартирно-експлуатаційній частині (району), за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м. військового містечка АДРЕСА_2, привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код ЄДРПОУ 38347014) 4844,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код ЄДРПОУ 38347014) 7267,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/377/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 15.12.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.