вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2025 р. Справа № 910/7784/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Корсака В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025
у справі № 910/7784/25 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення коштів,
У червні 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» (далі - позивач; ОСББ «Авангард 95»; Об'єднання; ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (надалі - відповідач; ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"; Товариство; апелянт; скаржник), як власника нежитлового приміщення № 272 (трансформаторна підстанція № 8268), загальною площею 125,7 м2, що знаходиться з адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 95-А, - 95 211,98 грн заборгованості з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку.
В обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, пов'язаних зі сплатою внесків на утримання, охоронні заходи, збереження та ремонт будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві в період з 1 січня 2020 року по 21 липня 2025 року (з урахуванням заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 21 липня 2025 року про збільшення розміру позовних вимог), у ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" виникла заборгованість у загальному розмірі 97 580,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 червня 2025 року вищенаведену позовну заяву ОСББ «Авангард 95» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7784/25.
21 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від ОСББ «Авангард 95» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму основної заборгованості з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві у загальному розмірі 97 580,61 грн, яка також включає в себе суму заборгованості Товариства за липень 2025 року в розмірі 2 368,63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2025 року заяву про збільшення розміру позовних вимог ОСББ «Авангард 95» прийнято до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20; код ЄДРПОУ 41946011) на користь ОСББ "Авангард 95" (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, 95-А; код ЄДРПОУ 43547266) 97580 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 61 коп. основної заборгованості, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, а також 9 000 (дев'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд зазначив, що загальна сума основного боргу відповідача перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", яка складає 97 580,61 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи,. Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому обґрунтованими є вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення вказаної суми боргу.
Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності щодо строку звернення позивачем до суду з позовом щодо стягнення основної заборгованості зупинено на строк дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду даного спору не закінчився.
Таким чином, заява відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування передбачених законом обставин для зменшення судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю.
При цьому, враховуючи обсяг поданих Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" процесуальних документів у межах справи № 910/7784/25, викладених у них аргументів та правової позиції, суд дійшов висновку про відповідність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених позовних вимог, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження неспіврозмірності понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" про покладення на відповідача 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 повністю та ухвалити нове, яким відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято без належного застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що господарським судом не враховано, що відповідач не був повідомлений позивачем належним чином про дату та місце проведення зборів співвласників, не приймав участі в голосуванні на загальних зборах, а також не отримував листів від позивача для прийняття участі в письмовому опитуванні щодо затвердження внесків на утримання будинку, тощо.
Крім того, відповідач не був вчасно ознайомлений із рішеннями загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" про затверджені тарифи.
Отже, рішення, оформлені протоколами на підставі яких позивач стягнув з відповідача нібито заборгованість на утримання будинку, є такими, що прийняті в порушення норм чинного законодавства та, як наслідок, тарифи, затверджені рішеннями загальних зборів позивача, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки є такими, що прийняті з порушенням приписів Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
В межах наведеного скаржник також вказав, що нежитлове приміщення відповідача, яке знаходиться в житловому будинку № 95 по проспекту Голосіївський в Голосіївському району м. Києва відповідно до визначення та характеристик об'єкта, «трансформаторна підстанція» є нежитловим, технічним об'єктом, в приміщеннях якого не перебуває персонал Товариства. Відповідач не користується послугами, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ.
Також на думку відповідача, витрати на підготовку заяви вартістю 9 000,00 грн є явно завищеними та взагалі не підлягають відшкодуванню за рахунок ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, апеляційна скарга у справі № 910/7784/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25, справу № 910/7784/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 02.10.2025 про доставку документа до електронних кабінетів останніх.
03.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому заявник просить зупинити провадження у справі № 910/7784/25 до вирішення спору та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11557/25.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження по справі № 910/11557/25 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» про визнання недійсними рішення, оформлених протоколами загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» від 27.06.2020, від 31.08.2022 № 5, від 08.10.2023 № 6, від 18.12.2024 № 7, від 08.10.2023 № 15.
Відповідач вважає, що вирішення спору в справі № 910/7784/25 є неможливим до вирішення спору у справі № 910/11557/25 з огляду на те, що у справі № 910/11557/25 предметом позову є визнання недійсними рішень, оформлених відповідними протоколами загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95», що є в свою чергу пов'язаним зі справою № 910/7784/25.
08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, в якому позивач просить залишити клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» про зупинення провадження у справі № 910/7784/25 без розгляду та повернути заявнику.
Колегія суддів дійшла до висновку про відхилення вказаного клопотання з огляду на наступне.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судова колегія акцентує, що поряд із зазначенням обставин щодо відкриття провадження у справі № 910/11557/25 та предмету спору в ній, відповідачем у клопотанні не наведено жодних обґрунтувань об'єктивної неможливості розгляду справи № 910/7784/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 до розгляду справи № 910/11557/25. Крім того не зазначено, яким чином зібрані у справі № 910/7784/25 докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» про зупинення провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 до вирішення спору та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11557/25.
До апеляційного господарського суду від Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 - без змін. Також позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» судові витрати в розмірі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Позивач у відзиві зазначає, що доводи відповідача щодо прийняття рішення з порушенням норм чинного законодавства та, як наслідок затверджені рішеннями загальних зборів тарифи, є безпідставними та надуманими, з урахуванням, що предметом розгляду справи № 910/7784/25 є стягнення заборгованості зі сплати внесків, а не дійсність рішень загальних зборів чи правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95». За таких обставин, вказані доводи відповідача не заслуговують на врахування судом.
Позивач акцентує, що господарським судом було правильно визначено, що положеннями чинного законодавства не встановлено залежність обов'язку сплати співвласниками внесків і платежів, як від виду нежитлового приміщення, так і від перебування у вказаному приміщення осіб. Натомість, стаття 322 Цивільного кодексу України встановлює, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» містить пряму норму, відповідно до якої невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Отже, в обов'язки відповідача, як власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, входить утримання спільного майна, тобто сплата відповідних внесків, незалежно від фактичного використання ним такого майна. Відповідно до норм чинного законодавства, Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард 95» не є надавачем житлово-комунальних послуг, а відповідно його рішення не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати внесків і платежів співвласниками. Відтак, як вважає позивач, посилання відповідача на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є безпідставним та не можуть бути застосовані в цій справі.
Також позивач звернув увагу, що відповідачем, окрім посилань на загальні положення процесуального законодавства та судову практику, з питань судових витрат на правничу допомогу, не наведено жодної конкретної обставини, в чому саме полягає неспівмірність витрат позивача або в чому докази понесення цих витрат є невідповідними.
За змістом частини 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
09.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, надійшли матеріали справи № 910/7784/25.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 16 лютого 2020 року, оформленим протоколом установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 2 березня 2020 року, було затверджено статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", відповідно до пункту 1.1. якого, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Належні копії рішення установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" та статуту позивача наявні в матеріалах справи.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" було зареєстровано як юридичну особу 4 березня 2020 року (номер запису 10681020000057925), яка є неприбутковою організацією (копії відповідних витягів також наявні в матеріалах справи).
З матеріалів справи також вбачається, що позивач, як Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, здійснює управління вказаним житловим будинком.
Пунктом 1.3. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" встановлено, що власники квартир, житлових і нежитлових приміщень зобов'язані виконувати вимоги чинного законодавства України та статуту об'єднання, який розроблено на основі Типового статуту й затверджено рішенням установчих зборів об'єднання.
Відповідно до пункту 3.3.6. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Підготовка пропозицій з цих питань належить до компетенції правління (пункт 3.21.2 статуту).
Згідно з пунктом 3.8. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" рішення загальних зборів і письмових опитувань, прийняті відповідно до статуту, є обов'язковими для всіх співвласників.
Пунктами 4.3., 4.5. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" визначено, що сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковими для всіх співвласників. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об'єднання відповідно до законодавства й статуту.
За пунктом 5.5. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені цим статутом, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Пунктом 3.21.3. Статуту передбачено, що до компетенції правління належить здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.
Пунктом 6.2. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" встановлено, що у випадку несплати окремими співвласниками обов'язкових внесків у строк понад 90 діб, правління об'єднання має право ініціювати подання позовів на примусове стягнення заборгованості з таких співвласників у порядку, визначеному законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 27 червня 2020 року, затверджено, зокрема, перелік і розмір щомісячних внесків співвласників багатоквартирного будинку з 1 вересня 2020 року, а саме: внески на утримання спільного майна - 7,9 грн за 1 м2; внески до ремонтного фонду - 0,1 грн за 1 м2; внески в резервний фонд - 0,2 грн за 1 м2. Внески встановлюються від загальної площі квартири/нежитлового приміщення будинку. Цим же рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" створено фонд на охоронні заходи, встановлено обов'язковий щомісячний розмір внеску - 150,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення та затверджено Порядок сплати внесків і платежів співвласників, за яким внески співвласниками багатоквартирного будинку сплачуються щомісячно, не пізніше останнього для поточного розрахункового місяця.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 28 лютого 2021 року № 3, затверджено, зокрема, кошторис Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" на 2021-2022 роки (загальний фонд) без зміни щомісячного внеску та внесено зміни до розміру обов'язкового щомісячного внеску співвласників на охоронні заходи на 2021-2022 роки - 235,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом загальних зборів ОСББ від 31 серпня 2022 року № 5, затверджено, зокрема, підвищення розміру внесків на утримання спільного майна з 1 січня 2023 року в розмірі 8,90 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення, а також затверджено зміни до розміру обов'язкового щомісячного внеску на охоронні заходи на 2023-2024 роки, а саме - 270,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення з 1 січня 2023 року.
Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 8 жовтня 2023 року № 6, встановлено щомісячний внесок на утримання спільного майна з 1 листопада 2023 року - 12,40 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення та затверджено розмір щомісячного внеску на охоронні заходи на 2023-2025 роки - 370,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення з 1 листопада 2023 року. Крім того, вказаним рішенням загальних зборів ОСББ затверджено спеціальний кошторис на відновлення (ремонт зруйнованого та пошкодженого майна та затверджено обов'язкові разові внески для фінансування робіт з підтримки життєдіяльності будинку, що постраждав внаслідок російської агресії, зокрема: внесок на ремонт будинку - 23,0 грн/м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення; внесок на відновлення будинку - 16,50 грн/м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення. Кінцевий термін сплати разових обов'язкових внесків - 31 грудня 2023 року.
Рішенням правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом від 8 жовтня 2023 року № 15, затверджено розмір щомісячного внеску на охоронні заходи на період листопад 2023 року - грудень 2024 року в розмірі 320,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 5 жовтня 2024 року, було затверджено розмір щомісячного внеску на утримання спільного майна з 1 листопада 2024 року - 15,90 грн за 1 м2 загальної площі квартири/нежитлового приміщення.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 18 грудня 2024 року № 7, встановлено, що з 1 січня 2025 року розмір щомісячного внеску на охоронні заходи становить 370,00 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення.
Також рішенням правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 3 січня 2025 року № 1, було включено для нарахування в квитанції власникам житлових та нежитлових приміщень за січень 2025 року витрати на придбання пального й обслуговування дизельгенераторної установки в сумі 33 046,67 грн, як внесок на забезпечення енергонезалежності будинку (120,61 грн з кожної квартири/нежитлового приміщення).
Копії усіх вищезазначених протоколів загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" та правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" наявні в матеріалах справи.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна (щодо багатоквартирного будинку) (витяг RRP-4HK5D17BA) вбачається, що Товариство є власником нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 95-А, приміщення 272, тип об'єкта: нежитлове приміщення, трансформаторна підстанція № 8268, загальною площею 125,7 м2. Ця обставина не заперечувалася відповідачем у його відзиві.
В обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, пов'язаних зі сплатою внесків на утримання, охоронні заходи, збереження та ремонт будинку № 95-А по проспекту Голосіївському в місті Києві в період з 1 січня 2020 року по 21 липня 2025 року (з урахуванням заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 21 липня 2025 року по збільшення розміру позовних вимог), у Товариства перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" виникла заборгованість у загальному розмірі 97 580,61 грн.
Крім того, рішенням правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", оформленим протоколом засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" від 30 травня 2025 року № 6, вирішено стягнути в судовому порядку наявну у відповідача заборгованість перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" зі сплати внесків.
Від Товариства надійшов відзив на позов, у якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що в порушення приписів чинного законодавства та статуту ОСББ, відповідач належним чином не був повідомлений про дату й місце проведення загальних зборів, не приймав участі в голосуванні на загальних зборах, а також не отримував листів від ОСББ для прийняття участі в письмовому опитуванні щодо встановлення тарифів на утримання будинку та внеску для організації управління ОСББ. Крім того, відповідач не був ознайомлений з протоколами загальних зборів ОСББ, якими затверджені спірні рішення позивача. Отже, тарифи на утримання будинку та тариф на внесок для організації управління ОСББ, затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ, на які посилається позивач в обґрунтування пред'явлених вимог, є такими, що прийняті в порушення приписів статей 10, 16, 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статуту позивача. Крім того, Товариство є власником групи нежитлових приміщень вбудованого нежитлового приміщення - трансформаторної підстанції (ТП) № 8268, що розташоване за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 95-А, приміщення 272. На даному нежитловому технічному об'єкті не перебуває персонал відповідача, відсутні водопровід, газопровід та каналізація, відповідач не користується послугами, які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку й прибудинкової території ОСББ. У Товариства відсутня необхідність у користуванні ліфтами, в отриманні послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, газопостачання, вивезення побутових відходів, обслуговування систем диспетчеризації, поточного ремонту спортивних, дитячих та інших майданчиків, дератизації, дезінфекції тощо. З огляду на вищезазначене, у відповідача відсутній обов'язок оплачувати внески на утримання будинку та компенсації витрат на електроенергію для функціонування місць загального користування. Разом із відзивом від відповідача надійшла заява від 30 червня 2025 року про застосування строків позовної давності. Також надійшли заперечення щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, у яких Товариство вказало, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. При цьому, відповідач вказував на те, що стягнення усієї суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на нього, як підприємства, що виконує спеціальні функції щодо надання послуги з розподілу електричної енергії. Відповідач також просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг.
Подібні за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За умовами пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма законодавства встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 703/2200/15-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулює Закон України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку".
Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" визначено, що багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За змістом положень статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Частинами 1-3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно з частиною 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до частин 5, 6 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).
За приписами статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
При цьому, статтею 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, серед іншого, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а статтею цього Закону встановлено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом розгляду у цьому судовому провадженні є вимоги про стягнення з відповідача внесків, на утримання будинку, то в даному спорі не встановлюються та не досліджуються доводи відповідача про те, що рішення Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", які оформлені Протоколом, зокрема і в частині затвердження розміру внесків, є незаконними.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені рішення загальних зборів ОСББ та правління ОСББ скасовані або визнані в установленому законом порядку недійсними.
На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд першої інстанції.
При цьому, колегія суддів акцентує, що у випадку визнання відповідних рішень недійсними, сторони не будуть позбавлені права на перегляд рішення у цій справі № 910/7784/25 за нововиявленими обставинами, згідно встановленого приписами Господарського процесуального кодексу України порядку.
Щодо посилань відповідача на те, що належне йому нежитлове приміщення є технічним об'єктом в приміщенні якого не перебуває персонал, а також відсутні водопровід, газопровід та каналізація, а відтак у відповідача відсутня необхідність в користуванні ліфтами, отриманні послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, газопостачання, вивезення побутових відходів, обслуговування систем диспетчеризації, поточного ремонту спортивних, дитячих та інших майданчиків, дератизації, дезинсекції, тощо, а відтак у відповідача відсутній обов'язок сплати внесків на утримання будинку та компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, а також одноразового внеску для організації управління об'єднання, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 322 Цивільного кодексу України встановлює, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина друга статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Частиною третьою статті 12 вищевказаного Закону регламентовано, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частин першої вказаної статті Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов 'язані з виконанням зобов' язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Отже, в обов'язки відповідача, як власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, входить утримання спільного майна, тобто сплата відповідних внесків, незалежно від фактичного використання ним такого майна.
При цьому, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21.
Таким чином, відповідний обов'язок відповідача щодо сплати відповідних щомісячних внесків, на переконання колегії суддів, позивачем доведений.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки загальна сума основного боргу відповідача перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95", яка складає 97 580,61 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, - обґрунтованими є висновки суду попередньої інстанції про задоволення позову позивача в повному обсязі.
Щодо поданої відповідачем у суді першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до пред'явлених позивачем вимог, то місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача у цій частині.
Водночас, апелянтом не оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 у цих межах та жодних доводів у апеляційній скарзі про таке не наводиться, а тому колегією суддів оцінка відповідній заяві не надається.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 стягнуто з відповідача на користь позивача 9 000 (дев'ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що витрати на підготовку заяви вартістю 9 000,00 грн є явно завищеними та взагалі не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На це суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що відповідно в заявах по суті спору сторони зазначають попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи.
В свою чергу, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат.
У той же час, сторона не обмежена в праві доведення іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката Господарського процесуального кодексу і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, вказано що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 10 липня 2024 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" (клієнт; замовник) та адвокатом Вергелесом Д.Є. (адвокат; виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 2024-07/10, за умовами якого останній зобов'язався надавати позивачу правову допомогу в справах щодо захисту прав та інтересів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування по будь-яких справах, які стосуються прав та інтересів останнього.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного правочину правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів, матеріалів, що стосуються справ клієнта; наданні усних і письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань; складанні необхідних процесуальних документів, заяв, клопотань, скарг, претензій, позовних заяв, тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ; представництві клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності і підпорядкування.
Розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги адвокатом обумовлюється сторонами в додатковій угоді до цього договору (пункт 4.1. вказаного правочину).
За пунктом 3.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі, за якою розпочато надання правової допомоги. Закінчення дії договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через три робочі дні після закінчення договору.
На виконання умов вищезазначеного правочину між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" та адвокатом Вергелесом Д.Є. було підписано додаткову угоду від 11 червня 2025 року № 5, згідно якої розмір гонорару (винагороди) адвоката встановлюється у фіксованому розмірі 9 000,00 грн, що сплачується протягом 10-ти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
13 червня 2025 року між адвокатом і позивачем, без жодних заперечень щодо якості, обсягу, повноти та вартості наданої адвокатом правничої допомоги, підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 на суму 9 000,00 грн, який був повністю оплачений Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" за платіжною інструкцією від 18 червня 2025 року № 1391 з призначенням платежу: "Оплата за надання юридичних послуг згiдно з Договором № 2024-07/10 вiд "10" липня 2024 року, Акт №1 вiд 13.06.2025р. Без ПДВ".
На підтвердження того, що Вергелес Д.Є. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копії: відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 2 липня 2018 року серії КВ № 000235, а також ордеру від 19 червня 2025 року серії АА № 1592668, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" в суді.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку судом першої інстанції враховано такі критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема реальності та розумності розміру адвокатських витрат.
За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, враховуючи фіксованість розміру гонорару, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (ми) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає вмотивованими висновки про співмірність та розумність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, об'єму відповідної правничої роботи, що в цілому є підставами для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 9 000 грн.
Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення заяви позивача та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співромірності та справедливості.
Крім того, на підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування передбачених законом обставин для зменшення судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю.
Про дане, як вважає судова колегія, правильно зазначив й суд 1-ої інстанції.
Також судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про явну завищеність витрат на професійну правничу допомогу та неможливість їх відшкодування за рахунок Товариства.
Апеляційний господарський суд вважає інші посилання апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, в частині розподілу судових витрат.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив на апеляційну скаргу містить заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Наданими позивачем документами підтверджується, що між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" та адвокатом Вергелесом Д.Є. укладено додаткову угоду № 6 від 01.10.2025, якою сторони дійшли згоди про наступне.
Сторони Договору встановили, що клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання клієнту правничої (правової) допомоги, у справі: щодо розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі».
1.2. Розмір гонорару за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції встановлюється у фіксованому розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
1.3. Розмір гонорару (винагороди) адвоката включає надання правничої (правової) допомоги, що складається з підготовки до розгляду справи у суді апеляційної інстанції, вивчення доводів апеляційної скарги, подання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів до суду тощо, та підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. із зазначенням обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
1.4. Гонорар у розмірі визначеному п. 1.2. цієї Додаткової угоди сплачується клієнтом протягом 10 Календарних днів з дня укладання Акта приймання-передачі наданих послуг.
Позивачу надано правничу допомогу зі складення відзиву на апеляційну скаргу вартість якої становить 2 800,00 грн, яка позивачем прийнята без зауважень та оплачена.
Крім того, позивачем долучено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до додаткової угоди № 6 від 01.10.2025, який містить перелік наданої правничої допомоги:
- підготовка до розгляду справи у суді апеляційної інстанції, вивчення доводів апеляційної скарги - вартість 2 000,00 грн;
- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - вартість 3 000,00 грн.
На підтвердження сплати адвокатських послуг позивачем долучено платіжну інструкцію № 1510 від 03.10.2025 на суму 5 000,00 грн.
Заперечень від відповідача про стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції станом на момент прийняття цієї постанови не надходило.
Як вважає колегія суддів, надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову та наданої адвокатом правничої допомоги клієнту.
Тому, з урахуванням також того, що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7784/25 судом апеляційної інстанції у її задоволенні відмовлено, апеляційний господарський суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення прийнято без належного застосування норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.
В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем у апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 у справі № 910/7784/25 ? залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".
4. Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі № 910/7784/25 - задовольнити.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, код за ЄДРПОУ 41946011) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард 95" (місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 95-А, код за ЄДРПОУ 43547266) судові витрати в розмірі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 5 постанови Північного апеляційного господарського суду.
7. Справу № 910/7784/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
В.А. Корсак