вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2025 р. Справа№ 910/2560/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025
у справі № 910/2560/25 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Головного управління державної податкової служби у м. Києві
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про стягнення 128 792,41 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Головне управління державної податкової служби у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 128 792,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 10.11.2022 № 9162.
Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву; визначено учасникам справи строки для подачі заяв по суті спору.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Головного управління державної податкової служби у м. Києві 119 275,56 грн. основного боргу, 5 962,09 грн. пені, 1 486,43 грн. штрафу, 637,03 грн. трьох процентів річних, 1 431,30 грн. інфляційних втрат та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходячи з того, що за відсутності належних та допустимих доказів виникнення заборгованості з відшкодування комунальних послуг у відповідача перед позивачем за грудень 2024 року, а також доказів того, що позивачем дотримано процедуру повідомлення відповідача стосовно обсягів та вартості відшкодування комунальних послуг, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 275,56 грн. є документально недоведеними та, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління державної податкової служби у м. Києві до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 119 275,56 грн., пені у розмірі 5 962,09 грн, штрафних санкцій у розмірі 1 486,43 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1 431,30 грн, 3 % річних у розмірі 637,03 грн. відмовити повністю, покласти судові витрати на позивача та стягнути з Головного управління державної податкової служби у м. Києві на користь Київського квартирно експлуатаційного управління 2 906,88 грн витрат зі сплати судового збору.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2560/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/2560/25.
09.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
23.06.2025 через систему "Електронний суд" від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2560/25 за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
18.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
29.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.11.2025 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2560/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 прийнято до провадження справу № 910/2560/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
2.2.1. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим без врахування з'ясованих фактичних обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- безпідставно зазначено заборгованість 119 275,56 грн у відповідача перед позивачем, оскільки Відповідач здійснив належні оплати і виконав всі покладені на нього обов'язки відповідно до укладених між сторонами договорами та чинним законодавством;
- позивачем не додано належним доказів, які б належним чином обґрунтовувати та підтверджували 119 275,56 грн у Відповідача перед Позивачем;
- лише в межах бюджетних призначень та по мірі надходження бюджетних асигнувань - Київське КЕУ укладає відповідні договори на відшкодування комунальних послуг з визначенням вартості підтверджених обсягів фактичного споживання, які підлягають до відшкодування, здійснює їх реєстрацію в органах Казначейства, та проводить по ним оплату.
Крім того, відповідач наголошує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що «позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 275,56 грн. є документально недоведеними та, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення з відповідача нарахованих пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, так як є похідними від основного зобов'язання.», натомість як в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 суд зазначив «Позов задовольнити повністю. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Головного управління державної податкової служби у м. Києві 119 275,56 грн. основного боргу, 5 962,09 грн. пені, 1 486,43 грн. штрафу, 637,03 грн. трьох процентів річних, 1 431,30 грн. інфляційних втрат та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.», а тому на переконання скаржника таке рішення підлягає скасуванню.
2.2.2. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що мотивувальна частина рішення Суду першої інстанції не відповідає/суперечить резолютивній частині рішення суду.
За доводами відповідача, після опублікування рішення, суд першої інстанції повідомив Апелянта, що допустив помилку/описку в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2025 №910/2560/25, але вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення). Також на цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/2135/19.
Відтак, відповідач стверджує, що в Апелянта залишився лише один, встановлений процесуальним законодавством, спосіб отримати законне та таке, що відповідає встановленим обставинам справи рішення суду, а саме - звернення з апеляційною скаргою.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
2.3.1. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 в даній справі залишити без змін.
В обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає наступне:
- в порушення умов п. 6.5 Договору оренди, підписані керівництвом ГУ ДПС у м. Києві примірники договорів та актів приймання-передачі послуг за грудень 2024 року від ККЕУ до ГУ ДПС у м. Києві не поверталися, відповідно заборгованість ККЕУ за спожиті в грудні 2024 року послуги не сплачена;
- оригінали Рахунків - Актів з розрахунками про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, надання комунальних послуг та розрахунків за грудень 2024 року до договору оренди від 10.11.2022 №9162 були отримані нарочно представником ККЕУ, що підтверджується розпискою на листах;
- Головним управлінням ДПС у м. Києві було підтверджено виникнення заборгованості з відшкодування комунальних послуг.
2.3.2. У поданих додаткових поясненнях позивач звертає увагу, що саме внаслідок бездіяльності Відповідача та невиконання ним пункту 6.5 Договору оренди між сторонами не укладено договір на відшкодування витрат спожитих комунальних послуг, в обсягах та вартістю згідно зазначених Актів, які понесені фактично Позивачем і відповідно здійснивши аналіз судових справ із ЄДРСР стороною по справі яких є Відповідач, то вбачаються непоодинокі випадки не виконання умов договору не підписання договорів про відшкодування комунальних послуг (предмет спору тотожний), що може свідчити про недобросовісну, суперечливу поведінку Відповідача в цілому.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права
Сторонами у справі та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву 10.11.2022 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9162, за умовами пункту 1.1 розділу ІІ та пункту 4.1 розділу І якого третя особа та позивач передають, а відповідач приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.
Відповідно до пункту 7.1 розділу І договору сторони узгодили, що нежитлове приміщення передається для розміщення бюджетної установи, яка повністю фінансується з державного бюджету, Київському квартирно-експлуатаційному управлінню.
На виконання вказаного договору 10.11.2022 сторонами договору підписано акт приймання-передачі, згідно з якого відповідач прийняв у користування об'єкт оренди за договором.
Згідно з пунктом 12 розділу І договору оренди, строк його дії встановлений з дати набрання чинності цим договором на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно з пунктом 9.2 розділу І договору встановлено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.
У відповідності до пункту 6.5 розділу ІІ договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору позивач зобов'язаний надати відповідачу для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна.
Відповідач зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути позивачу примірник договору; або подати позивачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за договором.
Відповідач зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від позивача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем, підписати і повернути позивачу примірник договору.
Як стверджує позивач, з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів і послуг з централізованого опалення за грудень 2024 року позивач направляв відповідачу акти наданих послуг, а також документи, що підтверджують суми витрат, які були понесені позивачем за відповідній період, що передбачало відшкодування відповідачем витрат за відповідні комунальні послуги під час користування майном, та проекти додаткових угод до укладених договорів про відшкодування всіх комунальних послуг, однак відповідачем не здійснено оплати за комунальні послуги.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять договорів про відшкодування комунальних витрат (від 26.09.2024 № 61-2024195, від 03.07.2024 № 63-2024412, від 27.09.2024 № 62-2024196 та від 01.07.2024 № 65-2024067), укладених сторонами, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.
Крім того, судова колегія наголошує, що матеріалами справи не підтверджено направлення або вручення нарочно відповідачу рахунків-актів про відшкодування комунальних витрат, які стосуються заявленого до стягнення періоду (за грудень 2024 року).
Аргументи відповідача про те, що оригінали Рахунків - Актів з розрахунками про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, надання комунальних послуг та розрахунків за грудень 2024 року до договору оренди від 10.11.2022 №9162 були отримані нарочно представником ККЕУ, що підтверджується розпискою на листах - не підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, слід зауважити, що долучена до матеріалів справи претензія від 28.01.2025 не може бути доказом направлення відповідних документів, оскільки остання несе лише інформативний характер про наявну, за твердженням позивача, заборгованість з вимогою її оплатити та не свідчить про направлення відповідачу рахунків-актів про відшкодування комунальних послуг та витрат з постачання електричної енергії за грудень 2024 року.
Водночас, всі рахунки-акти про відшкодування комунальних витрат за грудень 2024 року разом із розрахунками, які долучені позивачем до позову, не містять посилань на укладені договори відшкодування комунальних послуг, а тільки на договір оренди від 10.11.2022 № 9162. При цьому, безпосередньо позивачем стверджується у позовній заяві про дійсність укладених договорів про відшкодування комунальних послуг до 31.12.2024.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів дотримання ним умов договору оренди щодо надання відповідачу документальних підтверджень витрат, які підлягають відшкодуванню та не доведено суду обсяги та вартість фактично спожитих відповідачем комунальних послуг у грудні 2024 року. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції.
Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів виникнення заборгованості з відшкодування комунальних послуг у відповідача перед позивачем за грудень 2024 року, а також доказів того, що позивачем дотримано процедуру повідомлення відповідача стосовно обсягів та вартості відшкодування комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 275,56 грн. є документально недоведеними та, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.
Похідні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в мотивувальній частині рішення, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/2560/25 є наступною:
« 1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 30; ідентифікаційний номер 22991617) на користь Головного управління державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний номер 44116011) 119 275,56 грн. основного боргу, 5 962,09 грн. пені, 1 486,43 грн. штрафу, 637,03 грн. трьох процентів річних, 1 431,30 грн. інфляційних втрат та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.»
З наведеного вбачається, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції очевидно суперечить його мотивувальній частині, а відтак з огляду на те, що судова колегія вважає висновки суду першої інстанції по суті спору, викладені в мотивувальній частині рішення, про відмову в задоволенні позову - обґрунтованими та правильними, необхідно привести резолютивну частину рішення у відповідність до його мотивувальної частини, зазначивши про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Доводи позивача колегія суддів відхиляє з огляду на встановлену судом та не спростовану позивачем недоведеність позовних вимог.
При цьому, судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача про суперечливість мотивувальної та резолютивної частини рішення суду.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині рішення є такими, що зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права з та з дотриманням норм процесуального права.
Водночас, з огляду на суперечливість між мотивувальною та резолютивною частинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025, колегія суддів вбачає наявність підстав для скасування рішення суду з огляду на необхідність приведення резолютивної частини рішення у відповідність до мотивувальної частини, а саме із зазначенням висновків суду про відмову в задоволенні позову.
Відтак, апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 підлягає задоволенню.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/2560/25 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Стягнути з Головного управління державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний номер 44116011) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 30; ідентифікаційний номер 22991617) 3 633 грн (три тисячі шістсот тридцять три) 60 коп. витрат зі сплати судового збору.
5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук