вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Справа № 910/6854/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.12.2025
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025
повний текст рішення складено 24.09.2025
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025
повний текст додаткового рішення складено 26.09.2025
у справі № 910/6854/25 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
про стягнення грошових коштів, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач) про стягнення 2 827 996,47 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.12.2024 з рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» здійснено несанкціоноване списання грошових коштів на суму 2 336 822,00 грн. на рахунки осіб, з якими у позивача відсутні договірні відносини. Позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про повернення безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів у розмірі 2 336 822,00 грн., втім відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у поверненні безпідставно списаних коштів з банківського рахунку. У зв'язку з неповерненням безпідставно списаних коштів та комісії за таке списання позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження у закритому засіданні та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та призначено підготовче засідання.
07.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/6854/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" 2 336 822,00 грн. списаних з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп", 47,00 грн. комісії банку та 35 053,93 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено, що списання коштів з рахунку ТОВ "Центр-Шина Груп" відбулось поза його волею, отже у відповідача виник обов'язок з повернення всіх списаних коштів за несанкціонованими операціями, тому позовні вимоги в частині стягнення списаних за рахунку коштів у розмірі 2 336 822,00 грн. та комісії за таке списання у розмірі 47,00 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення пені у розмірі 324 532,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 133 764,96 грн. та 3% річних у розмірі 32 830,43 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а обов'язок відповідача повернути на рахунок позивача кошти є виключно наслідком порушення ним обов'язку належного надання послуг з ведення рахунку із забезпечення схоронності коштів позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" 128 632,51 грн судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги та розглядом справи. В іншій частині заяви відмовлено.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим, розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, тому у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 128 632,51 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на проїзд адвоката на судові засідання у розмірі 5666,53 грн. є судовими витратами та підлягають розподілу за результатом розгляду справи. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що включення витрат позивача на оплату експертизи у розмірі 39 693,89 грн., яка була проведена в позасудовому порядку, є необґрунтованим, тому такі витрати не підлягають розподілу в порядку статті 129 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25, 03.10.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/6854/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі 910/6854/25 та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, або зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) у матеріалах справи відсутні докази порушення безпеки платежів спричинених саме банком, і позивачем не вказано в чому саме вони полягали та чи існували взагалі; (2) позивач самостійно здійснив завантаження на власні комп'ютери шкідливого програмного забезпечення; (3) позивачем не було дотримано вимоги безпеки доступу до системи дистанційного обслуговування "Приват24 для бізнесу" та безпеки проведення платежів; (4) позивач не закрив відкриту сесію при проведенні платежів, тобто позивач своїми власними діями зробив можливим доступ третіх осіб до його рахунків та подальшого переведення коштів; (5) матеріали справи не містять доказів порушень в системах безпеки та взлому банківських програм відсутні, тому вина банку відсутня, отже банк не несе відповідальність за збереження коштів клієнта. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення зводяться до того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та суттю спору, тому підлягає зменшенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25, 13.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 в частині відмовлених вимог (в тому числі в частині відмови у стягненні витрат на проведення експертизи) та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч. 10 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» та ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1073 ЦК України в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, чим дійшов помилкового висновку, що зобов'язання банку повернути (перерахувати) грошові кошти на рахунок позивача не є грошовим. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення зводяться до того, що відмова у компенсації витрат на проведення експертизи з огляду на те, що проведення такої експертизи не було погоджено з судом суперечить положенням ГПК України. Крім того, сума судових витрат 155 666,53 грн. включає в себе витрати на проїзд в розмірі 5666,53 грн., які не входять у вартість надання правничої допомоги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у справі № 910/6854/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/6854/25.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 14.10.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/6854/25.
03.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6854/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6854/25 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025, апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.12.2025.
25.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та комісійних є похідними та задоволенню не підлягають через безпідставність основної вимоги. Крім того, позивач не обґрунтував необхідність проведення комп'ютерно-технічної експертизи. Враховуючи безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, підстави для стягнення судових витрат відсутні.
26.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму конкретного отримувача. Втім, відповідач в порушення вимог Закону України "Про платіжні послуги" не здійснив посилену автентифікацію, що призвело до незаконного списання коштів з рахунку позивача.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, приєдналося до умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розміщенні на офіційному сайті банку в мережі інтернет privatbank.ua, які разом з пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.
На підставі анкети-заяви про приєднання Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" було відкрито поточний банківський рахунок у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що 04.12.2024 у проміжок з 21:39 по 22:20 з банківського рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Центр-Шина Груп" списано грошові кошти на рахунки ФОП, відкриті у АТ «Універсал Банк», на загальну суму 2 336 822,00 грн., зокрема, проведено 47 окремих операцій (платежів), кожен на суму до п'ятдесяти тисяч гривень, а саме:
(1) № НОМЕР_7, отримувач коштів ФОП Мовчан Яна Миколаївна, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , 15 платежів на загальну суму 747 816,00 грн.;
(2) № НОМЕР_8, отримувач коштів ФОП Уманьський Кирило Русланович, ЄДРПОУ НОМЕР_3 , 15 платежів на загальну суму 747 526,00 грн.;
(3) № НОМЕР_9, отримувач коштів ФОП Остролуцька Дар'я Павлівна, ЄДРПОУ НОМЕР_4 , 14 платежів на загальну суму 694 643,00 грн.;
(4) № НОМЕР_10, отримувач коштів ФОП Воскобойник Сергій Олександрович, ID НОМЕР_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_6, 3 платежі на загальну суму 146 837,00 грн.
Позивач зазначає, що згоду на проведення 47 операцій з переказу коштів банк від позивача не отримував, в момент списання коштів ні позивачу, ні його керівництву не надходили повідомлення або телефонні дзвінки для підтвердження трансакцій.
Факт неправомірного списання грошових коштів на загальну суму 2 336 822,00 грн. позивачем виявлено 05.12.2024.
За фактом незаконного заволодіння належними Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія "Центр-Шина Груп" грошовими коштами в розмірі 2 336 822,00 грн., що перебували на рахунку № НОМЕР_1 , позивач 05.12.2024 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви про кримінальне правопорушення 06.12.2024 Відділом поліції № 4 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042150000164 за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.
05.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" звернулося до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про несанкціоноване списання грошових коштів з поточного рахунку товариства та їх повернення товариству, в якій вимагав провести службову перевірку для встановлення осіб у банку, причетних до незаконного списання коштів з рахунку товариства та повернути несанкціоновано списані з рахунку товариства грошові кошти.
У відповідь на вказану заяву листом від 18.12.2024 № 20.1.0.0.0/7-241205/51119 АТ КБ "Приватбанк" повідомило позивача, що банком ініційовано проведення службового розслідування, в результаті якого встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Однак, аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами показав, що позивачем були порушені умови і правила наданих банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком. За вказаних обставин, банк повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача з посиланням на положення пункту 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі «Приват24 для бізнесу», а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі «Приват24 для бізнесу» в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та анти шпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп'ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.
За доводами позивача, відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у поверненні безпідставно списаних коштів з банківського рахунку на загальну суму 2 336 822,00 грн. У зв'язку з неповерненням безпідставно списаних коштів на загальну суму 2 336 822,00 грн. та комісії за таке списання у розмірі 47,00 грн. позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що списання з рахунку товариства грошових коштів на загальну суму 2 336 822,00 грн. було здійснено банком відповідно до законодавства України, тому позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо збереження грошових коштів ТОВ "Центр-Шина Груп", розміщених на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з частиною першою статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною третьою статті 1092 Цивільного кодексу України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Судом встановлено, що за умовами анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ "КБ "ПриватБанк" від 10.10.2019, укладеної між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп", банк як надавач платіжних послуг зобов'язувався надавати позивачу ряд банківських послуг, в тому числі виконувати платіжну інструкцію клієнта про перерахування, здійснення розрахунково-касового обслуговування та проведення інших операцій за рахунком через систему дистанційного обслуговування.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії; надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій; неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/ або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; суб'єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг; схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу; технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов'язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок; унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/ або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Відповідно до пунктів 42 - 44 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:
1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
2) унікального ідентифікатора платника.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.
Частиною першою статті 51 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб'єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про платіжні послуги" платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 67 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Крім цього, частинами першою, третьою - п'ятою статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:
- отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
- ініціювання дистанційної платіжної операції;
- будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зокрема зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:
1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов'язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.
Згідно з пунктом 140 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 № 164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пунктів 16 - 17 Розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.
Згідно з пунктами 143 - 144 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Пунктом 150 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19.
Як встановлено судом, 04.12.2024 у проміжок з 21:39 по 22:20 з банківського рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Центр-Шина Груп" списано грошові кошти на рахунки ФОП, відкриті у АТ «Універсал Банк», на загальну суму 2 336 822,00 грн., зокрема, проведено 47 окремих операцій (платежів), кожен на суму до п'ятдесяти тисяч гривень, а саме:
(1) № НОМЕР_7, отримувач коштів ФОП Мовчан Яна Миколаївна, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , 15 платежів на загальну суму 747 816,00 грн.;
(2) № НОМЕР_8, отримувач коштів ФОП Уманьський Кирило Русланович, ЄДРПОУ НОМЕР_3 , 15 платежів на загальну суму 747 526,00 грн.;
(3) № НОМЕР_9, отримувач коштів ФОП Остролуцька Дар'я Павлівна, ЄДРПОУ НОМЕР_4 , 14 платежів на загальну суму 694 643,00 грн.;
(4) № НОМЕР_10, отримувач коштів ФОП Воскобойник Сергій Олександрович, ID НОМЕР_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_6, 3 платежі на загальну суму 146 837,00 грн.
При цьому, позивач стверджує, що згоду на проведення 47 операцій з переказу коштів банк від позивача не отримував, в момент списання коштів ні позивачу, ні його керівництву не надходили повідомлення або телефонні дзвінки для підтвердження трансакцій.
В листі від 18.12.2024 № 20.1.0.0.0/7-241205/51119 АТ КБ "Приватбанк" підтвердило факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача. Однак, за твердженням відповідача, несанкціоноване знаття коштів відбулось через порушення позивачем умов і правил наданих банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком. При цьому, відповідач посилався на пункт 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі «Приват24 для бізнесу», а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі «Приват24 для бізнесу» в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та анти шпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп'ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 751/6050/18 дійшов висновку, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 214/2867/18, від 27.01.2021 у справі № 210/1242/18, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19; від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, в яких містяться висновки, що саме банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Колегією суддів встановлено, що банк не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача, та не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по банківському рахунку, акаунту чи інтернет додатку "Приват-24 для бізнесу", незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції..
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги" банк не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжних операцій позивача.
При цьому колегія суддів зазначає, що навіть у разі наявності обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, то це є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності, а в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.
В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від № 176/1445/22 від 16.08.2023, від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15, від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 18.04.2018 у справі № 190/926/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 320/1169/16-ц, від 22.11.2018 у справі № 712/2283/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16, від 16.10.2019 у справі № 676/2792/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 210/245/18-ц, від 05.12.2019 у справі № 168/613/16-ц, від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 07.10.2020 у справі № 748/1418/19.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущення відповідачем, як фінансовою установою, порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях банку, які полягають в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача позивача та захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача.
Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19 стосовно того, що Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов'язок з забезпечення кібербезпеки. Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний банком відповідно до приписів Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".
Відповідно до п. 10.5. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи.
Пунктом 10.1. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування.
В пункті 10.2. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.
Згідно з абз. 3 п. 10.8. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах позивач є споживачем банківських послуг, а тому не має тих рівня знань і засобів, які можуть забезпечити безпеку (схоронність) грошових коштів на своєму рахунку, що обслуговує банк.
Натомість, банк зі свого боку, надаючи такі фінансові послуги, зобов'язаний забезпечити такий рівень безпеки фінансових активів клієнта, довірених банку, аби убезпечити їх від безпідставного зменшення, зокрема за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування (Інтернет-банкінгу), відповідальним за які є банк. З цією метою банк має постійно впроваджувати у своїй діяльності технологічні процеси (алгоритми), що відповідають актуальним викликам безпеки та спрямовані на запобігання помилковому переказу грошових коштів клієнтів, а також здійснювати контроль за їх дотриманням і виконанням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і не спростував наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів в розмірі 2 336 822,00 грн. та комісії за таке списання в розмірі 47,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Щодо стягнення пені у розмірі 324 532,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 133 764,96 грн. та 3% річних у розмірі 32 830,43 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 32.3.2 ст. 32 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Згідно з ч. 10 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що відповідне нарахування позивач здійснює у відповідності до ч. 10 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» за період з 05.12.2024 по 26.05.2025.
За розрахунком позивача розмір пені становить 324 532,08 грн.
Відповідач заперечень щодо розміру нарахованої пені та відповідно контррозрахунку не надав.
Колегія суддів, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшла висновку, що він є арифметично правильним та обґрунтованим.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів в розмірі 2 336 822,00 грн. та комісії за таке списання в розмірі 47,00 грн., то вимога про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" пені за період з 05.12.2024 по 26.05.2025 в сумі 324 532,08 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявлених позивачем періодів, колегією суддів встановлено, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, становлять: 32 830,43 грн. - 3% річних та 133 764,96 грн. - інфляційні втрати. Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2 827 996,47 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат позивача на правничу допомогу становить 150 000,00 грн. Докази понесених судових витрат будуть подані відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ "Центр-Шина Груп" подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 04.02.2025; додаткову угоду № 2 від 12.05.2025; акт приймання-передання наданих послуг до додаткової угоди № 2 від 12.05.2025.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на проїзд адвоката на судові засідання ТОВ "Центр-Шина Груп" подано до суду: посадковий документ № 9Л4-Т1-4537803-1206 від 12.06.2025; посадковий документ № ЛФ7-Е1-4477765-1206 від 12.06.2025; посадковий документ № ЯЮ6-Е1-4326686-0207 від 02.07.2025; посадковий документ № П27-Т1-5671119-0307 від 03.07.2025; посадковий документ № 8Ц4-Е1-2387484-1907 від 19.07.2025; посадковий документ № Ж5Я-Т1-2466245-2007 від 20.07.2025; посадковий документ № ЦФ2-Н1-0626269-0708 від 07.08.2025; посадковий документ № ЛУ2-Т1-3636254-2608 від 26.08.2025; посадковий документ № ФЮУ-Н1-4222999-2608 від 26.08.2025; посадковий документ № Б6Ю-Н1-4118660-2608 від 26.08.2025; квитанцію від 12.06.2025 на суму 472,31 грн.; квитанцію від 12.06.2025 на суму 558,63 грн.; квитанцію від 02.07.2025 на суму 608,48 грн.; квитанцію від 03.07.2025 на суму 428,09 грн.; квитанцію від 19.07.2025 на суму 608,48 грн.; квитанцію від 20.07.2025 на суму 428,09 грн.; квитанцію від 07.08.2025 на суму 708,16 грн.; квитанцію від 26.08.2025 на суму 497,77 грн.; квитанцію від 26.08.2025 на суму 648,36 грн.; квитанцію від 26.08.2025 на суму 708,16 грн.
Судом встановлено, що 04.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" (замовник) та адвокатом Чуміною Катериною Григорівною (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати правовий захист та представництво замовника, консультування та інші види правничої допомоги в межах компетенції виконавця та у відповідності із чинним законодавством України (правові послуги).
Відповідно до п. 3.1. договору гонорар виконавця визначається виходячи із загальної вартості послуг, наданих замовнику згідно укладених сторонами додаткових угод до цього договору, на підставі виставлених виконавцем рахунків.
У п. 2 додаткової угоди № 2 від 12.05.2025 визначено, що вартість послуг виконавця у суді першої інстанції складає фіксовану суму 150 000,00 грн.
За умовами п. 3.3. договору судові витрати, витрати, які пов'язані з проведенням експертизи, поштові витрати, а також витрати щодо поїздки виконавця за межі м. Дніпро, в разі виникнення необхідності в ній, сплачуються замовником додатково.
01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" та адвокатом Чуміною Катериною Григорівною складено та підписано акт приймання-передання наданих послуг, відповідно до якого виконавцем надано, а замовником прийнято наступні правові послуги: (1) підготовка та подання позовної заяви до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів - 10,5 год.; (2) оформлення та направлення копії позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб (на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2025) - 2,5 год.; (3) аналіз відзиву на позов, підготовка та подання відповіді на відзив - 7 год.; (4) ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Господарського суду міста Києва - 1 год.; (5) підготовка та подання до суду письмових пояснень - 4 год.; (6) підготовка та подання до суду пояснень, відповідей на запитання АТ КБ «Приватбанк» - 4,5 год.; (7) участь у судових засіданнях 01.07.2025, 10.07.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 28.08.2025.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" у даній справі здійснювалося адвокатом Чуміною Катериною Григорівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ № 1334634 від 05.02.2025.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20).
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з урахуванням положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 155 666,53 грн.
Щодо витрат ТОВ "Центр-Шина Груп" пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 39 693,89 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Центр-Шина Груп" було долучено до матеріалів справи Висновок експерта № 3644 за результатами проведення комп'ютерно-технічного експертного дослідження від 06.05.2025, складений Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» на замовлення ТОВ "Центр-Шина Груп".
Суд зазначає, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ).
Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення поданий позивачем Висновок експерта № 3644 за результатами проведення комп'ютерно-технічного експертного дослідження від 06.05.2025 судом першої інстанції не було враховано як доказ.
Більше того, вказаний Висновок експерта № 3644 за результатами проведення комп'ютерно-технічного експертного дослідження від 06.05.2025 також не був врахований і колегією суддів при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Отже, відшкодування ТОВ "Центр-Шина Груп" витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 39 693,89 грн., виходячи з неврахуванням Висновку експерта № 3644 за результатами проведення комп'ютерно-технічного експертного дослідження від 06.05.2025 як доказу при прийнятті оскаржуваного рішення та даної постанови, не відповідає вимогам розумності та правової визначеності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ТОВ "Центр-Шина Груп", пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 39 693,89 грн., не підлягають відшкодуванню за рахунок АТ КБ «Приватбанк».
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" підлягає частковому задоволенню, а рішення та додаткове рішення - зміні в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позовної заяви та за подачу апеляційних скарг покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Шина Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 - задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/6854/25 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум.
4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Шина Груп» (ідентифікаційний код 39104926, адреса: 49073, м. Дніпро, вул. Хвойна, 104) грошові кошти: безпідставно списаних коштів - 2 336 822,00 грн. (два мільйони триста тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні), комісії - 47,00 грн. (сорок сім гривень), пені - 324 532,08 грн. (триста двадцять чотири тисячі п'ятссот тридцять дві гривні 08 копійок), 3% річних - 32 830,43 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять гривень 43 копійки), інфляційних втрат - 133 764,96 грн. (сто тридцять три тисячі сімсо шістдесят чотири гривні 96 копійок) та судового збору - 42 419,95 грн. (сорок дві тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень 95 копійок).».
5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/6854/25 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум.
6. Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:
«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Шина Груп» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Шина Груп» (ідентифікаційний код 39104926, адреса: 49073, м. Дніпро, вул. Хвойна, 104) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 155 666,53 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 53 копійки).
В іншій частині заяви відмовити.».
7. В решті судовий збір за подачу позову та апеляційних скарг залишити за сторонами.
8. Матеріали справи № 910/6854/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров