79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" грудня 2025 р. Справа №914/1860/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 22.08.2025 (вх. суду від 25.08.2025 № 01-05/2608/25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 (постановлено в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Березяк Н.Є.)
у справі № 914/1860/25
за позовом: Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави
в особі позивача: Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Броди, Львівська обл.
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Ужгород
за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
про: стягнення шкоди у розмірі 21 452,18 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Перший заступник керівник Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області звернувся з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 21 452,18 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор послався на бездіяльність відповідача шляхом незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбулась незаконна вирубка лісових насаджень, внаслідок чого була заподіяна шкода навколишньому природному середовищу у розмірі 21 452,18 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 у справі №914/1860/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 21 452,18 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор довів, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача завданої шкоди.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 у справі № 914/1860/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що уповноваженою особою відповідача було своєчасно направлено лист, у якому повідомлено про виявлення незаконної порубки лісів у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва (урочище «Фільварки»), також відповідач просив провести розслідування факту вчинення невідомими особами порубки дерев слідчими органами.
Також зазначає, що судом першої інстанції при обрахуванні суми завданих збитків було помилково застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», водночас роз'яснення Міністерства юстиції України від 06.09.1999 р. №20-25-971 шкода, заподіяна лісовим насадженням внаслідок незаконних рубок, відшкодовується фізичними та юридичними особами, винними у цих правопорушеннях. У спільному роз'ясненні Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державного комітету лісового господарства України (№23-10/6-113 від 28.04.1999 р. та №03-01/981 від 30.04.1999 р.) вказано, що стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, застосовуються до осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Відтак, на думку відповідача, прокурором не доведено наявність обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини безпосередньо відповідача.
Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.09.2025 справу № 914/1860/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишено без руху та надано скаржнику 10-ти денний строк з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки надавши апеляційному суду докази надсилання копії апеляційної скарги Державній екологічній інспекції у Львівській області з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 22.08.2025 (вх. суду від 25.08.2025 № 01-05/2608/25) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 у справі № 914/1860/25; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/1860/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Листом від 06.11.2020 №383 директор Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» Яниськів О.Я. звернувся до Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області з повідомленням про вчинення невідомими особами незаконної рубки факту лісів у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва (урочище «Фільварки»), також просив провести розслідування повідомленого факту.
Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020140160000371 від 06.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», урочище «Фільварки».
Відповідно до акту 3БР огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.11.2020, складеного представником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», за участі інших працівників цього підприємства, незаконною рубкою одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», урочище «Фільварки», заподіяно шкоду у розмірі 21 452,17 грн.
Згідно із розрахунком розміру шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев породи «дуб звичайний», вчинений невстановленою особою у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва урочища фільварки, обчисленим 17.11.2020 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», заподіяно шкоду у розмірі 21 452,17 грн.
З метою перевірки правильності розрахування шкоди обчисленої 06.11.2020 Державним підприємством «Бродівське лісове господарство» та 17.11.2020 Державною екологічною інспекцією у Львівській області, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 06.10.2023 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, яка сума шкоди заподіяна державі в результаті незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», урочище «Фільварки».
За результатами інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12020140160000371 від 06.11.2020, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/19803-ФХЕД від 09.05.2024, відповідно до якого проведення рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», урочище «Фільварки», з недотриманням вимог природоохоронного законодавства, підтверджується та розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 21 452,18 грн.
Згідно із інформацією Львівської державної лісовпорядної експедиції Українського державного проектного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.03.2025 встановлено, що за матеріалами базового лісовпорядкування 2020 року, відповідно до поквартальних підсумків, квартал 26 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» відноситься до Бродівської міської територіальної громади.
Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 21 452,18 грн.
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140160000371 від 06.11.2020, осіб, які здійснили незаконну рубку одного дерева породи «дуб звичайний» не встановлено, тому шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища має бути відшкодована постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Бродівське лісове господарство».
Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» (код 00992444) відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код 44768034). Визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 затверджено передавальний акт Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
Відповідно до наказу від 31.12.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» затвердило передавальні акти активів і пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координується Карпатським лісовим офісом, зокрема філії Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
Основними напрямами діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відповідно до Статуту є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб (п. 3.2.2 Статуту), запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливський тварин (п. 3.2.3 Статуту), ведення первинного обліку лісів (п. 3.2.5 Статуту), забезпечення охорони типових і унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу (п. 3.2.6 Статуту).
Забезпечення охорони типових і унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу, ведення первинного обліку лісів і забезпечення охорони, захисту лісових насаджень виокремлені як обов'язки підприємства (пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 Статуту).
Згідно з Положенням про філію «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (редакція Положення від 2022 року).
Предметом діяльності філії є, серед іншого, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, ведення первинного обліку лісів, забезпечення охорони типових і унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу (п. 2.2 Положення).
Відповідно до наказу ДП «Бродівське лісове господарство» від 03.04.2023 з метою забезпечення посиленої охорони лісових насаджень та мисливських угідь від незаконних рубок, браконьєрства та пожеж організовано патрулювання лісових масивів, розроблено графіки патрулювання.
Відповідно до наказу від 23.01.2023 закріплено майстерські дільниці за працівниками філії «Бродівське лісове господарство», а від 13.03.2023 затверджено проведення планової весняної ревізії майстерських дільниць «Бродівське лісове господарство».
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Предметом спору в цій справі є стягнення з Відповідача шкоди, завданій державі порушенням положень лісового та природоохоронного законодавства, внаслідок незаконної вирубки дерев.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі - ЛК України).
За приписами ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Виходячи з наведених норм законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев.
Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.08.2018 справа № 917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17).
В даному випадку, слід зазначити, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
У цих правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Враховуючи те, що, земельна ділянка у кварталі 26 виділ 3 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Фільварки», належить ДСГП «Ліси України» на праві постійного користування, а тому правонаступник ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійними лісокористувачами, які в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП «Ліси України», Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний».
Наказом № 2340 від 31.12.2024 ДСГП «Ліси України» затвердило передавальний акт філії «Бродівське лісове господарство», що координується Карпатським лісовим офісом.
Отже, відповідач є постійним лісокористувачем ділянки лісу як правонаступник ДП «Бродівське лісове господарство», а тому відповідальність за зобов'язанння щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладаються на нього.
Повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов'язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов'язків.
Саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Аргументи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов'язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
Відповідно до статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним з основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін.
Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення та підстав для задоволення позову.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 у справі № 914/1860/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 22.08.2025 (вх. суду від 25.08.2025 № 01-05/2608/25)- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2025 у справі № 914/1860/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець