ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20868/25
провадження № 1-кп/753/2239/25
"03" листопада 2025 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР № 12025100020003333 від 06.09.2025 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біляки Семенівського р-ну Полтавської обл., громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, працюючого водієм ТОВ «Ярославь Авто» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 21 листопада 2023 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
встановив:
У невизначений точний час та у невизначеному достовірно місці, але не пізніше 06.09.2025, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел проявити зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, шляхом грубого порушення громадського порядку.
Так, 06.09.2025 приблизно о 06 годині 00 хвилин, більш точного часу слідством невизначено, знаходячись на території автомайданчику ТОВ «ЯРОСЛАВЬ-АВТО» за адресою: місто Київ, вулиця Колекторна, 38/40, ОСОБА_3 , маючи при собі оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, що спеціально пристосована для нанесення тілесних ушкоджень реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, діючи умисно, з хуліганських спонукань, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що його діями може бути спричинено шкоду, привів у готовність вибуховий пристрій та кинув його на проїзну частину вулиці Колекторна, після чого, зазначений боєприпас вибухнув.
Своїми умисними діями, що виразилися у демонстративному нехтуванні усталеними правилами співіснування та загальноприйнятими нормами поведінки у суспільстві, керуючись мотивами явної неповаги до суспільства, ОСОБА_3 вчинив грубе порушення громадського порядку, чим створив реальну загрозу для життя та здоров'я людей, які могли перебувати на вулиці Колекторній у місті Києві, порушив спокій та нормальні умови життя.
Крім того, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, спосіб та час, але не пізніше 06 вересня 2025 року, ОСОБА_3 , умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи у порушення пункту 8.8 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17 червня 1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи, аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21 серпня 1998 року, придбав одну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яку почав зберігати та носити без передбаченого законом дозволу.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, ОСОБА_3 , помістив придбану ним одну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 в трубу поблизу «Дарницького вагоно-ремонтного заводу», що у місті Києві, в подальшому перемістивши її в автопарк ТОВ «ЯРОСЛАВЬ АВТО», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, де зберігав її без передбаченого законом дозволу.
06.09.2025 в період часу з 09 год. 30 хв. по 10 год. 40 хв., в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, працівниками поліції було виявлено та в подальшому вилучено уламки гранати Ф-1, які згідно висновку експерта є залишками вибухового пристрою (бойового припасу) після вибуху - оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, носіння якої ОСОБА_3 , здійснював без передбаченого законом дозволу.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим повністю у вчиненні кримінальних правопорушень, щиро розкаявся та суду показав, що під час його роботи водієм маршрутки у ТОВ ОСОБА_6 в лютому місяці 2025 року невідома жінка пасажир передала йому сумку, яку залишили у салоні маршрутки військові. Після роботи він відкрив її і побачив там плащ-накидку, приціл, окремо гранату і запал в чехлі з тканини. Наступного ранку, він заховав у целофановий пакет гранату із запалом, а цей пакет засунув у трубу між камінням біля своєї роботи. В подальшому, у нього виник конфлікт з водієм автобуса з іншого автопарку ОСОБА_7 , з приводу мийки автобуса, і останній вдарив його. В подальшому, а саме 06.09.2025 він взяв гранату зі схованки, і кинув її на проїзну частину вул. Колекторна, і під час цього граната впала і вибухнула. Протиправність своїх дій усвідомлює, щиро кається та просить суд його суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а також у придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, оскільки обвинувачений ще під час досудового розслідування визнав свою винуватість, що й підтвердив під час судового розгляду, розкаюючись у вчиненому. Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, є рецедив злочину.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, типову тяжкість яких кримінальний закон відносить до тяжких злочинів проти громадського порядку та моральності, а також проти громадської безпеки, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальні правопорушення, які є предметом цього судового розгляду, не відбувши покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.11.2023, працював до затримання водієм, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, його стійкого небажання ставати на шлях виправлення і законослухняної поведінки, законодавчих вимог санкцій статей обвинувачення, суд призначає ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, яке з огляду на встановлені обставини йому належить відбувати реально.
Крім цього, враховуючи наведені дані та вчинення обвинуваченим двох умисних кримінальних правопорушень, які утворюють реальну сукупність кримінальних правопорушень, суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
В той же час, обвинувачений ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду, вчинив після постановлення відносно нього вироку Автозаводським районним судом м. Кременчука від 21 листопада 2023 року, відповідно до якого останній засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, а тому остаточне покарання йому слід призначити за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком не відбутої частини покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 листопада 2023 року.
Саме таке покарання, на думку суду, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним і співмірним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням приписів ч. 3, 4 ст. 374 КПК України, позиції сторони обвинувачення та призначеного покарання, суд вважає, що запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили належить залишити без змін.
Приймаючи таке рішення суд враховує, що починаючи з дати постановлення вироку, підсудні перебувають під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції. Згідно з практикою ЄСПЛ у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (справа «Руслан Яковенко проти України» від 04.09.2015 р. заява № 5425/11, п. 31-32).
Крім того, суд відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 296 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 листопада 2023 року, і призначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з 06 вересня 2025 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін попереднього ув'язнення з 06 вересня 2025 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 8022 грн. 60 коп. на рахунок проведення експертизи.
Скасувати арешт накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2025 року.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон Infinix в чохлі чорного кольору - повернути ОСОБА_3 , кросівки сірого кольору, кофту чорного кольору, шапку шерстяну чорного кольору із отворами для очей та рота, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві - знищити; зразки з асфальтного покриття, які поміщено до спеціального пакету № NPU 5026854, змиви з предмета схожого на важіль в кількості 3 шт., які поміщено до конвертів із пломбами № NPP 0139443, NPP 0139445, NPP 0139444, уламки гранати Ф1, які поміщено до спеціального пакету № CRI 10007216, змиви які поміщено до паперових конвертів NPP 0139442, NPP 0139441 які знаходяться в камері зберігання речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві - знищити; диски DVD-R - залишити при матеріалах цього кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1