Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3831/25
Номер провадження2/711/1918/25
15 грудня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретарів судових засідань Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,
представника позивачів, адвоката Павленко М.В.,
представника відповідача адвоката Петруніної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
02 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Павленко Мар'яна Василівна, звернулися до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 265 336,40 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а позивач ОСОБА_2 - 100000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП (вхідний №17356, а.с.1-4).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.12.2024 у справі №711/9529/24 (провадження №3/711/2926/24) відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Підставою притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності стало те, що 04.12.2024 о 16.10 год. в м.Черкаси на перехресті нерівнозначних доріг вул.Різдвяна-Надпільна, він як водій автомобіля Nissan Rouge д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул. Різдвяна, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі вул. Надпільна, у результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 та по інерції здійснив наїзд на бордюрний камінь. Також автомобіль Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі позаду автомобіля Nissan Leaf, здійснив екстрене гальмування, в результаті виникнення аварійної ситуації здійснив зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Також позивачі в позові зазначають, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «Уніка», яке здійснило виплату страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 у сумі 160000 грн.
Не погодившись з такою вартістю збитків позивач ОСОБА_1 звернувся до судового експерта ОСОБА_5 та отримав висновок №007/2025, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного при ДТП власнику автомобіля Nissan Leaf, складає 548 959,72 грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля Nissan Leaf, станом на момент скоєння ДТП, складає 510 789,64 грн. Вартість автотоварознавчого дослідження коштувала позивачу ОСОБА_1 6500 грн.
Крім того позивачі в позові зазначають, що вартість автомобіля Nissan Leaf в пошкодженому стані складає 356 780 грн.
Також після ДТП, яке відбулося 04.12.2024, пошкоджений автомобіль був доставлений до сервісного центру Nissan за адресою: м. Черкаси, проспект Перемоги, 7/2; вартість послуг сервісного центру, які включають в себе стоянку на території СТО, калькуляцію пошкоджень, розбирання, дефектування автомобіля становить 13970 грн, що підтверджується актом виконаних робіт.
Ураховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що йому як власнику автомобіля Nissan Leaf відповідачем ОСОБА_3 були завдані матеріальні збитки в сумі 265 336,40 грн, що розраховані наступним чином: 761 546,40 грн (середня вартість автомобіля) - 160 000 грн (страхова виплата) - 356 780 грн (вартість автомобіля в пошкодженому стані) + 6500 грн (вартість експертизи) + 13970 грн (вартість послуг СТО (стоянка, розборка, калькуляція пошкоджень)).
Саме 265 336,40 грн позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Водночас позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 грн, обгрунтовуючи означену позовну вимогу тим, що внаслідок ДТП був порушений звичайний спосіб її життя у зв'язку з неправомірними діями відповідача, а також тривалий час автомобіль потребував ремонту, що спричинило незручності та знову ж таки емоційне навантаження.
З огляду на це, позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 100000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання о 12 год 00 хв 17 червня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.56-57).
Підготовче засідання протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17.06.2025 було відкладене до 09 год 40 хв 09 липня 2025 року (а.с.82-83).
18 червня 2025 року відповідачем ОСОБА_3 до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №24203/25, а.с.100-101). У цій заяві по суті справи відповідач позовні вимоги повністю не визнає.
Обгрунтовуючи не визнання позовних вимог, відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву зазначає, що представник позивача на підтвердження позовних вимог надав копію висновку експерта №007/2025 від 21.02.2025 та копію рахунку-фактури №АМ-00000009 від 07.01.2025. Як вбачається з висновку №007/2025, експерт під час розрахунку вартості ремонту автомобіля використав інформацію, яка була зазначена в рахунку фактурі.
У зв'язку з цим виникають два логічних питання: яким чином експерт міг використовувати рахунок-фактуру СТО під час складання ремонтної калькуляції, якщо рахунок був виданий 07.01.2025, а калькуляція складена 04.12.2024; з яких причин загальна вартість ремонту у калькуляції та рахунку-фактурі різна, якщо експерт використовував одні і ті ж ціни.
З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з нього різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. Проте стягнення означеної різниці, на переконання відповідача, є можливим виключно у випадку якщо автомобіль є фізично знищеним, тобто коли його ремонт є недоцільним або економічно необгрунтованим.
У цьому контексті відповідач звертає увагу суду на те, що вартість автомобіля, власником якого є позивач ОСОБА_1 , експертом визначена на рівні 718 440 грн, а матеріальний збиток - 548 959,72 грн. За таких умов, на переконання відповідача, автомобіль позивача не є фізично знищеним, а тому проведений позивачем розрахунок матеріального збитку наразі не є зрозумілим.
Також відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов, заперечуючи проти задоволення позовної вимоги про стягнення вартості судової експертизи, звертає увагу суду, що означений засіб доказування не є належним доказом у даній цивільній справі з підстав того, що у ремонтній калькуляції експерт вказує, що ціни на запчастини він обирає станом на 21.11.2024, а питання, які поставлені йому на вирішення, стосуються вартості ремонту автомобіля та матеріальних збитків станом на дату ДТП (04.12.2024).
Що стосується витрат на стоянку, розбір автомобіля та складання калькуляції СТО в сумі 13 970 грн, то відповідач у відзиві звертає увагу суду, що акт виконаних робіт, яким підтверджуються такі витрати, був складений 12.03.2025, рахунок-фактура складалась 07.01.2025, а огляд експертом був зроблений взагалі 12.02.2025.
Щодо позовної вимоги іншого позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000 грн, то оскільки позивач дещо перебільшує та драматизує щодо обсягу понесеної моральної шкоди, особливо в частині заявленого її розміру, тому відповідач беззаперечно погоджується, що власними діями завдав моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 , однак розмір такої шкоди, на переконання відповідача, не може перевищувати 4000 грн.
Підсумовуючи викладене, відповідач ОСОБА_3 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Також 18.06.2025 відповідачем ОСОБА_3 до суду була подана заява щодо розгляду питання про передачу пошкоджених складових частин особі, відповідальній за шкоду, у прохальній частині якої відповідач просить у випадку прийняття рішення щодо необхідності стягнення з нього на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості збитків, розглянути питання щодо передачі йому пошкоджених складових частин транспортного засобу Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 позивачем ОСОБА_1 (вхідний №24204/25, а.с.103).
08 липня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивачів адвоката Павленко М.В., у прохальній частині яких цей учасник справи просить суд позовні вимоги задовольнити повністю (вхідний №27534, а.с.113-114).
Додаткові пояснення обгрунтовані тим, що 09 травня 2022 року ОСОБА_1 придбав новий автомобіль Nissan Leaf, кузов НОМЕР_4 , вартість якого становила 1 000 940 (один мільйон дев'ятсот сорок тисяч гривень) 00 коп (без урахування ПДВ).
15 травня 2022 року ОСОБА_1 видав довіреність на ОСОБА_2 щодо права керувати та розпоряджатися транспортним засобом автомобіль Nissan Leaf. Відповідно до електронного полісу №DNH0TDR-244620F автомобіль Nissan Leaf був застрахований в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна».
Таким чином, станом на дату вчинення ДТП, автомобіль використовувався незнаний час, пробіг становив лише 19288 км.
У наслідок ДТП автомобіль не втратив свою товарну вартість, а є таким, що повністю знищений, доказом цього є зобов'язуюча пропозиція визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), дата початку торгів: 25.02.2025, дата закінчення торгів: 28.02.2025, за результатами якої найвищою пропозицією була сума 356 780,00 грн, що була врахована при розрахунку суми збитку.
Щодо розміру моральної шкоди, то представник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, вважає, що розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , відповідає вимогам розумності й справедливості.
Підсумовуючи викладене, представник позивача просить суд повністю задовольнити позовні вимоги.
Підготовче засідання, що було призначене о 09 год 40 хв 09 липня 2025 року, не відбулося з підстав зайнятості головуючого в розгляді іншої цивільної справи №711/803/25, про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.154). Підготовче засідання було відкладене до 14 год 20 хв 29.07.2025.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2025 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10 год 30 хв 21.08.2025 з підстав замінування Будинку правосуддя (а.с.162-164).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2025 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; розгляд справи по суті призначено 16 жовтня 2025 року о 10 год 00 хв (а.с.157-158).
Також у підготовчому засіданні, що відбулося 21.08.2025, протокольною ухвалою було задоволене усне клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Петруніної В.В. про залишення без розгляду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи від 16.06.2025 (вхідний №24205/25, а.с.99), а означене клопотання сторони відповідача залишене без розгляду шляхом постановлення протокольної ухвали.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025 було відкладено розгляд справи по суті до 09 год 10 хв 13.11.2025 з підстав задоволення клопотання представника відповідача адвоката Петруніної В.В. про відкладення розгляду справи (а.с.194-195).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.11.2025 було відкладено розгляд справи по суті до 14 год 10 хв 17.11.2025 з підстав задоволення клопотання представника відповідача адвоката Петруніної В.В. про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с.202-203).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025 було відкладено розгляд справи по суті до 12 год 30 хв 04.12.2025 для підготовки учасників справи до судових дебатів (а.с.206).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Павленко М.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, а також у додаткових поясненнях, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 акцентував увагу суду на тому, що на час ДТП відповідач ОСОБА_3 перебував під забороною керування транспортними засобами, а тому позовні вимоги навіть з цих підстав є обгрунтованими. Адвокат Павленко М.В. додатково пояснила суду, що автомобіль Nissan Leaf позивач ОСОБА_1 як його власник продав ОСОБА_6 , отримавши 356 780 грн; водночас автомобіль був проданий невідремонтованим. Щодо розміру матеріального збитку, то представник позивача Гончарова В.М. повідомила суд, що розмір матеріального збитку цим учасником справи визначений в сумі, що дорівнює його ринковій вартості, з огляду на те, що відшкодуванню підлягає повний розмір витрат, а автомобіль був пошкодженний до тотала, тобто до стану фізичного знищення, що підтверджується даними аукціону з продажу пошкодженого автомобіля. Щодо розміру моральної шкоди, що заявлена до стягнення позивачем ОСОБА_2 , то адвокат Павленко М.В. додатково пояснила суду, що розмір такої шкоди визначений також з призми того, що позивач ОСОБА_2 працює лікарем і не могла потрапити на роботу, а також негативними емоціями внаслідок ДТП, оскільки саме вона перебувала за кермом автомобіля, коли відповідач, порушуючи Правила дорожнього руху, спричинив ДТП.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвоката Петруніна В.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково звернула увагу суду на той факт, що у витратах в сумі 13 970 грн (стоянка на СТО, розборка автомобіля тощо) не було необхідності. Також звернула увагу суду, що виготовлення висновку судової експертизи не потребувало необхідності, оскільки її зміст є ідентичним звіту, складеному страховою компанією, якою застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача як водія. Крім того акцентувала увагу суду, що визначений експертом Кипою С.М. розмір матеріального збитку включає розмір податку на додану вартість, однак доказів тому, що автомобіль був відремонтований у платника такого податку матеріали справи не містять, а тому ПДВ не підлягає стягненню з відповідача. Адвокат Петруніна В.В. наполягала на задоволенні заяви про повернення пошкоджених деталей автомобіля у випадку задоволення позову. І на сам кінець, звернула увагу суду на те, що, на переконання відповідача, розмір моральної шкоди, що пред'явлений позивачем ОСОБА_2 до стягнення із її клієнта, є неспівмірним та суперечить підставам позову, оскільки докази моральної шкоди позивачем ОСОБА_2 суду не надані.
04 грудня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 50 хв 15 грудня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції позивача ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Павленко М.В., висловлену як письмово, так і під час проголошення вступних слів, а також процесуальну позицію представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Петруніної В.В., що викладена як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.12.2024 у справі №711/9529/24 (провадження №3/711/2926/24) ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У вказаній постанові судом встановлено, що 04.12.2024 о 16.10 год. в м.Черкаси на перехресті нерівнозначних доріг вул.Різдвяна-Надпільна, він як водій автомобіля Nissan Rouge д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул. Різдвяна, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі вул. Надпільна, у результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 та по інерції здійснив наїзд на бордюрний камінь. Також автомобіль Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі позаду автомобіля Nissan Leaf, здійснив екстрене гальмування, в результаті виникнення аварійної ситуації здійснив зіткнення з автомобілем Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.24-25).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.12.2024 у справі №711/9529/24 (провадження №3/711/2926/24) законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 03 січня 2025 року (реєстраційний номер рішення: 123958700).
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку з викладеним суд робить висновок, що постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.12.2024 у справі №711/9529/24 (провадження №3/711/2926/24) підтверджує ті юридичні факти, що подія ДТП мала місце 04.12.2024 о 16.10 год. в м.Черкаси на перехресті нерівнозначних доріг вул. Різдвяна-Надпільна, за участю транспортних засобів: Nissan Rouge д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , а також підтверджує той факт, що винним в означеній дорожньо-транспортній пригоді у встановленому законом порядку визнаний відповідач у справі ОСОБА_3 .
Із копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216083156 від 03.08.2023 суд встановив, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки Nissan Rouge д.н.з. НОМЕР_1 ; строк дії договору: з 06.08.2023 до 05.08.2024 включно; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн; розмір франшизи - 0 грн; страховиком є ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (а.с.98).
Також у судовому засідання була досліджена копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , що виданий ТСЦ 7141, зі змісту якого суд встановив, що власником автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на день ДТП, є позивач ОСОБА_1 (а.с.17 зворот).
Зі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №80466 від 23.01.2025, що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 на замовлення ПрАТ «СК «Уніка», суд встановив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , визначена за витратним підходом, складає 445 201,04 грн; ринкова вартість автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , визначена за порівняльним підходом, може складати 761 546,40 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження колісного транспортного засобу Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 04.12.2024, дорівнює з ПДВ, але без врахування ВТВ (втрати товарної вартості): 445 201,04 грн, а без ПДВ та ВТВ: 371 000,87 грн (а.с.133-147).
Також із означеного засобу доказування суд встановив, що суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 , який виготовляв звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №80466 від 23.01.2025, на замовлення ПрАТ «СК «Уніка» не визнано автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 таким, що є фізично знищеним.
Із страхового акту / наказу №24619346677/1 суд встановив, що ДТП, яка сталася 04.12.2024 на перехресті вул. Різдвяна-Надпільна в м. Черкаси за участю водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Уніка» кваліфікована як страховий випадок у зв'язку з чим підлягає виплаті ОСОБА_1 як власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн (а.с.148).
Із висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025, що складений автотоварознавцем ОСОБА_5 , суд встановив, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП, що відбулася 04.12.2024, легкового автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, складає 510 789,64 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 85131,61 грн; вартість матеріального збитку заподіяного при ДТП 04.12.2024 власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди з втратою товарної вартості КТЗ, складає 548 959,72 грн, в тому числі ПДВ 91 492,29 грн (а.с.6-10).
Також із означеного засобу доказування суд встановив, що судовим експертом Кипою С.М., який виготовляв висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 на замовлення ОСОБА_1 , не визнано автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 таким, що є фізично знищеним. Більше того, що розділі «Дослідження за п.1.6» судовий експерт констатував, що вартість відновлюваного ремонту пошкодженого КТЗ (колісного транспортного засобу) не перевищує дійсну (ринкову) вартість автомобіля на момент ДТП і вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу його складників та втрата товарної вартості також не перевищує його ринкову вартість. Зіставивши об'єктивні дані, що викладені вище, з нормативними обмеженнями, судовий експерт ОСОБА_5 зробив висновок, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , визначається рівним 548 959,72 грн, в тому числі ПДВ 91 493,29 грн.
Крім того з висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 суд встановив, що дійсна (ринкова) вартість автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, складала 761 546,40 грн (розділ «Дослідження за п.1.2»).
Із акту огляду транспортного засобу №007/2025 (дефектна відомість) та фототаблиці фіксації аварійних пошкоджень КТЗ як додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 суд встановив, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 унаслідок ДТП, що мала місце 04.12.2024, зазнав, зокрема таких пошкоджень як: деформація зовнішньої панелі капота, деформація каркасу капота, деформація петель капота, пошкодження правої фари, розлом кронштейну корпусу та подряпин скла лівої фари, деформація (залом) переднього лівого крила, розлом переднього бампера, пошкодження ущільнювача переднього лівого кутового скла і т.д. (а.с.10 зворот - 17).
Із копії рахунку-фактури №АМ-00000009 від 07.01.2025, що підготовлена ТОВ «АТМ Черкаси» на замовлення ОСОБА_1 суд встановив, що означеним суб'єктом господарювання здійснено розрахунок вартості робіт, необхідних для відновлення автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , а також вартості запасних частин (матеріалів), які необхідні для проведення таких робіт. Зокрема, сукупна вартість запасних частин та робіт, що необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 складає 578 166,50 грн, в тому числі ПДВ 96 361,08 грн (а.с.18 зворот - 19).
Також у судовому засіданні був досліджений додаток №6 «Калькуляція» до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 зі змісту якого суд встановив, що судовим експертом Кипою С.М. вартість запасних частин, необхідних для відновлення автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 введена вручну, що підтверджується зірочкою над вартістю відповідної запасної частини, а вартість кожної із таких запасних частин відповідає її вартості, що міститься в рахунку-фактурі №АМ-00000009 від 07.01.2025, що підготовлена ТОВ «АТМ Черкаси» на замовлення ОСОБА_1 (а.с.19 зворот - 23).
Із квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №РМ-42841 від 13.02.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_5 6500 грн у рахунок вартості виготовлення висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 (а.с.31).
Із зобов'язуючої пропозиції щодо визначення вартості автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані, що проведена ТОВ «Аудатекс Україна», суд встановив, що найвищу пропозицію щодо придбання означеного автомобіля в пошкодженому стані запропонував ОСОБА_6 ; вартість, за яку останній мав намір придбати пошкоджений автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , склала 356 780 грн (а.с.26-27).
Із акту виконаних робіт №ПН000001433 від 12.03.2025, що складений між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , у взаємозв'язку з фіскальним чеком від 12.03.2025, суд встановив, що ОСОБА_1 замовив, а ФОП ОСОБА_8 виконала наступні роботи (операції): розбирання, дефектування автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 3360 грн; калькуляція пошкоджень - 5760 грн; стоянка авто на території СТО - 4850 грн, а всього на суму 13970 грн. Крім того означений засіб доказування містить штамп про сплату ОСОБА_1 наданих ФОП ОСОБА_8 відповідних послуг, що мало місце 12.03.2025 о 09 год 36 хв 31 сек (а.с.30,32).
Із відповіді ТСЦ МВС №7141 №31/31/7141/900-аз-920-2025 від 27.08.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 17.06.2025 уклав договір купівлі-продажі автомобіля Nissan Leaf, 2022 року випуску (а.с..179).
Також із заяви громадянина України ОСОБА_6 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацькою І.М., суд встановив, що 11 березня 2025 року ним придбано автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого складала 356 780 грн без ПДВ (а.с.180).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов наступних висновків.
Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина 1 статті 1194 ЦК України).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961) та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (далі - Закон №3720). Проте, оскільки дорожньо-транспортна пригода, цивільно-правові наслідки якої є предметом розгляду судом цивільної справи №711/3831/25, мала місце 04 грудня 2024 року, тому суд, керуючись п.1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3720, згідно якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону №1961.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Павленко М.В., визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, констатують, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 є повністю знищеним (абз.7 стр.2 додаткових пояснень у справі, а.с.113 зворот). Також і в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Павленко М.В. повідомила суд, що розмір матеріального збитку позивачем ОСОБА_1 розрахований саме з призми фізичного знищення автомобіля, власником якого був позивач ОСОБА_1 .
Статтею 30 Закону № 1961, яка згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду, що узгоджується із правовим висновком щодо застосування означеної норми права, що викладений у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №757/22936/19-ц (провадження № 61-12685св21), передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З аналізу положень ст.30 Закону №1961 суд дійшов висновку, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України,
Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика), вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ (колісного транспортного засобу, - авт.), визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:
а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість;
б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ;
в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Як встановлено судом, вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП, що відбулася 04.12.2024, легкового автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, складає 510 789,64 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 85131,61 грн; вартість матеріального збитку заподіяного при ДТП 04.12.2024 власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди з втратою товарної вартості КТЗ, складає 548 959,72 грн, в тому числі ПДВ 91 492,29 грн; дійсна (ринкова) вартість автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, складала 761 546,40 грн (розділ «Дослідження за п.1.2») (а.с.6-10).
Пунктом 8.3 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини ВТВ (втрати товарної вартості, - авт.).
Частиною 1,2 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Водночас, ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами1,2,3 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 1 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025, суд дійшов висновку, що цей письмовий доказ є засобом доказування, у розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України, та відповідає критерію належності доказів, поданий позивачем разом із позовною заявою, та містить інформацію, що стосується предмету доказування.
У зв'язку з цим, суд встановив, що дійсна (ринкова) вартість автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, складала 761 546,40 грн; вартість відновлювального легкового автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 складає 510 789,64 грн (в тому числі ПДВ 85131,61 грн); вартість матеріального збитку заподіяного при ДТП 04.12.2024 власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди з втратою товарної вартості КТЗ, складає 548 959,72 грн (в тому числі ПДВ 91 492,29 грн).
Стороною відповідача всупереч положенням ст.81 ЦПК України не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на спростування як дійсної (ринкової) вартості пошкодженого в ДТП автомобіля, так і вартості матеріального збитку, що визначені у висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025.
Отже, суд дійшов висновку, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням втрати товарної вартості (548 959,72 грн, а.с.10) не перевищує дійсну (ринкову) вартість означеного автомобіля станом на день ДТП (761 546,40 грн, а.с.9) і вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу його складників та втрата товарної вартості не перевищує його дійсну (ринкову) вартість, тому автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 не є фізично знищеним у розумінні положень ст.30 Закону №1961.
У зв'язку з цим, суд відхиляє твердження позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Павленко М.В. про те, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 є фізично знищеним, а тому розмір матеріальної шкоди слід здійснювати з призми різниці між вартістю автомобіля до та після ДТП. Водночас твердження представника відповідача адвоката Петруніної В.В. про те, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 не є фізично знищеним є обгрунтованими.
Твердження представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павленко М.В. про те, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 є фізично знищеними з призми даних зобов'язуючої пропозиції щодо визначення вартості останнього в пошкодженому стані, що складає 356 780 грн, суд відхиляє, оскільки, по-перше, зобов'язуюча пропозиція не є тим критерієм, що підлягає врахуванню під час визначення факту фізичного знищення автомобіля в розумінні положень ст.30 Закону №1961 та п.8.2 Методики; по-друге, висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025, що поданий позивачем і який судом визнаний належним і допустимим письмовим доказом, судовим експертом встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , визначається рівним не його дійсній (ринковій) вартості, а вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових та втрати товарної вартості (розділ «Дослідження за п.1.6», а.с.9 зворот).
Також суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, з аналізу яких суд мав об'єктивну процесуальну можливість встановити той юридичний факт, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 є фізично знищеним.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Аналогічний висновок щодо застосування положень ст. 22 ЦК України у взаємозв'язку із положеннями ст. 1192 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц (провадження №61-9687св18), яка, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується місцевим судом під час ухвалення судового рішення у цій аналогічній справі.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність правового аналізу позовних вимог, що пред'явлені позивачем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 , з призми розміру матеріального збитку, що визначений з огляду на вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та втрати товарної вартості, що згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025, складає 548 959,72 грн (в тому числі 91 493,29 грн ПДВ), тобто з призми вартості матеріалів і робіт, необхідних для відновлення означеного автомобіля позивачем у майбутньому.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Павленко М.В. у судовому засіданні повідомили суд та учасників розгляду справи, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_1 у березні 2025 року у невідновленому стані громадянину ОСОБА_6 за 356 780 грн, що узгоджується як з мотивувальною частиною позовної заяви, так із інформацією, що міститься в заяві ОСОБА_6 , підпис в якій посвідчений в нотаріальному порядку (а.с.180).
Крім того матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що позивач ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від ПрАТ «СК «Уніка» в сумі 160000 грн (а.с.148), що визнається позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Павленко М.В. у позовній заяві як заяві по суті справи (абз.4 стр.2 позовної заяви, а.с.1 зворот).
Отже, суд встановив, що позивачем ОСОБА_1 за рахунок страхової виплати та реалізації невідновленого транспортного засобу марки Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 громадянину ОСОБА_6 отримано грошові кошти в загальній сумі 516 780 грн (160 000 грн + 356 780 грн).
Водночас, згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №007/2025 від 21.02.2025 вартість матеріального збитку заподіяного при ДТП 04.12.2024 власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди з втратою товарної вартості КТЗ, складає 548 959,72 грн (в тому числі ПДВ 91 492,29 грн).
Тобто, розмір матеріального збитку, що заподіяний позивачу ОСОБА_1 унаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 з вини відповідача Шульженка О.М., визначений судовим експертом з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ), що складає 91 492.29 грн.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20), у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 та у постанові №591/1861/22 (провадження № 61-2507св23) від 12 липня 2023 року, що застосовуються судом на виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Як встановлено судом, ані позивач ОСОБА_1 , ані його представник адвокат Павленко М.В., під час розгляду справи не надали належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП. Водночас, як позивач ОСОБА_1 , так і його представник адвокат Павленко М.В. повідомили суд, що автомобіль Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 був проданий у березні 2025 року невідновленим, тобто у стані, в якому він перебував після ДТП.
У зв'язку з викладеним, суд погоджується з твердженням представника відповідача адвоката Петруніної В.В. про зменшення вартості матеріального збитку на суму ПДВ (20%), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ОСОБА_1 ремонту пошкодженого автомобіля в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, розмір матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 як власнику автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 04.12.2024, винним у скоєні якої у встановленому законом порядку визнано відповідача ОСОБА_3 , складає 457 466,43 грн (548 959,72 грн - 91 493,29 грн).
Отже, суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 протиправними діями відповідача ОСОБА_3 завдано матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 457 466,43 грн (без ПДВ). Водночас позивач ОСОБА_1 за рахунок страхової виплати та реалізації невідновленого транспортного засобу марки Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 громадянину ОСОБА_6 отримав грошові кошти в загальній сумі 516 780 грн, що на 59 313,57 грн більше, аніж розмір матеріального збитку (457 466,43 грн), що визначений у встановленому законом порядку.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання обгрунтованою позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди, що визначена позивачем як різниця між дійсною (ринковою) вартістю автомобіля Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_2 та сукупністю розміру страхової виплати та вартості реалізованого позивачем автомобіля в пошкодженому стані, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Водночас вартість матеріального збитку підлягала відшкодування позивачу відповідачем у відповідному розмірі у випадку або проведення ним відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, або у випадку його не реалізації позивачем як власником, або реалізації пошкодженого автомобіля, що у сукупності із розміром страхового відшкодування не перевищувала б розміру матеріального збитку без урахування ПДВ.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення вартості матеріального збитку з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 , тому задоволенню не підлягає і заява відповідача ОСОБА_3 про передачу пошкоджених складових частин особі, відповідальній за шкоду від 16.06.2025 (а.с.103).
Що стосується позовної вимоги про стягнення про стягнення з відповідача 13 970 грн у рахунок відшкодування вартості розбирання, дефектування автомобіля, калькуляції пошкоджень та стоянки авто на території СТО, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961) у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 755/7666/19 зроблено висновок, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа, винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено правовий висновок щодо застосування положень Закону №1961, згідно якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливий за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страхувальника не виникло зобов'язання з виплати страхового відшкодування. (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страхувальника. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
З аналізу означених норм матеріального права, а також висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст.1194 ЦК України та Закону №1961 в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , майно якого пошкоджене внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 , має право на компенсацію всього розміру майнової шкоди, що завдана внаслідок пошкодження його майна.
Як встановлено у судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на розбирання, дефектування автомобіля, калькуляцію пошкоджень, а також на стоянку авто на території СТО, що сукупно становить 13 970 грн (а.с.28-30,32).
Оскільки означені витрати понесені позивачем ОСОБА_1 пов'язані з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, дані рахунку-фактури №АМ-00000009 від 07.01.2025 використані судовим експертом під час виготовлення висновку №007/2025, а також такі перевищують ліміт відповідальності страхової компанії, яка сплатила страхове відшкодування позивачу ОСОБА_1 у максимальному розмірі 160000 грн з урахуванням розміру матеріального збитку, тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем як винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою з метою відшкодування позивачу в повному обсязі шкоди, завданої внаслідок ДТП.
У зв'язку з цим заперечення представника відповідача адвоката Петруніної В.В. щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача означених витрат відхиляються судом.
Щодо прохання позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на виготовлення висновку за результатами автотоварознавчого дослідження №007/2025 від 21.02.2025 в розмірі 6500 грн, то суд зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджується як факт замовлення позивачем складення судовим експертом автотоварознавцем Кипою С.М. висновку за результатами автотоварознавчого дослідження №007/2025 від 21.02.2025, так і факт його складення означеним судовим експертом та сплата позивачем за виконану роботу останнім в сумі 6500 грн (а.с.6-23, 31).
Пунктом 2 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 265 336,40 грн, проте судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в розмірі 13 970 грн, що складає 5,27% від ціни позову (13 970 грн / 265 336,40 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню вартість виготовлення висновку за результатами автотоварознавчого дослідження №007/2025 від 21.02.2025 в сумі 342,55 грн, тобто 5,27% від його вартості (6500 х 0,0527).
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої платіжної інструкції №0602-В8ММ-С9Х4-73ЕТ від 01.05.2025 (а.с.5) судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3653,36 грн. Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали означеної позовної заяви не містять.
Водночас, оскільки позивач ОСОБА_1 пред'явив позовну вимогу майнового характеру до відповідача ОСОБА_3 в сумі 265 336,40 грн, то судовий збір, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної вимоги з урахуванням положень ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір», складав 2653,07 грн, оскільки розмір його позовних вимог становить 72,62 % від загального їх розміру, що пред'явлені позивачами.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 265 336,40 грн, проте судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, в розмірі 13 970 грн, що складає 5,27% від ціни позову (13970 грн / 265 336,40 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 139,82 грн, тобто 5,27% від розміру судового збору, що підлягав сплаті позивачем (2653,07 х 0,0527).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 1000,29 грн (3653,36 грн - 2653,07 грн), то суд зазначає про таке.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки у заявах по суті справи ані позивач ОСОБА_1 , ані його представник адвокат Павленко М.В. або у будь-якому іншому документі, що адресований суду, не просили суд повернути позивачу ОСОБА_1 надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу ОСОБА_1 надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача ОСОБА_1 подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково в розмірі 13 970 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 342,55 грн витрат на виготовлення висновку автотоварознавчого дослідження та 139,82 грн витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Що стосується позовної вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає про таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом національного законодавства (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02, рішення у справі «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98).
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (рішення у справі «Антипенко проти російської федерації» від 15 жовтня 2009 року, заява № 33470/03, постанова у справі «Пшеничний проти російської федерації» від 14 лютого 2008 року, заява № 30422/03).
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що факт спричинення позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої з вини відповідача ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи.
Також суд звертає увагу учасників справи, що відповідач ОСОБА_3 беззаперечно погодився з тим, що власними діями він завдав позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди (абз.4 стр.4 відзиву, а.с.101 зворот).
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом із мотивувальної частини позовної заяви, а також із пояснень представника позивача ОСОБА_2 адвоката Павленко М.В. у судовому засіданні, завдання моральної шкоди відповідачем ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 пов'язує з глибокими психологічно-душевними стражданнями з приводу пошкодження транспортного засобу; вказана дорожньо-транспортна пригода потягла за собою постійне безсоння, погіршення загального самопочуття та додаткового хвилювання; дорожньо-транспортна пригода негативно вплинула на емоційний стан позивача ОСОБА_2 , погіршилось самопочуття протягом тривалого часу; після пошкодження транспортного засобу постійно відчувається напруження в родині та, будучи не в змозі пересуватися автомобілем, позивач ОСОБА_2 фактично змушена замість владнання свого життя та життя своєї родини, звертатися до суду та захищати порушені права.
На переконання суду, будь-яка нормально реагуюча людина відчуває достатньо сильні душевні страждання внаслідок потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду за умови дотримання цим учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху. Суд також констатує, що участь у дорожньо-транспортній пригоді не є позитивним психоемоційним фактором, а навпаки це призводить до душевних страждань.
У даному випадку внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху позивач ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем з дотриманням Правил дорожнього руху і розраховувала на те, що й інші учасники дорожнього руху, зокрема відповідач ОСОБА_3 , виконують ці Правила, стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка вочевидь викликала у позивача ОСОБА_2 душевні страждання, а відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу не відшкодував, завдану позивачу моральну шкоду. У зв'язку з цим, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що ці обставини спричинили у неї стан душевно страждання. Разом з тим, ані позивач ОСОБА_2 , ані її представник адвокат Павленко В.М. не пояснили суду, з яких саме конкретних розрахунків чи обставин вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн.
Згідно керівних роз'яснень, що викладені у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи ступінь душевних страждань позивача ОСОБА_2 як особи, яка керувала транспортним засобом з дотриманням Правил дорожнього руху, відсутність відшкодування завданої шкоди протягом понад один рік, суд вважає достатнім стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 000 грн.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої платіжної інструкції №0.0.4364130683.1 від 13.05.2025 (а.с.54) судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1000,29 грн.
З огляду на те, що позивачем ОСОБА_2 заявлено до стягнення з відповідача моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 100000 грн, проте судом позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, в розмірі 8000 грн, що складає 8% від ціни позову (8000 грн / 100000 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 80,02 грн, тобто 8% від розміру судового збору, що підлягав сплаті позивачем з урахуванням положень ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» (1000,29 грн х 0,08).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 9, 22, 28, 29, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, ст. 2, 12, 13, 43, 76, 77, 80, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 13 970 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень, витрати на складення висновку автотоварознавчого дослідження в розмірі 342 (триста сорок дві) гривні 55 (п'ятдесят п'ять) копійок та 139 (сто тридцять дев'ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки судового збору, а всього 14 452 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 37 (тридцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень та 80 (вісімдесят) гривень 02 (дві) копійки судового збору, а всього 8080 (вісім тисяч вісімдесят) гривень 02 (дві) копійки.
У іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 15 грудня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: О. В. Петренко