05.12.2025
Справа № 720/531/25
Провадження № 2/720/655/25
05 грудня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мамалигівської сільської ради Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно, -
В лютому 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті яких відкрилася спадщина на домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті батьків, вона прийняла своєчасно. Однак, оскільки спадкодавці не отримали при житті правовстановлюючих документів на домоволодіння, вона не можуть оформити на себе право власності на спадкове майно. Просила суд визнати за нею право власності на 3/4 частки домоволодіння в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 та на 1/4 частки домоволодіння в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 ..
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача Мамалигівської сільської ради звернувся до суду із заявою, в якій позов визнав та просив розглянути справу у його відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ОСОБА_3 та була надана йому для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується довідкою Мамалигіваської сільської ради № 912 від 20 листопада 2025 року.
На вказаній земельній ділянці розташовано домоволодіння, яке було побудовано подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в 1965 році на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстровано в міській раді із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння.
Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння побудовано відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування.
Правові акти чинні на час проведення будівництва пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Так, порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Статтею 125 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 1926 року (чинного на час забудови домоволодіння) було передбачено, що майно, яке набули дружини спільною працею під час подружжя, вважається за належне обидвом дружинам на засадах співвласності. Інше ж майно - творить окрему власність кожного з них.
Отже за змістом вищевказаних норм закону, кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім окремих речей кожного з подружжя.
Аналогічне положення міститься у ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, відповідно до якої, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
З копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 від 14 вересня 1962 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були чоловіком та дружиною.
Зважаючи на те, що домоволодіння було побудовано на відведеній в установленому порядку земельній ділянці та зареєстровано в сільській раді за ОСОБА_3 на час коли останній перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , то домоволодіння вважається їх спільним майном та з того часу вони стали його співвласниками в рівних частках, тобто по 1/2 частці на кожного з них.
Відповідно до записів погосподарської книги Мамалигівської сільської ради дане домоволодіння відносилося до категорії робочих дворів.
На час завершення будівництва у 1965 році згідно діючого на той час законодавства не потрібно було реєструвати житловий будинок у сільській місцевості в органах БТІ.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.
Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння побудовано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі.
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, діюча на час побудови домоволодіння, передбачено, що майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Отже за змістом вищевказаних норм закону, кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім окремих речей кожного з подружжя.
Зважаючи на те, що домоволодіння було побудовано на відведеній в установленому порядку земельній ділянці та зареєстровано в сільській раді за ОСОБА_3 на час коли останній перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , то домоволодіння вважається їх спільним майном та з того часу вони стали його співвласниками в рівних частках, тобто по 1/2 частці на кожного з них.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку вказаного домоволодіння.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 квітня 1970 року, вбачається, що позивачка являється донькою ОСОБА_2 ..
Крім того, з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 24 березня 1989 року вбачається, що позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Спадщину після смерті ОСОБА_2 своєчасно прийняли ОСОБА_3 (чоловік спадкодавця) та її донька - позивачка ОСОБА_1 як спадкоємці за законом 1 черги, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Мамалигівської сільської ради № 911 від 20 листопада 2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на відкрилася спадщина на 3/4 частки вказаного домоволодіння, а саме на 1/2 частку яка належало йому та на 1/4 частку домоволодіння, яку він успадкував після смерті дружини ОСОБА_2 ..
Спадщину після смерті ОСОБА_3 своєчасно прийняла позивачка як спадкоємець за законом заповітом, звернувшись протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини із відповідною заявою до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 ..
Позивачка своєчасно прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом 1 черги, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою Мамалигівської сільської ради № 152 від 29 березня 2024 року, а також звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини.
Однак, у зв'язку із смертю спадкодавців та відсутністю за ними правовстановлюючих документів на домоволодіння, нотаріальна контора відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння.
Враховуючи, що позивачка є спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спадщину прийняла своєчасно, то право власності на домоволодіння слід визнати за нею в порядку спадкування.
На підставі ст.ст. 328, 1223, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 197, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 на 3/4 частки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літера «А», літньої кухні літера «В», сараїв літера «Г», літера «Д», літера «Е», огорожі № 1-2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/4 частки домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літера «А», літньої кухні літера «В», сараїв літера «Г», літера «Д», літера «Е», огорожі № 1-2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.