Справа № 463/11888/25
Провадження № 3/463/2261/25
15 грудня 2025 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Мельник Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від заступника начальника Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дубно Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, ліцеїста 10-Е класу Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою ім.Героїв Крут, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 990361 від 01.12.2025 року, ОСОБА_1 14 листопада 2025 року близько 13 год. 15 хв. перебуваючи за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,68, у кабінеті № 42 навчального закладу, під час уроку вжив нецензурну лайку, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що він під час уроку, розповідаючи вірш та забувши його рядок, випадково використав лайку, сам того не усвідомлюючи та не бажаючи, у вчиненому щиро розкаюється, перепросив в однокласників та викладача, а також переказав вірш та отримав за нього позитивну оцінку. Крім того, зазначив, що за свою поведінку поніс дисциплінарне покарання у виді усного попередження.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Мельник Т.В. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не мав умислу на використання нецензурної лайки, це трапилось випадково, не спричинило зриву уроку, останній перепросив у присутніх. Крім того, вказала, що на її думку навчальний кабінет ліцею не є громадським місцем, а тому фабула викладена у протоколі не відповідає диспозиції статті 173 КУпАП. Також звернула увагу на те, що єдиним доказом, яким фактично зафіксовано правопорушення є лише протокол, а інші долучені до матеріалів справи докази, стосуються матеріалів внутрішнього розслідування, за яке ОСОБА_1 поніс покарання.
Враховуючи наведене, просить закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 173 КУпАП передбачено, що відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення.
Водночас, жодним іншим із здобутих доказів у справі не підтверджено умисне вчинення ОСОБА_1 14.11.2025 року дрібного хуліганства у формі нецензурної лайки в громадських місцях, що призвело порушення громадського порядку і спокою громадян. У справі відсутні письмові пояснення як інших ліцеїстів присутніх на уроці, так і викладача. Тобто жодним із здобутих доказів не підтверджено, що ОСОБА_1 , використовуючи нецензурну лайку, розумів та усвідомлював, що своїми діями він порушує громадський порядок і бажав або свідомо допускав прояв неповаги до суспільства, в даному випадку до своїх однокласників та викладача.
В матеріалах справи також відсутні пояснення свідків, які могли б підтвердити чи спростувати пояснення осіб, зацікавлених у справі, про обставини, що мали місце 14.11.2025 року.
Окрім цього, суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності складання протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого законодавства покладено на сторону обвинувачення (суб'єкта владних повноважень). Свідчення тільки працівника поліції у цій справі не може вважатись об'єктивним доказом, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за дотриманням чинного законодавства.
Працівником поліції у своїй діяльності порушені принципи, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки при складанні протоколу застосовано спрощений підхід, а саме: фабула правопорушення сформована лише на одних даних сприйняття співробітників поліції матеріалів внутрішнього розслідування, з яких неможливо визначити наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, тобто без застосування будь яких інших фактів які б підтверджували наявність або відсутність певних обставин (показання свідків, відеофіксація тощо).
За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами статей 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні не доведена належними доказами.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналогічні положення закріплені у ст.62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, з врахуванням положень ст.62 Конституції України та практики ЄСПЛ, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого правопорушення.
За змістом п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, оцінивши в сукупності встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому, провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст.ст.173, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Грицко Р.Р.